Ухвала
Іменем України
03 грудня 2018 р.
м. Київ
справа № 183/2815/16
провадження № 51-10005ск18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2018 року в кримінальному провадження № 12016040350000559 щодо
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
встановив:
За змістом касаційної скарги захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 , не погоджуючись із судовими рішеннями, ухваленими щодо ОСОБА_5 , через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить судові рішення щодо нього змінити та призначити ОСОБА_5 покарання, не пов'язане з позбавленням волі, шляхом застосування ст. 75 КК України. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд при призначенні ОСОБА_5 покарання не в повній мірі врахував обставини, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, з'явлення із зізнанням, добровільне відшкодування завданого збитку, задовільну характеристику засудженого, знаходження на його утриманні малолітніх дітей, факту його праці без офіційного працевлаштування, відсутності жодної спроби засудженого переховуватися від суду, відсутності обставин, що обтяжують покарання, що, на його думку, призвело до надто суворого покарання.
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2018 року ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
Цим же вироком визнано винуватим і засуджено ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.
Судові рішення щодо ОСОБА_6 в касаційному порядку не оскаржуються.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2018 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задоволено частково. Вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 змінено. Виключено з вироку посилання на наявність у ОСОБА_5 судимості за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2014 року за ч. 2 ст. 187 КК України.
Згідно з вироком суду ОСОБА_5 засуджено за те, що він 14 лютого 2016 року близько 23:55, діючи умисно, повторно, перебуваючипоблизу будинку № 13 по вул. Сучкова м. Новомосковська Дніпропетровської області, підійшов до автомобіля марки «ВАЗ 21063», д/н НОМЕР_1 , та за допомогою розкладного ножа відчинив водійські двері вказаного автомобіля, після цього сів до салону та шляхом з'єднання електропроводів завів двигун автомобіля, зламавши замок блокування рульового колеса та з місця скоєння злочину втік, тим самим незаконно заволодів вказаним автомобілем, який належить ОСОБА_7 , чим спричинив останньому матеріальну шкоду.
18 лютого 2016 року близько 01:10 ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, перебуваючи поблизу будинку № 8 по вул. Дзержинського м. Новомосковська Дніпропетровської області, підійшов до автомобіля марки «Opel Cadet», д/н НОМЕР_2 , та за допомогою розкладного ножа відчинив водійські двері вказаного автомобіля, після цього сів до салону та шляхом з'єднання електропроводів завів двигун автомобіля. ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 зламали замок блокування рульового колеса та з місця скоєння злочину втекли, тим самим незаконно заволоділи автомобілем марки «Opel Cadet», д/н НОМЕР_2 , 1987 року випуску, сірого кольору, який належить ОСОБА_8 , чим спричинили останньому матеріальну шкоду на суму 34714 грн. 74 коп.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання захисником порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, вивчивши надані до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника до задоволення не підлягає з огляду на наступне.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 289 КК України в касаційному порядку не оспорюються.
Доводи захисника про порушення щодо засудженого загальних засад призначення покарання, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як убачається із долучених до касаційної скарги копій судових рішень, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_5 врахував те, що засуджений вину визнав повністю, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні трьох малолітніх дітей, думку потерпілого ОСОБА_7 , який не наполягав на призначенні ОСОБА_5 суворого покарання, часткове відшкодування потерпілому збитків. Крім того, суд врахував також і те, що ОСОБА_5 вчинив два злочини, віднесені законом до категорії тяжких, суспільно - корисною працею не займається, раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення не став, під час досудового розслідування тривалий час перебував у розшуку по даному кримінальному провадженню, думку потерпілого ОСОБА_8 , який наполягав на призначенні найсуворішого покарання. Обставин, які обтяжують та пом'якшують покарання, судом не встановлено.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_5 лише за умови його ізоляції від суспільства та призначив йому мінімальне покарання, передбачене санкцією частини статті, за якою його визнано винуватим.
На думку колегії суддів є правильним висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про необхідність призначення засудженому ОСОБА_5 мінімального покарання, передбаченого санкцією статті.
Таким чином, призначаючи засудженому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна, суд дотримався вимог статей 50, 65 КК України, оскільки вказане покарання відповідає обставинам справи, характеру й тяжкості вчиненого, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Апеляційний суд, переглянувши справу в апеляційному порядку, обґрунтовано залишив вирок місцевого суду в частині призначеного покарання без змін, зазначивши в ухвалі підстави прийняття такого рішення.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Твердження захисника про те, що місцевий суд невірно зазначив у мотивувальній частині вироку про часткове відшкодування заподіяної шкоди потерпілим, не є безумовною підставою для скасування судових рішень на підставі ч. 2 ст. 412 КПК України.
Суд не знаходить підстав для зміни оскаржуваних судових рішень внаслідок невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, та не вважає призначене покарання явно несправедливим через його суворість.
В касаційній скарзі захисника ОСОБА_4 не наведено переконливих доводів на обґрунтування невиправданої суворості призначеного ОСОБА_5 покарання.
Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене, Суд вважає, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити захиснику ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 у відкритті касаційного провадження на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2018 року щодо ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3