Справа № 502/1990/18
04 грудня 2018 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області
у складі:
головуючого судді Масленикова О. А.,
за участю секретаря судового засідання Скрипкіної А.Ю.
розглянувши в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2
до
Шевченківської сільської ради Кілійського району Одеської області
про визнання права власності за спадщиною
Представник позивача звернувся до суду з позовом до Шевченківської сільської ради Кілійського району Одеської області про визнання права власності за спадщиною. З позовної заяви, вбачається, що 21 лютого 2014 року померла мати позивача ОСОБА_3, яка на смерті постійно проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті залишилося спадкове майно, яке складалося з земельної ділянки площею 2,32 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Шевченківської сільської ради Кілійського району Одеської області. Померлій належав житловий будинок з будівлями та спорудами, який розташований в с. Шевченкове Кілійського району, вул. Кутузова, 14. Під час життя спадкодавця право власності на житловий будинок з будівлями та спорудами належним чином оформлено не було. ОСОБА_3, яка померла 21 лютого 2014 року, була зареєстрована та проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1972 року до дня смерті, разом з нею постійно проживав її син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3. За відомостями Шевченківської сільської ради від імені ОСОБА_3 складено заповіт на ім'я ОСОБА_2, текст заповіту не змінювався та не відмінявся. Відповідно заповіту, складеного ОСОБА_3 15.10.2003 року, ОСОБА_3 на випадок своє смерті заповідала позивачу ОСОБА_2 все належне їй майно. Позивач, ОСОБА_2, відповідно до ст. 1223 ЦК України є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_3, яка померла 21 лютого 2014 року, прийняв спадщину фактично, так як на момент смерті проживав та був зареєстрований за зазначеною адресою із спадкодавцем. Позивач, як спадкоємець за заповітом звернувся до нотаріальної контори за оформленням спадщини, та їй приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу ОСОБА_4 був наданий інформаційний лист, в якому зазначено, що відсутні відомості щодо реєстрації права власності житлового будинку на спадкодавця, відсутня державна реєстрація земельної ділянки, що унеможливлює оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку та рекомендовано для вирішення даного питання звернутися до суду.
В зв'язку з зазначеним, представник позивача просив суд:
- встановити факт належності житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, який розташований в с. Шевченкове Кілійського району, вул. Кутузова, 14, ОСОБА_3, померлій 21 лютого 2014 року;
- визнати за позивачем, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, який розташований в с. Шевченкове Кілійського району, вул. Кутузова, 14, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої 21 лютого 2014 року;
- визнати за позивачем, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на земельну ділянку загальною площею 2,32 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Шевченківської сільської ради Кілійського району Одеської області відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія IV-ОД № 022428, виданий Кілійською районною державною адміністрацією 29.04.2004 року, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої 21 лютого 2014 року.
Представником позивача було надано заяву, відповідно до якої він підтримав позовні вимоги та просив розглянути справу без його участі.
Представник відповідача - Шевченківської сільської ради Кілійського району Одеської області, в судове засідання не прибув, надав заяву в якій вказав, що заперечень по справі не має, просить розглянути справу без його участі.
На підставі письмових заяв усіх сторін по справі, суд ухвалює рішення за відсутності сторін про задоволення позову за наявності законних підстав в підготовчому судовому засіданні, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.
Дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про народження серії І-ЯК № 380218, виданого 04.03.1968 р. Шевченківським сільЗАГС Кілійського району Одеської області, запис акта про народження № 30 - рос. «Городниченко Василий Трофимович» та рос. «Городниченко Агафия Васильевна» є батьками рос. «Городниченко Сергея Васильевича», ІНФОРМАЦІЯ_5
Як вказано в свідоцтві про смерть серії І-ЖД № 367537, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кілійського районного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 140, ОСОБА_3, померла 21.02.2014 року.
Як вказано в свідоцтві про смерть серії І-ЖД № 295135, виданого Шевченківським сільЗАГС Кілійського району Одеської області, актовий запис № 29, рос. «Городниченко Василий Трофимович», помер 10.06.1972 року.
Відповідно заповіту, складеного ОСОБА_3 15.10.2003 року та посвідченого секретарем Шевченківської сільської ради Кілійського району 15.10.2003 року, реєстровий № 164, ОСОБА_3 на випадок своє смерті заповідала ОСОБА_2 все належне їй майно.
