04 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 679/1413/16-ц
провадження № 61-47112 ск 18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сімоненко В. М. розглянув касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 06 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Хмельницької області та Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та застосуванням запобіжного заходу,
22 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Прокуратури Хмельницької області та Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та застосуванням запобіжного заходу. У позовній заяві позивач просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на свою користь 150 000 гривень моральної шкоди, завданої такими діями.
Посилався на те, що 31 січня 2005 року прокуратурою Хмельницької області стосовно ряду осіб було порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 366 КК України. 25 лютого 2005 року за частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 366 КК України (в редакції чинній на час виникнення правопорушення), частиною 2 статті 165 КК України (в редакції чинні на час виникнення правопорушення) позивачу було пред'явлено обвинувачення та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. 3 червня 2005 року слідство у справі було закінчено, а справу було направлено до суду для розгляду по суті.
26 грудня 2011 року прокуратурою Рівненської області винесено постанову про закриття кримінальної справи відносно позивача на підставі пункту другого статті 6, статті 130, пункту 2 частини 1 статті 213 та статей 214 та 215 КПК України за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину. У цій постанові зазначено, що органом досудового слідства обвинувачення пред'явлено по 107 епізодах без наявності доказів та дії слідства носять характер штучного створення доказів обвинувачення (умисне неправильне тлумачення фактів та подій, не відображення у справі фактів і обставини, що спростовують обвинувачення, відмові у виклику свідків та проведенні очних ставок, пред'явлення обвинувачення без порушення кримінальних справ, відмова в участі захисника обвинуваченого).
ОСОБА_1 вважає, що в наслідок незаконного порушення кримінальної справи щодо нього, незаконним притягненням його як обвинуваченого, незаконним обранням щодо нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, незаконним накладенням арешту на майно, штучним створенням доказів, притягненням до кримінальної відповідальності без порушення кримінальних справ прокуратурою Хмельницької області йому завдано моральних страждань та моральної шкоди, яка полягає у порушенні нормальних життєвих зв'язків, необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя, душевних стражданнях, позбавленні можливості реалізації своїх звичок та бажань. Крім того, за твердженням позивача за період перебування під слідством і судом він неодноразово викликався до органів прокуратури, втратив звичайний спосіб життя, не мав змоги вільно без дозволу слідчого пересуватись по території України, його члени сім'ї, які проживають разом з ним, також зазнавали моральних страждань та переживань, що негативно виплинуло на нормальні відносини у сім'ї. Зазначену шкоду за період часу з 31 січня 2005 року по 26 грудня 2011 рік, тобто 83 місяці,позивачем було оцінено в сумі 150 000 грн.
7 листопада 2017 року позивач збільшив розмір своїх позовних вимог та просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на свою користь 409 600 грн, обґрунтовуючи тим, що з 01 січня 2017 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати в сумі 3 200 гривень, а так, як кримінальна справа, щодо нього була порушена 31 березня 2000 року і закрита 26 листопада 2011 року, на його думку час перебування його під слідством становить 128 місяців, а тому розмір завданої моральної шкоди складає 409 600 гривень (128 місяців х 3 200 гривень).
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 06 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку 104 244 грн моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та застосуванням запобіжного заходу.
В решті позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що встановленим є факт, що позивач ОСОБА_1 в період з 20 серпня 2009 року, тобто з моменту пред'явлення йому обвинувачення постановою слідчого від 20 серпня 2009 року по 26 грудня 2011 року, тобто до закриття кримінальної справи та скасування запобіжних заходів, перебував під слідством та судом, упродовж 28 місяців та 7 днів, чим йому було завдано моральної шкоди через тривале кримінальне переслідування, що мало для нього негативні наслідки та суттєво вплинуло на його психоемоційний стан, а також вимагало додаткових зусиль для організації його життя.
Також є доведеним факт кримінального переслідування позивача, який спричинив йому страждання морального характеру, призвів до порушень його нормальних життєвих зв'язків та обмежив у можливості реалізувати свої права та інтереси, змусив докладати зусилля для організації свого життя, як внаслідок проведення ним незвичних для буденного життя процесуальних дій, виконанням обов'язків, покладених при обранні запобіжного заходу, який прямо та опосередковано підтверджено документами про притягнення позивача як обвинуваченого у вчиненні злочину, обрання щодо нього запобіжного заходу та постанов про закриття кримінального провадження.
Разом з тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством; відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування позивачу моральної шкоди слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.
Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2018 року апеляційну скаргу Державної Казначейської служби України залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку Апеляційний суд Хмельницької області виходив з того, що суд першої інстанції обґрунтовано констатував, факт незаконно перебування ОСОБА_1 під слідством і судом більш як 28 місяців, щодо якого було обрано запобіжний захід та вчинялися слідчі дії, а отже, цей факт підтверджує незаконне порушення такими діями особистих немайнових прав позивача (право на свободу та особисту недоторканість, недоторканість особистого життя, право на вільний вибір місця проживання та свободу пересування) та можливість позивача вільно і на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері приватного життя, що безумовно завдало йому моральних страждань, порушило його нормальний спосіб життя та вимагало зусиль для організації життя.
Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, обґрунтовано застосовано положення спеціального закону - Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», за якими розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством; відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом.
Суд враховуючи усі обставини справи визначив розмір відшкодування завданої моральної шкоди у мінімальному розмірі, передбаченому законом - виходячи з одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом.
Крім того апеляційним судом зроблено висновок, щодо доводів апеляційної скарги Державної казначейської служби України про незаконне застосування Положення пункту три розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06 грудня 2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», оскільки такі регулюють правовідносини, щодо застосування прожиткового мінімуму, як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, а отже наведене спростовує доводи, щодо помилкового неврахування судом цих норм закону.
В листопаді 2018 року Державна казначейська служба України подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 06 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2018 року та просило скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами при розгляді цієї справи невірно були застосовані норми чинного законодавства, оскільки розмір відшкодування за судовими рішеннями значно завищений та не відповідає дійсної розрахункової величини. Крім того, на думку скаржника судами не було враховано приписи Положення пункту три розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06 грудня 2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та невірно застосовані норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», що призвело до ухвалення незаконних та необґрунтованих судових рішень.
Верховний Суд, вивчивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржувані судові рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частина перша статті 274 ЦПК України визначає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: малозначні справи і справи, що виникають з трудових відносин, а згідно частини другої цієї статті - може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Системний аналіз частини шостої статті 19, статті 274 ЦПК України дає підстави для висновку, що малозначними у цивільному процесі є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними (за виключенням справ, які мають розглядатися тільки за правилами загального позовного провадження).
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує критерії, визначені в частині третій статті 274 ЦПК України, а саме: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Як вбачається зі змісту судових рішень у справі заявлено позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 409 600 грн, що менше ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, отже справа може бути визнана малозначною.
Крім того, відповідно до частини першої статі 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
У цій справі обставин, передбачених частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389 та частиною першою статі 411 ЦПК України, за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню або обставин, за яких судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню не встановлено.
З огляду на викладене та відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389, пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження в даній справі слід відмовити.
Керуючись пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 06 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2018 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Сімоненко