Справа № 127/11469/18
Провадження № 1-кп/127/504/18
05 грудня 2018 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці ініційоване судом питання щодо продовження запобіжного заходу обвинуваченій у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, відомості про який внесені 22.03.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018020010001126, -
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний повторно до спливу продовженого строку розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09.10.2018 року обвинуваченій ОСОБА_4 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з урахуванням ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Судом поставлено на обговорення питання щодо продовження обвинуваченій ОСОБА_4 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Прокурор ОСОБА_3 просив продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Прокурор зазначив, що запобіжній захід відносно обвинуваченої обрано правильно, підстав для його зміни, скасування немає, оскільки обвинувачена може переховуватись від суду, так як остання є уродженкою іншої держави, не має місця постійного проживання в Україні, до затримання ніде не працювала, може впливати на свідків та потерпілу, іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді.
Обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник ОСОБА_5 не заперечували щодо продовження обвинуваченій дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вислухавши думку учасників судового провадження, виконавши вимоги ст. ст. 342-345 КПК України, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 331 КПК України під час судового засідання суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити або скасувати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою чи зміни запобіжного заходу, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.
При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу або продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров'я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно рішень Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченій ОСОБА_4 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченої переховуватися від суду, чинити тиск на потерпілу, а також свідків, які ще не допитані в судому засіданні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.
Також суд, враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» згідно якого: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Суд при вирішенні питання щодо продовження обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховує що остання обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, за який, в разі доведення її винуватості, загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк. У суду є підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 , оскільки вона не має на території Україні місця реєстрації та місця проживання, може переховуватись від суду. Існує ризик того, що обвинувачена, у разі зміни їй запобіжного заходу, може чинити тиск на потерпілу, а також свідків, які ще не допитувались в судовому засіданні, з метою зміни їх показів в судовому засіданні. У зв'язку з тим, що обвинувачена до моменту затримання ніде не працювала, тому наявний ризик, що остання може вчиняти інші кримінальні правопорушення. Також існує ризик того, що обвинувачена може перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином. Враховуючи усі обставини в їх сукупності, з метою уникнення ризиків, визначених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на переконання суду, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченої.
За таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 177, 178, 331 КПК України, суд -
Продовжити запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_4 у виді тримання під вартою на 60 днів з 05.12.2018 до 02.02.2019 включно.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та прокурору Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області для відома.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя: