проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"28" листопада 2018 р. Справа № 917/634/18
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: суддів: при секретарі судового засідання за участю представників сторін від позивача від відповідача від третьої особи ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 - старший юристконсульт - Юридичний департамент, посвідчення №125 від 12.04.2018 р., довіреність №18-0014/33230 від 15.06.2018 р. ОСОБА_6 (адвокат), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2276 від 21.03.2011 р., посвідчення №1953 від 15.03.2011 р., довіреність №12/07-01 від 11.07.2018 р. ОСОБА_7 - посвідчення адвоката України №000186 від 14.07.2017 р., довіреність №412 від 22.06.2018 р.
розглянувши апеляційні скарги Національного банку України, м. Київ Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ
на ухвалу Господарського суду постановлену від Полтавської області в місті Полтава 03.10.2018 р. (повний текст 08.10.2018 р.)
у справі№917/634/18 (суддя - Т.М.Безрук)
за позовом до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: про Національного банку України, м. Київ Товариства з обмеженою відповідальністю “Приватофис”, м. Дніпро Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ звернення стягнення на предмет іпотеки
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.10.2018 року (повний текст складено 08.10.2018 року) призначено судову оціночно-будівельну експертизу у справі №917/634/18, проведення якої доручено Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого професора ОСОБА_8 Провадження у справі № 917/634/18 зупинено до отримання висновку судом.
Ухвала мотивована з тих підстав, що в позовній заяві по даній справі, позивач просить суд встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України “Про виконавче провадження”, за певною початковою ціною, тобто просить визначити суд певну ціну продажу предмета іпотеки в грошовій формі, тому обгрунтованість цієї ціни має бути встановлена судом.
Стаття 39 Закону України '"Про іпотеку” передбачає, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, в тому числі початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Для визначення початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, необхідні спеціальні знання, оскільки відповідач оспорює правильність визначення суб'єктом оціночної діяльності вартості спірного нерухомого майна в наданих позивачем звітах про оцінку спірних нежитлових приміщень та ці звіти не є експертними висновками в розумінні ст. 98 ГПК України, оскільки оцінювачі, які проводили оцінку, не попереджалися про кримінальну відповідальність відповідно до ч. 7 ст. 98 ГПК України.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Національний банк України, м. Київ, 22.10.2018 р. звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №18-0016/55836 від 18.10.2018р. на ухвалу господарського суду Полтавської області від 03.10.2018 року по справі №917/634/18, в якій останній просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 03.10.2018 року, а справу №917/634/18 передати на розгляд господарського суду Полтавської області.
В обґрунтування апеляційної скарги третя особа посилається, зокрема на те, що господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність передбачених статтею 99 ГПК України підстав для призначення судової експертизи та безпідставно зазначив, що наданий позивачем звіт про оцінку майна не є експертним висновком в розумінні статті 98 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, скаржник зазначає, що звіти про оцінку майна є належними доказами у розумінні параграфу 1 глави 5 Розділу 1 ГПК України та можуть бути використані судом при прийнятті рішення. Складання суб'єктом оціночної діяльності звіту за результатами незалежної оцінки майна передбачено ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Звіт про оцінку майна, відповідно до ч.ч. 1.2,4 зазначеного Закону є документом, що містить висновки про вартість майна, підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності відповідно до договору. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Звіт містить розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. Статтею 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачена відповідальність оцінювача за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна. Відповідачем не надано жодних доказів на спростування дійсності висновків про оцінку предметів іпотеки, не здійснено їх рецензування та/або оскарження до суду.
Також, скаржник зазначає, що відповідно до правової позиції ОСОБА_9 Верховного суду, висловленої в постанові від 21.03.2018 р. № 235/3619/15-ц (провадження №14-11цс18) лише незазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.Тому скаржник вважає, що загальнообов'язкового значення визначення ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні у резолютивній частині рішення самостійного значення не має і відповідач не позбавлений права під час здійснення виконавчого провадження заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж та, що визначена в резолютивній частині рішення суду, якщо така вартість майна змінилася.
