29 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/1378/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,
за участю секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.,
позивача та його представника Кошкіна В.В., Бондара Ю.М.,
представника відповідача Поліщук І.С.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Рівненської міської ради на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 березня 2018 року у справі №569/7689/17 (рішення ухвалено в м. Рівному, у складі головуючого - судді Ковальова І.М.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, третя особа Управління земельних відноси Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання рішень протиправними, скасування незаконних рішень або їх окремих положень, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 18.05.2017 звернувся в суд із адміністративним позовом до Рівненської міської ради, третя особа Управління земельних відноси Виконавчого комітету Рівненської міської ради, в якому просив визнати протиправними дії та бездіяльність Рівненської міської ради щодо неналежного, всупереч встановленим законодавством строкам розгляду питання щодо надання йому земельної ділянки безоплатно у власність; визнати незаконним, таким, що дискримінує громадян за ознакою місця реєстрації та скасувати рішення Рівненської міської ради від 23 червня 2015 року №5041 «Про внесення змін до Порядку розподілу земельних ділянок між учасниками бойових дій, які брали безпосередньо участі» в антитерористичній операції, та сім'ями, члени яких загинули під час участі в антитерористичній операції, для передачі земельних ділянок безоплатно у власність»; визнати незаконним, таким, що дискримінує громадян за ознакою місця реєстрації та скасувати пунктом 3 розділу 2 Порядку розподілу земельних ділянок між учасниками бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, та сім'ями, члени яких загинули під час участі в антитерористичній операції, для передачі земельних ділянок безоплатно у власність затвердженого Рішенням Рівненської міської ради від 26 лютого 2015 року №4916, який змінено Рішенням Рівненської міської ради від 23 червня 2015 року №5041; визнати незаконним та скасувати пункт Рішення сесії Рівненської міської ради від 27 жовтня 2016 року №1811; зобов'язати Рівненську міську раду включити мене до єдиного реєстру учасників антитерористичної операції з дати подання ним заяви, а саме з 06 липня 2016 року; стягнути з Рівненської міської ради на його користь моральну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 березня 2018 року в адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії та бездіяльність Рівненської міської ради щодо неналежного, всупереч встановленим законодавством строкам, розгляду питання щодо надання ОСОБА_1 земельної ділянки безоплатно у власність. Рішення Рівненської міської ради від 23 червня 2015 року №5041 «Про внесення змін до Порядку розподілу земельних ділянок між учасниками бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції та сім'ям, члени яких загинули під час участі в антитерористичній операції для передачі земельних ділянок безоплатно у власність» - визнано незаконним та таким, що дискримінує громадян за ознакою місця реєстрації та скасовано. Пункт 3 розділу 2 Порядку розподілу земельних ділянок між учасниками бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції та сім'ями, члени яких загинули під час участі в антитерористичній операції, для передачі земельних ділянок безоплатно у власність, затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 26 лютого 2015 року №4916, який змінено рішенням Рівненської міської ради від 23 червня 2015 року №5041 - визнано незаконним, таким, що дискримінує громадян за ознакою місця реєстрації та скасовано. Пункт 3 рішення сесії Рівненської міської ради від 27 жовтня 2016 року №1811 - визнано незаконним та скасовано. Зобов'язано Рівненську міську раду включити ОСОБА_1 до єдиного реєстру учасників антитерористичної операції з дати подання ним заяви, а саме з 06 липня 2016 року. В частині позовних вимог про стягнення з Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 моральної шкоду в розмірі 100 000,00 грн. відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Рівненська міська рада оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Вказує, що у відповідності до положень «Порядку розподілу земельних ділянок між учасниками бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, та сім'ями, члени яких загинули під час участі в антитерористичній операції, для передачі земельних ділянок безоплатно у власність», затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 26 лютого 2015 року № 4916, з урахуванням змін, внесених рішенням Рівненської міської ради від 23 червня 2015 року № 5401, до єдиного реєстру вносяться учасники АТО, зареєстровані в місті Рівному. Дата реєстрації місця проживання учасника АТО в місті Рівному повинна передувати даті його перебування або першого направлення для участі в АТО. У разі, якщо документи, надані учасниками АТО, не відповідають умовам, вказаним у абзаці першому цього пункту, то питання про включення їх до єдиного реєстру учасників АТО розглядається на сесії Рівненської міської ради.
