20 листопада 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/2016/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Попова В.Ф.,
секретар: Мельниченко В.В.
за участю:
представника позивача Малюка Є.В.
представника відповідача Рубана Е.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів № UA508070/2018/000009/2 від 19.09.2018 року,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 19.09.2018 № UA508000/2018/000009/2 від 19.09.2018 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.07.2017 року між ТОВ "КФ Строй Мастер" та FOSHAN SHUNDE OBITA FURNITURE PRODUCTS CO LTD був укладений контракт № CH-UA-17/07/15. На умовах визначених контрактом та на підставі супроводжувальних документів продавець здійснив поставку на адресу покупця відповідного товару. Під час декларування товарів, позивач заявив митну вартість, яку визначив самостійно за основним методом. На підтвердження митної вартості позивач надав пакет документів, передбачений ст. 53 Митного кодексу України. 19.09.2018 р. відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості за резервним методом, на підставі якого позивач додатково надмірно сплатив ПДВ та мито на загальну суму 90377,42 грн. Вважає, оскаржуване рішення протиправним.
Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що декларантом до митного органу було подано митну декларацію для здійснення митного оформлення товару відповідно договору від 15.07.2017 року № CH-UA-17/07/15, укладеного між позивачем та компанією FOSHAN SHUNDE OBITA FURNITURE PRODUCTS CO LTD. За результатами оцінки ризику митної декларації спрацювала система АСАУР. Встановлено розбіжність у документах, які були подані позивачем для митного оформлення. Відповідно до п. 4.2 не вказано, що витрати на транспортування та страхування включені до вартості товару. У комерційній пропозиції відправника товару відстуня інформація щодо терміну дії цін. Відсутні банківські реквізити на інвойсі. Копія митної декларації країни відправлення надана до митного органу не у повному обсязі, наданий лише перший аркуш. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Однак, надані документи для підтвердження рівня митної вартості товару (первинні та додатково надані), не дали можливості остаточно упевнитись в достовірності визначеної декларантом митної вартості товару, у зв'язку з чим було застосовано наявну у Митниці інформацію щодо аналогічного (подібного) товару, митне оформлення яких вже здійснювалось. З урахуванням вищезазначеного відповідач зазначає, що оскаржуване рішення є таким, що прийняте обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні.
Ухвалою суду від 03.10.2018 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 15 липня 2017 року ТОВ "КФ Строй Мастер" уклало контракт № CH-UA-17/07/15 з компанією FOSHAN SHUNDE OBITA FURNITURE PRODUCTS CO LTD, відповідно до якого продавець зобов'язується на умовах CIF ODESSA/ CHERNOMORSK/ YUZHNIY продати, а покупець оплатити та прийняти "Товар" - меблева фурнітура, в номенклатурі, кількості і ціні згідно супровідних документів.
Відповідно до умов вказаного контракту та специфікації № 11 від 03.08.2018 року позивач отримав "Товар" на загальну суму 16182,71 дол. США.
Для здійснення митного оформлення товару поставленого за вказаним контрактом позивачем через представника ФОП "Петров Володимир Петрович", до сектору митного оформлення митного поста "Херсон - центральний " Херсонської митниці ДФС 19.09.2018 р. було подано митну декларацію № UA508070/2018/001359, відповідно до якої митна вартість товару визначена позивачем за ціною контракту 455559,59 грн. (16182,71 доларів США).
Разом із митною декларацією були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт), доповнення до зовнішньоекономічного контракту, пакувальний лист, рахунок-фактура, коносамент, автотранспортна накладна, декларація про походження товару, договір про надання послуг митного брокера.
При здійсненні перевірки вказаної митної декларації за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР) виявлено ризики, а саме, сформовано перелік попереджень щодо декларанта та обов'язкових митних процедур, які полягали у ретельному опрацюванні поданих документів для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 Митного кодексу України.
Так, за результатами перевірки змісту контракту № CH-UA-17/07/15 від 15.07.2017 року відповідачем встановлено, що згідно пункту 4.2 цього контракту не вказано, що витрати на транспортування та страхування повинні включатися до вартості товару. Також встановлено, що у комерційній пропозиції відправника товару від 30.07.2018 р. адресованій ТОВ "КФ Строй Мастер" відсутня інформація щодо терміну дії цін. Встановлено відсутність банківських реквізитів на інвойсі. Копія митної декларації країни відправлення складається з двох аркушів, до митного органу надано лише перший аркуш (неповна інформація).