Відповідно до технічного паспорту, складеного комунальним підприємством Кілійської районної ради «Районне бюро технічної інвентаризації» 23.08.2018 р., житловий будинок по вул. Кутузова, № 14 в с. Шевченкове Кілійського району Одеської областіскладається з: житлового будинку - літ. А, сараю - літ. Б, навісу - літ. В, убиральні - літ. Г, надвірних споруд - № 1-10;І.
З копії державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІV - ОД № 022428, виданого 29 квітня 2004 року на підставі розпорядження Кілійської районної державної адміністрації Кілійського району Одеської області від 14 квітня 2004 року № 199, вбачається, що ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 2,32 гектарів, розташовану на території Шевченківської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно довідки комунального підприємства Кілійської районної ради «РБТІ» № 669 від 18.09.2018 року право власності на житловий будинок, який розташований в с. Шевченкове Кілійського району Одеської області, вул.. Кутузова, 14 не зареєстровано.
Відповідно до довідки № 2815/02.01.23 від 19.09.2018 р. Шевченківської сільської ради, мати ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка померла 21.02.2014 р., постійно проживала та була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7 з 1972 року до дня смерті. З ОСОБА_3 постійно проживав її син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3. За відомостями Шевченківської сільської ради від імені ОСОБА_3 складено заповіт на ім'я ОСОБА_2 посвідчений Шевченківською сільською радою 15.10.2003 року за реєстром № 164, текст заповіту не змінювався та не відмінявся.
Як вбачається з інформаційного листа від 20.09.2018 р. № 521/01-16, приватним нотаріусом ОСОБА_4 на підставі звернення ОСОБА_2 щодо оформлення спадщини, роз'яснено, що в зв'язку з тим, що не подано правовстановлюючих документів на спадкове майно, за відсутності цих документів це питання вирішується в судовому порядку.
Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру відносно заповітів/спадкових договорів № 54295201 від 29.11.2018 р. сформованої приватним нотаріусом ОСОБА_4, інформація відносно ОСОБА_3 відсутня.
З інформаційної довідки зі спадкового реєстру відносно спадкових справ та виданих на їх підставі свідоцтв про право на спадщину № 54295197 від 29.11.2018 р. сформованої приватним нотаріусом ОСОБА_4, інформація відносно ОСОБА_3 відсутня.
При розгляді і вирішенні справи судом враховано наступні положення законодавства:
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.
Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до роз'яснення Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005 року, у випадку смерті власника нерухомого майна, реєстрацію якого належним чином проведено не було і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення цього майна померлому та спадкоємцю повинно вирішуватись в судовому порядку. Як вказано в листі Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.03.2009 року № 12/5-126, по об'єктах нерухомого майна, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будівлі, що складається бюро технічної інвентаризації.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 315 ЦПК України та роз'яснень, що містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.95 N 5, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються в судовому порядку, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх установлення.
Виходячи з наведеного суд вважає доведеним факт належності спадкодавцю ОСОБА_3 житлового будинку, який було збудовано до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виникнення права власності на нерухоме майно підтверджується свідоцтвом про право власності і видається, зокрема, фізичним чи юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.
На підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 9 вересня 2013 року № 537 втратила чинність Інструкція про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затверджена наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 22 червня 2009 року № 325, якою було врегульовано, серед іншого, питання видачі нового державного акта взамін зіпсованого.
Згідно ст. 1216, 1217 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до п.п. 4.15 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 спадкоємцем за заповітом є позивач. Беручи до уваги те, що в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на відповідне спадкове майнооформлення спадщини в нотаріальному порядку неможливе, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову представником позивача та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту на підставі ст. 16 ЦК України, в зв'язку з чим задовольняє позов.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 328, 1233, 1268 ЦК України, ст.ст.12, 81, 259, 263-265, 315 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Шевченківської сільської ради Кілійського району Одеської області про визнання права власності за спадщиною - задовольнити повністю.
Встановити факт належності житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, який розташований в с. Шевченкове Кілійського району, вул. Кутузова, 14, ОСОБА_3, померлій 21 лютого 2014 року.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, який розташований в с. Шевченкове Кілійського району, вул. Кутузова, 14 та складається з : житлового будинку - літ. А, сараю - літ. Б, навісу - літ. В, убиральні - літ. Г, надвірних споруд - № 1-10;І, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої 21 лютого 2014 року.
Визнати за позивачем, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на земельну ділянку загальною площею 2,32 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Шевченківської сільської ради Кілійського району Одеської області відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія IV-ОД № 022428, виданий Кілійською районною державною адміністрацією 29.04.2004 року, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої 21 лютого 2014 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_5