28.11.2018 Справа № 904/1075/17
м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),
суддів: Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.
секретар судового засідання Мацекос І.М.
представники сторін:
від позивача: - ОСОБА_1, рішення №31/1 від 16.02.1995, директор
- ОСОБА_2, посвідчення №1919 від 18.01.2011, ордер №881/000026 від 07.06.2018, адвокат
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №7/26-48 від 04.01.2018, представник
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2018 у справі №904/1075/17 (суддя Назаренко Н.Г.; рішення ухвалене о 12:48 год. у місті Дніпро, повне рішення складено 20.04.2018)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Криворізької міської ради, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м.Дніпро
про визнання незаконним та скасування рішення Криворізької міської ради від 31.03.2014 №2626
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРС" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Криворізької міської ради (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення Криворізької міської ради від 31.03.2014 №2626 "Про розгляд звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС". Судові витрати позивач просить віднести на відповідача.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані посиланням на невідповідність оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування законодавству України, а саме: цей правовий акт був прийнятий після відведення земельної ділянки (державна реєстрація від 07.11.2007 №040710800883) площею 0,5978 га для розміщення автостоянки на мкр-ні Східному-3 в Довгинцівському районі міста ОСОБА_4, що знаходиться в користуванні ТОВ "ФОРС", та не може встановлювати категорію для цієї земельної ділянки, так як законодавство України не передбачає встановлення певної категорії за цими актами органу місцевого самоврядування. За твердженням позивача такі обставини є істотними при формуванні договірних відносин з оренди зазначеної земельної ділянки, так як невідповідність рішення Криворізької міської ради №2626 від 31.03.2014 даним Державного земельного кадастру України про правовий статус земельної ділянки, яка перебуває в користуванні у ТОВ "ФОРС", є перешкодою в укладенні додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, що вже мало місце при вирішенні спірних відносин між ТОВ "ФОРС" і Криворізькою міською радою, та порушує права ТОВ "ФОРС", як власника нерухомого майна, та перешкоджає оформленню правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2017 у справі №904/1075/17, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.2017, позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Криворізької міської ради від 31.03.2014 №2626 "Про розгляд звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС". Стягнуто з Криворізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС" 1600,00 грн. судового збору.
За результатами розгляду касаційної скарги Криворізької міської ради постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2017 скасовані судові рішення попередніх інстанцій, справу було передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Передаючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції не встановили обставини стосовно правової природи спірного рішення Криворізької міської ради від 3103.2014 №2626 у даних спірних правовідносинах, а крім того, господарськими судами попередніх інстанцій не було розглянуто клопотання відповідача щодо залучення до участі у справі відповідного відділу Держгеокадастру, як органу, який здійснює ведення, функціонування та адміністрування Державного земельного кадастру, тобто, володіє інформацією про всі земельні ділянки, їх формування, цільове призначення, вид використання та зареєстровані на них права.
При новому розгляді справи рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2018 у справі №904/1075/17 (суддя Назаренко Н.Г.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС" до Криворізької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Криворізької міської ради від 31.03.2014 № 2626 "Про розгляд звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС" - задоволено повністю.
Визнано незаконним та скасовано рішення Криворізької міської ради (код ЄДРПОУ 33874388) від 31.03.2014 № 2626 "Про розгляд звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС" (код ЄДРПОУ 21885304).
Стягнуто з Криворізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС" 1600,00 грн. - судового збору, про що видати наказ.
Означене рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що, як встановлено судом, невідповідність рішення органу місцевого самоврядування законодавству України полягає в тому, що Криворізька міська рада, не приймаючи на сесії міської ради рішень в порядку статті 20 Земельного кодексу України, підтвердила категорію для даної земельної ділянки як землі житлової та громадської забудови, що суперечить зареєстрованим відомостям в системі Державного земельного кадастру, якими зобов'язаний керуватись орган місцевого самоврядування при регулюванні земельних відносин, а саме при визначенні приналежності окремих земельних ділянок до певної категорії. Зазначені обставини є істотними при формуванні договірних відносин з оренди зазначеної земельної ділянки, так як невідповідність рішення Криворізької міської ради №2626 від 31.03.2014 даним Державного земельного кадастру України про правовий статус земельної ділянки, яка перебуває в користуванні у ТОВ "ФОРС", є перешкодою в укладанні додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, порушує права ТОВ "ФОРС", як власника нерухомого майна, та перешкоджає оформленню правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що з врахуванням встановлених в даній справі обставин, спірне рішення Криворізької міської ради №2626 від 31.03.2014 "Про розгляд звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС" є незаконним, а тому підлягають скасуванню в судовому порядку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з означеним рішенням суду першої інстанції, Криворізька міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції поновити пропущений строк на апеляційне оскарження та скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2018 у справі №904/1075/17, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС" до Криворізької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Криворізької міської ради від 31.03.2014 №2626 "Про розгляд звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС". Судовий збір стягнути з позивача.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує, що оспорюване рішення Криворізької міської ради від 31.03.2014 №2626 прийнято компетентним органом в межах наданих законом повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства, відсутня жодна підстава для визнання рішення незаконним. Оспорюваним рішенням було розглянуто звернення ТОВ "ФОРС" щодо зміни категорії земель, а саме: зміни категорії "Землі житлової та громадської забудови" на категорію "Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення". Вимоги ТОВ "ФОРС" визнані безпідставними і необґрунтованими, категорія земельної ділянки правомірно залишена без змін, як "землі житлової та громадської забудови". При цьому ухвалення органом місцевого самоврядування оспорюваного рішення жодним чином не порушує інтересів та прав позивача у справі, з огляду на те, що воно не містить у собі відмови щодо надання земельної ділянки у користування. Вважає посилання суду першої інстанції, як мотиви для прийняття оскарженого судового рішення, на положення статей 152, 155 Земельного кодексу України щодо захисту порушених прав на земельні ділянки, є надуманими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, з підстав відсутності порушення прав ТОВ "ФОРС" як сторони земельних відносин.
Відповідач вказує, що спірна земельна ділянка ніколи не належала до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а впродовж всього періоду користування товариством цією земельною ділянкою, її категорія змін не зазнавала.
