пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
26 листопада 2018 р.
Справа № 903/786/18
Суддя Господарського суду Волинської області Слободян О.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Волинської філії
до відповідача: Управління соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації Волинської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у Любешівському районі Волинської області
про стягнення 108433грн.
за відсутності учасників справи
встановила: позивач - ПАТ “Укртелеком” в особі Волинської філії звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Любешівської РДА, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління ДКС України у Любешівському районі Волинської області, в якому просить стягнути з відповідача 108433грн. відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення. Також просить стягнути з відповідача 1762грн. витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на недотримання відповідачем законодавства в частині оплати за надані позивачем послуги пільговій категорії осіб, що спричинило заборгованість за період січень-грудень 2017р.
Ухвалою суду від 31.10.2018р. відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, засідання для розгляду справи по суті призначено на 26.11.2018р.; явка учасників справи в судове засідання визнана на їх розсуд.
Від відповідача у встановлений строк заява з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надійшла.
19.11.2018р. відповідач на адресу суду надіслав заперечення на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що відшкодування заборгованості за телекомунікаційні послуги пільговим категоріями громадян за 2017 рік є неможливим у зв'язку із відсутністю бюджетних асигнувань та договірних відносин між управлінням та ПАТ "Укртелеком". Таким чином, заборгованість за 2017 рік виникла не з вини відповідача, як розпорядника бюджетних коштів, а у зв'язку із наданням знижки за користування телекомунікаційними послугами позивачем за власною ініціативою. Фінансування наданих пільг за користування телефонним зв'язком громадянами здійснюються органами державної виконавчої влади з коштів відповідних бюджетів. Законом України №2246-8 «Про Державний бюджет України на 2017 рік» не передбачено субвенції на пільги з послуг зв'язку.
Управлінням соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації, в межах наданих повноважень, було вжито певних заходів, зокрема, подано до Любешівської РДА, Любешівської районної ради, Любешівської селищної ради, управління фінансів Любешівської РДА пропозиції щодо закладення до селищного та районного бюджетів сум на погашення втрат телекомунікаційного підприємства за пільги з послуг зв'язку, надані пільговикам певних категорій, вказано розмір кошторису, необхідного для їх забезпечення, проведено обгрунтування з урахуванням наявної кількості пільговиків, які потребують пільгових послуг зв'язку та запропоновано винести це питання на сесії відповідних рад. На сьогоднішній день кошти не виділені, а через відсутність передбачених кошторисних призначень у районній цільовій програмі соціального захисту населення на бюджетний період (рік) в разі виділення кошти в поточному році не зможуть бути зараховані в рахунок фінансування пільг з послуг зв'язку.
23.11.2018р. позивач надіслав до суду відповідь на відзив (заперечення). Вказує, що згідно Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самовряду вання, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності. Взаємовідносини, які виникли між сторонами регулюються чинним законодавство та локальними нормативними актами України. Чинним законодавством не передбачена обов'язковість укладення договорів, а от виконання чинного законодавства щодо надання пільг всім категоріям населення є обов'язковим для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організа цій незалежно від форм власності. При дефіциті кошів на покриття витрат, пов'язаних з здійсненням державної програми соціального захисту населення, надання пільг, встановлених державою, проводиться за ра хунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам (ст.94 Бюджетного кодексу України). Відповідно до положень ч.1 ст.61 Закону України «Про місцеве самоврядування з Україні» (далі - Закон) органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Частина 1 ст. 66 Закону ставить вимогу до місцевих бюджетів, в частині, що місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самовря дування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Пільги, що передбачені положення ст.63 Законом України «Про телекомунікації» належать до загальнодоступних послуг та входять до групи мінімальних соціальних потреб. Частини 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України передбачають, що відсутність у бо ржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності. Відповідачем не підписувалися акти звірки, не розгля далися та не оброблялися належним чином розрахунки, які надавалися позивачем. Відпові дач повністю ігнорує як документи ( акти, розрахунки і ін.), пов'язані з наданням послуг піль говій категорії осіб, які щомісячно надсилаються йому, так і чинне законодавство України, яке зобов'язує їх приймати, опрацьовувати та оплачувати.
21.11.2018р. третьою особою - Управлінням Державної казначейської служби України у Любешівському районі Волинської області надіслано на адресу суду пояснення на позовну заяву, в якому зазначено наступне. Відповідно до ст. 43 Бюджетного кодексу України та Положення про управління Державної казначейської служби України у Ківерцівському районі Волинської області, затвердженого Наказом Державної казначейської служби України від 21.11.2011 №108, основним завданням управління Казначейства є реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Органи казначейства здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів.
Органи Державної казначейської служби України здійснюють платежі на підставі платіжних доручень розпорядників та одержувачів бюджетних коштів за наявності в обліку відповідного бюджетного зобов'язання та фінансового зобов'язання у межах залишків коштів на рахунках розпорядників та одержувачів бюджетних коштів за відповідними кодами економічної класифікації видатків та класифікації кредитування бюджету.
Відповідно до змін, внесених до Бюджетного кодексу України, з 01 січня 2017 року видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян та пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги за рахунок субвенції з Державного бюджету відмінені і згідно зі статтею 91 Бюджетного Кодексу України у повному обсязі віднесені до таких, що здійснюються з місцевих бюджетів. У 2018 році кошторисні призначення для здійснення видатків за телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян у кошторисах Управління соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації по державному та місцевому бюджеті відсутні. Також, третя особа просить розглянути справу без участі її представника.
В судове засідання представники сторін та третьої особи не з'явилися.
У листі від 07.11.2018р. відповідач просить судове засідання, призначене на 26.11.2018р., проводити без участі його представника.
Також, у листі від 26.11.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справу за його відсутності.
Оскільки справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження та явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне.
ПАТ Укртелеком є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України Про телекомунікації, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295, інших законодавчих актів України.
У 2017 році позивач надавав послуги пільговій категорії громадян, які проживають у смт.Любешів та Любешівському районі та підпадають під дії Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про охорону дитинства”, що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг (форма № 2-пільга).
За період з січня по грудень 2017 р. відповідач - Управління соціального захисту населення Любешівської РДА не розрахувався за надані позивачем послуги пільговій категорії осіб, а саме: за січень 2017р. - на суму 9690,78грн., за лютий 2017р. - 9781,81грн, за березень 2017р. - 9639,90грн, за квітень 2017р. - 9518грн, за травень 2017р. - 9261,27грн, за червень 2017р. - 9072,11грн., за липень - 8934,36грн., за серпень - 8787,04грн, за вересень - 8702,58грн., за жовтень - 8509,51грн., за листопад - 8279,65грн. та за грудень - 8255,99грн., всього на суму 108433грн.
Листами №15/05-165 від 17.03.2017р., №15/06-184 від 07.04.2017р., №15/06-193 від 17.05.2017р., №15/06-240 від 16.08.2017р., №15/06-262 від 08.09.2017р., №15/06-299 від 11.10.2018р., №15/06-331 від 14.11.2017р., №15/06-359 від 11.12.2017р., №15/06-19 від 17.01.2018р. позивач направляв відповідачу розрахунки видатків форми № 2-пільга та акти звіряння розрахунків, що підтверджується описами вкладень та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Проте, відповідач відшкодування пільг з телекомунікаційних послуг у 2017 році не здійснював, акти звірки, надіслані позивачем, не підписував.
Також, 02.04.2018р. та 29.08.2018р. позивач на адресу відповідача надіслав претензії з вимогою сплатити заборгованість за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії осіб на суму 108433грн. за період січень-грудень 2017р. Претензії залишені відповідачем без задоволення.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Згідно із статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та "Про охорону дитинства".
Частиною 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Загальні засади фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів, визначено безпосередньо у даних законах, зокрема:
- у статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;
- у статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством;
- у статті 9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" вказано, що витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;
- у статті 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вказано, що пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.
Згідно з ст. 2 Бюджетного кодексу України видатки бюджету це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.
Положеннями ст. 30 цього ж кодексу визначено, що видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що повязані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 цього Кодексу.
Відповідно до п. 9 ст. 87 цього ж кодексу до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі на державні програми соціальної допомоги.
У відповідності до підпункту "б" пункту 4 статті 89 цього ж кодексу до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема, державні програми соціального захисту.
За змістом статті 102 цього ж кодексу видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті „б пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.20-4 ст.91 Бюджетного кодексу України пільги з послуг зв'язку і інші передбачені законодавством пільги, що надаються пільговим категоріям України належать до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів.
Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).
Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256.
Пунктами 2, 3 Порядку передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Згідно з п. 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): зокрема, щодо пільг з послуг звязку.
З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29 січня 2003 року № 117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.
Згідно п. 3 Положення Управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (далі уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання інформації про осіб, які мають право на пільги та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою „1-пільга, в якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обовязкових платежів; вносять до Реєстру відповідні уточнення у разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, підприємствам та організаціям, що надають послуги.
Пунктом 11 Положення визначено, що уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою „ 5-пільга та реєстр розрахунків згідно з формою „ 7-пільга; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою „ 3-пільга; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою „ 3-пільга; Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами „ 4-пільга та „ 6-пільга.
Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг у Любешівському районі та смт.Любешів є Управління соціального захисту населення Любешівського районної державної адміністрації Волинської області, отже відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню послуг зв'язку на пільгових умовах повинен здійснювати відповідач за рахунок видатків з місцевого бюджету.
Заперечення відповідача відхиляються судом виходячи з наступного.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі “Кечко проти України” зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
В рішеннях Європейського суду з прав людини у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.10.2005 та у справі “Бакалов проти України” від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Отже, неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання.
При цьому суд зауважує, що чинне законодавство України не передбачає обов'язкової наявності договірних відносин сторін для здійснення відшкодування витрат за послуги, надані пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із вищеперелічених нормативних актів і не залежать від волевиявлення постачальників послуг та відповідних органів .
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, боржник, як юридична особа, відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
У встановленому законодавством порядку і станом на час розгляду справи відповідач свій обов'язок щодо відшкодування позивачу витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, не виконав. За період січень-грудень 2017р. його заборгованість перед позивачем по витратах, понесеним внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, складає 108433грн.
Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 108433грн. є підставними, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно із частинами 2, 3 ст. 13, частиною 1 ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 129, 202, 233, 236-240, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації Волинської області (код ЄДРПОУ 03192069) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (код ЄДРПОУ 21560766) в особі Волинської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (код ЄДРПОУ ВП 23251963) 108433грн. відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення, а також 1762грн. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 04.12.2018р.
Суддя О. Г. Слободян