27.11.2018 м. Дніпро Справа № 904/6803/17
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач)
суддів: Коваль Л.А., Верхогляд Т.А.
при секретарі судового засідання Саланжій Т.Ю.
за участю представників сторін учасників справи:
прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області: ОСОБА_1, посвідчення № 034470 від 20.07.2015;
від позивача: ОСОБА_2, посвідчення № 377 від 02.10.2009, представник;
від скаржника: ОСОБА_3, ордер серії ДП № 2204/029 від 27.11.2018, адвокат;
від третьої особи-1: ОСОБА_4, довіреність № 92 від 29.01.2016, представник;
представник третьої особи-2 у судове засідання не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Фірма Медсервіс» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018 у справі № 904/6803/17 (суддя Бондарєв Е.М.) повний текст рішення складено 07.08.2018
за позовом першого заступника прокурора Дніпропетровської області, м. Дніпро в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпро
до Приватного підприємства «Фірма Медсервіс», м. Нікополь Дніпропетровської області
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Нікопольський технікум Національної металургійної академії України, м. Нікополь Дніпропетровської області
третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національної металургійної академії України, м. Дніпро
про стягнення 207575,63 грн. неустойки в розмірі подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення, -
Перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернувся до суду із позовом (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог і відмови від однієї позовної вимоги) про стягнення з Приватного підприємства «Фірма Медсервіс» неустойки в розмірі 207575,63 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно користується орендованими приміщеннями після закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.04.2005 № 12/02-1487-ОД (далі - договір), у зв'язку з чим з посиланням, зокрема, на приписи ст. 785 ЦК України, за період з 01.10.2014 по 31.12.2016 відповідачу нараховано неустойку в розмірі подвійної плати за користування приміщеннями за час прострочення.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2017 позов задоволено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано та в позові відмовлено оскільки до закінчення строку дії договору оренди від 01.04.2005 № 12/02-1487-ОД і протягом місяця після закінчення цього строку, заперечень орендодавця щодо продовження договору на новий строк були відсутні, натомість позивачем 10.07.2014 на адресу відповідача скеровано пропозиції щодо продовження терміну дії договору оренди з вимогою надати необхідні документи відповідно до п. 10.1 договору. При цьому відповідач своєчасно і в повному обсязі сплачував плату за фактичне використання приміщенням, комунальні послуги, здійснив поточний та капітальний ремонт приміщення.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.05.2018 касаційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області задоволено частково, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 у справі № 904/6803/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Верховний Суд у постанові вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували положення частини третьої ст. 6 ЦК України та належним чином не дослідили положення договору з урахуванням змін та доповнень до нього щодо терміну дії договору, умов продовження та припинення, а саме необхідною умовою в цьому випадку для продовження договору оренди державного та комунального майна, окрім заяви однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору, є згода органу, уповноваженого управляти майном, оскільки в даному випадку Міністерство виражає волевиявлення щодо згоди/незгоди на таке продовження, а Відділення ФДМУ позбавлене права укласти такий договір/продовжити його без наявності на це волевиявлення органу, уповноваженого управляти майном, що і передбачено додатковою угодою від 03.11.2009 до договору.
Проте апеляційний господарський суд викладене не врахував, правової оцінки додатковій угоді від 03.11.2009 про внесення змін до договору не надав, аргументи прокурора в цій частині не розглянув. У свою чергу, згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Водночас суд першої інстанції, дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення неустойки з відповідача, починаючи з 01.10.2014, також не врахував положення додаткової угоди від 03.11.2009 до договору, у якій визначено двотижневий строк на вчинення орендарем відповідних дій щодо звільнення приміщення після повідомлення його орендодавцем про рішення органу управління, та, відповідно, не встановив період прострочення, за який можливе нарахування неустойки.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018 у даній справі - позов задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 193487,87 грн. неустойки.
