Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" листопада 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2144/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" м. Харків
до ОСОБА_1 інфраструктури Харківської міської ради, м. Харків третьої особи, , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ХМР третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області
про стягнення 6819510,49 грн.
за участю :
представника позивача - ОСОБА_3, за довіреністю № 2548 від 12.12.17р.;
представника відповідача - ОСОБА_4, за довіреністю № 08-11/4022/2-17 від 28.12.17р.;
представника 3-тьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ХМР - ОСОБА_4, за довіреністю № 08-11/4022/2-17 від 28.12.17р.;
представника 3-тьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області - не з'явився.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії "ПАТ "Укртелеком" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 інфраструктури Харківської міської ради про стягнення 6819510,49 грн., з яких 6062137,56 грн. невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, 577144,42 грн. інфляційні втрати та 180228,51 грн. 3% річних. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області 06.08.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче провадження у справі в порядку загального позовного провадження на 03.09.2018 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.09.2018 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання у справі № 922/2144/18 на "29" жовтня 2018 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.10.2018 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до розгляду по суті на 05.11.2018 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.11.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, було оголошено перерву до 27.11.2018 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 22.11.2018 року представник позивача надав заяву (вх. № 32890).
Представник позивача в судовому засіданні 27.11.2018 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, посилаючись на те, що відповідач в порушення умов чинного законодавства не відшкодував заборгованість по витратах, понесених позивачем внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення.
Представник відповідача в судовому засіданні 27.11.2018 року проти позову заперечував, посилаючись на те, що ОСОБА_1 інфраструктури Харківської міської ради не було визначено головним розпорядником бюджетних коштів з компенсації пільг з послуг зв'язку у 2017 році, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є безпідставними.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (ХМР) в судовому засіданні 27.11.2018 року проти позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 державної казначейської служби України у м. Харкові в судове засідання 27.11.2018 року не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи те, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення третьої особи про дату, час та місце розгляду справи, та приймаючи до уваги те, що судом не було визнано явку третьої особи в судове засідання обов'язковою, суд дійшов висновку про те, що її неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.
У відповідності до Статуту Публічного акціонерного товариства Укртелеком предметом діяльності товариства визначено надання телекомунікаційних послуг, в тому числі послуг фіксованого місцевого, міжміського, міжнародного та рухомого (мобільного) зв'язку, комп'ютерного зв'язку, радіозв'язку (з використанням радіочастот), послуг цифрового телебачення, інших послуг мультисервісних мереж та інших телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України Про телекомунікації телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету міністрів України від 11 квітня 2012р. № 295, встановлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
У відповідності до ст. 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.
У період з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року ( включно) Харківською філією ПАТ «Укртелеком» (позивач) надано послуги зв'язку на пільгових умовах населенню м. Харків, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та мають встановлені законодавством України пільги з їх оплати (згідно Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про охорону дитинства») на загальну суму 6 062 137,56грн.
Як зазначає позивач, відповідач допустив порушення, як розпорядник бюджетних коштів на компенсацію пільг окремим категоріям громадян з послуг зв'язку, щодо своєчасного відшкодування отриманих послуг, у зв'язку з чим станом на 01.01.2018 року у нього виникла заборгованість перед позивачем за послуги зв'язку, надані на пільгових умовах, в сумі 6 062 137,56 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Відповідач проти позову заперечує та посилається на те, що останній не є розпорядником бюджетних коштів щодо компенсації пільг з послуг зв'язку на 2017 рік, видатки на компенсацію послуг зв'язку пільговим категоріям громадян, що надавались в 2017 року за ОСОБА_1 інфраструктури Харківської міської ради не передбачались. Таким чином, як вказує відповідач, оскільки бюджетні призначення були відсутні, тому визначення позивачем ОСОБА_1 інфраструктури Харківської міської ради головним розпорядником не відповідає чинному законодавству.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256, затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок № 256), відповідно до п. 3 якого, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Відшкодування понесених витрат на надання послуг на пільгових умовах повинно здійснюватись головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів ї виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з Державного бюджету.
Відповідач в свою чергу заперечує проти застосування до спірних правовідносин вищезазначеної постанови, оскільки на його думку у вказаному порядку не зазначено, що він регулює механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг телекомунікаційного зв'язку пільговим категоріям населення.
Проте суд не погоджується із такою позицією відповідача з огляду на наступне.
Оскільки згідно п. 1 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту…, що затверджений Постановою № 256, було визначено, що Порядок визначає, на механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.
Оскільки предметом спору є стягнення заборгованості за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017 року, посилання позивача на редакцію Постанови № 256, що діяла до 24.06.2017р., є обґрунтованим.
До того ж Постановою № 256 (в редакції до 24.06.2017р.), так і Постановою Кабінету міністрів України від 29.01.2003 № 117 (редакція якої не змінювалась) передбачено, що Підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою «2-пільга», а уповноважений орган - проводить звіряння отриманої інформації з даними Реєстру, складає звіряння за формою «3-пільга», реєструє фінансові зобов'язання, проводить розрахунки.
Отже, норми Постанови Кабінету міністрів України від 04.03.2002р. № 256 (в редакції від 24.06.2017р.) можуть бути застосовані до спірних правовідносин в сукупності з іншими чинного законодавства, що регулюють порядок надання та відшкодування пільг зв'язку.
Стосовно заперечень відповідача щодо того, що ОСОБА_1 інфраструктури Харківської міської ради не є розпорядником бюджетних коштів щодо компенсації пільг з послуг зв'язку на 2017 рік, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3.1 Положення про ОСОБА_1 інфраструктури Харківської міської ради (нова редакція), що затверджене рішення 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 7 скликання» від 20.11.2015 № 7/15, метою діяльності ОСОБА_1 є створення сприятливих умов для формування та функціонування ринку телекомунікаційних послуг, послуг зв'язку у місті Харкові шляхом реалізації єдиної економічної, науково-технічної, інвестиційної та соціальної політики та забезпечення прав членів територіальної громади міста на сприятливі умови користування інформаційно-телекомунікаційними послугами та послугами зв'язку.
Згідно пп. 4.1 та 6.2.6 Положення ОСОБА_1 інфраструктури, відповідно до завдань і повноважень бере участь у формуванні проектів міських та галузевих програм, програми соціально-економічного розвитку міста, готує проекту бюджету міста Харкова та є розпорядником бюджетних та інших коштів, що у встановленому порядку передані ОСОБА_1.
Відповідач визначений головним розпорядником бюджетних коштів з компенсації пільг зв'язку з розпорядженням Харківського міського голови від 26.02.2007 року № 370 «Про упорядкування роботи з виконання державних програм соціального захисту населення, що фінансуються за рахунок субвенцій з державного бюджету».
Пунктом 2.8 вищезазначеного розпорядження визначено, до 10 числа місяця, що настає за звітним, подавати фінансовим управлінням районних рад (для ОСОБА_1 транспорту і зв'язку Харківської міської ради - до ОСОБА_1 бюджету і фінансів Харківської міської ради) інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги згідно з формою «3-пільга», затвердженою Міністерством правці та соціальної політики України.
Таким чином, враховуючи реорганізацію ОСОБА_1 телекомунікацій та зв'язку Харківської міської ради шляхом приєднання до ОСОБА_1 інфраструктури Харківської міської ради (згідно з рішенням 40 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 24.06.2015 № 1897/15) рішенням 41 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 10.07.2015 № 1963/15 «Про внесення змін до рішення 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 21.01.2015 № 1794/15 «Про бюджет міста Харкова на 2015 рік» головним розпорядником бюджетних коштів з компенсації пільг з послуг зв'язку визначений ОСОБА_1 інфраструктури Харківської міської ради.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що попередніми рішеннями Харківської міської ради за 2016-2017 року дійсно не було визначено головного розпорядника бюджетних коштів з компенсації пільг з послуг зв'язку.
Проте, як вже було зазначено вище, станом на 2017 рік згідно розпорядженням Харківського міського голови від 26.02.2007 року № 370 «Про упорядкування роботи з виконання державних програм соціального захисту населення, що фінансуються за рахунок субвенцій з державного бюджету» ОСОБА_1 інфраструктури Харківської міської ради залишався головним розпорядником бюджетних коштів з компенсації пільг з послуг зв'язку.
Вищезазначене розпорядження було чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
Тобто на момент виникнення спірних правовідносин саме ОСОБА_1 інфраструктури Харківської міської ради був визначений головним розпорядником бюджетних коштів з компенсації пільг з послуг зв'язку.
Крім того, позивачем на підтвердження своєї позиції було надано заяву ОСОБА_1 інфраструктури Харківської міської ради від 23.05.2017 року № 3653/9-17 про відстрочку виконання рішення суду по справі № 922/4081/16, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укртелеком» заборгованість за надані послуги зв'язку пільговим категоріям населення. У своїй заяві відповідач вказує про те, що останнім було направлено відповідне звернення на адресу міського голови з клопотанням про виділення зазначених коштів на черговій сесії Харківської міської ради.
Щодо заперечень відповідача стосовно того, що головним розпорядником бюджетних коштів з компенсації пільг з послуг зв'язку було визначено ОСОБА_1 правці та соціального захисту населення Харківської міської ради, то суд зазначає наступне.
Відповідне рішення про покладення зазначених функцій на іншу особу, а саме ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення адміністрацій районів Харківської міської ради було прийнято лише 20.12.2017 року (рішення 17-ї сесії Харківської міської ради 7 скликання № 892/17) та передбачало виділення коштів з міського бюджету міста Харкова за надані послуги зв'язку пільговим категоріям населення на 2018 рік.
Отже зазначені дії відповідача у сукупності з іншими доказами дають підстави дійти висновку, що саме відповідач у 2017 році був головним розпорядником бюджетних коштів з компенсації пільг з послуг зв'язку.
Щодо заперечень відповідача стосовно неможливості виділення з місцевого бюджету для фінансування пільг за користування послугами зв'язку, суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Згідно з частиною першою статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК і статтею 193 ГК встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом частини першої статті 530 ЦК якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
При цьому, неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем та не може бути підставою для звільнення відповідальності за порушення такого зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 617 ЦК особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналіз вказаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі №3-28гс32 та від 22.03.2017р. у справі № 905/2358/16.