З огляду на вказане, відповідачем зроблено висновок, що документи надані позивачем для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості.
Відповідачем на підставі ч. 3 ст. 53 МК України було запропоновано ТОВ "КФ Строй Мастер" надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість навантаження, пакування, страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
У відповідь на повідомлення митного органу стосовно надання додаткових документів, позивачем додатково були надані наступні документи: прайс-лист від постачальника (продавця); комерційна пропозиція.
19.09.2018 р. відповідачем прийнято рішення № UA508000/2018/000009/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якого відкоригована митна вартість:
- товару № 2 на рівні 3,14 дол. США на суму 6026,6 дол. США;
- товару № 3 на рівні 2,5 дол. США на суму 1600 дол. США;
- товару № 5 на рівні 3,13 дол. США на суму 1241,2 дол. США;
- товару № 6 на рівні 3,14 дол. США на суму 981,25 дол. США;
- товару № 7 на рівні 3,13 дол. США на суму 1663,91 дол. США;
- товару № 9 на рівні 0,92 дол. США на суму 1870,36 дол. США;
- товару № 10 на рівні 3,13 дол. США на суму 4036,45 дол. США, яка є предметом оскарження у даній справі. Митна вартість визначена за резервним методом.
Вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, суд враховує наступні приписи діючого законодавства.
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
У відповідності до частини 3 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.
Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують Митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, Митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Так, однією з підстав для здійснення відповідачем спірного коригування митної вартості стало встановлення відповідачем тієї обставини, що в поданих декларантом документах містяться розбіжності, а саме: в поданому до митного оформлення контракті згідно пункту п. 4.2 цього контракту не вказано, що витрати на транспортування та страхування включені до вартості товару.
Надаючи оцінку вказаному доводу відповідача, суд зазначає, що за офіційними правилами тлумачення торгівельних правил Інкотермс 2010 термін CIF (Вартість, страхування та фрахт») означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. За умовами терміну CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.
Відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5) та витрати на страхування цих товарів (пункт 7).
Враховуючи викладене, з огляду на визначені зовнішньоекономічним контрактом № CH-UA-17/07/15 умови поставки, всі витрати із завантаження, пакування, транспортування та страхування товару вже є включеними продавцем у фактурну вартість товару, а тому додаткові витрати на страхування та транспортування товару до порту, згідно з вимогами частини десятої статті 58 МК України, Товариство не понесло. За таких обставин, вимоги Митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними, а коригування митної вартості, заявленої Товариством, на цій підставі - необґрунтованим.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо коригування митної вартості, з підстав відсутності інформацї щодо терміну дії цін у комерційній пропозиції відправника товару адресованій ТОВ "КФ Строй Мастер", оскільки це не є підставою для коригування митної вартості товару, адже ніяким чином не може впливати на його ціну та визначення митних платежів.
Щодо відсутності банківських реквізитів на інвойсі та подання позивачем митної декларації країни відправлення до митного органу лише першого аркуша замість двох, суд ставиться критично, оскільки вказане чином не впливає вплинути на ціну товару і може бути усунуто як технічна помилка чи описка.
Зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення видно, що "за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів № 2, 3, 5, 6, 7, 9, 10 скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу - МД.
Попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Проте, суд вказує, що вказана графа оскаржуваного рішення не містить інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 55 МК України та наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 р. у справі № 808/9123/15.
Позиція митного органу щодо непідтвердження цінової складової митної вартості у цій справі не доведена, у зв'язку із чим, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA508000/2018/000009/2 від 19.09.2018 р. підлягає скасуванню.
Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1762,00 грн. підлягають стягненню з Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до положень статті 139 КАС України.
Керуючись ст. 242-246 КАС України, суд
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Строй Мастер" задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі про коригування митної вартості товарів № UA508000/2018/000009/2 від 19.09.2018 року.
Стягнути з Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (ЄДРПОУ 39624611, 73000, м. Херсон, вул. Гоголя, 13) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Строй Мастер" (ЄДРПОУ 36236056, 73000, м. Херсон, вул. Стрітенська, 21-А) судовий збір в сумі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн.).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 23 листопада 2018 р.
Суддя Попов В.Ф.
кат. 5.2.2