П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 грудня 2018 р. Справа № 1540/3916/18
Категорія: 3.7.2
Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.
Час і місце ухвалення: 11:21 год, м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
при секретарі - Черкасовій Є. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна" на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна" до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправним та скасування розрахунку та постанови № 053936 від 18.06.2018 року, -
ТОВ "Фортуна" звернулося до суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 29.04.2018 року №0003288 на суму 841,13 євро, який складений Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області;
- визнати протиправним та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки в Одеській області № 053936 від 18.06.2018 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року закрито провадження у справі 1540/3916/18 щодо частини позовних вимог про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 29.04.2018 року №0003288 на суму 841,13 євро, який складений Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Фортуна" подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Укртрансбезпеки є суб'єктом владних повноважень, а не суб'єктом господарювання в межах даних правовідносин, отже розрахунок є рішенням суб'єкта владних повноважень, а не лише додатком до акта. При цьому вказав, що навіть якщо суд дійде висновку про скасування постанови прийнятої відповідачем, це не призведе до автоматичного повного поновлення прав позивача, оскільки у нього все одно відповідно до п.31-1 Порядку№ 879 залишиться обов'язок сплатити визначену в розрахунку плату.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 29.04.2018 року №0003288 на суму 841,13 євро, який складений Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області, не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки такий розрахунок не є актом індивідуальної дії, лише визначає розмір плати за перевищення вагових параметрів, яка може бути стягнута з особи, яка спричинила шкоду автомобільним дорогам, в судовому порядку.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно п.1 ч.1 , ч.2 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.
Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Фортуна" звернулося до суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, предметом якого є не вимога майнового характеру, а оскарження акту індивідуальної дії - розрахунку плати за проїзд.
Так, відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта ж владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Разом з тим, відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з п. п. 15, 27 п. 5 вищевказаного Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
З наведеного вбачається, що Укртрансбезпека виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.
КАС України, а саме п. 7 ч. 1 ст. 4 встановлено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Таким чином, повноваження Укртрансбезпеки щодо складення актів, розрахунків та інших документів імперативного характеру, делеговані Кабінетом Міністрів України, характеризують вказаний орган таким, що є суб'єктом владних повноважень, а складені посадовими особами акти є індивідуальними актами, які можуть бути оскаржені в судовому порядку в рамках адміністративного судочинства.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи було з'ясовані неповно, та як наслідок прийняте необґрунтоване судове рішення, що є підставою для його скасування та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись статтями 308, 310, 320, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна" задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено та підписано 05 грудня 2018 року .
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова