Справа №366/2838/18
Провадження №2-о/366/48/18
Іменем України
4 грудня 2018 року смт. Іванків
Іванківський районний суд Київської області у складі:
головуючої судді Слободян Н.П.,
із секретарем судового засідання Євтушенко В.Д.,
з участю заявника,
розглянувши в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа Національна поліція України про встановлення факту, що має юридичне значення,
30.10.2018 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: факту його безпосередньої участі у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебування безпосередньо в районах антитерористичної операції з 21.11.2017 по 21.02.2018 року ( період її проведення).
Заяву мотивовано тим, що заявник позивач проходить службу в Національній поліції України: є поліцейським сектору реагування патрульної поліції № 4 Іванківського ВП Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області. В період часу з 20.11.2017 року по 17.02.2018 року (терміном 90 діб) відповідно до наказу начальника ГУНП у Київській області від 13.11.2017 за № 2015 він був направлений для проходження стажування терміном на 4 місяці до ГУНП в Луганській області. Оскільки він приймав безпосередню участь у бойових діях, захищаючи незалежність і суверенітет держави, бажає отримати гарантії щодо захисту соціальних, майнових та інших громадянських прав, передбачених для учасників бойових дій Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Умовна назва служби заявника в зоні АТО - «Стажування» - не може бути перешкодою для визнання факту його безпосередньої участі в АТО у період її проведення і подальшого надання статусу учасника бойових дій.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву підтримав та просив суд її задовольнити.
Представник заінтересованої особи - Національної поліції України - у судове засідання не з'явився, направили на адресу суду відзив на заяву, в якому просили у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, так як законодавством передбачений інший порядок надання статусу учасника бойових дій: факт встановлення безпосередньої участі в АТО , забезпечення її проведення в Національній поліції покладений на Комісію НПУ з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників НПУ. У разі непогодження з рішенням Комісії Кодексом адміністративного судочинства України передбачений порядок оскарження її рішення. Крім того, представник НПУ, разом із відзивом, подав клопотання про закриття провадження у справі: просив врахувати позицію ВС, викладену у постанові від 01.08.2018 року по справі № 490/9547/17, де ВС погодився з позицією судів першої та другої інстанцій про існування позасудового порядку розгляду, який дає змогу особі встановити статус учасника бойових дій, як наслідок, ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Заслухавши пояснення заявника, вивчивши відзив на позов представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся із заявою про встановлення юридичного факту - участі в антитерористичній операції, посилаючись на те, що він проходить службу в Національній поліції Україні, у Іванківському ВП Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області, звідки був направлений для проходження стажування до ГУНП у Луганській області, де приймав безпосередню участь у бойових діях, захищаючи незалежність і суверенітет держави. У зв'язку з цим, він бажає отримати гарантії щодо захисту соціальних, майнових та інших громадянських прав, передбачених для учасників бойових дій Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Доказів звернення до підрозділів ГУНП у Київській області щодо включення його як особи, яка проходила стажування, до списків осіб, які визначаються як сили та засоби, що забезпечують проведення антитерористичної операції, заявник не надав. Встановлення цього факту необхідно в подальшому для отримання статусу учасника бойових дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частинами 1, 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як роз'яснено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Тобто, чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте, не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому, закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у ст. 315 ЦПК України і не є вичерпним.
Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження в ній.
Згідно з рекомендаціями, наданими у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», не можуть розглядатись судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду.
Відповідно до п. 19 ч.1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, терміни їх участі в антитерористичній операції чи в забезпеченні її проведення, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України ( ч.2 ст. 6 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу»).
Встановлення окремо факту участі в антитерористичній операції вказаним законом не передбачено. Але обставини безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення підлягають встановленню при вирішенні питання надання особі статусу учасника бойових дій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій (Надалі - Порядок), у п. 2 якого визначений перелік осіб, яким такий статус може бути наданий.
Відповідно до пункту 2-1 Порядку, статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.
Пунктом 4 Порядку визначений перелік документів, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.
Рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається: комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін'юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС (далі - комісія); міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі - міжвідомча комісія), - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання (п. 5 Порядку). У цьому ж пункті передбачено, що рішення комісії або міжвідомчої комісії може бути оскаржене у судовому порядку.
Отже, встановлення факту участі особи в антитерористичній операції є складовою процесу надання особі статусу учасника бойових дій, для проведення якого визначений позасудовий порядок, який здійснюють спеціально уповноважені на це органи (комісії, міжвідомчі комісії): насамперед, передбачено звернення особи, яка претендує на надання статусу учасника бойових дій, до комісії, а в разі відмови у наданні такого статусу - особа має право звертатися до суду для оскарження рішення комісії, в тому числі, стосовно встановлення факту участі в антитерористичній операції чи інших подіях, які дають право на визнання його учасником бойових дій, учасником війни.
З наведених вище причин заява ОСОБА_1 щодо встановлення безпосередньої участі в антитерористичній операції не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Такої ж позиції дотримується ВС у постанові від 31.10.2018 року (справа № 488/4196/17-ц (№ ЄДРСР 77910882).
Керуючись ст.ст. 255, 315, 354ЦПК України, суд
Закрити провадження у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа Національна поліція України про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, якщо не було подано апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня виготовлення повного тексту ухвали (05.12.2018 року) шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області.
Суддя Н.П. Слободян