Справа № 127/1378/16-к
Провадження № 1-кп/127/1613/17
04 грудня 2018 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
представника потерпілої адвоката ОСОБА_8 ,
представника потерпілих адвоката ОСОБА_9 ,
потерпілої ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №20 ініційоване судом питання щодо продовження запобіжного заходу обвинуваченому у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених п.1 ч. 2 ст. 115, ч.1 ст. 263, ч. 2 ст. 189 КК України, відомості про яке внесені 10 серпня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015020000000287, суд -
На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених п.1 ч. 2 ст. 115, ч.1 ст. 263, ч. 2 ст. 189 КК України.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний повторно до спливу продовженого строку розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.10.2018 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, з урахуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Судом поставлено на обговорення питання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_6 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Прокурор щодо продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , висловив думку, що даний вид запобіжного заходу відносно обвинуваченого обрано правильно, підстав для його зміни, скасування немає, оскільки на даний час не перестали існувати ризики визначені ст. 177 КПК України, обвинувачений може переховуватись від суду, впливати на потерпілих. Прокурор також зазначив, що обвинувачений обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а також ряду інших злочинів, тому існує ризик, що при зміні запобіжного заходу на більш м'який, ОСОБА_6 може вчиняти інші злочини. На переконання прокурора вказані обставини виправдовують подальше утримання обвинуваченого під вартою, та просив продовжити строк тримання під вартою ще на 60 днів.
Потерпіла ОСОБА_10 , представники потерпілих адвокат ОСОБА_8 та адвокат ОСОБА_9 підтримали думку прокурора та наполягали на продовженні дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 .
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 заперечив щодо продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою мотивуючи тим, що ризики передбачені ст. 177 КПК України стороною обвинувачення не доведені. Захисник зазначив, що свідки на даний час уже допитані, тому впливу на свідків бути не може. Адвокат ОСОБА_7 просив змінити запобіжний захід його підзахисному на інший не пов'язаний з триманням під вартою, а саме на домашній арешт за місцем проживання.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.
При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу або продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров'я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно рішень Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, чинити тиск на потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.
Також суд, враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» згідно якого:нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Крім того, слід зазначити, що враховуючи практику ЄСПЛ, зокрема, у розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Суд при вирішенні питання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховує що останній обвинувачується у вчиненні злочинів, в тому числі і умисного особливо тяжкого злочину, та в разі доведення його винуватості, загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк. У суду є підстави вважати, що в разі пом'якшення запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , останній може переховуватись від суду. чинити тиск на потерпілих, а також вчиняти інші злочини. Таким чином, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
За таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд -
Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 у виді тримання під вартою на 60 днів з 04.12.2018 до 01.02.2019 включно.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та прокурору Вінницької області для відома.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач:
Судді: