12.2
05 грудня 2018 року СєвєродонецькСправа № 360/3318/18
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду у справі №360/3318/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.
Відповідачем 23.11.2018 за вх.№ 34654/2018 до суду подано клопотання від 22.11.2018 №390/111/28-2018, в якому просив залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_2 (а.с.36-41). В обґрунтування клопотання зазначив, що відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Представника відповідача зазначив, що ОСОБА_2 просить суд визнати бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати винагороди за безпосередню участь в АТО за період з 07.11.2015 по 31.01.2016, тобто з моменту не нарахування та невиплати зазначених виплат минуло майже три роки. До суду позивач звернувся лише 22.10.2018. Відповідач зазначив, що позивач за період проходження служби в ГУНП в Луганській області з 07.11.2015 відносно нарахування та невиплати винагороди за безпосередню участь в АТО до керівництва ГУНУ в Луганській області не звертався. Відповідач вважає, що оскільки позивач отримував грошове забезпечення, а не заробітну плату, тому до спірних правовідносин не застосовується частина 2 статті 233 КЗпПУ. Також відповідач вважає, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції не є щомісячною, відтак не має постійного характеру, тому не входить до складу грошового забезпечення, яке отримував позивач під час проходження служби в поліції, а є окремою державною соціальною підтримкою. Тому просив залишити позов ОСОБА_2 без розгляду.
В судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.34), надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.32).
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.89), у відзиві на позовну заяву просив розглядати справу за відсутністю представника відповідача (а.с.90).
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Вирішуючи клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходить з такого.
Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що:
- позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша);
- для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга);
- для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята).
Частинами першою та другою статті 233 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про оплату праці» в структуру заробітної плати входять наступні складові.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Таким чином, винагорода за участь в АТО, яка має виплачуватися за весь період безпосередньої участі в АТО, та є винагородою, що має постійний характер, входить до структури заробітної плати, і відповідно, є її складовою.
Правову позицію, що винагорода за безпосередню участь в АТО відноситься до складу грошового забезпечення осіб, які беруть участь в АТО постійно з часу її запровадження, і має щомісячний характер висловлено Верховним Судом у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 420/1232/16-а (реєстраційний № в ЄДРСР 74941648).
Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно з п. 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій ст. 233 КЗпП, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
З огляду на наведене, під час розгляду справ про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (зокрема, винагороди за участь в АТО, яка є складовою грошового забезпечення) застосовуються положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не частини третьої статті 123 КАС України, тобто строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються.
На підставі викладеного у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 248 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду у справі №360/3318/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції відмовити.
Ухвала суду оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення суду.
Суддя ОСОБА_3