29 листопада 2018 року ЛуцькСправа № 140/1962/18
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Каленюк Ж.В.,
за участю секретаря судового засідання Шаблій Л.П.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Панасюка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу від 24 вересня 2018 року №258-од, яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани; зобов'язання зробити запис у службовій картці про скасування наказу від 24 вересня 2018 року №258-од і дисциплінарного стягнення.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності став висновок відповідача про вчинення позивачем адміністративного правопорушення - несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік. Однак саме по собі вчинення адміністративного правопорушення не є підставою для дисциплінарної відповідальності. Відповідач знехтував принципом невинуватості особи до моменту доведення вини рішенням суду. Крім того, під час накладення дисциплінарного стягнення та обранні виду відповідальності відповідачем не враховано характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, поведінка військовослужбовця. Відповідач також порушив порядок проведення службового розслідування, не провів бесіду, не ознайомив із результатами службового розслідування.
Позивач стверджує, що не вчиняв порушень, які безпосередньо стосуються виконання службових обов'язків. Він зазначив, що як суб'єкт, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», своєчасно, 28 березня 2018 року, подав до Єдиного державного реєстру декларацій щорічну декларацію за 2017 рік, однак при цьому не перевірив достовірність усіх її даних (про склад сім'ї, місце проживання та ін.). 06 вересня 2018 року він подав уточнену декларацію. На його думку, ці діяння не мають прямого умислу, а допущені логічні, арифметичні та технічні помилки пов'язані з необізнаністю щодо порядку електронного декларування.
З наведених підстав вважає, що наказ від 24 вересня 2018 року №258-од є необґрунтованим, прийнятим із порушенням встановленої процедури накладення дисциплінарного стягнення, при цьому були відсутні правові підстави для його прийняття, а тому цей наказ є протиправним і підлягає скасуванню.
Ухвалою від 04 жовтня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (а.с.1).
Відповідач подав відзив на позов, у якому позовні вимоги заперечує (а.с.16-20). В обґрунтування своєї позиції зазначив, що за фактом несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2017 рік наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20 серпня 2018 року №197-агд було призначено службове розслідування, за результатами якого був виданий наказ від 24 вересня 2018 року №258-од про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення (нехтування) абзацом 2 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 1 статті 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України в частині дотримання Конституції та законів України, Військової присяги щодо неухильного виконання вимог військових статутів, наказів командирів, що в подальшому призвело до несвоєчасного подання декларації особи за 2017 рік.
Відповідач звертає увагу, що електронна декларація подавалася позивачем не вперше. 28 березня 2018 року ОСОБА_1 подав декларацію (перед звільненням) з явними помилками, тому він обізнаний з порядком електронного декларування. ОСОБА_1 як офіцер Збройних Сил України зобов'язаний дотримуватися Конституції та законів України, у тому числі антикорупційного законодавства.
Відповідач вважає, що при прийнятті спірного наказу ним дотримано Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року №608. Зазначений Порядок не вимагає оформлення аркушу бесіди з військовослужбовцем, який вчинив дисциплінарне правопорушення, але попри це для з'ясування причин та умов, що мали наслідком недотримання ОСОБА_1 вимог антикорупційного законодавства, він був запрошений для ознайомлення із матеріалами службового розслідування та оскаржуваним наказом.
Відповідач просив в задоволенні позову відмовити, оскільки при прийнятті наказу від 24 вересня 2018 року №258-од діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та чинним законодавством.
Ухвалою суду від 26 жовтня 2018 року розгляд цієї справи призначено у судовому засіданні з повідомленням сторін (а.с.51).
У відповіді на відзив (а.с.55-59) позивач ОСОБА_1 вважає необґрунтованими доводи відповідача та стверджує, що самостійно звернувся до Національного агентства з питань запобігання корупції із заявою про виправлення помилок у деклараціях за 2016-2017 роки, за дозволом якого ці помилки було усунуто.