Зокрема зазначає, що Порядок не обмежує прав громадян на безоплатне отримання земельних ділянок, а навпаки, сприяє їх реалізації саме для тих осіб, які тривалий період часу проживали в м. Рівному і відстоювали чи продовжують відстоювати територіальну цілісність та незалежність нашої Держави. Жодних прав позивача Порядком не порушено, оскільки на сьогодні чинним законодавством України не передбачено обов'язку органів місцевого самоврядування підбирати вільні земельні ділянки для передачі безоплатно у власність за заявами громадян.
В свою чергу порядок безоплатної приватизації земельних ділянок встановлений статтею 118 Земельного кодексу України. Згідно з ч. 6 зазначеної статті громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У судовому засіданні позивач та його представник заперечили щодо вимог наведених в апеляційній скарзі та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача у судовому засіданні просив задовольнити подану апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції в рамках четвертої хвилі мобілізації.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 12 травня 2016 року управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 видно, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
З наданих суду пояснень позивача видно, що воювати до зони АТО останній пішов на добровільних засадах. До мобілізації проживав в с.Переорки Вінницького району Вінницької області та в м.Рівне переїхав після демобілізації у травні 2016 року, а наразі постійно проживає зі своєю сім'єю в м.Рівне, планує тут своє подальше життя.
Згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 виданого 14 квітня 2015 року Вінницьким РС УДМС України в Вінницькій області ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Торків Тульчинського району Вінницької області; з 04 липня 2016 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
06.07.2016 позивач звернувся з письмовою заявою до Рівненського міського голови про включення його до єдиного реєстру учасників антитерористичної операції для передачі земельної ділянки у м.Рівне безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 8).
Проте, листом від 12.07.2016 позивача повідомили, що на облік його не поставлять, оскільки він не був зареєстрований в м.Рівне до початку АТО на сході України (а.с. 9).
Того ж дня, 12.07.2016 позивач звернувся з питанням щодо включення його до реєстру на гарячу лінію Рівненської ОДА.
Листом від 18.07.2016 ОСОБА_1 надано відповідь та вказано, що про прийняття сесією Рівненської міської ради відповідного рішення його буде додатково повідомлено (а.с.10).
27.10.2016 сесія Рівненської міської ради прийняла рішення №1811, відповідно до п. 3 якого ОСОБА_1 відмовлено у включенні його до єдиного реєстру учасників антитерористичної операції (а.с. 16).
Вважаючи рішення Рівненської міської ради від 23 червня 2016 року №5401, яким було внесено зміни до п.3 Порядку розподілу земельних ділянок між учасниками бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, та сім'ями, члени яких загинули під час участі в антитерористичній операції, для передачі земельних ділянок безоплатно у власність» дискримінаційним і таким, що обмежує його права за ознакою місця реєстрації; а також у зв'язку із цим п. 3 рішення сесії Рівненської міської ради від 27 жовтня 2017 року №1811 в частині відмови у включенні його до єдиного реєстру учасників антитерористичної операції незаконним та такими, що підлягає скасуванню позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що діями відповідача порушено право власності позивача, передбачене ст..1 Протоколу 1 до Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950 року. Відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій.
Щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн., вважає, що в цій частині позовні вимоги не знайшли свого підтвердження.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.
На виконання вищевказаної норми, з метою упорядкування і забезпечення учасників бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичної операції земельними ділянками для передачі їх у м.Рівне безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, Рівненська міська рада 26.02.2015 затвердила Порядок розподілу земельних ділянок між ними та членами їх сімей (а.с. 11-13).
