Справа № 826/17732/17 Головуючий у 1 інстанції: Васильченко І.П.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
28 листопада 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Файдюка В.В. Чаку Є.В. Борейка Д.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_7 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та рішення, зобов'язати вчинити дії,-
Позивач - ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії та рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання нікчемним Договору №018-28695-190215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 19.02.2015, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) як вкладника, який має право на виплату відшкодування у розмірі 200 000,00 грн. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами АТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії та рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання нікчемним Договору №018-28695-190215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 19.02.2015, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1); Зобов'язано Уповноважену особу ФГВФО на здійснення ліквідації АТ «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича включити ОСОБА_7 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві «Дельта банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною сумою на підставі договору банківського вкладу № 018-28695-190215 19.02.2015 р. в порядку визначеному чинним законодавством. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" Кадиров Владислав Володимирович звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати в частині задоволених позовних вимог рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт зазначає, що правочини від 19.02.2015 року з перерахування коштів третьою особою на рахунки позивача є нікчемними, відповідно до ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також, вказує, що перерахування коштів мало місце всупереч вимогам постанови НБУ від 30.10.2014 року №692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», згідно з якою Банку було заборонено проводити будь-які операції за договорами, в результаті яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантуванням вкладів фізичних осіб.
21 вересня 2018 року до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким вона підтримує позицію суду першої інстанції.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до ч. 4ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Між ПАТ "Дельта Банк"(банк) та ОСОБА_7 (клієнт) було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США № 008-28695-190215 від 19.02.2015 року. У відповідності до положень договору банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2 на суму вкладу 8 000,00 доларів США, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів. Відповідно до пункту 1.8 вказаного договору зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, або готівкою через касу банку в день укладання договору.
Між ПАТ «Дельта Банк» (банк) та ОСОБА_7 було 19.02.2015 року укладено Додаткову угоду №1 до Договору №008-28695-190215 від 19.02.2015 року банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США. У відповідності до положень додаткової угоди сторони домовилися викласти пункт 1.8 статті 1 Договору в наступній редакції: « 1.8 Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого у банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента, або готівкою через касу банку в день укладання сторонами договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовилися, що умови п. 5.11. Правил до відносин, що виникають на підставі до цього договору, не застосовуються».
Відповідно до наявного у матеріалах справи платіжного доручення в іноземній валюті № 46182245 від 20.02.2015 року, з рахунку ОСОБА_9 НОМЕР_3, 20.02.2015 року на рахунок ОСОБА_7 № НОМЕР_2 було перераховано грошові кошти у розмірі 8 000,00 доларів США.
Разом з тим, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 року №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк".
В подальшому, рішенням виконавчої дирекції Фонду "Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" від 08.04.2015 №71 до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 року №51 внесено зміни, а саме: викладено пункт 2 цього рішення у такій редакції: " 2. Тимчасову адміністрацію запровадити строком на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року включно".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" від 03.08.2015 №147 строки здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" продовжено до 02.10.2015 року включно.
На підставі постанови Правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" від 02.10.2015 року №664, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" від 02.10.2015 року №181.
Відповідно до вказаного рішення, розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та призначено уповноважену особу Фонду - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича.
На підставі викладеного, позивач звернувся до банку-агента Фонду для отримання гарантованої суми відшкодування, однак йому було відмовлено у зв'язку із відсутністю в переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
16.06.2015 року позивач звернувся до Уповноваженої особи ФГВФО із заявою, у якій просив надати інформацію щодо не включення до реєстру та невиплати відшкодування грошових коштів.
23.05.2015 року листом №05-3011154 відповідач повідомив позивача про те, що за рахунками відкритими на ім'я позивача, операції щодо виплат тимчасово обмежені на час тимчасової адміністрації.
27.11.2017 року позивач повторно звернувся до Уповноваженої особи ФГВФО із заявою, у якій просив надати інформацію щодо не включення до реєстру та невиплати відшкодування грошових коштів.
За результатами розгляду звернення позивача Уповноважена особа ФГВФО листом № 05-3382552 від 01.12.2017 р. повідомила про нікчемність відповідно до п.7 ч.3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» договору № 018-28695-190215 банківського вкладу (депозиту) від 19.02.2015 р.
Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року N 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI), фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
В силу ч.ч. 1 та 2 ст. 27 цього Закону, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону № 4452-VI, протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
В силу п. 4 ч. 2 ст. 37 вказаного Закону, Уповноваженій особі, серед іншого, надано право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Згідно ч. 2 та п. 1 ч. 4 Закону № 4452-VI, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Так, згідно ст. 1058 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV (далі - Цивільний кодекс України), за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Відповідно до ст. 1062 Цивільного кодексу України, на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.
Пунктом 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12.11.2003 року №492 (далі - Інструкція) визначено, що банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.
Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.
Пунктом 10.1 Інструкції визначено порядок відкриття вкладного (депозитного) рахунку.
В силу абз. 2 п. 10.12 Інструкції, на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.
Відповідно до пунктів 1.5, 1.6 Інструкції, умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.