Статтею 45 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України визначено, що у випадку порушення військової дисципліни та громадського порядку командир повинен нагадати військовослужбовцю про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Однак ОСОБА_1 вважає, що не порушив військової дисципліни. За вчинення ж правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно із Законом «Про запобігання корупції» та Кодексом України про адміністративні правопорушення. Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві.
У запереченні на відповідь на відзив (а.с.68-69) відповідач зазначив, що при прийнятті оскаржуваного наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 не було присвоєно повноваження спеціалізованих органів у сфері протидії та запобіганню корупції щодо притягнення осіб до відповідальності за порушення антикорупційного законодавства. Натомість, військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України в частині неухильного дотримання Конституції та законів України, Військової присяги. Намагання позивача перекласти вину за порушення військової дисципліни на безпосередніх військових начальників свідчить про його небажання вживати заходів щодо належного дотримання військової дисципліни та додержання вимог Статутів Збройних Сил України. З урахуванням викладеного просив відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні позивач позов підтримує з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив; позовні вимоги просить задовольнити. У судовому засіданні представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов, запереченні на відповідь на відзив.
Суд, заслухавши усні пояснення позивача, представника відповідача (вступне слово), дослідивши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, та письмові докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, про що свідчить копія посвідчення офіцера (а.с.8). Старший лейтенант ОСОБА_1 займає посаду офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 (надалі - Володимир-Волинський ОРВК) з 28 вересня 2016 року.
15 серпня 2018 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 у порядку частини третьої статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» надійшло подання військового прокурора Луцького гарнізону №3448 вих.-18, яким повідомлено, що офіцер мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 старший лейтенант ОСОБА_1 не подав щорічну декларацію за 2017 рік. Також ОСОБА_1 , не припиняючи діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, 28 березня 2018 року подав декларацію, пов'язану з виконанням функцій держави, за період з 01 квітня 2017 року по 28 березня 2018 року, в якій не зазначив відомості про членів сім'ї (дітей), об'єкти нерухомості, що належать йому та членам його сім'ї на праві приватної власності (квартири, житловий будинок, нежитлові приміщення, земельну ділянку), транспортні засоби, доходи членів сім'ї тощо. У поданні порушувалося питання про призначення і проведення службового розслідування за викладеними вище фактами і притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності (а.с.30-31).
20 серпня 2018 року на підставі зазначеного подання наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 №197-агд призначено службове розслідування за фактом неподання щорічної декларації старшим лейтенантом ОСОБА_1 (а.с.33).
Того ж дня уповноваженим представником з питань виявлення та запобігання корупції Волинського ОВК Рибалком Д.М. до Національного агентства з питань запобігання корупції скеровано повідомлення №3198 про неподання ОСОБА_1 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік (а.с.38).
Відповідно до висновків акта службового розслідування, результати якого затверджено 24 вересня 2018 року, старший лейтенант ОСОБА_1 не подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2017 рік, хоча мав можливість до 01 квітня 2018 року її подати або спробувати заповнити та подати та в разі виникнення технічних проблем доповісти безпосередньому начальнику. У діях ОСОБА_1 наявні ознаки правопорушення, пов'язаного із корупцією, передбаченого частиною першою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.24-28).
Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24 вересня 2018 року №258-од «Про результати службового розслідування за фактом несвоєчасного подання декларації особи старшим лейтенантом ОСОБА_1 » за порушення вимог абзацу другого статті 11 Статуту внутрішньої служби, абзацу першого статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України в частині дотримання Конституції та законів України, Військової присяги щодо неухильного виконання вимог військових статутів, наказів командирів, що в подальшому призвело до несвоєчасного подання декларації особи за 2017 рік та що в свою чергу, є адміністративним правопорушенням, пов'язаним із корупцією, на старшого лейтенанта ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - оголошено догану (а.с.22-23).
Не погоджуючись із цим наказом, позивач оскаржив його до суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Дії (рішення) відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).
