Справа № 826/12922/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Чудак О.М.
Суддя-доповідач Шурко О.І.
27 листопада 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління державної міграційної служби України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення від 30.07.2018, зобов'язання вчинити дії, -
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення даного позову.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.
Заслухавши сторін, які прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.09.2018 року ОСОБА_3 до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії рішення Управління державної міграційної служби України в Київській області від 30.07.2018 року про скасування рішення Управління державної міграційної служби України в Київській області від 31.07.2013 року про оформлення набуття громадянства України;
- заборони органам Державної міграційної служби України приймати будь-які рішення та вчиняти будь-які дії, пов'язані із виконанням оскаржуваного рішення, зокрема здійснювати вилучення, анулювання та знищення документів, які підтверджують громадянство України, а також дії щодо примусового повернення чи видворення позивача за межі України.
В обґрунтування вказаної заяви, позивач посилався на очевидну протиправність оскаржуваного рішення та вжиття заходів для екстрадиції позивача, що становитиме очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, а також зумовить ситуацію, за якої захист прав стане утрудненим, а виконання рішення суду в майбутньому - неможливим.
Як зазначає ОСОБА_3, застосований до нього екстрадиційний арешт, в порядку ст. 584 Кримінального процесуального кодексу України, призведе до неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову, адже згідно закону лише особисто можливо звернутися до відповідного органу Державної міграційної служби України для отримання паспорту громадянина України. Також, у випадку екстрадиції буде порушено ефективний захист прав позивача, оскільки саме він є джерелом частини доказів, скасування відповідачем рішення, якого не існує, при цьому в Україні будь-які кримінальні провадження щодо нього відсутні, порушення відповідачем процедури перевірки, наслідком якої стало прийняття оскаржуваного рішення, вилучення та можливе знищення паспорта громадянина України, затримання його працівниками Служби безпеки України як громадянина Російської Федерації, відсутність засобів існування у вказаній країні, загрозу політичного переслідування.
Однак, вищезазначені обставини не заслуговують на увагу суду, як підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки ОСОБА_3 не наведено жодних доказів реально вчинюваних відповідачем чи іншими особами дій та наявність очевидних перешкод у виконанні рішення суду.
Так, застосування екстрадиційного арешту до позивача здійснено відповідно до окремого порядку, передбаченого нормами Кримінально процесуального кодексу України та є самостійним провадженням, надавати оцінку якому суд адміністративної юрисдикції не повноважний. Крім того, вказана обставина не є предметом дослідження в межах даної справи.
Вказана позивачем неможливість особисто звернутися до органів ДМС України за отриманням паспорту громадянина України стосується процедури отримання такого документу, в той час, коли предметом дослідження в даній справі є рішення відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, про позбавлення громадянства позивача.
Крім того, об'єктивно доказів, які б свідчили про неможливість повернення паспорта, у випадку задоволення позову, чи реально вчинюваних заходів, підтверджених відповідними доказами щодо знищення паспорту позивача, останнім не наведено і суду не надано.
Позбавлення можливості прийняти участь у судових засіданнях, забезпечити ефективний захист доказування також спростовується наявними матеріалами справи, оскільки по документам вбачається наявність у заявника уповноважених представників на території України, які вживають заходів належного представництва його інтересів у суді.
Самі ж по собі побоювання можливого політичного переслідування в іншій країні, відсутність там засобів до існування є суб'єктивним припущенням позивача, не доведеним жодними фактами, що, відповідно і виключає необхідність вжиття заходів забезпечення позову. В той же час, захист прав особи від суб'єкта владних повноважень та їх відновлення шляхом можливого задоволення позовних вимог є завданням адміністративного судочинства. Інститут забезпечення позову може бути застосовано лише у виняткових, доведених учасниками процесу обставинах при реально вчинюваних діях та наявних загрозах.
Відмовляючи в задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав до ухвалення рішення в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Відповідно до частин 1-3 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 ст. 150 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
За приписами частини 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що зупинення дії рішення Управління державної міграційної служби України в Київській області від 30.07.2018 року про скасування рішення Управління державної міграційної служби України в Київській області від 31.07.2013 року про оформлення набуття громадянства України, підлягає з'ясуванню під час розгляду справи по суті та може бути дана судом першої інстанції за результатами розгляду справи.
Між тим, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції доводи викладені позивачем в апеляційній скарзі щодо порушення прав та інтересів останнього, оскільки вони є предметом спору в даній справі, а вирішення даного питання призведе до фактично вирішенням справи по суті до постановлення рішення в даній справі.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що судом першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки вона не містить обґрунтувань які могли б бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Кузьменко В.В.
Повний текст постанови виготовлено 03.12.2018.