Ухвала
Іменем України
3 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 324/115/18
провадження № 51-10008 ск18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Пологівського районного суду Запорізької області від 7 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 4 вересня 2018 року щодо засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Пологи Пологівського району, Запорізької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , громадянина України, раніше судимого,
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Пологівського районного суду Запорізької області від 7 лютого 2018 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст.75 КК ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців та покладено на нього обв'язки, передбачені ст.76 КК.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 4 вересня 2018 року вирок залишено без змін.
ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він повторно вчинив таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в інше приміщення, за таких обставин.
У другій половині жовтня 2017 року, у вечірній час, ОСОБА_5 , з метою викрадення чужого майна, повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за допомогою каменя збив навісний замок на вхідних дверях гаражу на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , після чого проник в гараж, звідки таємно викрав чотири автомобільні шини «Matador МР 51 Sibir 2 195/65 R15 91Т», чотири заводські стальні диски чорного кольору R15 до автомобіля «Shkoda Octavia Tour», пневматичний оприскувач «Садко», ємн.10л в корпусі помаранчевого кольору, який знаходився в коробці, 25м силіконового шланга для поливу та кутошліфувальної машинки Bosh GWS6-115 в корпусі темно-зеленого кольору. У подальшому з викраденими речами ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зник та залишив викрадені речі для зберігання за місцем свого мешкання. Зазначеними неправомірними діями ОСОБА_5 спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 9 тис. 226 грн 76 коп.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі обвинуваченого через м'якість. На обґрунтування своїх доводів посилається на те, що:
- при призначенні ОСОБА_5 покарання судом не враховано обтяжуючі покарання обставини - повторність і рецидив злочину;
- судами не враховано положення статей 9, 94, 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), вимоги ст. 65 КК та роз'яснення, які містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України (далі - постанова ПВСУ) № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання»;
- призначаючи обвинуваченому покарання виді позбавлення волі строком на 3 роки та звільняючи від відбування призначеного покарання, суд недостатньо врахував те, що він вчинив тяжкий корисливий злочин, та не зазначив у вироку обставин, які давали достатні підстави для висновку про можливість застосування положень ст. 75 КК;
- призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, яке, хоча й не виходить за межі санкції статті закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм розміром є явно несправедливим через м'якість;
- судами першої й апеляційної інстанцій не в повному обсязі враховано те, що ОСОБА_5 правопорушення вчинив повторно, має дві непогашені судимості за вчинення аналогічних злочинів проти власності, раніше відбував покарання у виді позбавлення волі, однак на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив тяжкий злочин, за місцем мешкання обвинувачений характеризується посередньо, не працює, не займається суспільно-корисною працею, тому застосування до нього положень ст.75 КК є необґрунтованим.
Мотиви Суду
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.
Що стосується доводів прокурора, викладених в касаційній скарзі, про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, то вони, на думку Суду, не заслуговують на увагу з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно зі ст. 75 КК якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як убачається із вироку, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_5 покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, був звільнений умовно-достроково 11 травня 2012 року, не працює і не навчається, неодружений.
Поряд з цим судом враховано:
- пом'якшуючу покарання обставину, якою суд визнав щире каяття;
- відсутність обтяжуючих покарання обставин;
- дані про особу ОСОБА_5 , який не проходив лікування і не перебував на обліку у лікарів нарколога і психіатра, який під час досудового розслідування відшкодував повністю завдану матеріальну шкоду в розмірі 9 тис. 226 грн 76 коп. шляхом повернення викраденого майна потерпілому.