Спірні правовідносини виникли у зв'язку із притягненням до дисциплінарної відповідальності позивача під час проходження військової служби.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок та військову службу» (надалі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
У розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС України військова служба є публічною службою.
Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV (з наступними змінами та доповненнями, надалі - Статут внутрішньої служби ЗСУ), кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
У свою чергу, сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України № 551-XIV від 24 березня 1999 року (надалі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
Відповідно до статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна досягається, у тому числі, шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.
За приписами абзацу другого статті 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців передбачені вказаною статтею обов'язки свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Порядок притягнення військовослужбовців до дисциплінарної відповідальності визначено у розділі III Дисциплінарного статуту ЗСУ «Стягнення за порушення військової дисципліни».
Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до статті 68 Дисциплінарного статуту ЗСУ на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.
Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-95 Дисциплінарного статуту ЗСУ.
Як визначено статтею 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
За приписами статті 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. У кожному випадку вчинення корупційного правопорушення або невиконання військовими посадовими особами вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» з метою виявлення причин та умов, що сприяли його вчиненню, службове розслідування призначається командиром самостійно або проводиться за його рішенням за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції.
Частиною першою статті 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
Механізм проведення службового розслідування визначається Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371 (надалі - Порядок №608).
Як вбачається із матеріалів справи, наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20 серпня 2018 року №197-агд «Про призначення службового розслідування за фактом неподання щорічної декларації за 2017 рік старшим лейтенантом ОСОБА_1 » у зв'язку із надходженням подання військової прокуратури Луцького гарнізону від 15 серпня 2018 року 33448 вих.-18 щодо порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» та з метою з'ясування фактичних обставин справи призначене дане службове розслідування у строк до 17 вересня 2018 року (а.с.33).
Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування призначається, у тому числі, у разі вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов'язаного з корупцією; надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені. Службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.
Як вказано у пунктах 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608, рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Аналізуючи наказ від 20 серпня 2018 року №197-агд, суд вважає, що у даному випадку його прийняття узгоджується із підставами та предметом службового розслідування, визначеним у названих вище положеннях Порядку №608; порушень щодо порядку призначення службового розслідування в частині повноважень військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 не встановлено.
Частиною третьою статті 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Аналогічні вимоги містять пункти 12, 13 Порядку №608: «Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців. До строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом».
Службове розслідування відповідно до наказу від 20 серпня 2018 року №197-агд доручено провести до 17 вересня 2018 року. Позивач ОСОБА_1 ознайомлений із даним наказом 28 серпня 2018 року, про що свідчить його розписка (а.с.34). Наказом від 17 вересня 2018 року №219/1-агд строк проведення службового розслідування продовжено до 24 вересня 2018 року (а.с.74), хоча у даному наказі відсутнє обґрунтування про неможливість завершити службове розслідування у строк до 17 вересня 2018 року. Докази ознайомлення позивача із наказом від 17 вересня 2018 року №219/1-агд суду не надані.
Визначені у пункті 1 розділу ІV Порядку №608 обов'язки осіб, які проводять службове розслідування, дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення кореспондується із гарантованими у пункті 3 розділу ІV Порядку №608 правами військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні та письмові пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Реалізація цих прав забезпечує повне, всебічне та об'єктивне розслідування обставин вчиненого правопорушення.
Відповідач забезпечив можливість надати ОСОБА_1 письмові пояснення. У письмових поясненнях ОСОБА_1 вказав, що подав декларацію за період з 01 квітня 2017 року по 28 березня 2018 року (перед звільненням, оскільки мав намір звільнитися зі ЗСУ); у декларації не були внесені відомості про членів сім'ї (діти), об'єкти нерухомості, належні на праві власності, транспортні засоби, доходи членів сім'ї, щодо своєї заробітної плати він допустив арифметичну помилку. Такі недоліки при заповненні декларації він пояснив збоєм в роботі комп'ютера та власною неуважністю. Вини у скоєному ОСОБА_1 не визнав (а.с.35-37).
