справа № 520/3977/18
провадження № 2/520/4298/18
(повне)
29.11.2018 року м. Одеса
Київський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Літвінової І.А.,
секретар судового засідання - Молодов В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одесі цивільну справу № 520/3977/18 за позовом ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_7), ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_2; адреса: АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (паспорт: НОМЕР_4; ІПН: НОМЕР_3; адреса реєстрації: АДРЕСА_8) до ОСОБА_4 (паспорт: НОМЕР_6, адреса реєстрації: АДРЕСА_2), ОСОБА_5 (паспорт: НОМЕР_7; адреса реєстрації: АДРЕСА_9), ОСОБА_6 (паспорт: НОМЕР_5; адреса: АДРЕСА_3), третя особа - Одеська міська рада про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на спадкове майно,
У квітні 2018 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від імені яких діє адвокат ОСОБА_7, звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та про визнання права власності на спадкове майно, в якому просили визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 25376 від 08.06.1999, котре знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, який було укладено між ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2, ОСОБА_9, який діяв від себе особисто та від імені свого неповнолітнього сина - ОСОБА_3; визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, як спадкоємицею за законом, право власності на спадкове майно - 1/3 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, яка до дня смерті належала її чоловікові - ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивачів зазначив, що 08.06.1999 між ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, з одного боку (Продавці), та ОСОБА_2, ОСОБА_9, який діяв від себе особисто та від імені свого неповнолітнього сина - ОСОБА_3, з іншого боку (Покупці) було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1
Договір зареєстровано на Одеській товарній біржі в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю, реєстраційний номер № 25376 від 08.06.1999 та посвідчено Одеським міським бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомості за номером 558 від 23 червня 1999 року.
Згідно з умовами даного договору, ОСОБА_2, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 одержали у власність зазначену квартиру по 1/3 частки кожному.
У 2005 році помер один зі співвласників квартири - ОСОБА_9, після смерті якого залишилося спадкове майно: 1/3 частина квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5. Частку померлого успадкувала його дружина - ОСОБА_1, яка у встановлений законом строк, подала до Лиманської районної державної нотаріальної контори - нотаріусу Лисак А.В., заяву про прийняття спадщини. На підставі поданої заяви нотаріусом було заведено спадкову справу. Але ОСОБА_1 не отримала свідоцтво про спадщину, оскільки нотаріус надала лист № 599/0214 від 22.03.2018 про відмову у вчиненні нотаріальних дій по причині не відповідності нормам чинного законодавства правовстановлюючих документів на успадковану квартиру.
Нотаріально оформити укладену угоду між позивачем та відповідачами виявилося не можливим, так як для нотаріального посвідчення договору мають бути присутні всі сторони які підписували даний договір, а це не можливо, оскільки дві особи, що брали участь в підписанні договору купівлі-продажу нерухомого майна № 25376 від 08.06.1999, є померлими, це - ОСОБА_9 (Покупець) та ОСОБА_8 (Продавець), котрий знятий з обліку з адреси реєстрації 15.05.2013 у зв'язку зі смертю (актовий запис № 4030 від 20 квітня 2013 року), що підтверджено довідкою, отриманою судом з відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області.
Представник позивачів в судове засідання 29.11.2018 року не з'явився. Надав до суду заяву, згідно якої просив розглядати справу за його відсутності та відсутності позивачів, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, щодо заочного розгляду справи не заперечував.
Від імені відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до суду надійшли заяви про визнання позову та відсутність заперечень проти задоволення позовних вимог (вхід. №№ 31175, 31176, 31177 від 27.08.2018). Суд до вказаних заяв відноситься критично, враховуючи, що вони надіслані за допомогою «Укрпошта Експрес», і суд позбавлений можливості ідентифікувати підписантів цих заяв.
Суд констатує, що відповідачі відзив на позовну заяву у встановленому порядку не надали. У судове засідання повторно не з'явилися. Про дату, час та місце його проведення повідомлялись належним чином. Причини неявки суду не повідомили.
За правилами частини четвертої статті 223 та частини другої статті 280 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Зважаючи на відсутність заперечень з боку представника позивачів проти ухвалення заочного рішення, суд ухвалив розгляд справи провести в заочному порядку на підставі наявних у ній доказів та даних.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог на підставі наступного.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи встановлено, що 08.06.1999 між ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2, ОСОБА_9, який діяв від себе особисто та від імені свого неповнолітнього сина - ОСОБА_3 було укладено Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1
Дана квартира належала продавцям на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане УЖКГ Виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 03.10.1997 року за № 19-8044, зареєстровано в ОМБТІ та РОН року під № 558 стор. 181 кн. 236 пр. от 31.10.1997.
Договір купівлі - продажу нерухомого майна, укладений між сторонами був складений у письмовій формі та зареєстрований в «Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю» на Одеській товарній біржі за № 25376 від 08.06.1999.
Вчинивши зазначений біржовий правочин купівлі-продажу, покупці прийняли квартири у власність. Сторони за договором домовились відносно усіх суттєвих умов правочину, що підтверджується письмовим доказом - договором купівлі-продажу нерухомого майна № 25376 від 08.06.1999.
