03 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/2727/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого-судді Довга О.І.,
судді Запотічний І.І.
судді Сапіга В.П.
секретар судового засідання Гнатик А.З.
за участю:
представник відповідача Липчук В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року (головуючий суддя Скільський І.І., м.Івано-Франківськ, рішення прийняте в порядку письмового провадження) у справі №0940/1424/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
13 серпня 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправними дії щодо відмови у включенні до вислуги років для призначення пенсії стажу роботи в органах Державної податкової адміністрації з 24 червня 1997 оку по 08 березня 2000 року та зобов'язати відповідача зарахувати до вислуги років для призначення пенсії стаж роботи в органах Державної податкової служби з 24 червня 1997 року по 08 березня 2000 року.
В обгрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що він працював в Державній податковій адміністрації Івано-Франківської області на посадах державного службовця в період часу з 24 червня 1997 року по 08 березня 2000 року. У липні 2018 року позивач звернувся до відповідача з рапортом про перерахунок вислуги років з врахуванням часу його роботи на посадах державного службовця в органах податкової служби. Листом від 19 липня 2018 року відповідач надав відповідь, якою повідомив позивача про неможливість зарахування до вислуги років періоду роботи в Державній податковій адміністрації з огляду на те, що станом на 01 березня 2018 року перелік посад, які підлягають зарахуванню до вислуги років для призначення пенсії у державних органах не затверджений. Позивач вважав таку відмову протиправною.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, що виразилась у відмові зарахувати ОСОБА_2 до вислуги років для призначення пенсії стажу роботи в органах Державної податкової служби з 24 червня 1997 року по 08 березня 2000 року; зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_2 до вислуги років для призначення пенсії стаж роботи в органах Державної податкової служби з 24 червня 1997 року по 08 березня 2000 року.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач покликається на те, що до компетенції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області не відноситься прийняття рішення щодо затвердження переліку посад або зарахування часу роботи в державних органах до вислуги років для призначення пенсії, у випадку не затвердження законодавцем або уповноваженим на це органом переліку посад, при прийнятті на які такий стаж роботи враховується для вислуги років, що є обов'язковою умовою для можливості реалізації вимог, зазначених позивачем. Вказав, що дії відповідача зумовлені виконанням наданої йому компетенції в межах повноважень, визначених Конституцією України, Законами України, положенням «Про Головне управління ДФС в Івано-Франківській області» та іншими актами законодавства, а вимоги позивача не можуть бути виконані Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області без належного на це законодавчого визначення та врегулювання, що кореспондується зі статтею 19 Конституції України. Відповідач вважає свої дії правомірними та законними.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги з мотивів викладених у ній.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного адміністративного суду приходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржене рішення скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Як вірно встановлено судом першої інстанції ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, працював в Державній податковій адміністрації Івано-Франківської області на посадах державного службовця в період часу з 24 червня 1997 року по 08 березня 2000 року, що підтверджується належним чином завіреними копіями наказу ДПА в Івано-Франківській області від 24 червня 1997 року № 143-о, наказу ДПА в Івано-Франківській області від 06 березня 2000 року № 46-о, записами у трудовій книжці НОМЕР_1 від 24 червня 1997 року.
Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області видано наказ «Про розмір винагороди за вислугу років» від 27 березня 2018 №81-о, пунктом 1 якого зазначено, підтвердити стаж та розмір винагороди за вислугу років особам начальницького складу податкової міліції області станом на 01 березня 2018 року згідно додатку.
Згідно витягу з додатку до наведеного наказу вислуга ОСОБА_2 становить 20р.04м.09д. (45%).
03 липня 2018 року позивач звернувся до начальника Головного управління ДФС в Івано-Франківській області з рапортом, в якому просив провести перерахунок його вислуги років, зарахувавши до вислуги років для призначення пенсії, у календарному обчисленні, час його роботи на державній службі, а саме: в органах Державної податкової служби Івано-Франківської області період з 24 червня 1997 року по 08 березня 2000 року, що становить 2 роки 08 місяців 14 днів.
Головне управлінням ДФС в Івано-Франківській області розглянувши рапорт позивача від 03 липня 2018 року , щодо зарахування до вислуги у календарному обчисленні для виплати надбавки періоду роботи на державній службі повідомило, що за матеріалами особової справи, підлягають зарахуванню до вислуги років для виплати надбавки наступні періоди служби: навчання у Івано-Франківському державному технічному університеті нафти і газу - з 01 вересня 1991 року по 04 червня 1996 року (із розрахунку один рік навчання за пів року служби), служба в органах податкової міліції - з 09 березня 2000 року по даний час, що в календарному обчисленні станом на 01.03.2018 наказом ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 27 березня 2018 року №81-о визначено 20 років 04 місяці 09 днів.
Оскільки, станом на 01 березня 2018 не затверджений перелік посад, які підлягають зарахуванню до вислуги років для призначення пенсії у державних органах у разі переходу на службу в податкову міліцію, період роботи в Державній податковій адміністрації в Івано-Франківській області з 24 червня 1997 року по 08 березня 2000 року до вислуги років для виплати надбавки не зараховано.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Задовольняючи адміністративний позов, покликаючись на принцип юридичної визначеності суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в позивача права на зарахування до вислуги років для призначення пенсії стажу роботи в органах Державної податкової служби Івано-Франківської області з 24 червня 1997 року по 08 березня 2000 року незважаючи на відсутність затвердженого законодавцем або уповноваженим на це органом переліку посад, при прийнятті на які такий стаж роботи враховується для вислуги років.
Суд вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на наступне.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до вимог частини першої статті 1 Закону №2262-ХІІ, особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Право на пенсійне забезпечення, відповідно до вимог п. «б» статті 12 зазначеного Закону, мають особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Згідно частини першої статті 2 вказаного Закону, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Статтею 12 Закону №2262-ХІІ, визначено, що пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби зокрема: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
За вимогами п. «и» частини першої статті 17 Закону №2262-ХІІ, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики
Станом на час розгляду справи такий перелік посад Державною фіскальною службою України не затверджено.
Дана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 31 травня 2018року у справі №813/5766/15.
Суд першої інстанції не врахував вищевказаних обставин та дійшов помилкового висновку про задоволення позову.
Згідно з ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 308, 315, 317, 321,322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області задовольнити.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року у справі № №0940/1424/18 скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
В. П. Сапіга
Повне судове рішення складено 04 грудня 2018 року.