Пунктом 3 розділу 2 Порядку, що передбачав створення єдиного реєстру учасників АТО, визначено, що до реєстру вносяться учасники АТО, зареєстровані в м.Рівне. Дата реєстрації місця проживання учасників АТО в м. Рівному повинна передувати даті його направлення/перебування для участі в АТО.
Номери учасників АТО в єдиному реєстрі визначаються датою та часом реєстрації поданої заяви, про що Управління земельних відносин повідомляє заявників у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дати реєстрації заяви.
23.06.2015 рішенням №5401 Рівненська міська рада внесла зміни до вказаного вище Порядку, виклавши пункт 3 розділу 2 в такій редакції «До єдиного реєстру вносяться учасники антитерористичної операції, зареєстровані в місті Рівному. Дата реєстрації місця проживання учасника антитерористичної операції в місті Рівному повинна передувати даті його перебування або першого направлення для участі в антитерористичної операції.
У разі, якщо документи, надані учасниками антитерористичної операції, не відповідають умовам, вказаним у абзаці першому цього пункту, то питання про включення їх до єдиного реєстру учасників антитерористичної операції розглядається на сесії Рівненської міської ради».
Будучи учасником бойових дій, та мешканцем м.Рівного позивач 06.07.2016 звернувся з письмовою заявою до Рівненського міського голови про включення його до єдиного реєстру учасників антитерористичної операції для передачі земельної ділянки у м.Рівне безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 8).
Згідно відповіді управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради від 12 липня 2016 року №01-11/1547 на лист позивача видно, що документи, надані учасником АТО не відповідають умовам, вказаним в абзаці першому пункті 3 рішення Рівненської міської ради від 26 лютого 2015 року №4916 (зі змінами) ( відсутня реєстрація місця проживання до направлення в АТО), тому питання про його включення до єдиного реєстру учасників антитерористичної операції розглядатиметься на сесії Рівненської міської ради.( а.с.9)
В матеріалах справи міститься проект рішення ради про можливість включення позивача до єдиного реєстру учасників антитерористичної операції для передачі земельних ділянок безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Проте, з матеріалів справи встановлено, що на сесії Рівненської міської ради 27.10.2018, враховуючи рекомендації комісії з розгляду питань, пов'язаних із виділенням земельних ділянок учасникам АТО ОСОБА_1 відмовлено.
Представник відповідача пояснив суду, що позивачу відмовлено у зв'язку з відсутності реєстрації його у м.Рівному до перебування в АТО.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Статтею 33 Конституції України передбачено , що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Питання реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання осіб врегульовано Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-VI.
Згідно ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно до пункту 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій першочергово відводяться земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що пільга на позачергове отримання земельної ділянки безоплатно у власність надається учасникам бойових дій у зв'язку із виконанням ними особливо небезпечних і водночас винятково важливих для держави та її населення завдань, захисту суверенітету, незалежності, територіальної цілісності усієї держави, а не окремих її міст чи областей.
Визначення терміну «дискримінація» наведено в Законі України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».
Так, відповідно до цього Закону дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Відповідно до ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. А в ст. 1 Протоколу № 12 до цієї Конвенції передбачена загальна заборона дискримінації:
«1. Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою.
2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1».
Слід зазначити, що дискримінація може бути прямою (різне поводження до людей в однаковій ситуації) та непрямою (однакове поводження з людьми, незважаючи на те, дехто з них знаходиться в певній особливій ситуації).
Так, у справі «Тлімменос проти Греції» (Thlimmenos v. Greece, рішення від 06.04.2000, заява № 34369/97) ЄСПЛ наголосив, що згідно зі статтею 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об'єктивного та розумного виправдання. Однак це не єдиний аспект заборони дискримінації у статті 14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли Держави, не маючи об'єктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.
Також, у п. 48 справи «Пічкур проти України» (заява №10441/06, 2014) Європейський Суд з прав людини вказує на те, що практикою Суду встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства»).