З аналізу наведених положень Інструкції слідує, що при відкритті вкладного (депозитного) рахунку фізичної особи (вкладника) кошти на цей рахунок зараховуються саме від особи, яка укладає договір. Окрім цього, вказані положення також передбачають зараховування коштів, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше.
Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Дельта Банк» (банк) та позивачем (вкладник) було укладено Договір № 008-28695-190215 від 19.02.2015 року банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США та додаткова угода до нього від 19.02.2015 року укладено Додаткову угоду №1.
Згідно з умовами зазначених договорів, сума вкладу складає 8 000,00 доларів США та залучається строком з моменту зарахування вкладу на рахунок під 5,5 процентів річних.
Наведене свідчить, що позивач є вкладником банку, на якого розповсюджуються гарантії на відшкодування вкладу за рахунок коштів Фонду у межах гарантованої суми у розмірі 200 000 грн.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивача не включено до переліку вкладників банку у зв'язку тим, що, на думку відповідача, договори банківських вкладів є нікчемними на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI.
Частиною 2 ст. 38 Закону №4452-VI передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Так, частиною 3 ст. 38 Закону №4452-VI визначено перелік підстав для визнання правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку нікчемними.
З наведеного слідує, що Уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для цілей отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.
Колегія суддів звертає увагу на те, що спірні договори вкладів не передбачають жодних умов, які б надавали не встановлені законом переваги будь-яким кредиторам банку. Надходження коштів на рахунки позивача від іншої особи не свідчить про нікчемність ні договорів вкладів, ні самих транзакцій щодо перерахування коштів, оскільки ці правочини вчинені у межах чинного законодавства, що регулює договірні відносини та відносини у сфері банківської діяльності.
Однак, норми чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням чи належністю саме йому розміщених на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів. Підставою для розповсюдження на особу гарантій, передбачених Закону №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я.
Згідно пунктів 1 та 3 постанови правління Національного банку України від 16.09.2013 № 365 «Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України», надходження коштів в іноземній валюті в межах України на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи (резидента або нерезидента) здійснюється виключно шляхом переказу коштів в іноземній валюті з іншого власного рахунку або шляхом унесення готівки власником рахунку.
На час дії цієї постанови інші нормативно-правові акти Національного банку України діють у частині, що не суперечить цій постанові.
Колегія суддів зауважує, що положення наведеної постанови містять заборону щодо перерахування коштів на поточний валютний рахунок фізичної особи з рахунків третіх осіб. Проте, наведені приписи не регулюють питання зарахування коштів на валютні депозитні (вкладні) рахунки, тому зазначені норми не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Крім цього, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що спірні правочини є таким, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Варто зауважити, що в матеріалах справи відсутнє судове рішення про визнання недійсними спірних договорів.
Щодо твердження апелянта про те, що договори укладено у період дії постанови Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 року «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк», якою зупинено відкриття поточних рахунків фізичним особам та зарахування на рахунки фізичних осіб коштів, що переказуються з рахунків, особам та зарахування на рахунки фізичних осіб коштів, що переказуються з рахунків, відкритих в АТ «Дельта Банк», колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 67 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Національний банк України має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку.
Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду, що використовується, як правило, одночасно із заходами впливу, встановленим статтею 73 цього Закону.
Під час здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку, Національний банк України має право заборонити банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.
Статтею 75 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено обов'язок Національного банку України прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних відповідно критеріїв, визначених в ньому.
Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.
Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.
Відповідно до п 5.1. Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 346 від 17.08.2012 року, Національний банк України має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку.
В силу п.п. 5.2, 5.3 Положення, Національний банк України для здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку одночасно з призначенням куратора банку може залучати фахівців з бухгалтерського обліку, юридичних питань, з питань платіжних систем, інформаційних технологій та з інших питань. Рішення про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку, строк дії особливого режиму контролю за діяльністю банку та повноважень куратора банку, повноваження куратора банку, відміну/дострокову відміну запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку приймає Правління Національного банку України.
З наведеного слідує, що вказаними законодавчими актами не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні та карткові рахунки та зараховувати на рахунок кошти.
Крім того, рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею. Отже, позивач не міг знати про віднесення Банку до категорії проблемних.
З огляду на вказане, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.
Разом з тим, згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у цій же постанові, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його Уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного Уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано Уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС, оскільки не створює жодних обов'язків для позивача та безпосередньо не порушує прав позивача.
Отже, права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
Таким чином, встановлена правова природа згаданого наказу (повідомлення про нікчемність) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_7, відтак не може бути розглянута у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.
Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 року по справі №802/351/16-а.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_7 в частині визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання нікчемним Договору №018-28695-190215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 19.02.2015, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1), а тому постанова суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про закритя провадження у цій частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі частково спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам по справі, проте допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи в частині, а тому оскаржувана постанова підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про закриття провадження у справі в частині позовних вимог.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення першої інстанції повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених ст. 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядами за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись ст. ст. 229, 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2018 року в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про визнання нікчемним Договору №018-28695-190215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США від 19.02.2015 р., укладеного між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1), скасувати, провадження в цій частині закрити.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Файдюк В.А Чаку Є.В.
Повний текст постанови виготовлено 03.12.2018 року