Постанова
Іменем України
29 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 185/10549/14-к
провадження № 51-4968км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040370001710, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75 КК України
ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 14 червня 2014 року приблизно о 23:00 разом з ОСОБА_7 , перебуваючи біля будівлі кафе «Шанс», яке розташоване на вул. Леніна, 25 Павлоградського райну у
с. Булахівка, де між вказаними особами виникла сварка.
На ґрунті неприязних відносин, які раптово виникли внаслідок сварки між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .
Перебуваючи біля будівлі зазначеного кафе ОСОБА_6 , діючи умисно, з силою, наніс ОСОБА_7 один удар кулаком правої руки в область носу, а другий удар в область верхньої губи. Від отриманих ударів ОСОБА_7 впав на землю та втратив свідомість.
В результаті ОСОБА_6 заподіяв потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними в момент заподіяння.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2017 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду в частині призначеного покарання ОСОБА_6 та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого через м'якість. Стверджує, що в рішенні апеляційного суду всупереч вимог ст. 419 КПК України, відсутні переконливі доводи щодо обґрунтованості застосування місцевим судом до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України.
Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення, не дотримався принципу безпосередності дослідження доказів, зокрема, не дослідив повторно та повно обставини, встановлені місцевим судом.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченні на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_6 просить залишити її без задоволення як безпідставну.
У судовому засіданні прокурор підтримав подану касаційну скаргу, а засуджений заперечував проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора та засудженого, перевіривши матеріали кримінального провадження колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 та кваліфікація його дій у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в касаційній скарзі
не оспорюються.
Стосовно доводів прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у зв'язку із звільненням ОСОБА_6 від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, колегія суддів вважає їх необґрунтованими.
Так, зі змісту касаційної скарги вбачається, що прокурором фактично порушується питання про не дотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання та пов'язані з суддівським розсудом.
Поняття суддівського розсуду, або судової дискреції у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції, принципи права; уповноважуючи норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оцінюючі поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст. 66, ст. 67 КК України), визначення «інші обставини справи», або ж «інші обставини кримінального провадження», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з положеннями ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Доводи прокурора з приводу безпідставного застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України ретельно перевірив апеляційний суд і в межах своїх повноважень у порядку, визначеному ст. 404 КПК України, для спростування цих доводів навів у своїй ухвалі відповідні аргументи з дотриманням вимог ст. 419 КПК України.
З мотивувальної частині вироку місцевого суду слідує, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, при обранні виду та розміру покарання ОСОБА_6 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із положеннями ст. 12 КК України належать до тяжкого злочину, дані про особу засудженого ОСОБА_6 , зокрема, що він раніше не судимий, за місцем проживання, за місцем роботи та за місцем проходження військової служби характеризується позитивно, на обліках у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, обставину, що пом'якшують покарання - відшкодування потерпілому завданої матеріальної шкоди, а також суд урахував конкретні обставини вчинення злочину, характер і спосіб вчиненого. Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.
Разом з цим, судом було враховано поведінку потерпілого, який перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, почав з'ясовувати стосунки та спровокував конфліктну ситуацію. З урахуванням указаних обставин, даних про особу засудженого, його ставлення до вчиненого, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що призначене ОСОБА_6 покарання без ізоляції від суспільства - відповідає його особі та обставинам вчиненого ним злочину.
При цьому апеляційний суд правильно зазначив, що встановлені у кримінальному провадженні обставини, які характеризують особу засудженого, були враховані місцевим судом при застосуванні покарання, а тому є підставою для застосування до засудженого положень ст. 75 КК України, виходячи із принципу судової дискреції. З указаними висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора щодо неправильного застосування
ст. 75 КК України, належним чином перевірив наведені у скарзі доводи та обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.
Таким чином, покарання призначене ОСОБА_6 із застосуванням ст. 75 КК України є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Переконливих доводів про необхідність призначення засудженому більш суворого покарання у касаційній скарзі прокурора не наведено.
Доводи прокурора про те, що суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення, не дотримався принципу безпосередності дослідження доказів, зокрема, не дослідив повторно та повно обставини, встановлені місцевим судом є безпідставними з огляду на наступне.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У свою чергу положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Виходячи з такої засади кримінального провадження, як безпосередність дослідження доказів (п. 16 ч. 1 ст. 7, ст. 23 КПК України), апеляційний суд не вправі давати доказам іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо доказів, наданих стороною обвинувачення й захисту, не було безпосередньо досліджено під час апеляційного перегляду кримінального провадження.
Згідно з приписами ч 3 ст. 404 КПК України, повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, за наявності клопотання допускається лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. У даній справі такої умови апеляційний суд не встановив. Сам по собі факт непогодження з висновками суду, не є підставою для повторного дослідження доказів. Тому, при здійсненні апеляційної процедури не було допущено істотних порушень вимог ст. 404 КПК України.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст.ст.370, 419 КПК України.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційна скарга прокурора має бути залишена без задоволення, а ухвала апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд
ухвалив:
Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3