В матеріалах службового розслідування наявні пояснення начальника відділення офіцерів запасу і кадрів Володимир-Волинського ОРВК про те, що рапорт на звільнення з військової служби від ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року не надходив (а.с.39), а також про проведення з особовим складом Володимир-Волинського ОРВК 20 квітня 2018 року заняття щодо роз'яснення законодавства України та недопущення проявів корупційних правопорушень (а.с.40-42).
До матеріалів службового розслідування долучено копію декларації ОСОБА_1 типу «Перед звільненням» та «Щорічна», а також копію службової картки з відомостями про дисциплінарні стягнення та службової характеристики ОСОБА_1 станом на 20 лютого 2017 року (а.с.43-46).
На підставі цих матеріалів складено акт за результатами службового розслідування, який затверджений військовим комісаром Волинського ОВК 24 вересня 2018 року (а.с.24-28).
Вимоги до оформлення результатів службового розслідування визначені розділом V Порядку №608. Так за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Під час дослідження акта службового розслідування встановлено, що за структурою він відповідає вимогам розділу V Порядку №608. З актом службового розслідування ОСОБА_1 ознайомлений 24 вересня 2018 року (а.с.47).
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу VІ Порядку №608 командир (начальник), який призначив службове розслідування, у 10-денний строк розглядає акт та матеріали службового розслідування. За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.
Згідно зі статтями 86, 87 Дисциплінарного статуту ЗСУ якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Водночас, частиною п'ятою статті 85 Дисциплінарного статут ЗСУ обумовлено, що якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки адміністративного корупційного правопорушення, чи одержано інформацію про вчинення такого правопорушення військовослужбовцем, командир військової частини зобов'язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та спеціально уповноваженому суб'єктові у сфері протидії корупції.
Частиною другою статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено, що за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Перевіряючи наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, варто зауважити, що актом службового розслідування було встановлено ознаки правопорушення, пов'язаного із корупцією, передбаченого частиною першою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП).
Згідно із визначенням, наведеним у частині першій статті 1 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1700-VII «Про запобігання корупції» (надалі - Закон № 1700-VII), правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність; суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Відповідно до підпункту «г» пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1700-VII дія цього Закону поширюється на військових посадових осіб Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки.
Також частиною восьмою статті 20 Закону №2232-XII визначено, що військові посадові особи, крім військовослужбовців строкової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також військових посадових осіб з числа військовослужбовців військової служби за контрактом осіб рядового складу, військової служби за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, військовослужбовців молодшого офіцерського складу військової служби за контрактом осіб офіцерського складу, зобов'язані подавати щороку до 1 квітня декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порядку та на умовах, встановлених Законом України «Про запобігання корупції».
Як встановлено частиною першою статті 45 Закону №1700-VII, особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
З урахуванням наведеного на позивача ОСОБА_1 як військовослужбовця, який проходить військову службу у військовому комісаріаті, поширюються вимоги статті 20 Закону №2232-XII та статті 45 Закону №1700-VII щодо подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 65 Закону №1700-VII за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов'язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов'язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини першої статті 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи рядового і начальницького складів Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту і Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За «… вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, …» ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи і адміністративний арешт.
Інші, крім зазначених у частині першій цієї статті, особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну, у випадках, прямо передбачених ними, несуть за вчинення адміністративних правопорушень дисциплінарну відповідальність, а в інших випадках - адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Статтею 172-6 КУпАП передбачена відповідальність за порушення вимог фінансового контролю. Зокрема, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Отже, з наведеного випливає, що військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність за порушення вимог фінансового контролю - несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Проте чинне законодавство не виключає можливість притягнення їх до дисциплінарної відповідальності у встановленому порядку, про що говорить стаття 65 Закону №1700-VII.
Проте, у даному випадку, суд вважає, що такого порядку відповідач не дотримався.
