Справа № 504/4389/18/
Провадження № 1-кс/504/1356/18
03.12.2018 смт. Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
Слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
за участі слідчого - ОСОБА_3 ,
за участі прокурора - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисника- адвоката - ОСОБА_6 , -
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 4, смт. Доброслав, клопотання слідчого СВ Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави по кримінальному провадженню внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018161330000039 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 05.10.2018, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, до підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеса, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимими, має на утриманні неповнолітню дитину- сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України повідомлено 01.12.2018 року, затриманого у порядку ст. 208 КПК України 01.12.2018 року о 09 год 50 хвилин, -
03 грудня 2018 року слідчий СВ Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області ОСОБА_3 , подав до Комінтернівського районного суду Одеської області погоджене із прокурором Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави по кримінальному провадженню внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018161330000039 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 05.10.2018, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
На обгрунтування свого клопотання слідчий послався на наступні фактичні обставини:
Досудовим розслідуванням встановлено, що в кінці вересня 2018 року, більш точні дата та час не встановлені, ОСОБА_5 , у невстановленої досудовим розслідуванням особи в невстановленому місці, незаконно придбав невстановлену досудовим розслідуванням кількість особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, який приніс та у подальшому зберігав за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , з метою подальшого збуту.
На виконання свого злочинного умислу ОСОБА_5 під час телефонної бесіди з ОСОБА_8 , яка відбулась у жовтні 2018 року, більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, домовився про збут останньому 2 пакетів з канабісом за ціною 400,00 гривень на 10 жовтня 2018 року.
У продовження своїх злочинних дій, 10 жовтня 2018 року у період часу з 20.00 годин по 20.12 годин, ОСОБА_5 під час зустрічі на вулиці Марсельській, м. Одеса збув ОСОБА_8 раніше обумовлені два полімерні пакети з наявною у них речовиною рослинного походження - канабісом, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, та отримав оплату у сумі 400,00 гривень.
Згідно з висновком експерта № 2224-Х від 30.10.2018 речовина рослинного походження зелено-коричневого кольору, масами: 1,16 г., 1,30 г., відповідно, отримана від ОСОБА_8 та збута йому ОСОБА_5 , є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом. Маса канабісу у висушеному стані становить 1,07 г., 1,21 г. відповідно.
01.12.2018 року ОСОБА_5 затримано відповідно до ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Кримінальне правопорушення кваліфіковано органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 307 КК України, яке відповідно ст. 12 КК України є тяжким злочином.
01 грудня 2018 року слідчим СВ Лиманського ВП ГУНП в Одеській області складено та погоджено прокурором Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області повідомлення підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, яке вручено ОСОБА_5 .
Прокурор та слідчий в судовому засіданні підтримали клопотання та просили його задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених у клопотанні, повністю вважали доведеним обгрунтованість повідомленої підозри.
Прокурор посилався на те, що наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме:
Підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків кримінального правопорушення.
Зокрема, прокурор зазначив, що у підозрюваного відсутні стійкі соціальні зв'язки - не одружений, відсутнє офіційного місця роботи, інкримінований злочин вчинений не за місцем реєстрації та фактичного місця проживання підозрюваного, що свідчить про можливість переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
В судовому засіданні підозрюваний просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого, та вирішити питання обрання менш суворого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту.
Захисник адвокат ОСОБА_6 також вважав, що підозрюваному слід обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою. Зокрема захисник зазначив, що підозрюваний має позитивну характеристику за місцем свого проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, батьків пенсіонерів.
Дослідивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, допитавши підозрюваного, заслухавши учасників судового розгляду, слідчий суддя дійшов до наступних висновків:
Україна є правовою державою, яка переслідує Європейські цінності.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положення ст. 5 Конвенції з захисту прав людини кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає надання переконливого обґрунтування органами влади будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є.
У п. 35 рішення «Летельє проти Франції» 12369/86, 26 червня 1991 року ЄСПЛ зазначив, що Національні судові органи мають передусім забезпечувати, щоб у кожному конкретному випадку строк попереднього ув'язнення обвинуваченого не перевищував розумних меж. Із цією метою вони повинні зважити на всі обставини, що свідчать за і проти наявності справжнього суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, і врахувати це в рішеннях з клопотань про звільнення.
У п. 80 рішення «Мамедова проти Росії», 7064/05, 1 червня 2006 року ЄСПЛ зазначив, що в рішеннях про продовження строку тримання заявниці під вартою не були враховані належним чином її особисті обставини. У більшості рішень національні суди використовували одні і ті ж самі узагальнені форми та шаблонні формулювання. Рішення районного суду не містило якогось обгрунтування потреби продовжити термін тримання заявниці під вартою.
