пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
26 листопада 2018 р. Справа № 903/741/18
Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Хвищук Н.В.,
представника відповідача: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЮНА-ВЕСТА”
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАВОД “ПРОМЛИТ”
про стягнення 23 259 грн. 98коп.
встановив: позивач - ТОВ “ДЮНА-ВЕСТА” звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача - ТОВ “ЗАВОД “ПРОМЛИТ” 94 264 грн. 14коп., з яких: 74739,20грн. основного боргу, 9 992,82грн. пені, 6 742,45грн. інфляційних втрат та 2 789,67грн. - 3% річних. Також просив стягнути 1762грн. витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №0411, укладеного між позивачем та відповідачем 11.04.2017р., щодо своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого відповідач повинен сплатити на користь позивача 3% річних, інфляційні втрати та пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою суду від 16.10.2018р. відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
02.11.2018р. позивачем надіслано на адресу суду заяву про зменшення позовних вимог (вх. №01-66/112/18), в якій зазначено, що після отримання позовної заяви, відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості в сумі 74739грн. 20коп., що підтверджується платіжним дорученням №61 від 10.08.2017р. Позивач просить зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача 23 259грн. 98коп., з яких: 12 142грн. 85коп. пені; 8290грн. 60коп. інфляційних втрат; 2 826грн. 53коп. - 3% річних. Також просить стягнути 1762грн. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.
Судом встановлено, що заява позивача про зменшення позовних вимог подана до закінчення підготовчого засідання, відповідає вимогам, встановленим ст. 170 ГПК України та прийнята судом. А тому, з врахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог, ціна позову складає 23259грн. 98коп.
05.11.2018р. на адресу суду надійшов відзив, в якому відповідач зазначає, що оплата за поставлений брухт відбулась з відстрочкою платежу, що було погоджено між сторонами. Зважаючи на відсутність пов'язаних з відстрочкою платежу збитків у позивача, відповідач просить суд зменшити розмір пені до 1000грн.
16.11.2018р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що оплата відбулась з порушенням домовленості сторін. Щодо твердження відповідача, що у позивача відсутні збитки, пов'язані з відстрочкою платежу, позивач зазначає, що неустойка і збитки не є тотожними поняттями, а тому просить стягнути пеню в розмірі 12 142,85грн. незалежно від настання збитків у позивача.
Ухвалою суду від 14.11.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.11.2018 р.
У судове засідання 26.11.2018р. представник позивача не з'явився, на адресу суду надіслав клопотання, в якому просив суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника позивача.
Представник відповідача підтримав заперечення проти позову, викладені у відзиві на позовну заяву та просив зменшити розмір пені до 1 000 грн.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив наступне.
11.04.2017 року між ТОВ «Завод “Промлит» (покупець) та ТОВ «Дюна-Веста» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №0411.
За умовами п. 1.1 договору продавець зобов'язується продати покупцю, а покупець оплатити і прийняти брухт чорних металів.
На виконання умов договору, позивач - ТОВ «Дюна-Веста» здійснив продаж брухту чорних металів відповідачу на загальну суму 174 739,20грн., що підтверджується видатковою накладною №ДВ-0028033 від 10.08.2017р., актом приймання металів чорних (вторинних) №34 від 10.08.2017р. та рахунком на оплату №61 від 10.08.2017р.
Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписом представника ТОВ «Завод «Промлит»» в графі “отримав”, засвідченим печаткою відповідача на вказаній видатковій накладній та на Акті приймання металів чорних (вторинних).
Згідно п.п. 3.1, 3.2 договору базова ціна становить 4800грн. за тону включаючи ПДВ. Оплата вартості металобрухту проводиться шляхом перерахування грошових коштів покупцем на розрахунковий рахунок продавця, згідно наданих накладних, і по ціні, встановленій по домовленості сторін, на протязі 7 днів з моменту отримання металобрухту.
Однак, відповідач - ТОВ «Завод “Промлит» оплатив товар з порушенням строків, встановлених п. 3.2 договору купівлі-продажу:
14.09.2017р. в розмірі 100 000грн., що підтверджується платіжним дорученням №3949 від 14.09.2017р. та
16.10.2018р. (після відкриття провадження у справі) в розмірі 74739,20грн.
Отже, як вбачається із розрахунку штрафних санкцій позивача, який міститься в матеріалах справи, за отриманий товар відповідач розрахувався повністю, однак з порушенням встановленого для оплати строку, що і стало підставою нарахування позивачем 3% річних у розмірі 2 826,53грн., інфляційних втрат у розмірі 8 290,60грн. та пені у розмірі 12 142,85грн.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що продавець і покупець несуть відповідальність за невиконання зобов'язань по договору згідно з діючим законодавством України.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 5.2 договору купівлі-продажу при порушенні строків оплати металобрухту покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен прострочений день.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.
У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України та п. 5.2 договору, позивачем нараховано відповідачу 2 826,53 грн. - 3% річних, 8 290,60грн. інфляційних втрат та 12 142,85грн. пені.
У відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні 26.11.2018р. представник відповідача зазначив, що оплата за поставлений брухт відбулась з відстрочкою платежу, що було погоджено між сторонами. Просив суд зменшити розмір пені до 1000грн. у зв'язку з відсутністю у позивача збитків, пов'язаних з відстрочкою платежу.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГК України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Однак, зменшення розміру штрафних санкцій є правом, а не обов'язком суду. Крім цього, під час розгляду справи судом не досліджувались збитки, завдані порушенням зобов'язання, а тому неможливо встановити чи є штрафні санкції надмірно великими.
Також судом враховано, що сума заборгованості в розмірі 74739,20грн. не сплачувалась відповідачем більше року і була погашена лише після звернення позивача з позовом до господарського суду.
Суд, перевіривши розрахунки позивача за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" встановив, що нарахування 2 826,53грн. - 3 % річних, 8 290,60грн. інфляційних втрат та 12 142,85грн. пені є підставними та підлягають до стягнення.
З урахуванням ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 202, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «ПРОМЛИТ» (код ЄДРПОУ 33273933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЮНА-ВЕСТА» (код ЄДРПОУ 32285581) 23 259грн. 98коп. ( в тому числі: 12 142грн. 85коп. пені, 8 290грн. 60коп. інфляційних втрат, 2 826грн. 53коп. - 3% річних), а також 1762грн. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 04.12.2018р.
Суддя О. Г. Слободян