Справа № 2540/3031/18 Суддя (судді) першої інстанції: Тихоненко О.М.
03 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., суддів - Чаку Є.В., Шелест С.Б., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання дій відповідача щодо відмови у призначенні субсидії позивачу для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_1 з травня 2018 року протиправними; зобов'язання відповідача призначити позивачу субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з травня 2018 року та стягнення з відповідача на користь позивача 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради щодо відмови у призначенні субсидії ОСОБА_3 для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_1 з травня 2018 року та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради призначити ОСОБА_3 субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з травня 2018 року. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи просить змінити вказане судове рішення, задовольнивши позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Сторони до судового засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, суд дійшов наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що у вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до УПСЗН у м. Чернігові про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
25.10.2017 постановою Деснянського районного суду м. Чернігова позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення УПСЗН у м. Чернігові про відмову в призначенні позивачу субсидії на оплату житлово-комунальних послуг з травня 2017 року та зобов'язано УПСЗН у м. Чернігові призначити ОСОБА_3 субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, починаючи з травня 2017 року (а.с.10-11).
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 апеляційну скаргу УПСЗН у м. Чернігові залишено без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.10.2017 - без змін (а.с.12-14).
Також 25.04.2018 рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду частково задоволено позов ОСОБА_3, визнано протиправною бездіяльність Чернігівської міської ради щодо нездійснення компенсації ОСОБА_3 додаткових витрат на оплату житлово-комунальних послуг, які нараховані КП «Чернігівводоканал» у межах, що перевищують соціальні нормативи встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» та зобов'язано Чернігівську міську раду компенсувати за рахунок місцевого бюджету ОСОБА_3 додаткові витрати на оплату житлово-комунальних послуг, які нараховані КП «Чернігівводоканал» за нормами, встановленими рішеннями виконкому Чернігівської міської ради №112 від 14.04.2014 та № 181 від 20.04.2017, що перевищують соціальні нормативи встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування, шляхом погашення заборгованості в розмірі 695,98 грн. перед КП «Чернігівводоканал». В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.15-17).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 апеляційні скарги ОСОБА_3 та Чернігівської міської ради залишені без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 - без змін (а.с.18-19).
09.07.2018 ОСОБА_3 звернулася до відповідача з заявою, в якій просила призначити субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_2 починаючи з травня 2018 року, оскільки наявність заборгованості оскаржена ОСОБА_3 в судовому порядку (а.с.7).
Листом від 11.07.2018 № 03-09/16784 УПСЗН у м. Чернігові позивачу надана відповідь, в якій зазначено, що остання перебуває на обліку в управлінні, як одержувач житлової субсидії, однак за інформацією КП «Чернігівводоканал», станом на 01.05.2018 ОСОБА_3 має прострочену понад два місяці заборгованість з оплати послуг. Також вказано, що для вирішення питання щодо призначення субсидії на наступний термін з травня 2018 року позивачу необхідно до 07.08.2018 документально підтвердити сплату заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію або оскаржити наявну заборгованість в судовому порядку (а.с.8).
Вважаючи рішення протиправним, а права та інтереси порушеними позивач звернувся з даним позовом до суду.
Питання щодо надання субсидій врегульовано Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року №848 (далі Положення №848).
Дане положення визначає умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату управління багатоквартирним будинком, користування житлом або його утримання, послуг з транспортування та розподілу природного газу та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, визначено Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.
Відповідно до п. 6 Положення №848 житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо:
- структурним підрозділом з питань соціального захисту населення отримано інформацію про наявність простроченої понад два місяці заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, загальна сума якої перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день звернення за призначенням житлової субсидії (п. 5);
- структурним підрозділом з питань соціального захисту населення отримано інформацію про наявність у домогосподарства, що одержувало житлову субсидію у попередньому опалювальному (неопалювальному) сезоні, простроченої понад два місяці заборгованості з оплати обов'язкової частки платежу за житлово-комунальні послуги, обов'язкової частки внеску/платежу на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком, загальна сума якої перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день призначення житлової субсидії на наступний опалювальний (неопалювальний) сезон.
Житлова субсидія у випадках, передбачених підпунктами 5 і 6 цього пункту, призначається з початку опалювального (неопалювального) сезону за умови документального підтвердження сплати заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження заборгованості в судовому порядку (ухвали про відкриття провадження у справі) протягом двох місяців з початку такого сезону, в іншому випадку - з місяця, наступного за тим, в якому до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення надійшло документальне підтвердження сплати заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження заборгованості в судовому порядку (ухвали про відкриття провадження у справі) (п. 6).
Таким чином, з вищенаведеного порядку не вбачається про обов'язок погашення заборгованості за рішенням суду, а для призначення субсидії достатньо лише оскарження такої заборгованості в судовому порядку (наявність ухвали про відкриття провадження).
Звертаючись до відповідача з заявою про призначення субсидії з травня 2018 року позивачем в додатку до заяви надано копії ухвали та рішення Чернігівського окружного адміністративного суду по справі № 825/1363/18, однак в порушення вимог чинного законодавства відповідачем відмовлено позивачу в призначенні субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.
Також необхідно зазначити, що пунктом 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» встановлено, що в разі затвердження органами місцевого самоврядування норм споживання житлово-комунальних послуг, що перевищують соціальні нормативи, визначені цією постановою, компенсація додаткових витрат громадянам, яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води здійснюється за рахунок місцевих бюджетів.
Як встановлено судовим рішенням від 25.10.2017, позивач здійснювала оплату комунальних послуг в межах державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування встановлених Постановою № 409, при цьому, заборгованість утворилася, саме, внаслідок не оплати витрат на житлово-комунальні послуги, нарахованих у зв'язку з перевищенням соціальних нормативів, встановлених Постановою № 409, що мають відшкодовуватись за рахунок коштів місцевого бюджету.
Таким чином, вказана заборгованість виникла не з вини позивача, а з вини Чернігівської міської ради, яка не забезпечила компенсацію додаткових витрат, пов'язаних з оплатою спожитих позивачем житлово-комунальних послуг понад соціальну норму.
Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню в частині визнання дій відповідача щодо відмови у призначенні субсидії позивачу для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_1 з травня 2018 року протиправними та зобов'язання відповідача призначити позивачу субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з травня 2018 року.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ч.1 та ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч.3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Ст. 1167 Цивільного кодексу України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Втім позивач не довів суду ані факту спричинення моральної шкоди, ані причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та спричиненням моральної шкоди, оскільки суду не надано жодних доказів завдання позивачам фізичного болю, душевних страждань або приниження репутації фізичної особи.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення на користь позивача моральної шкоди.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 312, 316, 321, 322, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
суддя Є.В.Чаку
суддя С.Б.Шелест