29 листопада 2018 року Справа № 0440/6571/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіСидоренко Д.В.
за участі секретаря судового засіданняКручина Ю.Д.
за участі:
позивача представника позивача представника позивача представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 Ісаєв Є.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії податкового керуючого Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо складання акту опису майна №54 від 31.07.2018 року та скасувати цей акт;
- зобов'язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звільнити з-під застави рухоме майно, яке зазначене у акті опису майна №54 від 31.07.2018 року.
В обґрунтування позову зазначено, що позивачем було отримано Акт опису майна №54 від 31.07.2018 року. Дії податкового керуючого Головного управління ДФС у Дніпропетровській області по складанню акту опису майна №54 від 31.07.2018 року вважає неправомірними, даний акт є незаконним, а майно таким, що підлягає виключенню з акту опису. Позивачем вказано, що акт опису майна був складений без його участі, відповідач жодним чином не повідомив про проведення опису майна, а також не пропонувалось підписати складений податковим керуючим акт опису майна. Даний акт було надіслано поштою, поняті для здійснення опису майна не залучались, підписи понятих в акті опису чи будь-яких залучених осіб відсутні.
Ухвалою суду від 03.09.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
26.09.2018 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що у Приймака О.І. станом на теперішній час рахується податковий борг по орендній плати з фізичних осіб в загальній сумі 166286,67 грн., що підтверджується інтегрованою карткою платника податків. На момент складання оскаржуваного акту у платника рахувався податковий борг. Здійснюючи свої функції контролюючим органом сформовано податкову вимогу від 16.02.2016 року №383-23 про сплату податкового боргу у сумі 47199,66 грн., керівником контролюючого органу винесено рішення про опис майна у податкову заставу №27 від 19.02.2016 року та направлено лист до платника податків щодо визначення майна для реєстрації податкової застави. Оскільки у платника податків станом на теперішній час рахується податковий борг в сумі 166286,67 грн. відсутні підстави для скасування оскаржуваного акту.
В судове засідання призначене на 29.11.2018 року всі сторони з'явились.
Позивач та представники позивача просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
16.02.2016 року Дніпродзержинською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області сформовано податкову вимогу №383-23, яку виставлено Приймак Олександру Івановичу, рнокпп НОМЕР_1 та в якій зазначено, що загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 15.02.2016 року становить 47199,66 грн.
19.02.2016 року начальником Дніпродзержинської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято рішення №47 про опис майна у податкову заставу, в якому зазначено, що відповідно до статті 89 розділу ІІ Податкового кодексу України, вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності/господарському віданні або оперативному управлінні платника податків ОСОБА_1, рнокпп НОМЕР_1.
Листом від 22.02.2016 року №3153/10/04-03-17-01-08 Про визначення майна для реєстрації податкової застави, Дніпродзержинська ОДПІ повідомила ОСОБА_1, що станом на 16.02.2016 року загальна сума податкового боргу з орендної плати фізичних осіб складає 47199,66 грн. та зобов'язано у п'ятиденний термін з дня отримання листа забезпечити доступ податковому керуючому для здійснення опису майна у податкову заставу та надати документи, необхідні для такого опису.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №5191800662441, податкову вимогу №383-23 від 16.02.2016р., рішення №47 від 1902.2016р. та лист №3153/10/04-03-17-01-08 від 22.02.2016р. (згідно позначок на штемпелі в графі «Підлягає поверненню») отримано позивачем 01.03.2016.
31.07.2018 року податковим керуючим, призначеним наказом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 16.01.2018 року №161-п, на підставі рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 19.02.2016 року №47 про опис майна у податкову заставу платника податків ОСОБА_1, рнокпп НОМЕР_1, проведено опис такого майна відповідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.06.2018 року інформаційних довідок 128948770, 128948434, 128948187, за результатами якого складено акт опису майна №54.
Даний акт №54 від 31.07.2018 року отримано позивачем 18.08.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №5191801120650.
Не погоджуючись з діями щодо складання акту опису майна, з самим актом, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс України).
Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
У відповідності до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня.
Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Приписами статті 88 Податкового кодексу України врегульовано, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
У відповідності до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі:
- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;
- у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.
Згідно з пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
При цьому, у разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.
Пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.
Підпунктом 93.1.1 пункту 93.1 статті 93 Податкового кодексу України визначено, що майно платника податків звільняється з податкової застави з дня отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку.
Механізм застосування податкової застави контролюючими органами визначено Порядком застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2017 року №586 (далі - Порядок №586).
Пунктом 9 Розділу І Порядку №586 передбачено, що право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 статті 89 глави 9 розділу II Кодексу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №586 опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку №586 майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна (додаток 2). Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна у податкову заставу (додаток 3). Повноваження щодо опису майна платника податків, що має податковий борг, покладаються на податкового керуючого.
Пунктом 8 Розділу ІІ Порядку №586 передбачено, що у разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису майна на суму, що відповідає сумі податкового боргу платника податків.