Відповідач вказує, що земельна ділянка, що використовується для розміщення автостоянки на мікрорайоні Східному-3 у Довгинцівському районі м. Кривого Рогу, кадастровий номер 1211000000:03:001:0002, за категорією земель відноситься до земель житлової та громадської забудови, що підтверджується: витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.11.2017 №НВ-1205526982017, інформацією Відділу у Криворізькому районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 03.04.2017 №18-4-0.22-17/105-17, висновком Управління Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 27.08.2009 №732, експертним висновком державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування", містобудівним обґрунтуванням ПП "Приват Проект".
Позиція відповідача обґрунтована також посиланням на положення частини 1 статті 11 Закону України "Про Державний земельний кадастр", статей 38, 39, частини 1 статті 67, статті 71 Земельного кодексу України, частини 4 статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 11, 30, 31 Закону України "Про транспорт".
Відповідач вважає невірним обраний позивачем спосіб захисту порушених прав, оскільки Рішення Криворізької міської ради від 31.03.2014 №2626 не є підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків ТОВ "ФОРС" й було ухвалене за результатами розгляду його звернення. Вимоги товариства щодо внесення змін до договору оренди, зокрема, до категорії земельної ділянки, визнано безпідставними і необґрунтованими. Криворізькою міською радою було направлено ТОВ "ФОРС" проект додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди (державна реєстрація від 07.11.2007 №040710800883) для розгляду і підписання відповідно до чинного законодавства України, а категорію земельної ділянки - землі житлової і громадської забудови, залишено без змін. Таким чином, в результаті та після реалізації оскаржуваного рішення міської ради у ТОВ "ФОРС" не виникло цивільного речового права, а тому заявлена позивачем вимога щодо визнання рішення Криворізької міської ради від 31.03.2014 №2626 "Про розгляд звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС" незаконним не може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права у розумінні статті 16 Цивільного кодексу України.
Крім того, відповідач вважає, що оскаржене рішення прийнято господарським судом з порушенням норм процесуального права. Судом порушено вимоги статті 316 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язкового дотримання судом першої інстанції під час нового розгляду справи вказівок, що містяться у постанові суду касаційної інстанції. На думку відповідача в порушення вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України в рішенні викладені лише доводи і докази сторони, на користь якої прийнято рішення.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРС" (позивач) у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2018 в силі.
Позивач вважає, що відхиляючи доводи відповідача, суд надав належну правову оцінку обставинам, пов'язаним з формуванням відомостей щодо спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі України, зазначивши, що таке формування відбулося на підставі затвердженої технічної документації із землеустрою по відведенню цієї земельної ділянки, і зареєстровані відомості про цю земельну ділянку підтверджують її приналежність до певної категорії. Позивач зазначає, що відповідач, як орган місцевого самоврядування, приймаючи рішення від 31.03.2014 №2626 "Про розгляд звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС", допустив порушення вимог закону щодо прав товариства на розпорядження своєю власністю та використання земельної ділянки для цілей, обумовлених господарською діяльністю, не усунув цих порушень в законний спосіб. Суд, надавши правову оцінку всім обставинам справи, правомірно застосував норми матеріального права, і дотримавшись норм процесуального права, вирішив в законний спосіб спір та прийняв законне і обґрунтоване рішення у справі.
Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - третя особа) у відзиві на апеляційну скаргу підтримує доводи відповідача і вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Третя особа вказує, що земельна ділянка, яка використовувалась ТОВ "ФОРС" на умовах оренди надана для розміщення автостоянки поряд з житловим мікрорайоном м.Кривий Ріг - Східний-3 виключно для довгострокового зберігання автомобілів мешканців прилеглих житлових будинків і ніяким чином не може бути віднесена до категорії "землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення". Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм статті 39 Земельного кодексу України. Тоді як відповідно до статті 65 Земельного кодексу України землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. ТОВ "ФОРС" станом на дату здійснення державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (07.11.2007) за зареєстрованими видами економічної діяльності не є промисловим, гірничодобувним, транспортним підприємством, а тому земельна ділянка надана в оренду товариству для розміщення автостоянки поряд з житловим мікрорайоном міста не може бути віднесена до земель транспорту.
14.06.2018 за клопотанням відповідача про залучення доказів, яке задоволено судом апеляційної інстанції, до матеріалів справи долучено копію відповіді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 05.05.2018 №18-4-0.221-4142/2-18 і копію відповіді Відділу у Криворізькому районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 03.05.2018 №248/405-18-0.22, згідно яких земельна ділянка, розташована на мікрорайоні Східному-3 у м. Кривому Розі, кадастровий номер 1211000000:03:001:0002, площею 0,5978 га, сформована (1211000000:03:001:0002), зареєстрована, категорія земель - землі житлової, громадської забудови, цільове призначення землі роздрібної торгівлі та комерційних послуг (1.11.3).
Відповідач також пояснив, що вказаний доказ був отриманий ним після розгляду справи в суді першої інстанції та після надіслання апеляційної скарги до господарського суду Дніпропетровської області, а категорія зазначеної земельної ділянки з моменту її державної реєстрації (07.11.2007) не змінювалася.
30.08.2018 ТОВ "ФОРС" надало заперечення на відзив Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на апеляційну скаргу.
У цих запереченнях позивач звертає увагу на те, що за його офіційним запитом від 05.04.2018 Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру (м. Київ) було надано інформацію з переліком відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:001:0002, які зберігаються на цю земельну ділянку в Державному земельному кадастрі України. Серед цих відомостей відсутні дані, що ця земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови. Позивач зазначає, що жодних офіційних змін до даних Державного земельного кадастру України не вносилося щодо спірної земельної ділянки. Органом державної влади з земельних ресурсів не надано документів (в паперовій формі), які б свідчили про реєстрацію цих відомостей та документів, на підставі, яких вони були змінені і це вказує на те, що відзив на апеляційну скаргу цього органу та додані до нього документи складені без урахування даних Держкомзему України, Держземагентства України та суперечить відомостям, які були отримані ТОВ "ФОРС" в Держгеокадастрі України м. Києва, які додані до матеріалів справи.
У судових засіданнях суду апеляційної інстанції представник відповідача (апелянта) підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, а представники позивача заперечували на її задоволенні, просили залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
У судовому засіданні 28.11.2018 за результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини
З матеріалів справи встановлено, що 28.03.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРС" (надалі також - ТОВ "ФОРС", позивач) звернулося до Криворізької міської ради (надалі також - міська рада, відповідач) із заявою про врегулювання земельних відносин з користування земельною ділянкою, яка є предметом договору оренди (а.с.166-171 том 1).
