ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.11.2018Справа № 910/10578/18
Господарський суд міста Києва у складі:
судді - Бондаренко Г. П.,
за участю секретаря - Бабаджанян М. Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ИССО" (02093, м. Київ, вул. Борисоглібська, 26К, офіс 12)
До Установи "28 Управління начальника робіт" (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6)
Про стягнення 308138,22 грн
За участю представників сторін:
від позивача: Ігнатьєв О. І, довіреність № б/н від 15.08.18;
Маєвський С. В., довіреність № б/н від 08.08.18;
від відповідача: не прибув.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ИССО" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Установи " 28 Управління начальника робіт" (далі - відповідач) про стягнення 308138, 22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором зворотної фінансової допомоги № 9/11 від 09.11.2017, в частині повернення фінансової допомоги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2018 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ИССО" без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення цієї ухвали шляхом: подання до суду письмової заяви з зазначенням електронних адрес відповідача; поданням до суду заяви із доданням до неї доказів відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів на адресу місцезнаходження відповідача і всіх доданих до неї документів (опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.
21.08.2018 від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 13.08.2018, якою останній усунув недоліки, встановлені даною ухвалою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи №910/10578/18 у порядку загального позовного провадження та призначено судове засідання на 02.10.2018.
Ухвалою-повідомленням повідомлено сторін про те, що у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г. П. у щорічній відпустці, розгляд даної справи, призначений на 02.10.2018 не відбудеться, призначено розгляд справи на 25.09.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 відкладено підготовче засідання на 30.10.2018.
26.10.2018 від відповідача надійшла заява про відкладення підготовчого судового засідання, в якому суд відмовив з підстав, викладених в ухвалі.
В судовому засіданні 30.10.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 20.11.2018.
В судове засідання 20.11.2018 відповідач не прибув, своїм правом на подання відзиву не скористався, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.
Позивач в судове засідання 20.11.2018 прибув та надав суду пояснення по справі, в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши вступне слово позивача, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, Суд -
Як підтверджено матеріалами справи, 09.11.2017 між позивачем, як позикодавцем та відповідачем, як позичальником було укладено договір зворотної фінансової допомоги № 9/11 (далі за текстом - договір).
Відповідно до п. 1.1. вказаного договору позикодавець, передає у власність позичальника грошові кошти в розмірі, що обумовлений цим договором, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, у строк обумовлений цим договором.
Розмір позики за цим договором встановлюється у заявці позичальника, яка є невід'ємною частиною договору. Загальна сума позики за договором не може перевищувати 1000000,00 грн (п. 2.1. договору). Згідно п. 2.2. договору проценти за цим договором не нараховуються та не сплачуються. Розмір позики обумовлений п. 2.1. договору може бути змінений за згодою сторін, згідно з п. 2.3. договору.
За умовами п. 3.1. договору позикодавець надає позику протягом п'яти календарних днів з моменту підписання позикодавцем заявки позичальника, яка є невід'ємною частиною цього договору. Позика, згідно з п. 3.3. договору, вважається наданою позикодавцем позичальнику з моменту одержання грошових коштів банком позичальника, що підтверджується випискою банка та/або прибутковим касовим ордером.
Остаточною датою повернення позики вважається 09.11.2018 (п. 4.1. договору). При настанні дати, вказаної в п. 4.1. договору, позичальник зобов'язується протягом одного календарного дня повернути позикодавцю позику у розмірі фактично одержаних коштів (п. 5.1. договору).
Згідно з п. 6.1. договору способом забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором є нарахування позичальнику пені, інфляційних втрат та 3 % річних від залишку боргу за кожен день прострочення платежу. Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.2. договору).
Договором про внесення змін від 01.12.2017 до договору внесено зміни, а саме: визначено розмір позики за цим договором в сумі 300 000 (триста тисяч) грн (нова редакція п. 2.1. договору); встановлено що позичальник може повертати позикодавцю позику частинами в першому кварталі 2018 року, але повне погашення позики повинно бути здійснено не пізніше 01.04.2018 (нова редакція п.4.1. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору позичальником подано заявку № 1 від 09.11.2017 на надання позики у сумі 210 000, 00 грн та заявку № 2 від 30.11.2017 на надання позики у сумі 90 000, 00 грн.
Кошти в сумі 210000,00 грн були перераховані позичальнику відповідно до платіжного доручення № 519 від 09.11.2017, копія якого наявна в матеріалах справи, кошти в сумі 90000, 00 грн були перераховані відповідно до платіжного доручення № 582 від 07.12.2017, копія якого наявна в матеріалах справи.
На дату подання позивачем позову до суду відповідач свої зобов'язання за договором з повернення отриманих коштів у розмірі 300000,00 грн не виконав і доказів іншого матеріали справи не містять.
Про необхідність сплати суми боргу в розмірі 300000, 00 грн та інфляційних збитків в розмірі 5038,35 грн станом на дату подання вимоги - 16.07.2018 відповідачу було повідомлено шляхом направлення листа - вимоги від 16.07.2018 та рахунку. Факт направлення вказаної вимоги підтверджується поштовою квитанцією, копія якої наявна в матеріалах справи.
Предметом позову у справі є вимог позивача до відповідача про стягнення з останнього 300000, 00 грн основної заборгованості, 3 008, 22 грн 3 % річних за період прострочення з 01.04.2018 по 31.07.2018 та 5130, 00 грн інфляційних втрат за період прострочення березень - червень 2018 року.
Договір укладений між сторонами є договором позики, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. 1046 - 1050 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно п. 4.1 договору строк повернення фінансової допомоги встановлений сторонами - не пізніше 01.04.2018.
Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідачем, в свою чергу, умови договору щодо повернення грошових коштів в розмірі 300 000, 00 грн у строк до 01.04.2018 включно виконані не були, і станом на момент винесення рішення по справі позика не повернута. Доказів іншого матеріали справи не містять.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Доказів на підтвердження повернення грошової позики у розмірі 300 000, 00 грн та/або в будь-якому іншому розмірі відповідачем суду не надано. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 300 000, 00 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк повернення грошової позики, у відповідності до п. 4.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 300 000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат визнається судом арифметично правильним, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційні витрати за квітень - червень 2018 року у розмірі 5130,00 грн та 3% річних у розмірі 3008,22 за період з 01.04.2018 по 31.07.2018 року.
Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг у розмірі 300000, 00 грн, 3 % річних у розмірі 3008,22 грн та інфляційних втрат у розмірі 5130,00 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку сплати заборгованості у заявленому позивачем розмірі.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати, до яких зокрема входить витрати на надання правової допомоги. На підтвердження здійснення позивачем витрат на правничу допомогу позивач надав суду договір про надання правничої (правової) допомоги № 15/1/18 від 30.03.2018, протокол узгодження договірної ціни від 30.03.2018 до договору про надання правової допомоги та акт виконаних робіт по договору про надання правової допомоги від 06.08.2018.
Предметом договору про надання правничої (правової) допомоги № 15/1/18 від 30.03.2018 є зобов'язання адвоката, Ткаченко Олени Іванівни надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором, та зобов'язання замовника (позивача) оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.
Відповідно до п. 3.1., 3.3. договору про надання правничої (правової) допомоги № 15/1/18 від 30.03.2018 за правову допомогу, передбачену в п. 1.2. договору замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі визначеному за домовленістю сторін, розмір оплати при наданні правової допомоги адвокатом, а також умови та порядок розрахунків, визначаються за домовленістю сторін.
В протоколі узгодження договірної ціни від 30.03.2018 сторони узгодили, що за підготовку та подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва про стягнення грошових коштів з Установи " 28 Управління начальника робіт" та участь у розгляді справи замовник сплачує виконавцю кошти в сумі 10 %, від ціни позову, яка перераховується на розрахунковий рахунок адвоката після складання акту приймання передачі виконаних робіт по договору та отримання рахунку.
06.08.2018 сторони договору про надання правничої (правової) допомоги № 15/1/18 від 30.03.2018 підписали акт виконаних робіт по договору про надання правової допомоги на підтвердження надання таких послуг: зустріч та консультації клієнта, узгодження правової позиції; збір доказів, вивчення первинної бухгалтерської документації; аналіз судової практики з аналогічних справ; підготовка та подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва. Всього згідно акту надано правової допомоги на 06.08.2018 на суму 30 813, 00 грн. Згідно зазначеного в акті, сторони домовились, що замовник зобов'язується провести оплату на підставі виставлених рахунків.
Доказів оплати замовником наданої правової допомоги до матеріалів справи позивачем надано не було. Відтак позивачем не доведено суду факт понесення (здійснення) ним витрат на правничу допомогу, відповідно у суду відсутні правові підстави для покладення таких витрат на відповідача.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті судового збору покладаються судом відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 ГПК України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ИССО" до Установи "28 Управління начальника робіт" про стягнення 308 138, 22 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Установи "28 Управління начальника робіт" (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код 24967480) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ИССО" (02093, м. Київ, вул. Борисоглібська, 26К, офіс 12; ідентифікаційний код 25153041) 300 000 (триста тисяч) грн 00 коп. основної заборгованості, 3008 (три тисячі вісім) грн 22 коп. 3 % річних, 5130 (п'ять тисяч сто тридцять) грн 00 коп. інфляційних втрат та 4 622 (чотири тисячі шістсот двадцять дві) грн 07 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 04.12.2018.
Суддя Г.П. Бондаренко