Так суд зауважує, що державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи публічного права зобов'язані перевіряти факт подання суб'єктами декларування, які в них працюють (працювали або входять чи входили до складу утвореної в органі конкурсної комісії, до складу Громадської ради доброчесності, відповідних громадських рад, рад громадського контролю, утворених при державних органах), відповідно до цього Закону декларацій та повідомляти Національне агентство про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку (частина друга статті 49 Закону №1700-VII).
На підставі рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 14 серпня 2016 року №1 «Про початок діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції» розпочало свою діяльність Національне агентство з питань запобігання корупції, до повноважень якого згідно з пунктом 8 частини першої статті 11 Закону №1700-VII належить здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику та має повноваження зі здійснення в порядку, визначеному Закону №1700-VII, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя зазначених осіб.
Як визначено статтею 48 Закону №1700-VII, Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб'єктами декларування, такі види контролю:1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль.
Відповідно до розділу ІІ Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції 10 лютого 2017 року № 56, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2017 року за № 201/30069, Національне агентство здійснює контроль щодо своєчасності подання декларацій на підставі: 1) повідомлень, що надходять від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також юридичних осіб публічного права, які у встановленому Національним агентством порядку відповідно до статті 49 Закону перевіряють факт подання декларацій суб'єктами декларування, які в них працюють (працювали); 2) інформації, що надходить до Національного агентства від осіб, які надають допомогу щодо запобігання і протидії корупції (викривачів), стосовно можливого факту неподання або несвоєчасного подання декларації суб'єктом декларування; 3) інформації, що оприлюднюється у засобах масової інформації, у мережі Інтернет та вказує на можливий факт неподання або несвоєчасного подання декларації суб'єктом декларування; 4) самостійного виявлення Національним агентством факту неподання або несвоєчасного подання декларації суб'єктом декларування відповідно до даних Реєстру; 5) інформації, що надходить до Національного агентства від правоохоронних органів; 6) інформації, що надходить до Національного агентства від громадських об'єднань, їх членів або уповноважених представників.
У разі отримання інформації (повідомлень), передбаченої (их) у підпунктах 1, 2 пункту 2 цього розділу, Національне агентство перевіряє факт неподання або несвоєчасного подання декларації суб'єктом декларування шляхом пошуку даних у Реєстрі. У випадку встановлення факту неподання декларації суб'єктом декларування відповідно до вимог Закону Національне агентство письмово повідомляє про це суб'єкта декларування, керівника державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, вищому органу управління відповідного громадського об'єднання, іншого непідприємницького товариства, в якому працює (здійснює діяльність) суб'єкт декларування, та спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції у визначеному Національним агентством порядку. Якщо за результатами контролю встановлено, що суб'єкт декларування несвоєчасно подав декларацію, Національне агентство направляє такому суб'єкту лист з проханням надати пояснення щодо причин несвоєчасного подання декларації. За наявності ознак адміністративного правопорушення уповноважена особа Національного агентства складає протокол про адміністративне правопорушення у встановленому законодавством порядку, який за рішенням Національного агентства направляється до суду.
Таким чином, здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, щодо своєчасності подання та достовірності і повноти відомостей, зазначених суб'єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався через свій електронний кабінет до Національного агентства з питань запобігання корупції про внесення виправлень до декларацій, поданих за 2016-2017 роки (а.с.78). 06 вересня 2018 року він подав декларацію за 2017 рік, що, зокрема, встановлено і під час службового розслідування (а.с.25).
Висновки відповідача про недотримання ОСОБА_1 . Конституції та законів України, Військової присяги пов'язані з несвоєчасним поданням декларації за 2017 рік, тобто, порушень Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Закону України «Про запобігання корупції» (хоч про конкретні закони не вказано у спірному наказі).
У судовому засіданні також встановлено, що на розгляді у Володимир-Волинському міському суді Волинської області перебуває справа про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 176-2 КУпАП (за фактом несвоєчасного подання декларації за 2017 рік) - а.с.71.
