Справа № 826/676/18 Головуючий у 1 інстанції: Амельохін В.В.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
27 листопада 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Баглай О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2018 за клопотанням ОСОБА_3 про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни, державного реєстратора комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» Кучми Катерини Віталіївни, третя особа - ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень, -
ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни про державну реєстрацію права власності з відкриттям розділу реєстрація об'єкта нерухомого майна з індексним № 32777009 від 07.12.2016 та рішення державного реєстратора комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» Кучми Катерини Віталіївни про внесення змін до розділу і про право власності з індексним № 35513997 від 02.06.2017.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2018 клопотання ОСОБА_3 задоволено; закрито провадження у справі № 826/676/18 за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни, державного реєстратора комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» Кучми Катерини Віталіївни, третя особа - ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати її, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та постановити нову ухвалу, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги даного позову не можуть бути розглянуті в межах адміністративного провадження, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції порушив норми чинного законодавства, оскільки фактично обмежив право позивача на захист своїх прав у судовому порядку, що є підставою для її скасування.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.
Тобто, адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про визнання дій державного реєстратора щодо реєстрації права власності, лише у випадку, якщо такі позовні вимоги не є похідними від вимог у приватно-правовому спорі.
Як вбачається з матеріалів справи 07.12.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. проведено державну реєстрацію права власності на квартиру № 12, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 16.10.2003 № 15-5166, про що було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 32777009 від 07.12.2016 15:05:30.
02.06.2017 державним реєстратором комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» Кучмою Л.В. на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації № КВ 142171382486 від 18.05.2017 внесено зміни до реєстру, індексний номер 35513997 15:26:38.
Згідно вказаного рішення державним реєстратором комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» Кучмою Л.В. було змінено загальну площу квартири № 12, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з 18,1 кв.м. на 198,5 кв.м., та відповідно житлову з 39,6 кв.м на 87.8 кв.м.
Як було встановлено судом першої інстанції, підставою такого збільшення стало самовільне, без проектно-дозвільної документації, без погодження із балансоутримувачем будинку та мешканцями демонтування третьою особою балки покрівлі з подальшим переплануванням та влаштування жилих кімнат. Тобто, здійснення ОСОБА_3 будівництва мансардного поверху.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів зазначає, що порушуючи питання про визнання протиправним та скасування оскаржуваних рішень, ОСОБА_2 обґрунтовує свої вимоги тим, що будівництво третьою особою мансардного поверху з подальшим оформленням права власності на нього є незаконним та порушує її права як власника частини зазначеного житлового будинку, зокрема вказує на те, що будівництво мансардного поверху, який зареєстровано як житлове приміщення, має наслідком зміну загальної площі будинку в цілому, а отже і зміну належної позивачу частки.
Таким чином, виникнення спірних правовідносин у справі, яка розглядається, обумовлено незгодою позивача, який є власником частини житлового будинку, з правомірністю набуття ОСОБА_3 права власності на мансардний поверх у цьому ж будинку, що стало підставою для оскарження подальшої реєстрації державним реєстратором комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» Кучмою Л.В. права власності на це майно. Тобто, предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення державного реєстратора як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки законність набуття особою права власності на об'єкт нерухомості, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Згідно з частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Таким чином, вимоги про скасування рішень (записів) щодо реєстрації права користування спірним нерухомим майном за третьою особою фактично спрямовані на відновлення прав позивача, у зв'язку з незаконним, на її думку, відчуженням спірного майна та пов'язані з намаганням відновити своє порушене право на це майно.
Отже, у даній справі заявлено позов на захист приватного інтересу шляхом скасування записів про державну реєстрацію права власності за третьою особою спірним нерухомим майном. Здійснення такого захисту судом напряму залежить від вирішення питання, кому саме належить право власності на спірне нерухоме майно (нежилі приміщення), і відповідно правомірності набуття такого права.
Таким чином, усунення перешкод у реалізації права власності на спірне майно залежить від вирішення судом питання про правомірність такого права відповідно до норм житлового та цивільного законодавства, а оскаржувані дії реєстраторів є лише наслідком реалізації сторонами у справі прав на спірне нерухоме майно, тобто є похідними вимогами, у зв'язку з чим, враховуючи суб'єктний склад спірних правовідносин, така справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спір у даній справі не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спірні правовідносини стосуються права учасників справи на об'єкт нерухомого майна, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного права позивача.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 826/12559/16 та від 27.06.2018 у справі № 815/6945/16.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Отже, оскільки вказаний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, то на підставі п. 1 ч. 1 статті 238 КАС України суд першої інстанції правомірно закривив провадження в адміністративній справі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2018 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Шурко О.І.
Повний текст постанови виготовлений 03.12.2018.