проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"28" листопада 2018 р. Справа № 917/527/16
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий:ОСОБА_1 (доповідач),
судді:ОСОБА_2, ОСОБА_3
при секретарі судового засідання: ОСОБА_4
за участю представників:
від позивача:не з'явився
від відповідача:не з'явився
від виконавчої служби:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго", м.Кременчук Полтавської області
на ухвалу господарського суду Полтавської області
від10.09.2018р. (повний текст складено та підписано 13.09.2018р. у м.Полтаві)
за скаргоюКомунального підприємства "Теплоенерго", м.Кременчук Полтавської області
провизнання незаконними дій державного виконавця, що полягають у примусовому стягненні коштів з банківських рахунків Комунального підприємства "Теплоенерго" в рамках виконавчого провадження №51932761
особа, дії якої оскаржуються Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, м.Полтава
у справі№917/527/16 (суддя Тимощенко О.М.)
за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ
доКомунального підприємства "Теплоенерго", м.Кременчук Полтавської області
простягнення 322629,98грн.
Комунальне підприємство "Теплоенерго", м.Кременчук Полтавської області (відповідач, боржник), звернулося до господарського суду Полтавської області зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, м.Полтава. Згідно резолютивної частини скарги заявник просить: 1) визнати незаконною бездіяльність державного виконавця, що полягає у не розгляді по суті заяви Комунального підприємства "Теплоенерго" від 18.05.2018р. за вих.№05-1142 про зупинення вчинення виконавчих дій; 2) зобов'язати державного виконавця розглянути по суті та прийняти відповідне рішення стосовно заяви Комунального підприємства "Теплоенерго" від 18.05.2018р. за вих.№05-1142 про зупинення вчинення виконавчих дій; 3) визнати незаконними дії державного виконавця, що полягають у примусовому стягненні коштів з банківських рахунків Комунального підприємства "Теплоенерго" в рамках виконавчого провадження №51932761.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.08.2018р. у справі №917/527/16 залишено без розгляду вищевказану скаргу в частині перших двох вимог, оскільки суд встановив, що скаржником було пропущено процесуальний строк на оскарження заявлених вимог. Крім того, названою ухвалою суд прийняв до розгляду скаргу в частині третьої вимоги, у зв'язку з чим розглядається скарга про визнання незаконними дій державного виконавця, що полягають у примусовому стягненні коштів з банківських рахунків Комунального підприємства "Теплоенерго" в рамках виконавчого провадження №51932761.
Скарга мотивована тим, що боржником 18.05.2018р. було направлено на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області заяву №05-1142 від 18.05.2018р. про зупинення вчинення виконавчих дій у відповідності до п.10 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження". На переконання скаржника, державний виконавець не пізніше 30.05.2018р. повинен був винести постанову про зупинення виконавчих дій щодо відкритих виконавчих проваджень відносно стягнення боргу з Комунального підприємства "Теплоенерго". За твердженнями заявника, до 13.08.2018р. виконавчі дії по виконавчому провадженню з виконання наказу у справі №917/527/16 не проводились, а 13.08.2018р. з рахунку скаржника було списано кошти в рахунок погашення заборгованості.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.09.2018р. (повний текст складено та підписано 13.09.2018р.) у справі №917/527/16 відмовлено у задоволенні скарги. В основу ухвали покладено висновок суду про те, що предметом спору у справі було стягнення з відповідача лише 3% річних та інфляційних, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань на підставі укладеного між сторонами договору реструктуризації заборгованості №14/12-292 від 25.06.2012р. Тобто, стягнута за судовим рішенням заборгованість виникла не у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків відповідачем за спожитий природний газ, а у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків за договором реструктуризації заборгованості. У зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку, що виконавче провадження з примусового виконання рішення у даній справі не підлягало зупиненню на підставі п.10 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» з огляду на положення ч.4 ст.34 цього ж Закону.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Комунальне підприємство "Теплоенерго" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Полтавської області від 10.09.2018р. (повний текст підписано 13.09.2018р.) у справі №917/527/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу задовольнити в повному обсязі.
На переконання апелянта, оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню. Скаржник наголошує, що включення Комунального підприємства "Теплоенерго" до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», у відповідності до п.10 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», є підставою для зупинення виконавчого провадження, предметом якого є стягнення 3% річних та інфляційних, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань на підставі укладеного між сторонами договору реструктуризації заборгованості №14/12-292 від 25.06.2012р., яким розстрочена заборгованість у вигляді основного боргу, що виникла у Комунального підприємства "Теплоенерго" перед Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за договором поставки природного газу від 29.10.2010р. №10/11-24БО-03.
Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що постанова заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 25.08.2016р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 32746,94грн. скасована 27.12.2016р., тобто підстави для стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №51932761 відсутні.
Скаржник також звертає увагу, що кошти у сумі 1430,11грн. та у сумі 573,20грн. надійшли на депозитний рахунок Головного територіального управління юстиції у Полтавській області 13.08.2018р. та 16.08.208р., проте всупереч положенням ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає перерахування стягнутого виконавчого збору до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, лише 07.09.2018р. винесено розпорядження про перерахунок отриманих коштів у сумі 2003,31грн. на користь держави як погашення виконавчого збору.