Як зазначено у заяві позивача від 28.03.2014 до міської ради, його звернення обґрунтоване необхідністю дотримання вимог закону з врегулювання земельних відносин при розгляді питання з укладення додаткової угоди відповідно до Рішення Криворізької міської ради від 26.09.2012 №1427 "Про продовження договорів оренди земельних ділянок". У цьому зверненні позивач звертав увагу на категорію земельної ділянки, вказану у ОСОБА_5 з Державного земельного кадастру №НВ-1200873222013 від 04.11.2013, та з посиланням на Закон України "Про Державний земельний кадастр" просив забезпечити укладання додаткової угоди з урахуванням відомостей зазначених в Державному земельному кадастрі.
За результатами розгляду вказаної вище заяви Криворізька міська рада прийняла Рішення від 31.03.2014 №2626 "Про розгляд звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС" (а.с.17-18 том 1), яким вирішила:
- вважати безпідставними та необґрунтованими вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС" щодо внесення змін до Договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 07.11.2007 №040710800883) шляхом укладання Додаткової угоди до нього про продовження терміну дії договору на підставі рішення міської ради від 26.09.2012 №1427 "Про продовження договору оренди земельних ділянок" (пункт 1 цього Рішення);
- направити ТОВ "ФОРС" проект Додаткової угоди про продовження дії Договору оренди (державна реєстрація від 07.11.2007 №040710800883) для розгляду та підписання відповідно до чинного законодавства України та залишити категорію земельної ділянки без змін, а саме: землі житлової та громадської забудови (пункт 2 цього Рішення);
- Управлінню земельних ресурсів спільно з юридичним управлінням виконкому міської ради у разі подальшого ухилення суб'єкта господарювання від укладання договору оренди земельної ділянки, ужити заходів щодо використання ним зазначеної земельної ділянки у відповідності до чинного законодавства України (пункт 3 цього Рішення);
- контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію міської ради з питань регулювання земельних відносин, планування та забудови міста, міської комунальної власності, координацію роботи - на першого заступника міського голови (пункт 4 цього Рішення).
Предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "ФОРС" визнати незаконним та скасувати означене вище рішення Криворізької міської ради від 31.03.2014 №2626 "Про розгляд звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС" (надалі також - оспорюване рішення) з підстав його невідповідності законодавству України та такого, що створює перешкоди в укладанні додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, що вже мало місце при вирішенні спірних відносин між ТОВ "ФОРС" і Криворізькою міською радою, та порушує права ТОВ "ФОРС", як власника нерухомого майна, та перешкоджає оформленню правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
Як правильно встановив суд першої інстанції, Рішенням Криворізької міської ради від 29.05.2002 №127 "Про поновлення договорів оренди" (пункт 1) поновлено договори оренди землі суб'єктам підприємницької діяльності після закінчення строків, на які укладено договори (додаток). Відповідно до Додатку до цього рішення Товариству з обмеженою відповідальністю "ФОРС" було поновлено договір оренди землі предметом якого, є земельна ділянка площею 0,6 га за адресою: Довгинцівський район, мкр. Східний-3 з цільовим призначенням землі: землі комерційного використання (код 1.11.3) Автостоянка, зі строком оренди 5 років (а.с.63-64 том 1).
На підставі вказаного рішення між Криворізькою міською радою (Орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРС" (Орендар) був укладений Договір оренди земельної ділянки від 10.09.2002 (а.с.86-90 том 1).
В подальшому Криворізькою міською радою прийняте Рішення від 29.08.2007 №1710 "Про поновлення договорів оренди земельної ділянки", за яким, керуючись статтями 33 Закону України "Про оренду землі" було поновлено договори оренди земельних ділянок суб'єктам господарювання та громадянам після закінчення строків, на які їх було укладено (додаток) (а.с.34-35 або 41 том 1).
Відповідно до Додатку до Рішення Криворізької міської ради №1710 від 29.08.2007, суб'єктів господарювання, яким продовжуються договори оренди земельних ділянок у землекористувача - ТОВ "ФОРС" у користуванні перебуває земельна ділянка площею 0,5978 га на підставі договору оренди терміном дії до 10.09.2007 з цільовим призначенням "землі комерційного використання" (код 1.11.3) (а.с.36 том 1)
02.10.2007 між Криворізькою міською радою та ТОВ "ФОРС" на підставі Рішення Криворізької міської ради від 29.08.2007 №1710, укладено Договір оренди земельної ділянки (а.с.37-40 том 1).
Відповідно до пунктів 1-3 та 5 Договору оренди від 02.10.2007, в строкове платне користування від Криворізької міської ради до ТОВ "ФОРС" була передана земельна ділянка площею 0,5978 га для розміщення автостоянки, яка знаходиться на мкр. Східний-3 у Довгинцівському районі м. Кривого Рогу, кадастровий номер земельної ділянки: 1211000000:03:001:0002 зі строком дії договору - 5 років.
Договір був зареєстрований у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.2007 №040710800883.
В подальшому Криворізькою міською радою було прийнято Рішення від 25.11.2009 за №3586 "Про затвердження матеріалів вибору земельних ділянок та надання дозволу на укладання проектів відведення земельних ділянок". Пунктами 1 і 3 цього Рішення замовникам-громадянам і суб'єктам господарювання, зокрема ТОВ "ФОРС", затверджено матеріали вибору земельних ділянок (додатки 1-3) та визначені ними містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок (додатки 1, 2); надано дозвіл на складання проектів відведення земельних ділянок згідно з додатками 1-3 (об'єкт будівництва - будівництво станції технічного обслуговування на території існуючої автостоянки, адреса: вул. Лісового, 46 у Довгинцівському районі м.Кривого Рогу, площа земельної ділянки 0,5978 га) (а.с.86-87 або 109-110 том 2).
Підставою для ухвалення цього рішення Криворізької міської ради слугував також Висновок Управління Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 27.08.2009 №732, відповідно до якого товариству погоджується земельна ділянка для розташування СТО на території існуючої автостоянки, яка за категорією земель відноситься до "земель житлової та громадської забудови" з кодом цільового використання 1.11.3 - роздрібної торгівлі та комерційних послуг і 1.13.3 - житлової забудови і громадського призначення (а.с.90 або 114 том 2).
