Постанова
Іменем України
21 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 215/3597/16-ц
провадження № 61-39526св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, у складі судді Лиходєдова А. В., від 12 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П., від 15 травня 2018 року,
У серпні 2016 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк», банк) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 вересня 2017 року позовну заяву банку залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою у судове засідання представника позивача, повідомленого належним чином.
Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, місцевий суд виходив з того, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи представник ПАТ «Дельта Банк» не з'явився у судові засідання, призначені на 16 червня та 12 вересня 2017 року.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено порушень норм процесуального права. Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для застосування пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України, 2004 року, є обґрунтованим.
У червні 2018 року ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» подано касаційну скаргу на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року.
У касаційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду,посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з'ясували обставини справи, при вирішенні питання про залишення позовної заяви без розгляду не врахували наявність у матеріалах справи заяв банку про розгляд справи без участі його представника.
07 вересня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
У жовтні 2018 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на її необґрунтованість та безпідставність.
08 листопада 2018 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За змістом пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України, 2004 року, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, зокрема, у разі повторної неявки позивача, належним чином повідомленого, якщо від нього не надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції зазначив, що 12 вересня 2017 року належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у судове засідання, підтверджуючих документів про поважність відсутності у судовому засіданні від нього також не надходило, а тому повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду. Крім того, ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 березня 2017 року позивача було зобов'язано забезпечити явку свого представника.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем неодноразово подавались клопотання про розгляд справи без участі представника банку за наявними у матеріалах справи доказами та з погодженням щодо можливості ухвалення заочного рішення у справі (а.с. 88, 92).
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 березня 2017 року розгляд справи відкладено на 29 травня 2017 року, а позивача було зобов'язано забезпечити явку свого представника.
29 травня 2017 року розгляд справи відкладено на 16 червня 2017 року.
У матеріалах справи міститься повідомлення про повернення судової повістки, яка направлялась ПАТ «Дельта Банк» про виклик у судове засідання на 16 червня 2017 року, за закінченням терміну зберігання (а.с. 104-105). Відомостей про належне повідомлення позивача про розгляд справи 16 червня 2017 року матеріали справи не містять.
16 червня 2017 року розгляд справи відкладено на 12 вересня 2017 року.
12 вересня 2017 року позовну заяву банку залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою у судове засідання представника позивача, повідомленого належним чином.
З урахуванням викладеного та враховуючи, що умовою для застосування пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України, 2004 року, була повторність (двічі поспіль) неявки у судове засідання позивача, повідомленого належним чином (у порядку статті 74 ЦПК України, 2004 року) про час і місце судового розгляду, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість залишення позовної заяви без розгляду, оскільки матеріали справи не містять відомостей про належне повідомлення позивача про судовий розгляд 16 червня 2017 року.
Крім того, в ухвалі місцевого суду від 20 березня 2017 року явку представника позивача не було визнано обов'язковою, а лише зобов'язано забезпечити таку явку у судове засідання, при цьому ухвала суду не містить належного обґрунтування необхідності присутності представника позивача, при наявності клопотання останнього про розгляд справи за його відсутності. Разом з цим вказану ухвалу було постановлено на підставі клопотання представника відповідача (ОСОБА_2.), яка надійшла до суду електронною поштою (тобто у непередбачений ЦПК України, 2004 року спосіб) та без доказів права ОСОБА_3 представляти інтереси ОСОБА_2 (не додано жодного документу, що посвідчує права представника) (а.с. 95).
Виходячи з наведеного, доводи касаційної скарги слід визнати обґрунтованими, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
Крім того, зважаючи на відсутність відповідача у судовому засіданні (при наявності доказів повідомлення про час і місце слухання справи, останній жодного разу не з'явився до суду) та наявність клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, у суду були всі підстави для ухвалення заочного рішення у справі за наявними у матеріалах справи доказами, щодо чого не заперечував позивач, а не безпідставно затягувати розгляд справи з січня 2017 року.
Апеляційний суд на зазначені порушення уваги не звернув, доводів апеляційної скарги у достатньому обсязі не перевірив, у результаті чого помилково залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.
Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали чи постанови, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлені у справі ухвали судів першої й апеляційної інстанцій - скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.
Ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року скасувати.
Справу передати для продовження розгляду до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийД. Д. Луспеник
СуддіО. В. Білоконь
Б. І. Гулько
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта