Єдиний унікальний номер 725/4850/18
Номер провадження 2-а/725/160/18
29.11.2018 Першотравневий районний суд м.Чернівців в складі:
головуючого судді Стоцька Л. А.
за участю секретаря: Майстрюк В.О.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Рачук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови.
Посилалася на те, що 31.08.2018 року заступником начальника Чернівецької митниці ДФС - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Жижияном І.Є. було винесено постанову у справі про порушення митних правил №2032/40800/18, якою її було визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, а саме: 496 855 грн. 68 коп.
Вказаною постановою було встановлено, що вона ввезла в Україну автомобіль марки «Форд Фокус», р.н.з. НОМЕР_1 як громадянка Румунії. Її особа посвідчена паспортом громадянки Румунії НОМЕР_2 від 26.09.2014 року. Під час проведення аналізу перетину митного кордону митним органом було встановлено, що вона є громадянкою України, тому має статус резидента. При ввезенні даного транспортного засобу в Україну вона мала право помістити даний автомобіль в митний режим «тимчасове ввезення», лише після сплати митних платежів в сумі 165 618 грн. 56 коп.. Тому митний орган вважає, що згідно положень ст. 380 МК України в порядку, передбаченому для громадян - нерезидентів, вчинила дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, які мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, тобто дії спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.
Із постановою позивачка не погоджується та вважає її незаконною та такою, що не відповідає обставинам події та була винесена за відсутності належних, достовірних та достатніх доказів.
Зокрема, ОСОБА_3 вважає, що визначений митним органом розмір несплачених митних платежів не ґрунтується на належних і допустимих доказах. Зокрема, його було визначено на підставі службової записки №954/24-70-19-30 від 07.08.2018 року, при цьому не вказано чи проводилась експертна оцінка транспортного засобу для отримання точної інформації щодо вартості автомобіля, що є необхідним для вірного і точного нарахування необхідних до сплати митних платежів.
Просила визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил №2032/40800/18, якою її було визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме 496 855 грн. 68 коп.
Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву з письмовими доказами, в якому митниця позов не визнала, просила відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 у повному обсязі.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.
Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав та підтримав викладені у ньому обставини. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у поданому до суду відзиві на позов. Просила відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, приходить до наступних висновків.
Так, судом встановлено, що 13.07.2018 року головним державним інспектором відділу митного оформлення №1 м/п «Вадул-Сірет» Чернівецької митниці ДФС відносно позивачки було складено протокол про порушення митних правил №2032/408000/18 (а.с.33-35).
Як вбачається із змісту протоколу, інспектором було виявлено порушення: 13.07.2018 року о 11 год. 45 хв. на територію п/п «Порубне» в зону митного контролю в'їхав автомобіль марки «Ford Focus», країна реєстрації Болгарія, р.н.з. НОМЕР_1 під керуванням громадянки України ОСОБА_3, яка прямувала з України до Румунії в приватних справах. Вказана громадянка до митного контролю надала талон для проходження митного контролю по «зеленому коридору». До митного контролю ОСОБА_3 подала закордонний паспорт громадянки Румунії НОМЕР_2, виданий 26.09.2014 року, поліцією м. Сучава, на ім'я ОСОБА_3 та техпаспорт на вищевказаний автомобіль.
Під час проведення митних формальностей ОСОБА_3 пред'явила закордонний паспорт громадянки України НОМЕР_3, виданий 10.06.2014 року, уповноваженим органом 7323. Згідно рішення органу доходів та зборів вищевказана громадянка та транспортний засіб були переведені до «червоного коридору».
Згідно поданого до митного контролю паспорта громадянки Румунії НОМЕР_2, виданий 26.09.2014 року, поліцією м. Сучава, на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та паспорта громадянки України для виїзду за кордон НОМЕР_3, виданий 10.06.2014 року, уповноваженим органом 7323, на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є однією і тією ж особою. ОСОБА_3 підтвердила, що вищевказані паспортні документи належать їй.
Маючи статус «резидента», згідно інформації яка міститься в програмно інформаційному комплексі «Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення» ЕАІС було встановлено, що 19.07.2017 ркоу для перетину митного кордону на транспортному засобі марки «Ford Focus», країна реєстрації Болгарія, р.н.з. НОМЕР_1, кузов НОМЕР_4 через п/п «Порубне-Сірет», м/п «Вадул-Сірет» Чернівецької митниці ДФС ОСОБА_3 використала паспортний документ громадянки Румунії НОМЕР_2, виданий 26.09.2014 року, поліцією м. Сучава. Згідно ч. 2 ст. 380 МК України громадянам-нерезидентам пропуск транспортних засобів особистого користування через митний кордон України здійснюється без застосування заходів гарантування.