Рішенням Криворізької міської ради №789 від 21.12.2011 "Про затвердження Генерального плану м. Кривий Ріг" затверджено Генеральний план м. Кривий Ріг, розроблений Державним підприємством Державний інститут по проектуванню підприємств гірничорудної промисловості "Кривбаспроект" (а.с.46 том 1).
Рішення Криворізької міської ради №1427 від 26.09.2012 було продовжено договори оренди земельних ділянок суб'єктам господарювання та громадянам (додаток) та попереджено їх, що землі загального користування відповідно до статті 83 Земельного кодексу України не можуть передаватися у приватну власність (пункт 1); визначено розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками в трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України (а.с.19 том 1).
Відповідно до додатку до Рішення Криворізької міської ради №1427 від 26.09.2012, у переліку суб'єктів господарювання, яким продовжуються договори оренди земельних ділянок, зазначений землекористувач - ТОВ "ФОРС", у користуванні якого перебуває земельна ділянка площею 0,5978 га на підставі договору оренди №040710800883 до 07.11.2012 (а.с.19 том 1).
Рішенням Криворізької міської ради від 26.06.2013 №2044 "Про затвердження плану зонування територій м. Кривого Рогу" затверджено план зонування території м. Кривого Рогу, з якого вбачається, що земельна ділянка, яка є предметом договору оренди між сторонами, розташована в мікрорайоні Східний-3 у Довгинцівському районі м.Кривого Рогу та відноситься до земель житлової та громадської забудови (а.с.47-49 том 1).
Про державну реєстрацію означеної земельної ділянки до матеріалів справи надані такі докази:
- згідно ОСОБА_5 з технічної документації нормативно грошової оцінки земельної ділянки за № 1264 від 16.07.2007, наданого Дніпропетровським обласним управлінням земельних ресурсів Криворізького міського управління земельних ресурсів, станом на 01.01.2006 земельна ділянка площею 5978 кв. м з назвою: "розміщення автостоянки" має нормативно грошову оцінку 2573887,68 грн. (а.с.42-43 том 1);
- згідно ОСОБА_5 з Державного земельного кадастру з датою формування 04.11.2013 за №НВ-1200873222013, виданого державним кадастровим реєстратором управління Держземагентства у Криворізькому районі Дніпропетровської області, земельна ділянка кадастровий номер 1211000000:03:001:0002 площею 0,5978 га, розташована за адресою м.Кривий Ріг, мкр.Східний-3 комунальної форми власності, віднесена до "земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики та іншого призначення". Проект землеустрою щодо відведення розроблено 18.11.1999 Науково-виробничим підприємством "Укргеопроект" (а.с.20-23 том 1);
- згідно ОСОБА_5 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №18-404-99.16-6790/2-16 від 19.09.2016 спірна земельна ділянка розташована у межах економіко-планувальної зони ДВ-2 (а.с.7 том 2);
- згідно ОСОБА_5 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1205526982017 від 27.11.2017 земельна ділянка кадастровий номер 1211000000:03:001:0002 площею 0,5978 га, розташована за адресою м.Кривий Ріг, мкр.Східний-3 комунальної форми власності, віднесена до "земель житлової та громадської забудови" з цільовим призначенням за кодом 1.11.3 та видом використання "розміщення автостоянки" (а.с.8-10 том 2).
У листі голови комісії з ліквідації Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 14.03.2017 №18-404-99.17-881/2-17 вказано, що державна реєстрація земельної ділянки площею 0,5978 га для розміщення автостоянки на мікрорайоні Східному-3 у Довгинцівському районі м. Кривого Рогу здійснювалася вперше 07.11.2007 Криворізьким міським відділом ДРФ ДП ЦДЗК при реєстрації ТОВ "ФОРС" договору оренди на цю ділянку (договір оренди №040710800883 від 07.11.2007). Надати проект землеустрою Управління позбавлене можливості через те, що проект землеустрою щодо відведення ТОВ "ФОРС" земельної ділянки, був розроблений ТОВ "НВП "Укргеопроект" у 1999 році і до Місцевого фонду документації із землеустрою від розробника не передавався (а.с.31 том 1).
Втім, як вбачається з наданих до судової справи матеріалів витягів з виконаного у 1999 році Науково-виробничим підприємством "Укргеопроект" Проекту відведення земельної ділянки, зокрема копії Технічного звіту по топографо-геодезичним роботам по проекту відведення земельної ділянки ТОВ "ФОРС" (виконаний у 1996 році Криворізьким відділом Дніпропетровського державного інституту інженерно-технічних вишукувань) та Технічного звіту по коригуванню меж земельної ділянки під розміщення автостоянки по вул. Лісового у МКР "Східний-3" ТОВ "ФОРС" (виконаний у 1999 році Науково-виробничим підприємством "Укргеопроект") спеціалізованими організаціями було виконано топо-геодезичні, проектні та юридичні роботи по встановленню меж земельної ділянки для розташування відкритої платної стоянки автотранспорту на мікрорайоні 2-3 "Східний" Довгинцівський район, де в характеристиці земель зазначено, що ділянка 0,8 га розташована в межах МКР "Східний" на території, раніше відведеної під будівництво загальногромадського центру та віднесено до земель, які використовуються в комерційних цілях (а.с.11, 26-32 том 2).
Також в матеріалах Проекту відведення земельної ділянки Науково-виробниче підприємство "Укргеопроект" серед інших документів міститься:
- лист Криворізького міського управління земельних ресурсів від 27.09.2007 №2789/5 "Про підтвердження присвоєння кадастрових номерів", у якому зазначено, що для земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:001:0002 визначено таке цільове використання, як "розміщення автостоянки" (а.с.38 том 2);
- видана Криворізьким міським управлінням земельних ресурсів Довідка про визначення грошової оцінки земельної ділянки №12д від 24.02.2000, у якій також зазначено, що цільове призначення земельної ділянки - "під розміщення автостоянки" (а.с.39 том 2);
- Висновок №42 від 27.09.1996 Управління містобудування та земельних ресурсів по робочому проекту тимчасової платної автостоянки на 150-200 автомашин в мкр 2-3 "Східний" в Довгинцівському районі про те, що ділянка 0,8 га розташована на території, відведеної для будівництва загально громадського центру (а.с.23-34 том 2).
ОСОБА_5 листа начальника Відділу у Криворізькому районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 03.04.2017 №18.4-0.22-17/105-17, спірна земельна ділянка відноситься до категорії "земель житлової та громадської забудови".