Продавці та покупці повністю виконали всі умови договору. Покупці розрахувалися з продавцями, прийняли квартири у власність, вселилися, сплачували всі комунальні платежі.
Покупці отримали грошові кошти та звільнили квартиру. Продаж квартири за вищевказаним біржовим договором купівлі-продажу сторонами було вчинено за 20 192 (двадцять тисяч сто дев'яносто дві) гривні 00 копійок, які були отримані відповідачем від покупця до підписання ними цього договору, про що зазначено в п. 5 договору.
На даний час у Позивачів виникла необхідність належного оформлення нерухомого майна. Однак, договори з питань нерухомості, укладені на біржах, державні та приватні нотаріуси вважають недійсними і як правовстановлюючий документ не приймають, що в свою чергу створює перешкоди у здійсненні права власності позивачами.
Також, з наданих доказів встановлено, що 06.10.2005 року помер ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖД № 025273, виданим Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції міста Одеси, 06.10.2005 року (актовий запис № 8973).
Після смерті ОСОБА_9 відкрилася спадщина, до складу якої ввійшла 1/3 частина спірної квартири за № АДРЕСА_1
Частку померлого успадкувала його дружина ОСОБА_1, яка виявила бажання отримати свідоцтво про спадщину, і на що отримала від нотаріуса лист № 599/0214 від 22.03.2018 про відмову у вчиненні нотаріальних дій по причині не відповідності нормам чинного законодавства правовстановлюючих документів на успадковану квартиру.
Предметом позову є дійсність договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та право власності на частину цього майна в порядку спадкування за законом.
Спірне майно до 1999 року належало ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, до 2013 року значився зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 знятий з обліку 15.05.2013 року у зв'язку зі смертю (ІНФОРМАЦІЯ_3, а/з №4030).
Оскільки правонаступники вказаної особи не встановлені, а рішення суду у цій цивільній справі могло вплинути на права та обов'язки правонаступників померлого власника спірного майна, постало питання про встановлення їх осіб з метою залучення до участі у розгляді вказаної цивільної справи у якості співвідповідачів чи третіх осіб з боку відповідачів.
В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 20.06.2018, представником позивачів ОСОБА_7 було заявлено клопотання про витребування доказів, щодо встановлення правонаступників ОСОБА_8.
Як було встановлено раніше, одним із співвласників спірного майна був ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року. В повідомленні Шостої одеської державної нотаріальної контори зазначено, що з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини ОСОБА_8 ніхто не звертався, спадкова справа щодо майна померлого не заводилась.
Територіальна громада в особі Одеської міської ради є потенційним спадкоємцем майна померлого, зважаючи на що ухвалою суду Одеську міську раду було залучено до участі у справі як третю особу на стороні відповідачів.
За змістом статей 25, 30 ЦК України, та відповідно до роз'яснень Міністерства юстиції України № 19-32\319 від 21.02.2005 року за підписом першого заступника міністра юстиції, у разі смерті власника нерухомого майна первинна реєстрація, яка не була проведена і правовстановлюючі документи відсутні, питання визначеності належності цього майна попередньому власнику чи спадкоємцю повинно вирішуватись в судовому порядку.
Відповідно до змісту статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, в тому числі і з юридичних фактів, що базуються на правонаступництві (спадкуванні).
За приписами частини другої статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Положеннями частини першої статті 316, статей 317 та 319 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 224 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 153 ЦК Української РСР було передбачено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України, у тому числі статтями 15, 16 ЦК України та статтями 1, 3, 4 ЦПК України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право не визнається. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, особа має суб'єктивне матеріальне право на їх задоволення.
З урахуванням наведених причин, суд вважає, що позивачі позбавлені права розпорядитися належним їм майном, таким чином цей спір підлягає судовому розгляду, а за результатами такого розгляду встановлено, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.47 ЦК УРСР (у редакції 1963 р.), ст.ст. 16, 220, 319, 328, 638, 655 ЦК України (у редакції 2018 року), ст.ст. 11, 280, 353-354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_7), ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_2; адреса: АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (паспорт: НОМЕР_4; ІПН: НОМЕР_3; адреса реєстрації: АДРЕСА_8) до ОСОБА_4 (паспорт: НОМЕР_6, адреса реєстрації: АДРЕСА_2), ОСОБА_5 (паспорт: НОМЕР_7; адреса реєстрації: АДРЕСА_9), ОСОБА_6 (паспорт: НОМЕР_5; адреса: АДРЕСА_3), третя особа - Одеська міська рада про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати дійсним Договір № 25376 від 08.06.1999 купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_6, укладений між ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, з одного боку (Продавці) та ОСОБА_2, ОСОБА_9, який діяв від себе особисто та від імені свого неповнолітнього сина - ОСОБА_3, з іншого боку (Покупці).
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, як спадкоємцем за законом, право власності на спадкове майно - 1/3 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, яка до дня смерті належала її чоловікові - ОСОБА_9, померлому ІНФОРМАЦІЯ_4.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Датою складення повного рішення є 04 грудня 2018 року.
Суддя
Літвінова І. А.