Справа № 368/1280/18
провадження № 2-п/368/8/18
"30" листопада 2018 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого-судді Шевченко І.І.
при секретарі Назаренко А.І.
з участю представника заявника адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлик справу за заявою ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Кагарлицького районного суду від 24 жовтня 2018 р., -
встановив:
представник заявника просить суд Скасувати заочне рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 24 жовтня 2018 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості №368/1280/18 та призначити справу до розгляду в загальному порядку, посилаючись на те, що 24 жовтня 2018 року Кагарлицьким районним судом Київської області у даній справі було ухвалено заочне рішення.
Вказане судове рішення було отримане представником заявника 12 листопада 2018 року, а заява про його перегляд подається 23 листопада 2018 року - тобто без пропуску відповідного строку на її подання.
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом після спливу строку позовної давності, що є підставою для відмови в його задоволенні, обгрунтування чого полягає в наступному.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Для того, щоб обгрунтувати позицію відносно того, що позов був поданий після спливу строку позовної давності спочатку потрібно встановити момент, в який розпочався перебіг позовної давності відносно позовних вимог про виконання спірного кредитного зобов'язання.
Виходячи з того, що спірне кредитне зобов'язання має строк його виконання, законодавство України по відношенню до такого виду зобов'язання момент, в який розпочинається перебіг позовної давності, визначає в ст. 261 ЦКУ відповідно до якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст. 257 ЦКУ України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.
Заявник не з'явився у судове засідання, на якому було ухвалено спірне судове рішення та не повідомив про причини своєї неявки відносно цього засідання, виходячи з того, що він не був належним чином повідомлений про календарну дату проведення вказаного судового засідання, а тому не знав про таке повідомлення та відповідно його не бачив.
Згідно довідки депутата Кагарлицької міської ради ОСОБА_4 від 02.07.2018 року, заявник постійно проживає не за адресою своєї реєстрації, тому жодного поштового повідомлення і судові повістки до суду йому не надходили, та відповідно, він їх не отримував за адресою реєстрації, яка була відома суду з позовної заяви та перевірена за допомогою відділу та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України про місце реєстрації.
Оскільки судова повістка особисто не вручена відповідачу, відповідач не з'явився на судове засідання, та не повідомив суд про причину своєї неявки.
Окрім того вважають, що позовна заява є безпідставною, необгрунтованою, такою що суперечить закону, а тому задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
У своїй позовній заяві позивач просить стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № б/н від 02.10.2012 року у розмірі 67 371,95 грн.
Позивач зазначає, що тіло кредиту складає: 1 965,80 грн., відсотки за користування кредитом - 58 537,98 грн., пеня та комісія 3 183,79 грн., фіксована частина штрафу - 500,00 грн., процентна складова штрафу - 3 184,38 грн.
02 жовтня 2012 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № Б/Н від 02.10.2012 року та отримано кредит у розмірі 2 000,00 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% річних на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, який відповідає строку дії картки.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення між сторонами договору про надання банківських послуг від 02.10.2012 р. та не доведено виникнення у відповідача зобов'язань щодо сплати заборгованості за цим договором, а тому правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання банківських послуг відсутні.
Згідно заяви ОСОБА_3 виявила бажання оформити на своє ім'я кредитний ліміт по платіжній картці «Універсальна» та погодила, що ця заява разом з пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомлена і погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банка, які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Вона зобов'язалася виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПАТ КБ «Приватбанк».
В обгрунтування позову ПАТ КБ «Приватбанк» зазначало, що 02.10.2012 року між ним та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 2000,00 зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30% на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
На підтвердження вказаних обставин позивачем надано суду власний розрахунок заборгованості, заяву, витяг з Умов і правил надання банківських послуг.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Натомість, в заяві від 02.10.2012 року містяться лише персональні дані відповідача, дата та його підпис. При цьому, у вказаній заяві відсутні дані про істотні умови кредитного договору, а саме: розмір кредитного ліміту, процентна ставка, номер кредитної картки, рахунок та строк її дії, цільове призначення кредиту, обов'язковість яких передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг.
Зазначена правова позиція міститься у постановах Верховного суду України від 14 грудня 2014 року (справа №6-2462цс16), від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).
Окрім цього, згідно з розрахунком, наданим банківською установою, заборгованість по процентам становить 58 537,98 грн.
Проте, з даним розрахунком вони не погоджуються, виходячи з наступного.
Як вбачається з розрахунку ПАТ КБ «ПриватБанк», розмір простроченої заборгованості по тілу кредиту становить 1 965,80 грн. Проте, починаючи з листопада 2013 року нарахування процентів на прострочену заборгованість проводиться не лише на прострочене тіло кредиту (прострочений кредит згідно розрахунку 1 965,80 грн.), а фактично на всю суму заборгованості за попередній період ( прострочене тіло кредиту, прострочені проценти, неустойка).
Тобто, фактично нарахування проведене не лише на прострочений кредит, а й на прострочені проценти та неустойку, що протирічить приписам ст. 1048 ЦК України, оскільки проценти мають нараховуватися на суму наданого кредиту.
Таким чином, позивачем не наданий належний розрахунок процентів на прострочений кредит, а заборгованість по процентам на поточну заборгованість не підтверджена належними розрахунками.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, про що в матеріалах справи є довідка про доставку електронного листа, причини неявки суд не повідомив.
Суд, вислухавши представника заявника та переглянувши матеріали заяви, вважає, що заява підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Заочним рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 24 жовтня 2018 року позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість у розмірі 112 652 грн. 63 коп. за кредитним договором № б/н від 22.10.2013 року, яка складається з наступного: 1965,80 грн. - заборгованість за кредитом; 58537,98 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3183,79 грн. заборгованості за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 3 184,38 грн. штраф (процентна складова). Стягнуто ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн. 00 коп.
Відповідно до ч. 3 ст. 284 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Згідно ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Частиною 3 статті 287 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
За змістом ч. 1 ст. 288 Цивільного процесуального кодексу України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, необхідні дві підстави для скасування заочного рішення, а саме: відсутність на судовому засіданні та не повідомлення про причини неявки, не подання відзиву з поважних причин; наявність доказів, що мають істотні значення для правильного вирішення справи.
В матеріалах справи є відомості щодо направлення судових повідомлень за адресою відповідача , в той же час заявником подано документи, які мають істотне значення для вирішення справи.
Суд вважає, що у поданій заяві про перегляд заочного рішення суду наведені підстави для перегляду заочного рішення суду, які є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі суду при винесенні рішення. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі за первинним позовом дійсно були відсутні при розгляді справи, на момент винесення рішення у суду не було доказів, що вони належним чином були повідомлені про день та місце розгляду справи і наведені ними обставини, мають істотне значення для правильного вирішення справи, тому заочне рішення підлягає скасуванню у відповідності до вимог зазначеної вище норми закону.
Керуючись ст. ст.. 280-289 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Кагарлицького районного суду від 24 жовтня 2018 р. - задовольнити.
Скасувати заочне рішення від 24 жовтня 2018 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Призначити дану справу в порядку спрощеного позовного провадження на судовий розгляд, що відбудеться на 12 грудня 2018 року на 09 год. 00 хв.
В судове засідання викликати сторони.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 04.12.2018 р.
Суддя І.І. Шевченко