Крім цього, скаржник зазначає про порушення оскаржуваною ухвалою права учасників справи на розумний строк розгляду справи, згідно п.10 ч. 3 ст. 2 ГПК України, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2018 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Чернота Л.Ф., судді Зубченко І.В., Радіонова О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2018 р. прийнято апеляційну скаргу Національного банку України, м. Київ до провадження Східного апеляційного господарського суду у складі судової колегії:ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), судді: Зубченко І.В., Радіонова О.О.
Поновлено Національному банку України, м. Київ пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Полтавської області від 03.10.2018 року (повний текст складено 08.10.2018 року) по справі №917/634/18. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного банку України, м. Київ на ухвалу господарського суду Полтавської області від 03.10.2018 року (повний текст складено 08.10.2018 року) по справі №917/634/18 та зобов'язано учасників справи надати суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання іншим сторонам по справі в строк до 15.11.2018 року включно.
14.11.2018 року до канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Приватофис, м. Дніпро надійшов відзив №309/11-13 від 09.11.2018 р. на апеляційну скаргу Національного банку України, м. Київ з доказами направлення його позивачу та третій особі.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена ОСОБА_10 на момент вирішення питання про призначення справи №917/634/18 до розгляду, на підставі доповідної записки головуючого судді Черноти Л.Ф., розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2018 було призначено повторний автоматичний розподіл справи №917/634/18, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Чернота Л. Ф., судді: Радіонова О.О., Стойка О.В.
Не погодившись із ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.10.2018 року у справі №917/634/18, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ, 22.10.2018 звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 22.10.2018 на ухвалу господарського суду Полтавської області від 03.10.2018 року по справі № 917/634/18, в якій останній просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ, на ухвалу господарського суду Полтавської області від 03.10.2018 року про призначення судової оціночно-будівельної експертизи у справі № 917/634/18. Скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 03.10.2018 року про призначення судової оціночно-будівельної експертизи та зупинення провадження у справі №917/634/18 і направити справу №917/634/18 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги третя особа посилається, зокрема на те, що зазначаючи про те, що надані позивачем звіти про оцінку майна не є експертними висновками,господарський суд першої інстанції не врахував, що нормами Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» на суб'єкта оціночної діяльності покладено відповідальність у разі неналежного виконання (зокрема, недостовірності чи необ'єктивності оцінки майна) ним своїх обов'язків.
Також, скаржник зазначає, що на порушення вимог ч. 1 статті 99 ГПК України суд призначив експертизу за відсутності передбачених цією нормою підстав, оскільки суд не зазначив, в чому саме полягає необхідність у призначенні судової оціночно-будівельної експертизи за наявності у матеріалах справи чинних звітів про оцінку майна, а також мотивів, через які грошова оцінка предмету іпотеки може бути встановлена виключно судовими експертами, в той час як матеріали справи не містять взаємно суперечливих доказів на підтвердження ринкової вартості нежитлових приміщень, що є предметом іпотеки.
Крім цього, скаржник зазначає про порушення оскаржуваною ухвалою права учасників справи на розумний строк розгляду справи (п.10 ч. 3 ст. 2 ГПК України. Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 р. у складі судді-доповідача - ОСОБА_1 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ, на ухвалу господарського суду Полтавської області від 03.10.2018 року у справі № 917/634/18 залишено без руху та зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ, усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання цієї ухвали, встановлений при поданні апеляційної скарги недолік шляхом звернення до Східного апеляційного господарського суду із заявою про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Полтавської області від 03.10.2018 у справі №917/634/18 із викладенням підстав поважності його пропуску.
13.11.2018 р. Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» подало заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додало клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена ОСОБА_10 на момент вирішення питання про призначення справи №917/634/18 до розгляду, на підставі доповідної записки головуючого судді Черноти Л.Ф., розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2018 було призначено повторний автоматичний розподіл справи №917/634/18, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Чернота Л. Ф., судді: Радіонова О.О., Стойка О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.11.2018 р. у справі №917/634/18 у складі: головуючий суддя Чернота Л. Ф., судді: Радіонова О.О., Стойка О.В. поновлено Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Приватбанк» строк для подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Полтавської області від 03.10.2018 р. у справі №917/634/18 та відкрито за цією апеляційною скаргою апеляційне провадження.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2018 року об'єднано в одне провадження апеляційні скарги третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ та позивача - Національного банку України, м. Київ на ухвалу господарського суду Полтавської області від 03.10.2018р. (повний текст складено 08.10.2018р.) у справі № 917/634/18. Розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ на ухвалу господарського суду Полтавської області від 03.10.2018р. (повний текст складено 08.10.2018р.) у справі №917/634/18 призначено на 28.11.2018 року о 15:55 год.
