Справа № 760/25527/17 Суддя (судді) першої інстанції:Коробенко С. В.
29 листопада 2018 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Василенка Я. М., Шурка О. І.,
за участю секретаря Видмеденко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27.06.2018 року, -
Позивач звернувся з позовом до Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії щодо виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до постанови КМ України від 25 грудня 2013 року № 975 у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27.06.2018 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги та зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення за результатами розгляду питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні. Відмовлено в задоволенні позову в частині вимог до Харківського обласного військового комісаріату.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач Міністерство оборони України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову в повному обсязі.
В судове засідання з'явилися представник апелянта, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Інші учасники процесу, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності осіб які не з'явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив військову службу та був звільнений з військової служби.
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії АВ № 0481421 від 18 грудня 2014 року Позивачу вперше за наслідками огляду встановлено ІІ групу інвалідності з 08 грудня 2014 року, причина інвалідності - захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно з довідкою Лубенського районного військового комісаріату від 15.03.2017 ОСОБА_1 брав участь у бойових діях під час проходження військової служби в Республіці Афганістан з 03 березня 1985 року по 22 жовтня 1985 року.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що право на грошовому допомогу у звільненого військовослужбовця наступає в момент встановлення інвалідності, а не на момент його звільнення, позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги, тому до факту встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, в тому числі і для визначення розміру складових грошового забезпечення за останньою посадою, яку позивач займав при звільненні, повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на день встановлення позивачу ІІ групу інвалідності - 08.12.2014 року.
Постановою КМ України від 25 грудня 2013 року № 975 було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Пунктом 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІ групи.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
У витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв зазначено, що порання, контузія, захворювання, пов'язане з проходженням військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Частиною 9 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Як вставнолено судом першої інстанції, позивач звернувся з відповідним пакетом документів щодо призначення допомоги.
Міністерство оборони України листом від 06.10.2017 року № 10/2030 відповіло позивачу про те, що для визначення права на призначення одноразової грошової допомоги та направлення висновку щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги розпорядникові бюджетних коштів на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України необхідно звернутися до Лубенського районного військового комісаріату надати копію військового квитка та довідку МСЕК про визнання інвалідом в період з 01 січня 2012 по 18 грудня 2014 рік.
Встановлено, що по суті заява позивача про призначення одноразової грошової допомоги розглянута не була. За таких обставин, ОСОБА_2 має право на вирішення питання про призначення йому одноразової грошової допомоги.
Статтями 21, 245 КАС України визначено, що адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну протиправним рішенням, дією чи бездіяльністю, проте позивач визначив конкретну суму доплати одноразової грошової допомоги, яку просить стягнути.
Законом визначено, що встановивши порушення відповідачем норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд вправі визнати такі дії протиправними та зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.
Позивач, крім Міністерства оборони України, зазначив відповідачем Полтавський обласний військовий комісаріат.
Пунктом 17 Порядку, затвердженого Постановою КМ України від 25 грудня 2013 року № 975, визначено, що особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.
Разом з тим, вирішення питання про призначення грошової допомоги належить до компетенції Міністерства оборони України.
Колегія суддів враховує пояснення ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо виплати ОСОБА_1 допомоги в розмірі 243600,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №222 від 09.02.2018, однак, заяви про закриття провадження у справі на цій підставі чи будь-яких інших клопотань від учасників процесу до суду не надходило.
Враховуючи наведене вище та доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційних скарг, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27.06.2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27.06.2018 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. І. Шурко
Повний текст постанови виготовлено 04.12.2018