Листом Державного комітету України із земельних ресурсів від 04.02.2011 №1508/22/11-11 ТОВ "ФОРС" повідомлено про те, що спірна земельна ділянка, відповідно до "Звіту про наявність земель та розподілу їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності" (форма 6-зем), обліковується у рядку 68 "Автомобільний транспорт" та у графі 42 "Забудовані землі, що використовуються в комерційних цілях". Дану земельну ділянку ураховано в графі 42 форми 6-зем, як земельну ділянку, на якій проводиться підприємницька діяльність (надаються платні послуги із зберігання транспортних засобів з метою отримання прибутку). Вид економічної діяльності "надання інших індивідуальних послуг" код 93.05.0 входить до переліку видів діяльності на землях комерційного та іншого використання (у графі 42) зазначеної інструкції (а.с.97 том 3).
ОСОБА_5 Довідки Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку) від 05.04.2018 спірна земельна ділянка за цільовим призначенням має код 1.11.3 (а.с.169 том 2).
ОСОБА_5 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.06.2017 №НВ-1204924442017 спірна земельна ділянка комунальної форми власності віднесена до категорії земель - "землі житлової та громадської забудови", має цільове призначення за кодом 1.11.3 та вид використання "розміщення автостоянки" (а.с.70 том 3).
З відповіді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 05.05.2018 №18-4-0.221-4142/2-18 і відповіді Відділу у Криворізькому районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 03.05.2018 №248/405-18-0.22, вбачається, що земельна ділянка, розташована на мікрорайоні Східному-3 у м. Кривому Розі, кадастровий номер 1211000000:03:001:0002, площею 0,5978 га, сформована (1211000000:03:001:0002), зареєстрована, категорія земель - "землі житлової, громадської забудови", цільове призначення землі роздрібної торгівлі та комерційних послуг (1.11.3), категорія зазначеної земельної ділянки з моменту її державної реєстрації (07.11.2007) не змінювалася.
Таким чином, за останніми даними з Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка віднесена до категорії земель "землі житлової та громадської забудови" з цільовим призначенням за кодом 1.11.3 та видом використання "розміщення автостоянки".
ОСОБА_5 даних фінансової звітності суб'єкта малого підприємництва - ТОВ "ФОРС" станом на 01.10.2007, тобто на час укладання основного договору оренди спірної земельної ділянки, ця земельна ділянка використовувалась для здійснення підприємницької діяльності згідно КВЕД 62.21.2 - функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту. В подальшому, у зв'язку зі зміною в системі обліку видів економічної діяльності, яка здійснюється в Україні, були зроблені відповідні коригування і цей вид діяльності обліковується як 52.21. - допоміжне обслуговування наземного транспорту.
На цей час саме така діяльність передбачає використання автостоянок окремими суб'єктами господарювання в Україні.
Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва, ОСОБА_5 та Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує фактичну діяльність позивача з надання послуг автостоянки та технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів (а.с. 74, 76, 78 та 79 том 2).
Як вбачається із Висновків та рекомендацій, напрацьованих на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, містобудування, комунальної власності міста 22 квітня 2016 року наявність Рішення міської ради від 31.03.2014 №2626 "Про розгляд звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС", яким було відмовлено ТОВ "ФОРС" у задоволенні вимог стосовно зміни категорії земельної ділянки для існуючої платної автостоянки на мкр. Східному-3 у Довгинцівському районі в подальшому слугувало підставою для залишення без розгляду наступної заяви ТОВ "ФОРС" від 10.03.2016 (вх. вик. №1022/17 від 12.03.2016) та підставою вважати недоцільним підготовку відповідного проекту рішення на чергове засідання міської ради (а.с.80-82 том 2).
Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду
Звертаючись із позовом, позивач вказує на те, що оспорюванним рішенням міська рада не може встановлювати категорію для спірної земельної ділянки, так як законодавство України не передбачає встановлення певної категорії за цими актами органу місцевого самоврядування. За твердженням позивача такі обставини є істотними при формуванні договірних відносин з оренди зазначеної земельної ділянки, так як невідповідність рішення Криворізької міської ради №2626 від 31.03.2014 "Про розгляд звернення товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС" даним Державного земельного кадастру України про правовий статус земельної ділянки, яка перебуває в користуванні у ТОВ "ФОРС", є перешкодою в укладенні додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, що вже мало місце при вирішенні спірних відносин між ТОВ "ФОРС" і Криворізькою міською радою, та порушує права ТОВ "ФОРС", як власника нерухомого майна, та перешкоджає оформленню правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
В матеріали справи позивачем надано копії:
- заяви ТОВ "ФОРС" від 22.08.2013 "ОСОБА_6 розгляду та підписання органом місцевого самоврядування додаткової угоди №1 про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 07.11.2007 №04071080883) та внесення змін до нього" з додатками, з доказами повідомлення про вручення поштового відправлення;
- листа Управління Держземагенства у Криворізькому районі Дніпропетровської області від 23.07.2013 №3997/5;
- листа-відповіді Криворізької міської ради від 14.11.2013 №6/26-4062 "Про розгляд звернення" за підписом першого заступника міського голови ОСОБА_7;
- заяви від 06.12.2013 "Про дотримання Криворізькою міською радою вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по поверненню ТОВ "ФОРС" підписаних примірників додаткової угоди для подальшої реєстрації права оренди земельної ділянки, розташованої на мкрн. Східний-3 у Довгинцівському районі м. Кривого Рогу" з додатками, з доказами повідомлення про вручення поштового відправлення;
- копію листа Державного комітету України із земельних ресурсів №1508/22/11-11 від 04.02.2011 за підписом Голови комісії з проведення реорганізації ОСОБА_8;
- копію заяви ТОВ "ФОРС" від 13.02.2014;
- копію протоколу розбіжностей до проекту додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 07 листопада 2007 №040710800883) та внесення змін до нього, яка укладається між Криворізькою міською радою та ТОВ "ФОРС" з доказами про направлення;
- копію заяви від 12.09.2013 "ОСОБА_6 врегулювання земельних відносин між Криворізькою міською радою та ТОВ "ФОРС" шляхом підписання додаткової угоди №1 про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 07 листопада 2007 №040710800883), наданої 22.08.2013 на розгляд та підписання ТОВ "ФОРС" до органу місцевого самоврядування - Криворізької міської ради у відповідності до рішення міської ради від 26.09.2013 №1427" з доказами повідомлення про вручення поштового відправлення та описом поштового відправлення;
- копію додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 07.11.2007 №040710800883), підготовленої Криворізькою міською радою;
- копію Додаткової угоди №1 про продовження терміну дії Договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 07.11.2007 №040710800883) та внесення змін до нього від 22.08.2013.
