Справа № 825/1929/18 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.
29 листопада 2018 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Василенка Я. М., Шурка О. І.,
за участю секретаря Видмеденко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 р., -
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів (пенсії) у зв'язку з порушенням термінів їх виплати за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії; зобов'язання відповідача негайно розрахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів (пенсії) у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, яка визначається відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати», Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що має право на компенсацію втрати частини доходів, оскільки своєчасно не отримував частину грошових коштів своєї пенсії з вини Пенсійного фонду України.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 р. у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є пенсіонером МВС України, перебуває на обліку у відповідача, та отримує пенсію за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
В лютому 2018 року на виконання рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03.01.2018 у справі № 742/3978/17 позивачу проведено перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016 згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900-VІІІ від 23.12.2015, статей 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановою Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», на підставі довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням грошового забезпечення поліцейських.
У березні 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення обчислення та виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, починаючи з 01.01.2016, вважаючи, що має право на компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з тим, що на протязі 2-х років 1 місяця, в термін з 01.01.2016 по лютий 2018 року, своєчасно не доотримував частину грошових коштів та не міг ними вільно розпоряджатися на протязі тривалого часу.
18.04.2018 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом від № 2563/03/Я-12 повідомило позивача, що нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строків виплати немає законних підстав, оскільки рішення суду виконано своєчасно та виплата пенсії за вислугу років проведена з 01.01.2016 (а.с. 12).
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 46. Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне зобов'язання», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати передбачено, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. № 159 (далі - Порядок), для реалізації згаданого Закону.
Згідно ст. 1 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи та організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до ст. 2 вказаного Закону, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткові пенсії, цільові грошові допомоги на прожиття, щомісячної державної допомоги та компенсаційних виплат.
Згідно абз. 1 п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Таким чином, за змістом наведеної норми, компенсація провадиться у разі затримки виплати нарахованих доходів.
Верховним Судом України у постанові від 18.11.2014 у справі № 21-518а14 зазначено, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення, однак звертає увагу, що, як вказано Верховним судом України, основною умовою для виплати компенсації є порушення строків виплати саме нарахованих доходів.
У постанові від 21.05.2014 у справі № 6-43цс14 Верховний Суд України зазначив, що за наявності визначених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» умов у тому самому порядку компенсації підлягає присуджена за рішенням суду сума, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду, а визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону, є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
З матеріалів справи вбачається, що вже 05.02.2018 пенсійним органом на виконання рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03.01.2018 у справі № 742/3978/17, яке набрало законної сили лише 27.02.2018, проведено розрахунок доплати пенсії з 01.01.2016 по 28.02.2018 та в лютому 2018 року перераховано позивачу 78607,06 грн.
Зазначене не оспорюється й позивачем.
Так, нарахування та виплата належних позивачу сум, на підставі рішення суду у справі № 742/3978/17, була проведена відповідачем в межах одного місяця.
Не проведення відповідачем перерахунку пенсії та виплату пенсії з 01.01.2016 року не є затримкою виплат у розумінні ст. 2 Закону № 2050-III та Порядку, отже і підстави для компенсації позивачу втрати частини доходу відсутні.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.
Отже, всі наведені апелянтом аргументи не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи наведене вище та доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позову, через що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. І. Шурко
Повний текст постанови виготовлено 04.12.2018