Справа № 362/5941/16-ц
Провадження № 2/362/151/18
12 листопада 2018 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді Корнієнка С.В., за участю секретаря судового засідання - Лагути І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, про визнання права власності на спільне майно та стягнення частини вартості спільного майна,-
Позивач звернулась до суду з вимогами про встановлення факту її проживання однією сім'єю як жінки та чоловіка без шлюбу з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, з травня 1995 року по час його смерті, визнання за нею право власності на спільне майно набуте під час її спільного проживання з ОСОБА_3, а саме: автомобілі марки «Камаз 5320», 1984 року випуску, державний № НОМЕР_1, марки - «Mitsubishi L200», 2008 року випуску, державний № НОМЕР_2, а також будівельні матеріали для проведення ремонтних робіт в житловому будинку за АДРЕСА_1, вартістю 53 589 грн. 95 коп., зі стягненням з відповідача на її користь ? частині вартості зазначеного вище майна.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач та її представник в судовому засіданні вимоги позову не визнали, просили відмовити в його задоволенні.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку щодо часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст.ст.12 і 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
Як вбачається з положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ч.ч.2 і 4 ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Як вбачається з положень ч.1 ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення Глави 8 цього Кодексу.
Положеннями ст.69 СК України встановлено, що чоловік та дружина мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від розірвання шлюбу, а відповідно до ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначене домовленістю між ними або шлюбним договором.
У відповідності до положень ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Положеннями п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що при застосуванні ст.74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (ст.ст. 3, 74 СК України).
У відповідності до положень п.6 рішення Конституційного суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 25 грудня 2013 року ухвалив постанову у справі № 6-135цс13, згідно правового висновку якої вбачається що, під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3, виданого Васильківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області (а.с. 10).
Відповідно до Довідки територіального сервісного центру № 3244 регіонального сервісного центру в Київській області МВС України, згідно Єдиного державного реєстру МВС за ОСОБА_3 були зареєстровані: 12.08.2000 року - автомобіль марки «КАМАЗ 5320», 1984 року випуску, державний № НОМЕР_1; та 11.06.2015 року автомобіль марки «Mitsubishi L200», 2008 року випуску, державний № НОМЕР_2 (а.с.13).
Свідки сторони позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, підтвердили обставини спільного проживання заявниці з померлим ОСОБА_3
Свідки сторони відповідача - ОСОБА_7 та ОСОБА_8, заперечували спільне проживання позивачки з померлим ОСОБА_3
Згідно довідки депутата Васильківської міської ради від 09 листопада 2016 року, позивач проживала однією сімє'ю з ОСОБА_3 на протязі 21 року та вели спільне господарство за адресами: АДРЕСА_1 у період з 2009 року по 2016 рік та в АДРЕСА_2 з 1995 року по 2009 рік (а.с.14).
У відповідності до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України позивачка підприємницької діяльності не вела та прибутку не отримувала (а.с.128).
Постановою № 1006/02-14 від 17.10.2016 року державного нотаріуса Васильківської міської державної нотаріальної контори Київської області, позивачу було відмовлено у оформлені спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, оскільки нею не були доведені родинні відносини з померлим (а.с.15).
Згідно довідки про склад зареєстрованих № 5178 від 11.11.2016 року, позивач зареєстрована в АДРЕСА_3 (а.с.17).
Позивачкою надані до матеріалів справи квитанції та товарні чеки про придбання будівельних матеріалів лише на загальну суму 23 589 грн. 95 коп. (а.с.20-32).
На підставі договору купівлі-продажу від 10 травня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Васильківського міського нотаріального округу Тарасовою Л.Г., за реєстровим № 838, позивач продала громадянці ОСОБА_10 житловий будинок АДРЕСА_2 (а.с.33).
У відповідності до матеріалів спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, його донька відповідач по справі - ОСОБА_2, отримала Свідоцтва від 12 грудня 2016 року про право на спадщину за законом, в тому числі, на автомобілі марки «Mitsubishi L200», 2008 року випуску, державний № НОМЕР_2 (а.с.86); автомобіль марки «КАМАЗ 5320», 1984 року випуску, державний № НОМЕР_1 (а.с.87).
Суд задовольняє позов, в частині встановлення факту спільного проживання позивача з померлим, як чоловіка та жінки без шлюбу, частково, оскільки зазначена норма цивільного процесуального законодавства була введена лише з 1 січня 2004 року.
Ухвалюючи рішення суд виходить із того, що до відносин, які виникли до
1 січня 2004 року, застосовуються положення Кодексу про шлюб та сім'ю України, яким не передбачено можливості визнання факту спільного проживання без реєстрації шлюбу як підстави для визнання набутого майна спільною сумісною власністю, і дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог та встановлення факту проживання однією сім'єю без укладення шлюбу в період з травня 1995 року по 01.01.2004 року відсутні, натомість факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки у період з 01.01.2004 року повністю були доведені під час розгляду справи, а тому, підлягають до задоволення.
Разом з тим, суд вважає, що позивачем та її представником не було надано належних, допустимих та безспірних доказів щодо правового режиму спірного майна, як спільного, а саме, щодо його набуття або придбання внаслідок спільної праці та ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, щодо джерел надходження відповідних коштів для його отримання.
Крім того, суд вважає, що стороною позивача взагалі відсутнє правове обґрунтування для стягнення з відповідача грошових коштів в рахунок поділу нібито спільного її майна з померлим при відсутності встановлення його вартості.
У зв'язку з чим, суд відмовляє в решті заявлених позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 4, 76-83, 264, 265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю в період з 01.01.2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги або по закінченню апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського Апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Корнієнко С.В.