Таким чином, під час переміщення вказаного транспортного засобу через митний кордон України особа надавала документ, який є підставою для не сплати митних платежів при ввезенні транспортних засобів особистого користування, маючи статус «резидента».
Постановою по справі про порушення митних правил №2032/40800/18 від 31.08.2018 року ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме у розмірі 496 855грн. 68 коп. (а.с.62-65).
За змістом ст.485 Митного кодексу України особа притягається до відповідальності у разі заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Такі дії тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Таким чином обов'язковим елементом складу правопорушення є інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.
Як було встановлено судом, ОСОБА_3 під час ввезення на митну територію України транспортного засобу марки «Ford Focus», країна реєстрації Болгарія, р.н.з. НОМЕР_1, кузов НОМЕР_4 надала паспорт громадянки Румунії.
Відповідно до п.1 ст. 2 Закону України «Про громадянство України», якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Отже, спірні правовідносини регулюються нормами Митного кодексу України, Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року, Закону України від 21.01.1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Порядком централізованого оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №185, а також Порядком розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордон, затвердженого наказом Міністерства закордонних справ України від 22.11.1999 року за №201.
Документом, що підтверджує постійне проживання громадянина України за кордоном, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон зі штампом «Постійне проживання» або таким написом (з відміткою про дату внесення та із зазначенням посади і прізвища особи, яка його внесла), який скріплюється підписом посадової особи та печаткою відповідного територіального підрозділу Міністерства закордонних справ України або дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордон.
Як вбачається з дослідженої у судовому засіданні довідки Управління Державної міграційної служби України у Чернівецькій області від 26.07.2018 року, ОСОБА_3 була документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 від 10.06.2014 року (а.с.54).
Таким чином, оскільки у позивача, станом на 13.07.2018 року наявний був як паспорт громадянки України так і паспорт громадянки Румунії, та вона мала постійне місце проживання на території України, отже вона у правових відносинах з Україною визнається лише громадянкою України та має статус громадянина - резидента.
Згідно ч. 3 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Отже, у даному випадку позивач при тимчасовому ввезенні на територію України транспортних засобів особистого користування повинен був сплатити усі необхідні митні платежі.
Разом із тим, суд враховує положення ч. 1 ст. 489 МК України, відповідно до яких посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На підставі наведеного та враховуючи те, що розмір стягнення, який повинен бути накладений на порушника за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, залежить від розміру несплаченої суми митних платежів, а тому необхідною умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності та накладення, визначеного Законом стягнення, є доведення факту не сплати особою суми митних платежів у певному розмірі.
Так, за змістом п. 1 ч. 1 статті 50 МК України для нарахування митних платежів використовуються відомості, зокрема, про митну вартість товарів.
За визначенням ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За нормами ст. 57 глави 9 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Як було встановлено судом, матеріали справи про порушення митних правил №2032/40800/18 не містять відомостей про митну вартість товару (транспортного засобу), який ввозився ОСОБА_3.
Натомість, при визначенні розміру несплачених митних платежів та адміністративного стягнення уповноважений орган керувався службовою запискою №954/24-70-19-30 від 07.08.2018 року.
Як вбачається із змісту дослідженої у судовому засіданні службової записки, митну вартість автомобілю марки «Ford Focus», рік випуску - 2004, об'єм двигуна - 1753 см.куб, р.н.з. НОМЕР_1, кузов НОМЕР_4, було визначено на підставі копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та копії акту проведення його огляду. Зазначені у ній відомості є інформативними і не можуть бути повністю достовірними, оскільки митна вартість транспортних засобів залежить від технічних характеристик, комплектації транспортного засобу, ознак, що характеризують ступінь зносу, пошкоджень, дефектів (а.с. 60-61). Уповноваженим особам запропоновано звернутися до експертів авто товарознавців.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги ст. 489 МК України та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Керуючись ст.ст. 5, 9, 72, 77, 80, 90, 94 242, 245, 246, 250, 255, 271, 286, 295 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати постанову №2032/40800/18 від 31.08.2018 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України та надіслати справу на новий розгляд до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці Л. А. Стоцька