Єдиний унікальний номер 725/5398/18
Номер провадження 2/725/883/18
30.11.2018 Першотравневий районний суд м.Чернівців
в складі:
головуючого судді Стоцька Л. А.
За участю секретаря: Майстрюк В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням ,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Посилався на те, що йому на підставі договору купівлі-продажу від 27.09.2018 року належить на праві власності квартира АДРЕСА_1.
Окрім нього, у вказаній квартирі зареєстрована ОСОБА_2, яка є одним із колишніх власників квартири. Він не має можливості вирішити спір із відповідачем у добровільному порядку, оскільки її місце перебування йому не відоме.
З моменту набуття ним у власність квартиру, ОСОБА_2 у належній йому на праві власності квартирі не проживає, обов'язки по сплаті комунальних послуг не виконує та має інше місце проживання. Перешкоди у користуванні будинком їй ніхто не чинив. Вона добровільно визначила собі інше місце проживання. Будь-яких речей відповідача за вказаною адресою не має.
Просив позов задовольнити, визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1.
Відповідачем відзиву на позов подано не було.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав.
Відповідач у судове засідання не повторно з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за останнім відомим місцем проживання в порядку, передбаченому положеннями ст.130,131 ЦПК України, про що у справі є належні докази, про причини відсутності не повідомили.
Відповідно до ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням викладеного, а також наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе на підставі ст. 280 ЦПК України розглянути вказану справу у відсутності відповідачів, на підставі наявних у справі доказів.
Згідно положень ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 належить на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 07.09.2018 року квартира АДРЕСА_1 (а.с.5-6).
У вказаній квартирі зареєстровано відповідача ОСОБА_3, яка є одним із колишніх власників квартири (а.с.19).
Статтею 383 ЦК України визначено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК УРСР з урахуванням положень ч.1 ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним у будинку (квартирі), що йому належать, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.
Таким чином, виникнення права власника будинку (квартири) та членів його сім'ї на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а отже - припинення права власності особи на будинок припиняє право власності особи на будинок та припиняє право членів її сім'ї на користування цим будинком.
Передбачаючи право власника житлового будинку (квартири) на відчуження цих об'єктів, Закон не передбачив при переході прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом колишнього власника та членів його сім'ї у випадку зміни власника будинку (квартири).
Частина 4 ст.156 ЖК УРСР передбачає збереження такого права користування житлом лише для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, при умові збереження права власності на будинок цього ж власника.
Як роз'яснив Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.33 постанови від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення ст.391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.
Відповідно до положень ст. ст. 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.
У позасудовому порядку спір між сторонами вирішено не було, у зв'язку з чим наявне оспорене право позивача використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб, за захистом якого він змушений був звернутися до суду.
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 319, 405 ЦК України ст.ст. ст.ст. 4, 5, 10, 18, 133, 259, 263-265, 273, 280, 281, 282, 284 ЦПК України суд ,-
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1), проживаючого в АДРЕСА_2 - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП - не відомий), зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 - такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці Л. А. Стоцька