З наведених вище документів (а.с.86-119 том 3) вбачається, що прийняттю міською радою оспореного рішення передували перемови між позивачем та відповідачем з питання врегулювання земельних відносин, зокрема шляхом укладення додаткової угоди до означеного договору оренди, перешкодою чому стали протиріччя у визначенні категорії земельної ділянки.
Відтак причиною спору є питання про правомірність означеного вище рішення міської ради про відмову позивачеві, як орендареві земельної ділянки, в укладанні додаткової угоди про продовження дії договору оренди на умовах, які передбачають, що категорія земельної ділянки є - "землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення", а не - "землі житлової та громадської забудови" при тому, що цільове використання залишається незмінним, а саме за кодом 1.11.3 та видом - "розміщення автостоянки".
Спірні правовідносини сторін виникли з договору оренди земельної ділянки, а тому регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та Господарського кодексу України, а також законодавством, що регулює сферу земельних правовідносин.
Стаття 13 Конституції України встановлює, що земля є об'єктом власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування.
ОСОБА_5 з частинами 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
ОСОБА_5 зі статтею 9 Земельного кодексу України передача земельних ділянок у власність чи користування громадян чи юридичних осіб відноситься до повноважень міської ради.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, пов'язаних з зареєстрованими відомостями в Державному земельному кадастрі України, суд першої інстанції виходив з того, що цільове призначення земельної ділянки за категорією як "землі промисловості, транспорті, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення" під розміщення автостоянки було визначено на підставі Проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки, виконаного Науково-виробничим підприємством "Укргеопроект" 18.11.1999 для відведення ТОВ "ФОРС" земельної ділянки, до цього часу зміни до технічної документації із землеустрою не вносились, і це вказує на те, що орган місцевого самоврядування не встановлював і не міг встановити (за відсутності документації із землеустрою) іншу категорію земельної ділянки.
За висновком суду першої інстанції невідповідність рішення органу місцевого самоврядування законодавству України полягає в тому, що Криворізька міська рада не приймаючи на сесії міської ради рішень в порядку статті 20 Земельного кодексу України, підтвердила категорію для даної земельної ділянки як землі житлової та громадської забудови, що суперечить зареєстрованим відомостям в системі Державного земельного кадастру, якими зобов'язаний керуватись орган місцевого самоврядування при регулюванні земельних відносин, а саме при визначенні приналежності окремих земельних ділянок до певної категорії.
Суд першої інстанції відзначив, що станом на дату звернення до суду з позовною заявою рішення органу місцевого самоврядування про встановлення категорії даної земельної ділянки, як "землі житлової та громадської забудови" є незаконним, оскільки зазначена земельна ділянка зареєстрована за іншою категорією, а саме: як землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Посилання органу місцевого самоврядування в рішенні міської ради №2626 від 21.03.2014 "Про розгляд звернення товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС" на те, що земельна ділянка на мкр-н Східний-3 у Довгинцівському районі м.Кривого Рогу належить до земель житлової та громадської забудови з посиланням на Генеральний План м. Кривого Рогу, затвердженого рішенням міської ради від 21.12.2011 №789, та План зонування території м. Кривого Рогу затвердженого рішенням міської ради від 26.06.2013 №2044, визнано судом першої інстанції безпідставним, так як по-перше, ці правові акти органу місцевого самоврядування були прийняті після відведення земельної ділянки, що знаходиться в користуванні ТОВ "ФОРС", а по-друге, не встановлюють і не можуть встановлювати категорію для цієї земельної ділянки, так як законодавство України не передбачає встановлення певної категорії за цими актами органу місцевого самоврядування.
Відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" скасування будь-яких відомостей щодо земельної ділянки здійснюється державним кадастровим реєстратором виключно на підставі прийнятого рішення з одночасним закриттям Поземельної книги на цю земельну ділянку, а, як встановив суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів про вчинення таких дій, та відповідач зі своєї сторони протягом розгляду справи не надав жодного доказу в підтвердження своєї позиції щодо обґрунтованості прийняття рішення, щодо скасування відомостей щодо категорії земельної ділянки.
При цьому суд першої інстанції не прийняв наявну в матеріалах справи відповідь Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відділу у Криворізькому районі за №18-4-0.22-17/105-17 від 03.04.2017, надану на лист №332 від 21.03.2017, згідно з якою земельна ділянка на мкр-ні Східному-3 відповідно до статті 38 Земельного кодексу України відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови (а.с.65 том 1), встановивши, що текст вищезазначеної відповіді сформовано таким чином, що з його змісту неможливо дійти висновку про яку саме земельну ділянку, віднесеної відповідно до статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови йдеться мова і коли відбулися таке віднесення.
Зазначені обставини визнані судом першої інстанції як істотні при формуванні договірних відносин з оренди зазначеної земельної ділянки, так як невідповідність рішення Криворізької міської ради №2626 від 31.03.2014 "Про розгляд звернення товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС" даним Державного земельного кадастру України про правовий статус земельної ділянки, яка перебуває в користуванні у ТОВ "ФОРС", є перешкодою в укладанні додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, та порушує права ТОВ "ФОРС", як власника нерухомого майна та перешкоджає оформленню правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції
Положення частини першої та четвертої статті 11 Цивільного кодексу України визначають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у спосіб визначений законом і, зокрема, шляхом визнання незаконними рішення органу державної влади, його посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання та свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.
В частині 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
ОСОБА_5 зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що пунктом 2 оспорюваного рішення Криворізької міської ради від 31.03.2014 №2626, "залишено категорію земельної ділянки без змін, а саме: землі житлової та громадської забудови" (а.с.17-18 том 1).