В судовому засіданні 28.11.2018 року відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу господарського суду Полтавської області від 03.10.2018 р. (повний текст 08.10.2018 р.) - без змін.
Представник позивача та третьої особи в судовому засіданні 28.11.2018 року наполягали на вимогах, викладених в апеляційній скарзі, просили скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 03.10.2018 року, а справу №917/634/18 передати на розгляд господарського суду Полтавської області.
Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів фіксації та було складено протокол судового засідання.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційних скарг та відзивів на них, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційних скарг, встановлено наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач в межах даної справи звернувся до господарського суду Полтавської області з клопотанням про призначення оціночно-будівельної експертизи, на вирішення якої просив поставити наступні питання:
1)Яка ринкова вартість об'акта нерухомого майна-нежитлового приміщення нежитлових приміщень (0.02 частка), загальною площею 229,7 кв.м., що розтошоване за адресою:Полтавська область, Новосанжарський район,смт.Нові Санжари, вул. Жовтнева, б.30?
2)Яка ринкова вартість об'єкта нерухомого майна-нежитлового приміщення21/100 частка адміністративної будівлі, що розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Калініна, б. 37?
В обгрунтування цього клопотання відповідач зазначає, що визначена позивачем на основі звітів про оцінку майна, ринкова вартість предметів іпотеки станом на час подання позову не відповідає дійсній ринковій ціні, оскільки є значно меншою ціни, визначеної сторонами в Іпотечному договорі від 27.03.2009 р. № 67, яка також є значно меншою за реальну ринкову ціну цих об'єктів (меншою за звичайні ціни на цей вид майна) на час подання позову, оскільки визначена станом на березень 2011 р. , тоді як до подання позову минув значний час, за який відбулося лише значне підвищення її вартості, що може бути доведено відповідачем за допомогою призначеної судом експертизи.
Встановлення вартості предмета іпотеки має істотне значення для визначення суми, на яку вартість предмета іпотеки покриває розмір основного зобов'язання та згідно з вимогами ч. 6 статті 38, ч. 1 статті 39 Закону України «Про іпотеку» під час розгляду справи про звернення стягнення на предмет іпотеки суд в будь-якому випадку, незалежно від того, чи встановлена ціна предмета іпотеки за згодою сторін чи на підставі оцінки майна, повинен визначити почасткову ціну на таке майна на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
З огляду на наведене, відповідач заперечує проти прийняття судом за основу наведеної позивачем вартості заставленого майна на основі звітів суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Українська професійна оцінка», вважаючи її необґрунтованою, істотно заниженою і такою, що не відповідає дійсній ринковій вартості предмета іпотеки.
З огляду на те, що між сторонами існує спір щодо оцінки вартості спірного предмета іпотеки, що має істотне значення для справи, при цьому надані позивачем звіти про оцінку майна викликають обґрунтовані сумніви щодо правильності проведення такої оцінки, для визначення якої необхідні спеціальні знання у сфері іншій ніж право відповідач стверджує, що єдиним способом встановлення такої вартості є призначення судом відповідної експертизи.
При цьому, відповідач зазначив, що надані позивачем звіти про оцінку майна на час подання клопотання вже не діяли, оскільки минув встановлений ч. 6 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» шестимісячний строк їх дійсності, а тому вони не є в розумінні ст.ст. 76,77 ГПК України належними та допустимими доказами ринкової вартості предметів іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, як того вимагає ч. 6 статті 38 та ст. 39 Закону України «Про іпотеку».
Також відповідач зазначив, що на порушення вимог п. 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», Звіти не містять дані про особистий огляд оцінювачем об'єкта оцінки та в них зазначено про іншу мету їх складання, ніж продаж на прилюдних торгах у процедурі виконавчого провадження, а саме: з метою переоцінки предмету застави.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, щодо наявності правових підстав для призначення у справі оціночно-будівельної експертизи та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:
загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;
опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;
заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;
спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;
пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;
початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Частиною 6 статті 38 Закону України «Про іпотеку» визначено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Таким чином, як правомірно зазначив господарський суд першої інстанції, в силу зазначених норм, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації на стадії виконавчого провадження, при розгляді даної справи повинна бути обов'язково визначена судом на рівні, не нижчому за звичайні ціни на таке майно.Тобто зазначене питання має істотне значення для справи.
Ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі - відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.
Проте, встановлення судом початкової ціни предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на таке майно потребує спеціальних знань та може бути встановлена лише шляхом призначення судової експертизи, оскільки між сторонами існує спір щодо правильності визначення такої вартості з огляду на те, що надані позивачем суду звіти про оцінку спірного майна, виконані суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Українська професійна оцінка», виклюкають обґрунтовані сумніви щодо їх належності та допустимості як доказів у справі на підтвердження реальної ринкової вартості спірного майна,зважаючи на вищенаведені доводи відповідача щодо того, що:
-визначена позивачем на основі звітів про оцінку майна, ринкова вартість предметів іпотеки станом на час подання позову можливо не відповідає дійсній ринковій ціні, оскільки є значно меншою ціни, визначеної сторонами в Іпотечному договорі від 27.03.2009 р. № 67, яка також можливо є значно меншою за реальну ринкову ціну цих об'єктів (меншою за звичайні ціни на цей вид майна) на час подання позову, оскільки визначена станом на березень 2011 р., тоді як до подання позову минув значний час, за який імовірно відбулося лише значне підвищення її вартості, враховуючи зокрема стрімке підвищення курсу долл США та інші фактори, що зумовлюють підвищення цін на нерухомість;
- надані позивачем звіти про оцінку майна на час подання клопотання не можуть бути використані як звіти про оцінку майна у виконавчому провадженні, оскільки відповідно до ч. 6 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності -суб'єктом господарювання і після закінчення цього строку оцінка майна провадиться заново.Натомість на чаа подання клопотання відповідача про призначення експертизи зазначений строк вже минув;
- на порушення вимог п. 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», Звіти не містять дані про особистий огляд оцінювачем об'єкта оцінки та в них зазначено про іншу мету їх складання, ніж продаж на прилюдних торгах у процедурі виконавчого провадження, а саме: з метою переоцінки предмету застави;
В матеріалах справи відсутні інші Звіти з оцінки спірного майна, виконані відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна,майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», які можуть бути взяті судом за основу як докази для визначення початкової вартості спірного майна.
Також, жодною стороною не наданий висновок експерта щодо ринкової вартості спірного нерухомого майна.
При цьому, як правомірно зазначив господарський суд першої інстанції, надані позивачем звіти про оцінку нежитлового приміщення, не є експертними висновками в розумінні ст. 98 ГПК України, оскільки оцінювачі, які проводили оцінку, не попереджалися про кримінальну відповідальність відповідно до ч. 7 ст. 98 ГПК України.
Отже, у спірних правовідносинах наявні встановлені ч. 1 статті 99 ГПК України підстави для призначення судом оціночно -будівельної експертизи.
Оскільки у суду першої інстанції були наявні підстави для призначення у справі судової експертизи, він, правомірно, відповідно до п. 2 ч. 1 статті 228, п. 6 ч. 1 ст. 229 ГПК України мав право зупинити провадження у справі на час проведення експертизи, що ним і здійснено.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційних скаргах є необґрунтованими, оскільки не відповідають вимогам закону, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали та задоволення апеляційних скарг.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційні скарги Національного банку України, м. Київ та Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ на ухвалу господарського суду Полтавської області від 03.10.2018 року у справі № 917/634/18 задоволенню не підлягають.
Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 255, 256, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Національного банку України, м. Київ на ухвалу господарського суду Полтавської області від 03.10.2018 р. (повний текст 08.10.2018 р.) по справі №917/634/18 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ на ухвалу господарського суду Полтавської області від 03.10.2018 р. (повний текст 08.10.2018 р.) по справі №917/634/18 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду господарського суду Полтавської області від 03.10.2018 р. (повний текст 08.10.2018 р.) по справі №917/634/18 залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного суду через Східний апеляційний господарський суд (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України) протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
У судовому засіданні 28.11.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частину.
Повний текст постанови складено та підписано 03.12.2018 р.
Головуючий суддя Л.Ф. Чернота
Суддя О.О. Радіонова
Суддя О.В. Стойка