З огляду на вищенаведені норми, колегія суддів вказує на відсутність законної підстави для застосування подібних обмежень, а з іншого на захищену ознаку індивіда (місце проживання або місце перебування), у зв'язку з якою не може бути застосовано жодних обмежень, утисків чи інших посягань на законні права та інтереси особи.
При цьому, суд першої інстанції вірно вказав, що відповідач не навів жодної легітимної, виправданої підстави, яка б пояснила прийняття дискримінаційного положення щодо обмеження права на включення до реєстру тих учасників бойових дій в зоні проведення АТО, які не проживали в м.Рівному.
Більше того, представник відповідача суду апеляційної інстанції пояснив, що є випадки, коли земельні ділянки виділялися міською радою учасникам АТО, які взагалі не зареєстровані в м.Рівному.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимога Порядку щодо обов'язкової реєстрації в м.Рівному до проведення АТО для отримання у власність земельної ділянки, є дискримінаційною.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Проаналізувавши надані сторонами докази та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував. Натомість, позивач довів порушення відповідачем його конституційних прав та свобод.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій, а тому заявлені позовні вимоги позивача в частині визнання незаконним та скасування рішення Рівненської міської ради від 23 червня 2015 року; визнання незаконним та скасування пункту 3 розділу 2 Порядку, затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 26 лютого 2015 року №4916, який змінено рішенням Рівненської міської ради від 23 червня 2015 року №5401; визнання незаконним та скасування п. 3 рішення сесії Рівненської міської ради від 27 жовтня 2016 року №1811 та зобов'язання Рівненської міської ради включити позивача до єдиного реєстру учасників АТО з 06 липня 2016 року є обґрунтованими та вірно задоволено судом першої інстанції.
Щодо вимоги позивача в частині визнання протиправними дій та бездіяльності Рівненської міської ради щодо неналежного, всупереч встановленим законодавством строкам, розгляду питання щодо надання ОСОБА_1 безоплатно земельної ділянки у власність, то така задоволенню не підлягає.
Рішення про приватизацію земельної ділянки приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки ( ч. 2 ст. 118 ЗК України).
Оскільки позивач з вимогою про надання безоплатно земельної ділянки у власність, яка регламентована ст. 118 ЗК України, до відповідача не звертався, то і відсутні протиправні дії відповідача щодо неналежного, всупереч встановленим законодавством строкам, розгляду питання щодо надання ОСОБА_1 безоплатно земельної ділянки у власність.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, то суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні такої з огляду на наступне.
Як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику» в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Аналіз вищевказаних норм чинного законодавства свідчить, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позивачем не надано суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між діями чи бездіяльністю відповідача та завданням їй моральної шкоди.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 4 ст. 317 цього Кодексу, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив даний публічно-правовий спір та при прийнятті оскаржуваного рішення досліджував, зокрема, Рішення Рівненської міської ради від 23 червня 2016 року №5401, проте допустив помилку в абзацах третьому та четвертому резолютивної частини, помилково зазначивши його «№5041» замість правильного «№5401», а тому встановлені обставини у справі дають підстави суду апеляційної інстанції змінити рішення суду першої інстанції, яке полягає в зміні його резолютивної частини, а саме зазначення вказаного вище номера Рішення Рівненської міської ради від 23 червня 2016 року.
Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Рівненської міської ради задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 березня 2018 року у справі №569/7689/17 в частині визнання протиправними дій та бездіяльності Рівненської міської ради щодо неналежного, всупереч встановленим законодавством строкам, розгляду питання щодо надання ОСОБА_1 земельної ділянки безоплатно у власність скасувати та в задоволенні позову в цій частині відмовити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 березня 2018 року у справі №569/7689/17 в частині зазначення Рішення Рівненської міської ради від 23.06.2015 «№5041» змінити на «№5401».
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Д. М. Старунський
судді В. М. Багрій
А. І. Рибачук
Повне судове рішення складено 05.12.2018