Справа № 128/1805/18
05 грудня 2018 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
за участю обвинуваченого ОСОБА_4
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження внесене в ЄРДР за № 12018020100000410 від 23.04.2018 року відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст. 185 КК України, -
В провадженні суду перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст. 185 КК України.
У судовому засіданні прокурор просив продовжити строк дії запобіжного заходу враховуючи, що ризики, які стали підставою для застосування міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зникли.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні відмовився від виступу за клопотяннм прокурора, зазначив, що йому нема чого сказати.
Заслухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступного висновку:
Частиною 3 ст. 331 КПК України визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Запобіжний захід до обвинуваченого застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України, та був продовжений за ухвалами суду.
Вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.
При цьому, суд враховує, що злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_4 віднесений відповідно до ст.12 КК України, до категорії тяжкого злочину, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення - строком покарання від 3 до 6 років позбавлення волі Обвинувачений не працює, не має самостійного джерела прибутку, є неодноразово судимим за скоєння умисних корисних злочинів, на тепер має обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого також ч. 3 ст.185, ч.2 ст.125 ч.1 ст.162 КК України, яке перебуває, згідно анкетних даних у провадженні Козятинського міськрайонного суду, також до того ж суду 18.03.2018р. було направлено обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.3 ст.185 КК України. Казятинським міськрайонним судом обвинувачений оголошувався у розшук. Вказані обставини у своїй совокупності дають достатні підстави вважати, що обвинувачений, є схильним до вчинення протиправних дій, та перебуваючи на волі, може, уникнути покарання, шляхом переховування від суду, та вчинення тиску на свідків, які підлягають виклику до суду, та може іншим чином перешкоджати руху кримінального провадження.
Вказані ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, матеріальна шкода не відшкодована.
Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України - не встановлено.
У зв'язку із викладеним, на підставі ч.3 ст.331 КПК України, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу - тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 331 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - задовільнити.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 діб, тобто, до 03 лютого 2019 року включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1