При цьому суд першої інстанції встановив, що зі змісту рішення №2626 від 31.03.2014 вбачається, що Криворізька міська рада вважає, що категорія даної земельної ділянки як "землі житлової та громадської забудови" була начебто визначена в рішенні міської ради від 29.08.2007 №1710 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок", на підставі якого було укладено договір оренди земельної ділянки терміном на 5 років, узгоджений та підписаний сторонами. Однак рішення Криворізької міської ради №1710 від 29.08.2007 було прийнято виключно на підставі матеріалів наданих Криворізьким міським управлінням земельних ресурсів з підстав належного виконання умов договору землекористувачами, до яких належить ТОВ "ФОРС" і стосувалось лише продовження терміну дії договорів оренди землі. Питання встановлення категорії земельної ділянки, землекористувачем якої є ТОВ "ФОРС", як земель житлової та громадської забудови, при прийнятті цього рішення не розглядалось, та такі положення відсутні в самому рішенні органу місцевого самоврядування, на яке посилається Криворізька міська рада, як на підставу відмови в задоволенні звернення ТОВ "ФОРС".
Між тим колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що як вбачається з встановлених судом обставин, оспорюване рішення міської ради було прийняте відповідачем в межах господарських правовідносин, які виникли з приводу користування земельною ділянкою комунальної форми власності під час розгляду пропозиції орендаря про внесення змін до діючого договору оренди земельної ділянки.
При цьому оспорюване рішення міської ради в одній своїй частині (пункт 1 рішення) є насамперед відповіддю орендарю на пропозицію щодо внесення змін до господарського договору, яка за своїм змістом не є ненормативним актом індивідуальної дії.
Разом із цим в іншій частині оспорюване рішення (пункт 2 рішення) містить припис орендарю про необхідність укладання ним додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди, виходячи із того, що земельна ділянка, яка є предметом цього договору, віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови.
Таким чином, відповідач фактично установив (визначив) в оспорюваному рішенні у взаємних правовідносинах із позивачем певну категорію земель щодо земельної ділянки, яка є предметом договору оренди, та зобов'язав відповідача прийняти такий стан речей, як суттєву умову господарських правовідносин з приводу подальшого користування зазначеною земельною ділянкою.
Отже, оскільки обидві частини такого рішення органу місцевого самоврядування є нерозривно пов'язаними між собою, в цілому оспорюване рішення відповідача слід оцінювати як ненормативний акт індивідуальної дії, який встановлює для позивача певні обов'язки, а саме укласти додаткову угоду до договору оренди на умовах, які запропоновані міською радою.
Тому колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що оспорюване рішення слід розцінювати як акт органу місцевого самоврядування, яким була встановлена категорія для спірної земельної ділянки, оскільки. як зазначено вище, це не було ані метою, ані предметом цього рішення.
Відтак, вирішуючи питання про правильність обраного позивачем способу захисту порушеного права, з урахуванням встановлених судом обставин, колегія суддів вважає, що таке рішення відповідача не є нормативним актом, який встановлює категорію спірної земельної ділянки, як землі житлової та громадської забудови, а є ненормативним актом індивідуальної дії, який вичерпує свою дію за фактом його прийняття безпосередньо з питання про розгляд пропозиції позивача про продовження дії договору оренди, яка була розглянута міською радою та за результатами її розгляду мало місце їх відхилення та внесення зустрічної пропозиції про поновлення договору оренди на умовах, які запропоновані міською радою, тобто орендодавцем.
Частина друга статті 792 Цивільного кодексу України визначає, що відносини найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 цього Закону передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Порядок поновлення договорів оренди землі регулюється статтею 33 Закону України "Про оренду землі".
У даному випадку суд апеляційної інстанції не вбачає порушення прав позивача, які випливають безпосередньо із договору оренди спірної земельної ділянки на продовження строку користування цією земельною ділянкою, оскільки відповідач висловив свою згоду на продовження строку дії цього договору, але на інших умовах, а позивач зі своєї сторони має право не приймати таких умов та відмовитися від договору оренди або прийняти пропозицію відповідача та продовжити користування земельною ділянкою на умовах, запропонованих міською радою.
ОСОБА_6 спору, який виник між сторонами з приводу окремої умови такого договору, як зазначення в умовах договору категорії земельної ділянки, яка передається в оренду позивачеві, яку сторони вважають суттєвою умовою, то такий спір фактично є спором про внесення змін до умов договору, який у своєму тексті не містить будь-яких посилань на категорію орендованої земельної ділянки, а тому має вирішуватися у відповідний спосіб, а не шляхом визнання незаконним та скасування рішення, яке містить погодження на продовженні строку дії договору оренди, тобто спрямоване не відновлення правомочностей позивача як орендаря земельної ділянки.
Тому колегія суддів вважає помилковим застосуванням судом першої інстанції у даному спорі правової позиції про те, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. Та що у такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень (викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №1620/992/12 К/9901/1934/18).
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про неправильно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, який є неефективним, а відтак належним способом захисту його порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
В оцінці решти доводів сторін з приводу правильності відзначення в оспорюваному рішенні міської ради такої категорії земель як "землі громадської та житлової забудови", що має бути визначена як істотна умова договору оренди, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
За приписами статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття спірного рішення), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. (…) Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 123 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
Підставами віднесення земельної ділянки до певної категорії є відповідні норми Земельного кодексу України, які регламентують перелік об'єктів нерухомого майна з певним функціональним призначенням в співвідношенні з певними земельними ділянками, на яких вони розміщені.
Так, положення частин 1 і 2 статті 18 Земельного кодексу України встановлюють, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
За статтею 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Положення частин 1 і 2 статті 20 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладання договору оренди) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
За приписами частини першої статті 20 Земельного кодексу України (в редакції Закону №3123-VI від 03.03.2011 та Закону №5395-VI від 02.10.2012) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
За приписами частини другої статті 20 Земельного кодексу України (в редакції Закону №5395-VI від 02.10.2012) зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
В абзаці 1 частини другої статті 20 Земельного кодексу України (в редакції згідно із Законом №1702-VI від 05.11.2009) встановлено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Стаття 21 Земельного кодексу України (в редакції Закону №3123-VI від 03.03.2011) встановлює наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель. Так порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:
а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;
б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;
в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;
г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
З наведених вище норм випливає, що віднесення земель до певної категорії та зміна категорії земель за їх цільовим призначенням в межах міста ОСОБА_4 знаходиться в повноваженнях міської ради, та має відбуватися за відповідними проектами землеустрою щодо їх відведення, а позивачу, як користувачу, надано право самостійно визначати вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
За визначенням земель житлової та громадської забудови, яке наведено в статті 38 Земельного кодексу України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
За приписами стаття 39 Земельного кодексу України (із змінами, внесеними згідно з Законами (№1704-VI від 05.11.2009; №4215-VI від 22.12.2011) використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
За визначенням земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яке наведено в частині 1 статті 65 Земельного кодексу України, землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.
