Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057)705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відмову у видачі судового наказу
04.12.2018м. ХарківСправа № 922/3277/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
розглянувши заяву про видачу судового наказу
заявник ТОВ "Перший дім", м. Одеса
боржник ТОВ "Баварія Профіль", м. Харків
Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший дім" звернулося до господарського суду Харківської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баварія Профіль" заборгованості за договором постачання № ХВ0818/8 від 29.08.2018 року.
Як вбачається із поданої заяви, заявник просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баварія Профіль" основну заборгованість в розмірі в розмірі 39720,10 грн.
Крім того, заявником заявлено до стягнення 1704,21 грн. пені та 667,59 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до статей 147, 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до приписів статті 150 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. До заяви про видачу судового наказу додаються:
1) документ, що підтверджує сплату судового збору;
2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника;
3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;
4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
П. 4 ч. 2 ст. 150 ГПК України передбачено, що у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються.
Подані заявником копії додатків до заяви, якими заявник обґрунтовує свої вимоги не відповідають вимогам статті 91 ГПК України (копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення). Та не відповідають приписам пункту 5.27 Державної Уніфікованої системи документації ДСТУ 4163-2003 (відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів: "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії; засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки юридичної особи).
Так, заявником разом із заявою надані незасвідчені належним чином копії документів, а саме в порушення ст. 91 ГПК України відповідні копії не містять дати засвідчення.
Крім того, заявником заявлено вимоги про стягнення 1704,21 грн. пені та 667,59 грн. інфляційних втрат, які не підлягають розгляду в порядку наказного провадження, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором.
За приписами ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приймаючи до уваги положення статті 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є видами штрафних санкцій, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наявність спору про право, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором).
Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів (у даному випадку договору поставки), інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків.
Під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті ( п.7 ч.1 ст. 155 ГПК України).
Процесуальний механізм наказного провадження не вимагає від суду встановлення підстав застосування до боржника пені, її розміру, періоду нарахування, тощо.
Заявником в свою чергу не було надано доказів безспірності заявлених вимог в частині пені та інфляційних втрат (як то підписаний обома сторонами акт звірки, листування тощо).
На підставі викладеного, а також враховуючи можливість стягнення в порядку наказного провадження лише неоспорюваної заборгованості, вимоги про стягнення пені та інфляційних втрат не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Перший дім" про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баварія Профіль" заборгованості за договором постачання № ХВ0818/8 від 29.08.2018 року у розмірі 39270,10 грн., 1704,21 грн. пені та 667,59 грн. інфляційних втрат на підставі п.1, 3 ч.1 ст.152 ГПК України.
Суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу, зокрема, з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись статтями 148, п.4 ч.2 ст. 150, п.1, 3 ч.1 ст.152, 232-235 ГПК України, суд -
В задоволенні заяви (вх. № 3277/18) Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший дім" про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баварія Профіль" основної заборгованості в розмірі в розмірі 39720,10 грн., 1704,21 грн. пені та 667,59 грн. інфляційних втрат відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала підлягає оскарженню в порядку ст. 255-256 ГПК України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 перехідних положень ГПК України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/
Ухвалу підписано 04.12.2018 року.
Суддя ОСОБА_1
922/3277/18