За змістом пункту 10 розділу ІІ Порядку №586 опис майна може бути проведено за інформацією, документами і матеріалами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів).
Приписами пунктів 1, 2 розділу IV Порядку №586 встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі у п'ятиденний строк з дня складення акта опису майна. Така реєстрація здійснюється:
- щодо рухомого майна - відповідно до Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830, та Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29 липня 2004 року № 73/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 липня 2004 року за №942/9541 (із змінами);
- щодо нерухомого майна - відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" , Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та наказу Міністерства юстиції України від 21 листопада 2016 року № 3276/5 "Про затвердження Вимог до оформлення заяв та рішень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21 листопада 2016 року за № 1504/29634.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до змісту позовних вимог, позивач наголошує, що акт складено без його участі; без повідомлення про проведення опису; без залучення понятих чи будь-яких інших осіб; без рішення про опис майна у податкову заставу; а також наголошує на тому, що йому не пропонувалося підписати акт опису майна №54 від 31.07.2018р.
Матеріали справи свідчать, що підставою для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу від 19.02.2016р. та складання акту опису майна від 31.07.2018р. стала наявність у позивача податкового боргу.
Згідно облікових даних у позивача станом на 19.02.2016р. (дата прийняття рішення про опис майна у податкову заставу) була наявна заборгованість з орендної плати з фізичних осіб у сумі 47199,66 грн.
Відповідно до даних АІС "Податковий блок" щодо платника податків ОСОБА_1, рнокпп НОМЕР_1 (орендна плата з фізичних осіб) станом на 31.07.2018 року (дата складання акту про опис майна) рахується заборгованість в сумі 140983,11 грн. Згідно Інформації про наявність/відсутність податкового боргу у платника по Україні в цілому станом на 25.09.2018 року, Приймак Олександр Іванович має податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у сумі 166286,67 грн.
Як зазначалося вище, рішення №47 від 19.02.2016р. направлялося позивачу відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №5191800662441, а опис майна, без участі платника, (акт №54 опису майна від 31.07.2018 року) проведено відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме інформаційних довідок 128948770, 128948434, 128948187 від 25.06.2018 року, що відповідає пункту 10 розділу ІІ Порядку №586.
Відсутність вимог щодо обов'язкової участі платника під час складення опису майна, також узгоджується з тим, що норми Податкового кодексу України не покладають на контролюючий орган обов'язок надавати запити щодо переліку ліквідного майна, балансову вартість, наявності обмежень у його використанні у якості джерела погашення податкового боргу, так як позивач є не єдиним носієм інформації про наявність у останнього майна, внаслідок чого безпідставним є твердження щодо порушення порядку складання відповідного акту.
Разом з тим, направлення акту №54 опису майна від 31.07.2018 року позивачу, засобами поштового зв'язку, слід розглядати саме як пропозицію ознайомитися з його змістом і вчинити дії з його підписання, у разі погодження, або відмовитися від підписання акту опису майна, що є підставою для здійснення опису у присутності не менш як двох понятих.
Також безпідставним є твердження позивача щодо протиправності дій відносно складання акту опису майна №54 від 3107.2018р. з підстав не зазначення в акті балансової вартості майна, з огляду на наступне.
За положеннями пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Зі змісту наведеної норми слідує, що для опису майна платника у податкову заставу необхідне визначення його балансової вартості, та у разі якщо майно підлягає балансовій оцінці, але конкретні показники балансової вартості не визначені, то опис здійснюється за результатами оцінки яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Балансова вартість є поняттям яке застосовуються у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності, зокрема за Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 16 (МСБО 16) «Основні засоби», балансовою вартістю є сума, за якою активи визнають після вирахування будь-якої суми накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення його корисності.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства (ст.2).
Отже, вимога пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України щодо відповідності податкового боргу сумі балансової вартості майна на яке поширюється право податкової застави, стосується майна суб'єктів для яких ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є обов'язковим.
В даному випадку позивач, як платник орендної плати з фізичних осіб, не є суб'єктом для якого ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є обов'язковим, у зв'язку з чим майно, яке перебуває у його власності, взагалі не підлягає балансовій оцінці на предмет визначення його балансової вартості, та відповідно відсутній обов'язок зазначення в акті вартості описаного майна.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дії відносно складання акту опису майна є правомірними, а позовна вимога в частині визнання протиправними дії податкового керуючого Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо складання акту опису майна №54 від 31.07.2018 року і скасування цього акту такою, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 93.1. статті 93 ПК України, майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:
- отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;
- визнання податкового боргу безнадійним;
- набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;
- отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.
З огляду на зазначену норму, відсутні підстави для звільнення з-під застави майна, яке зазначене в акті опису майна, у зв'язку з чим позовна вимога про зобов'язання Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звільнити з-під застави рухоме майно, яке зазначене у акті опису майна №54 від 31.07.2018 року, також не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Через відсутність підстав для задоволення позову судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 05 грудня 2018 року.
Суддя Д.В. Сидоренко