Саме з урахуванням зазначених обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим правопорушення, та даних про особу обвинуваченого, що він щиро розкаявся у вчиненому правопорушенні, добровільно повідомив потерпілого про вчинення ним крадіжки, відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд дійшов висновку про можливість призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень статей 75, 76 КК, оскільки саме такий вид покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Вирішуючи питання про строк позбавлення волі, який має бути призначений обвинуваченому, суд, врахувавши пом'якшуючу покарання обставину, факт усвідомлення суспільної небезпеки вчиненого ним правопорушення, оскільки обвинувачений сам повідомив потерпілого про крадіжку майна, що свідчить про його бажання стати на шлях виправлення, дійшов висновку про можливість призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
З урахуванням вищезазначених обставин, призначене ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки із застосуванням вимог ст.75 КК, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, на думку Суду, є обґрунтованим і необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Крім того, вищезазначеними обставинами спростовуються доводи у скарзі про те, що судом недостатньо враховано вчинення обвинуваченим тяжкого корисливого злочину та про незазначення у вироку обставин, які давали достатні підстави для висновку про можливість застосування положень ст. 75 КК, а також доводи щодо несправедливого призначення судом покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Проте, як убачається із копії вироку суду, прокурор, яка брала участь в судовому засіданні, просила суд призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, що також спростовує доводи у касаційній скарзі в цій частині.
Доводи у скарзі прокурора про те, що при призначенні ОСОБА_5 покарання судом не враховано обтяжуючі покарання обставини - повторність і рецидив злочину, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до положень ч.4 ст.67 КК, врахована судом кваліфікуюча ознака вчиненого обвинуваченим правопорушення, передбаченого ст.185 КК - повторність, не може бути врахована при призначенні покарання як така, що його обтяжує.
Посилання у скарзі на те, що суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання не врахував положення ст.65 КК, вимоги статей 9, 94, ст. 370 КПК та роз'яснення, які містяться у постанові ПВСУ № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання», а також, що ОСОБА_5 правопорушення вчинив повторно, має дві непогашені судимості за вчинення аналогічних злочинів проти власності, раніше відбував покарання у виді позбавлення волі, однак на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив тяжкий злочин, за місцем мешкання характеризується посередньо, не працює, не займається суспільно-корисною працею, в цілому не спростовують правильність висновків суду, оскільки саме з урахуванням обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, даних про особу засудженого, обставин кримінального провадження та тяжкості вчиненого злочину судом призначено ОСОБА_5 покарання із застосуванням положень статей 75, 76 КК, про що у вироку наведені належні мотиви.
В той же час, як вбачається зі змісту ухвали апеляційного суду, наведені у апеляційній скарзі прокурора доводи, в тому числі щодо неправильного застосування положень ст.75 КК та про необхідність постановлення нового вироку із призначенням покарання у виді 3 років позбавлення волі, належним чином перевірені апеляційним судом і на них надано обґрунтовані відповіді.
При цьому апеляційний суд в ухвалі зазначив про те, що при вирішенні питання щодо можливості застосування положень ст.75 КК суд першої інстанції в повній мірі врахував сукупність обставин, необхідних для прийняття такого рішення: тяжкість кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, його каяття і визнання вини, добровільне повідомлення потерпілого про вчинення крадіжки, відсутність обставин, які обтяжують покарання.
З огляду на це, апеляційний суд визнав обґрунтованим рішення суду першої інстанції про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з встановленим терміном випробування та покладенням на нього обов'язків, визначених законом про кримінальну відповідальність, та зазначив, що доводи апеляційної скарги прокурора правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, і підстави для ухвалення нового вироку відсутні.
Крім того, доводи апеляційної скарги прокурора в частині невідповідності призначеного покарання обставинам кримінального провадження і ступеню тяжкості кримінального правопорушення, а також особі обвинуваченого внаслідок його м'якості, апеляційний суд визнав необґрунтованими, а посилання апелянта в цьому контексті на ст. 414 КПК - неправильним, оскільки ним оскаржувалося рішення суду про застосування положень ст.75 КК і звільнення обвинуваченого від призначеного покарання з випробуванням.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, вона є належним чином вмотивованою та обґрунтованою, з чим погоджується і колегія суддів.
Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи положення ч.7 ст.115 КПК та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_4 , яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Пологівського районного суду Запорізької області від 7 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 4 вересня 2018 року щодо засудженого ОСОБА_5 відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_7 ОСОБА_2 ОСОБА_3