03 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/3206/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Пліша М.А.,
Судової-Хомюк Н.М.,
секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Управління Державного агентства рибного господарства в Закарпатській області Лучина Дмитра Васильовича на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області (головуючий суддя - Чопик В.В.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Тячів 18 жовтня 2018 року у справі №307/2316/18 за позовом ОСОБА_4 до Головного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Управління Державного агентства рибного господарства в Закарпатській області Лучина Дмитра Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
08.08.2018 ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Головного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Управління Державного агентства рибного господарства в Закарпатській області Лучина Дмитра Васильовича, просив визнати протиправною та скасувати постанову від 31.07.2018 №001323.
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2018 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що при винесені постанови в справі про адміністративне правопорушення інспектором не були з'ясовані обставини вказані у ст.280 КУпАП. На переконання суду першої інстанції доказом того, що позивач і особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення та оскаржувану постанову є одна й та сама особа, є анкетні дані, що містяться, як в оскаржуваній постанові, так і матеріалах позовної заяви, а саме, іменем, по-батькові, числом, місяцем, роком народження та адресою проживання. При цьому, суд першої інстанції покликається на те, що відповідач правомірність свого рішення не довів.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головний державний інспектор відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Управління Державного агентства рибного господарства в Закарпатській області Лучин Дмитро Васильович подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2018 року та постановити нове рішення, яким в позові відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувана постанова від 31.07.2018 винесена про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а позивач ОСОБА_4 не відноситься до кола осіб, які мають право на оскарження вказаної постанови. Скаржник вказує, що позивачем не зазначено яким чином оскаржувана постанова порушує його права чи законні інтереси, не наведено жодних доводів, що позивач є потерпілим від вчиненого ОСОБА_5 адміністративного правопорушення. Також звертає увагу, що ОСОБА_5, який виконав постанову від 31.07.2018 №001323, визнав вину та сплатив штраф, не був залучений судом до участі у справі. Крім того, вказує, що подані позивачем документи не відповідають оригіналам, що знаходяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення.Тому вважає, що ухвалюючи оспорюване судове рішення від 18.10.2018, суд не з'ясував всіх обставин, що мають значення для справи, не дослідив всіх поданих доказів, прийшов до помилкових висновків, що призвело до неправильного вирішення судової справи по суті.
ОСОБА_4 подав відзив на апеляційну скаргу, зазначив, що особа з анкетними даними ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканець АДРЕСА_1, чи ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканець АДРЕСА_1, насправді не існують, а за адресою АДРЕСА_1, постійно проживає ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 Вказує, що оскаржувана постанова винесена відносно ОСОБА_4, який і є тією особою права якої порушено і суб'єктом права на оскарження постанови відповідача.
Від скаржника надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, позивач в судове засідання не з'явився, явку повноважного представника не забезпечив, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в порядку, визначеному ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст.230 КАС України секретарем забезпечено ведення протоколу судового засідання.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України не відповідає.
З матеріалів справи встановлено, що 31.07.2018 Головним державним інспектором відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Управління Державного агентства рибного господарства в Закарпатській області Лучином Дмитром Васильовичем винесено постанову №001323 по справі про адміністративне правопорушення відповідно до якої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, водій екскаватора, 31.07.2018 близько 15 год 40 хв проводив роботи безпосередньо в руслі річки Теребля без погодження Державного агентства рибного господарства у Закарпатській області, чим порушив п.3.14.5 Правил любительського та спортивного рибальства та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.85 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На ОСОБА_5 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 170 грн. (а.с.20).
Вважаючи вказану постанову незаконною та такою, що порушує права, ОСОБА_4 звернувся з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Частиною 1 статті 2 КАС України закріплено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.4 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Частиною 1 ст.287 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), якій кореспондують положення статей 268 та 269 КУпАП, встановлено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу (при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян), особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим (особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду).
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що необхідними умовами для набуття особою права на судовий захист є: безпосередня участь цієї особи (позивача у справі) в переданих на вирішення до адміністративного суду публічно-правових відносинах; володіння позивачем у цих відносинах певним обсягом прав; здійснення неправомірного зазіхання державою на ці права позивача у спірних правовідносинах, внаслідок чого належні позивачеві права є порушеними. Наявність цих ознак є обов'язковою умовою для одержання особою захисту порушених прав шляхом прийняття адміністративним судом відповідного рішення.