Разом з іншим, заявник зауважує, що, виходячи з аналізу ч.1 ст.45 Закону України «Про виконавче провадження», у рамках виконавчого провадження №51932761 на погашення виконавчого збору повинно було перераховуватися лише 10% фактично стягнутої суми, а не 100%, як було зроблено виконавцем.
Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. “Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах” постановлено ліквідувати, у тому числі, Харківський та Донецький апеляційні господарські суди та утворити Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові, що визначає Східний апеляційний господарський суд як суд апеляційної інстанції у розумінні ч.1 ст.25 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) для справи №917/527/16.
За приписами ч.6 ст.147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Враховуючи Указ Президента України №295/2018 від 28.09.2018р. “Про переведення суддів” та оприлюднення в газеті “Голос України” №185 (6940) повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду, 03.10.2018р. Харківський та Донецький апеляційні господарські суди припинили здійснювати правосуддя.
У зв'язку з наведеним, супровідним листом господарського суду Полтавської області матеріали оскарження ухвали по справі №917/527/16 разом з апеляційною скаргою були направлені на адресу Східного апеляційного господарського суду.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2018р. сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий (суддя-доповідач) Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2018р. відкрито провадження у справі №917/527/16, зобов'язано учасників справи у строк до 20.11.2018р. включно надати до суду відзиви на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання іншим учасникам справи.
На поштову адресу суду апеляційної інстанції 19.11.2018р. (згідно штампу канцелярії) від Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області надійшов відзив на апеляційну скаргу (у межах визначеного судом строку), за коротким змістом якого зазначено, що виконавче провадження з примусового виконання рішення у даній справі не підлягало зупиненню на підставі п.10 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» з огляду на положення ч.4 ст.34 названого Закону. У зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін.
Після проведення підготовчих дій в порядку ст.267 ГПК України ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2018р. призначено розгляд справи на 28.11.2018р.
23.11.2018р. на поштову адресу суду від Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" надійшов відзив на апеляційну скаргу (який згідно поштового штемпеля, наявного на конверті, в якому надійшов відзив, був направлений на адресу суду 20.11.2018р., тобто в межах визначеного судом строку), за змістом якого позивач зауважує, що викладені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими та такими, що не підтверджені будь-якими доказами, а оскаржувана ухвала господарського суду Полтавської області прийнята внаслідок правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
У судове засідання 28.11.2018р. представники учасників справи не з'явились. Від Комунального підприємства "Теплоенерго" на електронну адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника відповідача. Однак, згідно акту Східного апеляційного господарського суду названий документ не засвідчено електронним цифровим підписом, у зв'язку з чим останній не є оригіналом документа і не може бути прийнятий судом. Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області та Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" не повідомили суд завчасно при причини неявки у судове засідання повноважних представників. Про дату, час та місце проведення судового засідання у справі повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.
Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "ОСОБА_1 проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004р. та інші).
Відповідно до ч.2 ст.273 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників учасників справи судом обов'язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст.120, ст.202, ст.270, ч.2 ст.273 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників учасників справи за наявними матеріалами оскарження ухвали.
Відповідно до частини 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 ГПК України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації не здійснювався, складено протокол.
У судовому засіданні 28.11.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзиви на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду Полтавської області з огляду на наступне.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.05.2016р. (повний текст складено 24.05.2016р.) у справі №917/527/16 стягнуто з Комунального підприємства "Теплоенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 5206,24грн. 3% річних за період з 30.11.2013р. по 24.03.2016р., 30772,50грн. інфляційних за період з листопада 2013р. по лютий 2016р. включно, 21788,56грн. 3% річних за період з 19.08.2014р. по 01.02.2016р., 264862,68грн. інфляційних за період з серпня 2014р. по січень 2016р. включно, 4839,45грн. судового збору.
На виконання зазначеного рішення 06.06.2016р. господарським судом Полтавської області було видано відповідний наказ.
Постановою від 17.08.2016р. заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області було відкрито виконавче провадження №51932761 з виконання наказу №917/527/16, виданого 06.06.2016р.
Разом з тим, 25.08.2016р. заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області було винесено постанови: про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 66,36грн.; про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 32746,94грн.; про приєднання виконавчого провадження №51932761 з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області №917/527/16 від 06.06.2016р. до зведеного виконавчого провадження №38275205, яке вів Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.
27.04.2018р. у відповідності до вимог Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" між Комунальним підприємством "Теплоенерго" та Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" було укладено договори про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ №13/18-57 та №13/18-58.
Комунальне підприємство "Теплоенерго" звернулося до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області із заявою за вих.№05-1142 від 18.05.2018р. про зупинення вчинення виконавчих дій (ст.34 Закону України "Про виконавче провадження").
13.08.2018р. та 16.08.2018р. на депозитний рахунок Головного теритіального управління юстиції у Полтавській області надійшли кошти у сумі 1430,11грн. та у сумі 573,20грн. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення коштів з Комунального підприємства "Теплоенерго" на користь юридичних осіб та держави.