Стягнуто з відповідача на користь Прокуратури Дніпропетровської області витрати по сплаті судового збору у сумі 2902,32 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач оскаржує його в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга мотивована необґрунтованістю та безпідставністю позовних вимог, внаслідок чого оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- відповідач належним чином виконував всі необхідні умови для продовження терміну дії договору оренди і з цього приводу ні у орендодавця, а ні у балансоутримувача не виникало жодного заперечення стосовно можливості продовження терміну дії договору оренди, а у відповідача були законні підстави вважати термін дії договору оренди продовженим;
- договором оренди не передбачено необхідність погоджувати пролонгацію чи внесення будь-яких змін до договору оренди органом управління - Міністерством освіти і науки України, оскільки це не є обов'язковим та не може впливати на рішення Фонду держмайна;
- оскільки позивач в місячний термін, відповідно до ч. 2, 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не повідомив відповідача про припинення дії договору оренди, договір є автоматично поновленим на строк, який був раніше встановлений, а саме - до 30.09.2017;
- позивачем не надано жодного належного доказу в підтвердження факту направлення відповідачу листа № 18-02-06880 від 11.11.2014 щодо неможливості пролонгації договору оренди на новий термін.
З урахуванням зазначеного, апелянт просить судову колегію скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/6803/17 від 02.08.2018 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 відновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Фірма Медсервіс» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018 у справі № 904/6803/17. Розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 17.10.2018. Зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги.
Указом Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд та утворено Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.
03.10.2018 розпочав роботу Центральний апеляційний господарський суд.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 31 ГПК України, у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
На виконання вказаних правових норм забезпечено передачу справи № 904/6803/17 з Дніпропетровського апеляційного господарського суду до Центрального апеляційного господарського суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи № 904/6803/17 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач), суддів: Коваль Л.А., Верхогляд Т.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2018 справу № 904/6803/17 призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.11.2018.
09.11.2018 на адресу Центрального апеляційного господарського суду від позивача у справі надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній посилається на обґрунтованість рішення місцевого господарського суду та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.11.2018 повідомлено учасників справи про дату, час та місце проведення наступного судового засідання.
27.11.2018 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін учасників справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає необхідним відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі оскаржуване відповідачем рішення суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.04.2005 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі - орендодавець, позивач) та Приватним підприємством «Фірма Медсервіс» (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-1487-ОД (далі - договір).
Відповідно до умов цього договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно приміщення в гуртожитку площею 119,05 кв.м., розташоване за адресою: м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 17-А на першому поверсі п'яти поверхового будинку, що перебуває на балансі Нікопольського металургійного технікуму НМАУ, вартість якого, згідно незалежної оцінки становить 59300,00 грн. (п. 1.1. договору).
Відповідно до пунктів 3.1., 3.3. договору, з урахуванням внесених змін додатковою угодою від 13.12.2012, (а. с. 27 том 1), орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2012 року 2654,21 грн. (додаток 3).
Оренда плата за наступний місяць оренди грудень 2012 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за грудень 2012 року. Орендна плата перераховується таким, чином: 50 % до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства у розмірі 1327,11 грн., 50 % балансоутримувачу у розмірі - 1327,10 грн.
Згідно з п. 3.4. договору, орендна плата сплачується орендарем щомісяця у термін не пізніше 07 числа наступного місяця і не залежить від наслідків господарчої діяльності орендаря.
У пункті 5.6. договору, з урахуванням внесених змін додатковою угодою до договору від 08.12.2011, (а. с. 25-26 т. 1) сторони погодили, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання передачі у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати /повної або часткової/ орендованого майна з вини орендаря. Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у триденний термін з дати його підписання. Обов'язок щодо складання акту приймання-передавання покладається на орендаря. У разі ненадання у триденний строк з дати підписання акту приймання-передачі орендодавцеві, зобов'язання орендаря по поверненню орендованого державного майна вважаються не виконаними, а орендар зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування державним майном за час прострочення.
Відповідно до п. 10.1. договір діє з 01 квітня 2005 року до 01 березня 2006 року включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу пожежної інспекції та узгодження балансоутримувача, договір, за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у договорі.