17.07.1997р. Україна ратифікувала Європейську Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і окремі Протоколи до неї, які у відповідності до Закону України від 10.12.1991р. "Про дію міжнародних договорів на території України" стали невід'ємною частиною національного законодавства. У відповідності до Закону України від 22.12.1993р. "Про міжнародні договори України", міжнародні договори мають пріоритет норм у разі їх колізії з національним законодавством. Рішення Європейського Суду, які набрали статусу остаточного, підлягають обов'язковому виконанню державою - відповідачем.
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Як зазначає в позовній заяві позивач та підтверджується матеріалами справи, позивачем на виконання пункту 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року №117 (надалі - Положення), на паперових та електронних носіях направлялись відповідачу розрахунки видатків на відшкодування витрат (за формою « 2-пільга»), пов'язаних з наданням пільг за період з січня по грудень 2017 року з поіменним списком абонентів за формою « 2-пільга». Вказані розрахунки за формою « 2-пільга» за відповідний період надані позивачем до матеріалів справи.
Також списки за формою « 2-пільга» щомісячно надавались відповідачу у паперовому вигляді, що підтверджується копіями супровідних листів, які є в наявності в матеріалах справи.
Відповідно до пункту 11 Положення, на відповідача як на розпорядника коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг покладено обов'язок щомісяця звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не проводити розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації. Після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, уповноважений орган складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою « 5-пільга»; реєстр розрахунків згідно з формою « 7-пільга»; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою « 3-пільга».
Отже, відповідач був зобов'язаний щомісяця звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі з отриманою від позивача інформацією, та здійснювати розрахунки з ним на підставі поданих позивачем щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги. Проте, відповідачем було порушено зобов'язання, оскільки ним не складалися, не підписувалися і не подавалися до фінансового органу акти звіряння за формою « 3-пільга».
Твердження відповідача щодо відсутності у відповідача доступу до Єдиного державного автоматизованого реєстру громадян, які мають право на пільги, додатково свідчить про порушення ОСОБА_1 інфраструктури Харківської міської ради покладених на нього зобов'язань у спірних правовідносинах, адже виконавчі органи Харківської міської ради (ОСОБА_1 охорони здоров'я та соціальних питань, ОСОБА_1 транспорту і зв'язку, ОСОБА_1 телекомунікацій та зв'язку, а після реорганізації останнього - ОСОБА_1 інфраструктури) понад 10 років виконують функції головного розпорядника коштів субвенцій з державного бюджету на виконання державних програм соціального захисту населення у м. Харків.
Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
При цьому, як вже було зазначено вище, неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем та не може бути підставою для звільнення відповідальності за порушення такого зобов'язання.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 6062137,56 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Окрім того, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 на суму боргу було здійснено нарахування інфляційних у розмірі 577144,42 грн. та трьох процентів річних у розмірі 180228,51 грн.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В даному випадку, позивачем здійснюється розрахунок інфляційних втрат та 3% річних з урахуванням вищезазначеної норми.
Проте, перевіривши розрахунок, наданий позивачем, судом встановлено, що нарахування здійснюється останнім починаючи з сьомого дня пред'явлення вимоги на оплату.
В той час, як з урахуванням ч. 3 ст. 530 ЦК України, прострочення з оплати починається з наступного дня, після тижневого терміну, встановленого для здійснення оплати.
Перевіривши розрахунок 3% річних за період з січня 2017 року по листопад 2017 рік, судом встановлено, що порушення позивачем строків нарахування 3% річних (починаючи з 7-го дня пред'явлення вимоги, а не з восьмого) не вплинуло на суму нарахування.
Проте здійснивши перерахунок 3% річних за грудень 2017 року, судом встановлено, що порушення позивачем строку нарахування річних (починаючи з 7-го дня пред'явлення вимоги, а не з восьмого) вплинуло на суму нарахування.
Так, вимогу про сплату грошових коштів за грудень 2017 року було отримано відповідачем 12.01.2018 року, у зв'язку з чим нарахування 3% річних має здійснюватись з 20.01.2018 року, а не з 17.01.2018 року (як нараховано позивачем) по 26.07.2018, у зв'язку з чим сума 3% річних, яка підлягає до стягнення з відповідача за грудень 2017 року становить 7283,11 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення 3% річних за період з січня 2017 року по грудень 2017 року в сумі 180189,98 грн.
В частині стягнення 38,53 грн. 3% річних суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, у зв'язку з безпідставністю їх нарахування.
Перевіривши нарахування інфляційних втрат в сумі 577144,42 грн., суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, та позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача в розмірі 102292,08 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 525, 526, 530, 610, 617, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволені позову відмовити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 інфраструктури Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 34468231) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9, розрахунковий рахунок №26007310791 в АТ «Ощадбанк», м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ 21560766; отримувач: ПАТ "Укртелеком") 6062137,56 грн. невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, 577144,42 грн. інфляційні втрати, 180189,98 грн. 3% річних та 102292,08 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено 04.12.2018 р.
Суддя ОСОБА_5
922/2144/18