Таким чином, право на судовий захист, гарантоване Конституцією України, закріплене ст.5 КАС України, має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів, тобто якщо ця особа є учасником відповідних публічно-правових відносин, спір в яких переданий на вирішення адміністративного суду, і в цих відносинах певним чином були порушені, не визнані або оспорені права цієї особи.
Тож для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, суд повинен встановити, що оскаржуваними рішеннями чи діями суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи.
У випадку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення такими особами можуть бути: прокурор у випадках, передбачених частиною 4 статті 7 КУпАП, особа, щодо якої її винесено, потерпілий.
В іншому випадку особа не є носієм порушеного права, а отже, не є суб'єктом права на судовий захист.
Відповідно до ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування.
Порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення посадовими особами органів рибоохорони визначено Інструкцією з оформлення органами рибоохорони матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом Міністерства аграрної політики України від 09.04.2003 №101, згідно з п.2.1 при вчиненні громадянами правопорушень уповноважені на те посадові особи органів рибоохорони згідно із статтею 255 КУпАП складають протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п.2.8 вказаної Інструкції протокол підписується особою, яка його склала, порушником і свідками, якщо вони є. У разі відмови порушника підписати протокол у ньому робиться запис про це, який засвідчується підписом особи, яка склала протокол, та іншими особами, які брали участь у виявленні правопорушення. Порушник має право додати до протоколу пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви відмови від підпису.
Згідно з п.3.2 Інструкції особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, перевіряє правильність оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення у відповідності до статті 278 КУпАП. У разі виявлення у протоколі чи доданих до нього матеріалах порушень законодавства і цієї Інструкції або помилок дається вказівка особі, яка склала протокол про їх усунення.
З матеріалів справи встановлено, що персональні дані позивача та особи, яка притягнена до адміністративної відповідальності згідно з постановою №001323 від 31.07.2017, а саме прізвище та дата народження, не співпадають.
Як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, зазначена постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена по місцю вчинення адміністративного правопорушення в присутності громадянина ОСОБА_5, йому оголошена та видано копію такої, що підтверджено підписом останнього.
В протоколі про адміністративне правопорушення №001323 від 31.07.2018 зазначено документ, що засвідчує особу яка притягається до адміністративної відповідальності: посвідчення водія від 11.02.2012, видане Тячівським РВУМВС.
Як протокол про адміністративне правопорушення №001323, так і постанова №001323 підписані особою порушником в графі про отримання.
05.10.2018 до Управління Державного агентства рибного господарства в Закарпатській області надійшла квитанція №25 від 05.10.2018 про сплату штрафу в подвійному розмірі, платник ОСОБА_5, копію якої долучено до матеріалів справи (а.с.22).
Щодо покликання ОСОБА_4 на довідку Буштинської селищної ради від 03.12.2018 №3587 в якій зазначено, що особа з анкетними даними ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканець АДРЕСА_1, на території смт.Буштино Тячівського району Закарпатської області не проживав і на даний час не проживає, то суд апеляційної інстанції зауважує, що така лише підтверджує факт непроживання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою, вказаною в оскаржуваній постанові, проте дана обставина не доводить, що така постанова прийнята щодо позивача, і як наслідок не може бути підставою порушення прав, свобод або законних інтересів позивача, на захист яких подано позов.
Слід зауважити, що, як це видно з протоколу про адміністративне правопорушення, особу правопорушника ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уповноваженою посадовою особою було встановлено по посвідченню водія від 11.02.2012, в якому, за загальним правилом, адреса проживання не вказується.
Окрім того, співпадіння щодо імені і по-батькові особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та позивача, не може бути безперечною підставою порушення оскаржуваною постановою прав (інтересів) позивача.
Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції про те, що доказом того, що позивач і особа відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення та оскаржувану постанову є одна й та сама особа, є анкетні дані що містяться, як в оскаржуваній постанові, так і матеріалах позовної заяви, є помилковими з вищевикладених мотивів, що є наслідком скасування постанови суду першої інстанції як такої, що прийнята з неправильним застосованням норм процесуального права та на підставі висновків, що не відповідають обставинам справи.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, враховуючи положення ст.317 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовано норми процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та в задоволені позову - відмовити.
Керуючись статтями 230, 250, 272, 286, 308, 310, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Управління Державного агентства рибного господарства в Закарпатській області Лучина Дмитра Васильовича задовольнити.
Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2018 року у справі №307/2316/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_4 до Головного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Управління Державного агентства рибного господарства в Закарпатській області Лучина Дмитра Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді М. А. Пліш
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 04.12.2018