Отже, оцінка факту несвоєчасного подання декларації здійснюватиметься Володимир-Волинським міським судом при розгляді справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ознаками статті 176-2 КУпАП. На момент прийняття спірного наказу про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відсутня постанова у вказаній вище справі про адміністративне правопорушення. Відтак, висновки відповідача про порушення ОСОБА_1 абзацу 2 статті 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, абзацу 1 статті 4 Дисциплінарного Статуту ЗСУ в частині дотримання Конституції та законів України, Військової присяги щодо неухильного виконання вимог військових статутів, наказів командирів, що в подальшому призвело до несвоєчасного подання декларації особи за 2017 рік є передчасними та необґрунтованими.
Вирішуючи спір, суд враховує, що точність та передбачуваність підстав для дисциплінарної відповідальності є надзвичайно бажаними для цілей юридичної визначеності та особливо для гарантування незалежності.
Вислів згідно із законом вимагає, по-перше, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві; він також стосується якості закону, про який йдеться, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе, та відповідав принципові верховенства права (серед інших джерел, рішення від 25 березня 1998 року у справі Копп проти Швейцарії, п. 55, Reports of Judgments and Decisions 1998-II).
Отже, ця фраза передбачає, що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на їхні конвенційні права (рішення від 24 квітня 2008 року у справі. G. та інші проти Болгарії, заява № 1365/07, п. 39). Крім того, законодавство повинно забезпечувати певний рівень юридичного захисту проти свавільного втручання з боку державних органів. Існування конкретних процесуальних гарантій у цьому контексті є необхідним. Те, які саме гарантії вимагатимуться, певною мірою залежатиме від характеру та масштабів зазначеного втручання (рішення у справі. G. та J. H. проти Сполученого Королівства, заява № 44787/98, п. 46, ECHR 2001-IX).
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача як орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Оцінивши докази, які є у справі, щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності і взаємного зв'язку у сукупності суд вважає, що наказ відповідача від 24 вересня 2018 року №258-од «Про результати службового розслідування за фактом несвоєчасного подання декларації особи старшим лейтенантом ОСОБА_1 » не відповідає нормам чинного законодавства, є необґрунтованим, при його прийнятті не враховано усі фактичні обставини, а тому позовна вимога про його скасування підлягає задоволенню. При цьому відповідно до повноважень, визначених пунктом 2 частини першої статті 245 КАС України, зазначений наказ як акт індивідуальної дії слід визнати протиправним та скасувати.
Вирішуючи спір щодо іншої позовної вимоги - про зобов'язання відповідача зробити запис у службовій картці про скасування наказу від 24 вересня 2018 року №258-од і дисциплінарного стягнення, то варто зазначити таке.
Згідно з частинами першою, другою статті 106 Дисциплінарного статуту усі заохочення та дисциплінарні стягнення (крім зауваження), передбачені цим Статутом, у тому числі і заохочення, оголошені командиром усьому особовому складу підрозділу (команди), військової частини, заносяться у тижневий строк до службової картки військовослужбовця (додаток 3 до цього Статуту). У разі зняття дисциплінарного стягнення у службовій картці військовослужбовця в розділі «Стягнення» робиться запис - коли й ким стягнення знято.
На думку суду, у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Волинський ОВК зробити запис у службовій картці про скасування наказу від 24 вересня 2018 року №258-од необхідно відмовити, оскільки вона заявлена передчасно, стосуються правових наслідків прийняття судом рішення про визнання протиправними та скасування цього наказу та його виконання.
Відтак, позов належить задовольнити частково.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити судові витрати.
Відповідно частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач звільнений від сплати судового збору за подання до адміністративного суду даного позову на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Докази про понесені інші судові витрати позивач суду не надав. Відповідач також не надав суду доказів про понесені витрати, що можуть бути включені до судових витрат для розподілу між сторонами у зв'язку із частковим задоволенням позову.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24 вересня 2018 року №258-од «Про результати службового розслідування за фактом несвоєчасного подання декларації особи старшим лейтенантом ОСОБА_1 ».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя Ж.В. Каленюк
Повне судове рішення складено судом 04 грудня 2018 року