У п. 77 рішення «Гюсеїн Есен проти Туреччини», 49048/99, 08 серпня 2006 року ЄСПЛ вказав, що подібним чином, в очах Суду, якщо «стан доказів» можна вважати таким, що вказує на наявність серйозних ознак вини та якщо загалом такі обставини можуть бути важливими обвинувальними факторами, однак самі по собі не можуть бути достатніми, щоб виправдати продовження оскаржуваного позбавлення свободи продовж тривалого періоду.
Отже, в даній справі, слідчий суддя має врахувати аргументи «за» і «проти» звільнення (з - під варти), включаючи ризик того, що підозрюваний може перешкоджати належному провадженню у справі, і це, напевно, не повинно оцінюватись абстрактно, ці аргументи мають підтверджуватися фактичними даними.
Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватись виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання.
Він має оцінюватись з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (рішення «Бекчієв проти Молдови»).
Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (Нечипорук і Йонкало проти України, no. 42310/04, § 219, 21 квітня 2011 року).
Обгрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри на переконання слідчого судді повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме:
-протоколом огляду від 10.10.2018;
-протоколом вручення грошових коштів закупнику від 10.10.2018;
-висновком експерта № 2224-Х від 30.10.2018;
-протоколом огляду від 01.12.2018;
-протоколом вручення грошових коштів закупнику від 01.12.2018;
-протоколом освідування ОСОБА_5 від 01.12.2018;
-протоколом затримання ОСОБА_5 від 01.12.2018;
-іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Оцінюючи ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя зазначає наступне:
Небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданнями для тримання під вартою… При цьому треба враховувати характери обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв'язки із державою, у які його переслідували за законом, і його міжнародні контакти (справа W v Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року.
Слідчий суддя вважає, що небезпека переховування ОСОБА_5 , на перший погляд (з урахуванням наявності у нього місця реєстрації, він є громадянином України, має неповнолітню дитину) не виглядає явно переконливою, проте ці обставини хоча і знижують на теперішній час небезпеку переховування від правосуддя, однак не усувають її в повній мірі, оскільки все ж таки, інкриміноване правопорушення скоєне далеко від місця реєстрації та фактичного місця проживання підозрюваного.
Зокрема, слідчий суддя приймає до уваги, що ОСОБА_5 зареєстрований та проживає за однією адресою, а певний час проживає фактично за іншою адресою у місті Одесі, у своїх батьків, інкримінований йому злочин вчинений на території Лиманського району Одеської області, отже ці фактори впливають істотно на об'єктивність ризику переховування підозрюваного.
Слідчий суддя не випускає з зору того факту, що ОСОБА_5 обгрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину відповідно до ст. 12 КК України, не одружений, не працює, має на утриманні дитину, має батьків пенсіонерів, які проживають окремо та отримують пенсійну допомогу держави.
Отже цей ризик існує.
Слідчий суддя не поділяє думку органу досудового розслідування про те, що існує об'єктивний ризик вчинення підозрюваним нового (іншого) кримінального правопорушення.
Слідчий суддя вважає, що орган досудового розслідування не навів конкретний факт на підкріплення свого доводу про наявність небезпеки вчинення підозрюваним нового (іншого) правопорушення. На наявність обгрунтованих доказів можливого вчинення підозрюваним (обвинуваченим) нового кримінального правопорушення звернув увагу Європейський Суд з прав людини у справі «Александр Макаров проти Росії», 15217/07, 12 березня 2009 року.
Отже цей ризик слідчий суддя вважає не доведеним.
На даній стадії досудового розслідування є об'єктивним ризик можливого впливу підозрюваного на свідків кримінального правопорушення, принаймні на теперішній час.
Тому цей ризик є слушним на цей час виходячи із цілей та завдань КПК України.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Разом із тим, слідчий суддя за правилом ст. 183 ч. 3 КПК України вважає можливим застосувати підозрюваному ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, з покладенням обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 177, 178, 314-316, 369-372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області, -задовольнити.
Обрати на час досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на шістдесят діб, із можливістю внесення застави у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 76840 грн. (сімдесят шість тисяч вісімсот сорок гривень).
Строк рахувати з моменту затримання - 09 години 50 хвилин 01 грудня 2018 року, який спливає о 09 годині 50 хвилин 29 січня 2019 року.
У разі внесення застави, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк до 09 годині 50 хвилин 29 січня 2019 року обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожним їхнім викликом;
не відлучатися із району (міста), в якому знаходиться населений пункт, в якому він фактично проживає - АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та / або місця роботи, зміну контактного номеру телефону; не спілкуватись з свідками даного кримінального правопорушення.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвалу для організації її виконання направити до ДУ «Одеський слідчий ізолятор», та до Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області для здійснення належного контролю.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Одеської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1