Згідно з п. 10.8. договору, чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суд; банкрутства орендаря; та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.
Додатковою угодою від 08.12.2011 до договору, сторони доповнили п. 10.1. договору другим абзацом в наступній редакції: «Цей договір є пролонгованим з 01.11.2011 по 30.09.2014 включно». Та вирішили, що абзац 2 п. 10.1. вважати абзацом 3 (а. с. 25-26 т. 1).
Також, місцевий господарський суд встановив, що Нікопольський технікум Національної металургійної академії України своїми листами № 523 від 29.07.2014, № 872 від 06.11.2014, № 290 від 26.03.2015, № 422 від 29.05.2015 Регіональному відділення ФДМУ по Дніпропетровській області та листами № 871 від 06.11.2014, № 286 від 24.03.2015 до Міністерства освіти і науки України повідомляв, що не заперечує проти продовження терміну дії спірного договору оренди, з зазначенням про виконання орендарем умов договору: своєчасної сплати орендних платежів, розрахунків за комунальні послуги, проведення поточного та капітального ремонту (а. с. 124-129 т. 1).
На звернення Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області від 12.08.2014 № 07-02-02-04916 до органу управління майном -Міністерства освіти і науки України, останнє листом № 07/08006 відмовлено в можливості пролонгації договору оренди від 01.04.2005 № 12/02-1487-ОД. Вказаний лист отримано позивачем 15.09.2014 (а. с. 32 т. 1).
Листом від 05.11.2014 № 18-02-06880 позивач повідомив відповідача про відмову органу управління - Міністерства освіти і науки України в пролонгації договору оренди від 01.04.2005 № 12/02-1487-ОД на новий термін і втрату чинності договору з 30.09.2014. Відповідачу запропоновано повернути балансоутримувачу орендоване майно по акту приймання-передачі, (а. с. 33 т. 1).
10.11.2014 відповідач звернувся до позивача з заявою щодо повторного звернення до Міністерства освіти і науки України з проханням продовжити вищезазначений договір оренди (а. с. 34 т. 1).
Листом від 14.11.2014 № 07-02-07176, з урахуванням звернення орендодавця, позивач повторно направив лист на адресу Міністерства освіти і науки України (управителя майна) щодо надання згоди на пролонгацію вищезазначеного договору (а. с. 35 т.1).
Однак листом, отриманим позивачем за вх. № 07/10864 від 08.12.2014, Міністерство освіти і науки України вдруге відмовило в наданні згоди на продовження терміну дії договору, про що позивач повідомив відповідача листом від 23.12.2014 № 11-02-08138 (а. с. 36, 37 т. 1).
Відповідно до акту приймання-передачі відповідачем орендоване майно було повернуто орендодавцю лише 31.12.2016 (а. с. 43 т. 1).
Внаслідок невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення орендованого приміщення після закінчення терміну дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про стягнення з відповідача неустойки нарахованої відповідно до ст. 785 ЦК України за період з 01.10.2014 по 31.12.2016 у сумі 207575,63 грн. Вказане вище є причиною виникнення спору.
Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Отже, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.
Законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом поверненням об'єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди. Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої ч. 2 ст. 785 ЦК України, пов'язується з простроченням орендарем виконання зобов'язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.
Частиною 4 ст. 284 ГК України, ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Стаття 764 ЦК України визначає, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Отже, після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, на яких цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує жодна із сторін договору. При цьому такі заперечення мають бути висловлені не пізніше одного місяця після закінчення терміну дії договору оренди.
Згідно із ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до додаткової угоди від 03.11.2009 (а. с. 24 т. 1) про внесення змін до договору, якою сторони погодили, що у разі отримання відмови від органу управління державним майном щодо продовження строку дії договору він вважається припиненим з моменту надходження орендодавцю листа органу управління, орендар повинен звільнити приміщення у двотижневий термін після повідомлення його орендодавцем про рішення органу управління.
Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавець відмовляє в укладенні договору оренди в разі, якщо, зокрема, орган, уповноважений управляти майном, не дає згоди на укладення договору оренди.
Отже, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду про те, що у разі наявності заперечень органу управління майном щодо продовження терміну договору оренди, договір оренди вважається припиненим з моменту надходження орендодавцеві листа органу управління відповідно до зазначеної вище додаткової угоди від 03.11.2009.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на адресу орендодавця надіслав лист від 10.11.2014 № 293 (а. с. 34 том 1) з проханням повторно звернутися до Міністерства освіти і науки України щодо продовження терміну дії договору, а тому відповідачу принаймні з 10.11.2014 було відомо про відмову Міністерства освіти і науки України в продовженні терміну дії договору.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду про припинення дії договору саме з 15.09.2014 - моменту надходження орендодавцю листа органу управління (а. с. 32 т. 1), а орендар повинен був звільнити приміщення у 2-х тижневий термін після повідомлення його орендодавцем про рішення органу управління.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачу принаймні станом на 10.11.2014 було відомо про відмову органом управління в продовженні договору, оскільки орендодавцю був надісланий лист відповідача від 10.11.2014 № 293 (а. с. 34 т. 1) з проханням повторно звернутися до органу управління майном щодо продовження договору. У зв'язку з чим відповідач повинен був повернути приміщення до 25.11.2014.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем обов'язку з повернення орендованого майна протягом 2-х тижнів після повідомлення його орендодавцем про рішення органу управління про відмову в продовженні строком дії договору оренди, а тому, на думку колегії суддів, Господарський суд Дніпропетровської області дійшов до правильного висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог (зміни періоду нарахування) та стягнення неустойки за період з 01.12.2014 по 31.12.2016 у сумі 193487,87 грн. Колегія суддів зауважує на тому, що сума нарахованої судом неустойки за визначений судом період не є предметом оскарження в апеляційному суді, а тому рішення в цій частині слід залишити без змін.
Доводи апелянта стосовно належного виконання ним всіх необхідних дій визначених умовами договору оренди для пролонгації договору, що давало право відповідачу безперешкодного користування орендованим майном, колегія суддів відхиляє, оскільки такі дії відповідача не виключають можливості припинення договору з моменту надходження орендодавцю листа органу управління про відмову в продовженні дії договору, як то визначено додатковою угодою до договору від 03.11.2009 (а. с. 24 т. 1).
Необґрунтованими є посилання апелянта на відсутність доказів належного повідомлення відповідача про відмову органу управління в пролонгації договору, оскільки це спростовується наявною в матеріалах справи заявою відповідача (а. с. 34 т. 1).
Посилання відповідача на відсутність у позивача права власності на майно, яке передано в оренду, колегія суддів відхиляє, оскільки дані обставини не доказані в суді першої інстанції.
Посилання скаржника на те, що договором оренди не передбачено необхідності погоджувати пролонгацію чи внесення будь-яких змін до договору оренди саме з органом управління - Міністерством освіти і науки України, оскільки це не є обов'язковим та не може впливати на рішення Фонду держмайна, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки сторони, будучи вільними у визначенні умов договору, уклали додаткову угоду від 03.11.2009, якою визначено момент припинення дії договору після надходження орендодавцю листа органу управління про відмову в продовженні дії договору, що кореспондується з положеннями ч. 4 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Вищевикладені обставини суд вважає визначальними в цій справі, а тому колегія суддів не надає оцінку іншим доводам апеляційної скарги, оскільки це не впливає на розгляд апеляційної скарги.
При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).
Отже, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції винесено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а скаржником не наведено доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції викладені в рішенні.
За таких обставин апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282, 284 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фірма Медсервіс» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2018 у справі № 904/6803/17 - залишити без змін
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03.12.2018.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Л.А. Коваль
ОСОБА_5
Згідно з оригіналом
помічник судді А.М. Луганський
03.12.2018