іменем України
Справа № 126/2854/18
Провадження № 2/126/1154/2018
"03" грудня 2018 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Хмель Р. В.
секретар Дончик О. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, в якому просить в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,0597 га.
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла її мати - ОСОБА_3, після смерті якої відкрилась спадщина на вказане вище спадкове майно. Сторони є спадкоємцями на майно померлої за заповітом, посвідченим 31.03.1988 року, зареєстрованим в реєстрі за №551.
Відповідач ОСОБА_2 від спадкового майна відмовився, про що подав відповідну заяву нотаріусу 14.05.2018 року. Будучи єдиною спадкоємицею на майно померлої матері за заповітом та за законом, позивачка не може оформити право власності на спадкове майно, оскільки за життя її мати не отримувала правовстановлюючі документи на належний їй житловий будинок.
Дана позовна заява надійшла до суду 22.10.2018 року, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, цього ж дня її було передано для розгляду судді Хмель Р.В. 23.10.2018 року даний позов було залишено без руху з наданням позивачеві строку для усунення недоліків 01.11.2018 року ухвалою відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено на 15.11.2018 року підготовче судове засідання. 15.11.2018 року підготовче провадження у справі закрито та призначено судовий розгляд на 03.12.2018 року.
Позивач ОСОБА_1 до початку розгляду справи по суті, надала суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без її участі.
Відповідач ОСОБА_2 також до початку розгляду справи по суті, надав через канцелярію суду письмову заяву, про розгляд справи без його участі та позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Ч. 3 ст. 200 ЦПК України визначає, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З поданих позивачем матеріалів вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3. Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, копій свідоцтв про народження, копії свідоцтва про укладення шлюбу, копії свідоцтва про припинення шлюбу - сторони є дітьми ОСОБА_3
За життя остання вчинила заповіт від 31.03.1988 року, яким заповіла дочці та сину належний їй житловий будинок у рівних частинах.
З постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії №277/02-31 від 10.10.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 спадщину прийняла, а ОСОБА_2 від спадщини відмовився, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачці було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів.
Так, відповідно до копії технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_2 з додатками, ОСОБА_4 рішенням Бершадської міської ради №6 від 30.03.1971 року було надано земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3 для індивідуальної забудови та надано дозвіл на початок будівництва. Рішенням виконкому Бершадської міської ради народних депутатів від 14.03.1975 року було затверджено акт введення в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_2. Відповідно до реєстраційного посвідчення від травня 1975 року, домоволодіння по вказаній адресі було зареєстроване за ОСОБА_4 Рішенням №7 Бершадської міської ради народних депутатів від 13.07.1983 року ОСОБА_4 було надано дозвіл на перебудову будинку, та вказано нову адресу АДРЕСА_4
Те, що ОСОБА_3 була власником даного будинку та зареєстрована в ньому також вбачається і з копії домової книги.
У зв'язку з відсутністю належного правовстановлюючого документу на вказаний житловий будинок, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину (постанова від 10.10.2018 року)
В силу ст.1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. ст. 1217-1219 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та припинились внаслідок його смерті, крім прав та обов'язків, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця.
Ст. 1261 ЦК України визначає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом та за заповітом на майно померлої та спадщину прийняла належним чином, однак оформити свої спадкові права на вищевказане спадкове майно позбавлена можливості оскільки відсутні належні правовстановлюючі документи, що стверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст.ст. 319, 321 ЦК України та ст. 41 Конституції України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справі про спадкування" роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно ч.3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
У відповідності із вимогами листа Міністерства Юстиції України за №19-32\319 від 21.02.2005 року згідно якого у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і право встановлювальний документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання права власності на житловий будинок є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
При цьому, судом при дослідженні, наданої позивачем технічної документації із землеустрою на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_2, було встановлено, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,597 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у Вінницькій області в м. Бершадь по АДРЕСА_4
Решта, наданих суду документів підтверджують факт виділення померлій вищеописаної земельної ділянки та підстави набуття на неї права власності. Дані докази, суд вважає за можливе не аналізувати, оскільки вони не впливають на той факт, що ОСОБА_3 за життя набула права власності на земельну ділянку, що в повній мірі відображає правовстановлюючий документ.
Судом критично оцінено постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії №277/02-31 від 10.10.2018 року (а.с. 82), оскільки в матеріалах справи (а.с.10) наявна постанова за тим же номером та датою, однак без зазначення відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, а лише на житловий будинок.
Дана позиція узгоджується із усталеною практикою Європейського суду з прав людини: " Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29)."
Виходячи з викладеного, надавши оцінку наданим у справі доказам у їх сукупності, суд приходить до висновку що позивач звернулась до суду за захистом права в частині визнання права власності на земельну ділянку з відсутністю його порушення відповідачем, що свідчить про відсутність будь-яких правових підстав для захисту цивільного права позивача, яке в даному випадку не порушене, а отже у задоволенні даної частини позову необхідно відмовити.
Доходячи до такого висновку, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Вимоги щодо стягнення судових витрат позивачем не пред'являлись.
На підставі ст.ст. 319, 321, 392, 1216 -1219, 1261 ЦК України, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 19, 263-267 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, як за спадкоємцем за законом та заповітом право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 з господарськими будівлями та спорудами, що складається з: А - житловий будинок загальною площею 89,8 кв.м. житловою площею 52,3 кв.м., а також господарські будівлі та споруди: а- веранда, а1 - веранда, а2 - ганок, Б - літня кухня, Бпід - погріб, Б1 - сарай, б - сарай, В - гараж, Т - вбиральня, 1-2 - огорожа.
В решті вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Роз'яснити сторонам, що відповідно до п. 15.5 перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Р. В. Хмель