07.09.2018р. винесено розпорядження 38275205 №/В-3, яке затверджене начальником Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, про перерахунок отриманих коштів у сумі 2003,31грн. на користь держави як погашення виконавчого збору.
На переконання скаржника, державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області в порушення норм Закону України "Про виконавче провадження" не розглянув по суті та не прийняв відповідне рішення в межах наданих повноважень стосовно заяви Комунального підприємства "Теплоенерго" за вих.№05-1142 від 18.05.2018р. про зупинення вчинення виконавчих дій, а саме не зупинив виконавче провадження, та направив до банківської установи платіжні вимоги про списання грошових коштів за відсутності належних для цього правових підстав.
Сукупність зазначених обставин стала підставою звернення Комунального підприємства "Теплоенерго" до суду з розглядуваною скаргою.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Своєю чергою основні доводи апелянта зводяться до того, що у Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області були всі підстави для задоволення заяви боржника за вих.№05-1142 та зупинення вчинення виконавчих дій у відповідності до п.10 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження".
Під час перегляду справи судова колегія Східного апеляційного господарського суду враховує наступне.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" (ст.124 Конституції України, ст.326 ГПК України).
Порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців регламентовані Законом України "Про виконавче провадження". Враховуючи приписи п.7 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016р., який набув чинності 05.10.2016р., застосуванню до спірних правовідносин підлягає Закон України "Про виконавче провадження" у названій редакції (далі - Закон України).
За приписами п.10 ч.1 ст.34 Закону України виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема, у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Відповідно до ч.6 ст.35 Закону України у випадку, передбаченому п.10 ч.1 ст.34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Разом з тим, згідно з ч.4 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження з підстави, передбаченої п.10 ч.1 цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016р. для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.
Отже, як вірно зазначено місцевим господарським судом, пунктом 10 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" врегульовано питання зупинення виконавчого провадження залежно від того, хто є стягувачем та боржником, а ч.4 ст.34 названого Закону визначає, в якій частині може бути зупинено виконавче провадження.
Як вбачається зі змісту рішення у справі №917/527/16, на виконання якого був виданий наказ від 06.06.2016р., предметом спору у даній справі було стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" виключно 3% річних та інфляційних, які виникли внаслідок неналежного виконання останнім зобов'язань на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору реструктуризації заборгованості №14/12-292 від 25.06.2012р.
Абзацем 8 ч.1 ст.1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" унормовано, що процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Відповідно до приписів абз.10 ч.1 ст.1 названого Закону України спожиті енергоносії - спожиті природний газ, електрична енергія.
Частиною 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" визначено, що дія цього закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Як вірно зазначено господарським судом Полтавської області, стягнута в межах справи №917/527/16 заборгованість Комунального підприємства "Теплоенерго" перед Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" виникла не у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків відповідачем за спожитий природний газ, а у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків за договором реструктуризації заборгованості №14/12-292 від 25.06.2012р.
У свою чергу, як вже було зазначено вище, за приписами ч.4 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження з підстави, передбаченої п.10 ч.1 цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016р. для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.
При цьому, господарський суд Полтавської області доречно зауважив, що включення Комунального підприємства "Теплоенерго" до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не є безумовною підставою зупинення виконавчого провадження.
Таким чином, правомірним є висновок місцевого господарського суду про те, що виконавче провадження з примусового виконання рішення у справі №917/527/16 не підлягало зупиненню на підставі приписів п.10 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" з огляду на положення ч.4 ст.34 названого Закону.
Крім того, статтею 27 Закону України визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Таким чином, дії державного виконавця щодо примусового стягнення зі скаржника виконавчого збору, які є предметом оскарження, не порушують норм Закону України "Про виконавче провадження".
В обґрунтування апеляційної скарги боржник зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що постанова заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 25.08.2016р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 32746,94грн. скасована 27.12.2016р., тобто підстави для стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №51932761 відсутні. Разом з тим, судова колегія зауважує на приписах Закону України та наявності відповідного розпорядження 38275205 №/В-3, яке затверджене начальником Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, про перерахунок отриманих коштів у сумі 2003,31грн. на користь держави як погашення виконавчого збору.
Інші доводи апеляційної скарги не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки спростовані матеріалами оскарження ухвали та викладеними вище висновками господарських судів, а також не впливають на правомірність прийнятого господарським судом Полтавської області рішення.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Отже, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається, що за змістом ст.129 ГПК України має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго", м.Кременчук Полтавської області на ухвалу господарського суду Полтавської області від 10.09.2018р. (повний текст складено та підписано 13.09.2018р.) у справі №917/527/16 - залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 10.09.2018р. (повний текст складено та підписано 13.09.2018р.) у справі №917/527/16 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
У судовому засіданні 28.11.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 03.12.2018р.
Головуючий суддя І.В. Зубченко
Суддя О.О. Радіонова
Суддя Л.Ф. Чернота