Частина перша статті 71 Земельного кодексу України встановлює, що до земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об'єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.
Відповідно до частини другої статті 71 Земельного кодексу України до земель дорожнього господарства належать землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:
а) паралельні об'їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди;
б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу;
в) будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами;
г) захисні насадження.
За приписами частини 2 статті 65 Земельного кодексу України порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.
Частина перша статті 11 Закону України "Про транспорт" встановлює, що землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації. Розміщення споруд та інших об'єктів транспорту на землях, наданих в користування підприємствам транспорту, здійснюється за погодженням з місцевими органами влади і самоврядування з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами.
ОСОБА_5 статті 30 Закону України "Про транспорт" до складу автомобільного транспорту входять підприємства автомобільного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, авторемонтні і шиноремонтні підприємства, рухомий склад автомобільного транспорту, транспортно-експедиційні підприємства, а також автовокзали і автостанції, навчальні заклади, ремонтно-будівельні організації та соціально-побутові заклади, інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.
За частиною першою статті 31 Закону України "Про транспорт" до земель автомобільного транспорту належать землі, надані в користування під споруди і устаткування енергетичного, гаражного та паливно-роздавального господарства, автовокзали, автостанції, лінійні виробничі споруди, службово-технічні будівлі, станції технічного обслуговування, автозаправні станції, автотранспортні, транспортно-експедиційні підприємства, авторемонтні заводи, бази, вантажні двори, майданчики контейнерні та для перечеплення, службові та культурно-побутові приміщення й інші об'єкти, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу
Вирішуючи питання, до якої саме категорії земель віднесено спірну земельну ділянку - до "земель житлової та громадської забудови" чи до "земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони", колегія суддів суду апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Документація із землеустрою (землевпорядна документація) - це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.
В силу наведених вище положень статті 20 Земельного кодексу України визначення категорії земельної ділянки відбувається при затвердженні міською радою проекту землеустрою, враховуючи її основне цільове призначення.
Як вбачається з Рішення Криворізької міської ради від 25.11.2009 за №3586 "Про затвердження матеріалів вибору земельних ділянок та надання дозволу на укладення проектів відведення земельних ділянок" наданий дозвіл на складання проектів відведення земельних ділянок на території існуючої автостоянки, адреса: вул. Лісового, 46 у Довгинцівському районі м. Кривого Рогу, площа земельної ділянки 0,5978 га (а.с.86-87 або 109-110 том 2), відповідно до якого позивачу (ТОВ "ФОРС") було погоджено земельну ділянку для розташування СТО на території існуючої автостоянки, яка за категорією земель відноситься до земель житлової та громадської забудови з кодом цільового використання 1.11.3 - роздрібної торгівлі та комерційних послуг і 1.13.3. - житлової забудови і громадського призначення (а.с.89-90 том 2).
Між тим, відповідне рішення міської ради про затвердження означеного вище проекту землеустрою в матеріали справи сторонами не надано.
Наведеним спростовуються доводи позивача про те, що спірна земельна ділянка первісно виділялась із земель, які були віднесенні до категорії "землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони".
Матеріали справи не містять також й належних доказів, як от прийнятого у встановленому законом порядку рішення міської ради, згідно до якого спірну земельну ділянку віднесено до категорії "земель житлової забудови і громадського призначення".
Втім до матеріалів справи надано Рішення Криворізької міської ради від 26.06.2013 №2044 "Про затвердження плану зонування територій м. Кривого Рогу", з якого вбачається, що земельна ділянка, яка є предметом договору оренди між сторонами, розташована в мікрорайоні Східний-3 у Довгинцівському районі м. Кривого Рогу в межах земель, які відносяться до земель житлової та громадської забудови (а.с.47-49 том 1).
В силу статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
ОСОБА_6 посилань позивача на відомості з Державного земельного кадастру, колегія суддів враховує наступне.
ОСОБА_5 статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: обов'язковості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об'єкти; єдності методології ведення Державного земельного кадастру; об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону; відкритості та доступності відомостей Державного земельного кадастру, законності їх одержання, поширення і зберігання; безперервності внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру, що змінюються; документування всіх відомостей Державного земельного кадастру.
ОСОБА_5 статті 19 Закону України "Про Державний земельний кадастр" для ведення Державного земельного кадастру використовуються класифікатори, довідники та бази даних, які ведуться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а також державні та галузеві класифікатори, довідники та бази даних, які ведуться іншими центральними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру визначений статті 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр", частиною 2 якої встановлено, що витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки, сформований як викопіювання з кадастрової карти (плану) території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Відповідно до підпункту 10 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012, до Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про земельні ділянки як цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель):
категорія земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з документацією із землеустрою;
вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно із частиною п'ятою статті 20 Земельного кодексу України.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості Державного земельного кадастру є офіційними.
Дослідивши надані сторонами в матеріали даної справи ОСОБА_5 з Державного земельного кадастру колегія суддів встановила, що:
- ОСОБА_5 за №1264 від 16.07.2007 - не містить даних про категорію спірної земельної ділянки;
- ОСОБА_5 за №НВ-1200873222013 від 04.11.2013 - містить дані про категорію земель - "землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення";
- ОСОБА_5 за №18-404-99.16-6790/2-16 від 19.09.2016 - не містить даних про категорію спірної земельної ділянки;
- ОСОБА_5 за №НВ-1204924442017 від 23.06.2017 - містить дані про категорію земель - "землі житлової та громадської забудови";
- ОСОБА_5 за №НВ-1205526982017 від 27.11.2017 - містить дані про категорію земель - "землі житлової та громадської забудови".
Наведене вище свідчить про те, що дані Державного земельного кадастру щодо спірної ділянки протягом користування її одним й тим самим орендарем змінювались.
При цьому, як зазначено у ОСОБА_5 за №НВ-1200873222013 від 04.11.2013, на який посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, так і в останньому ОСОБА_5 №НВ-1205526982017 від 27.11.2017, який був наданий відповідачем на підтвердження своїх заперечень, інформацією про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, є Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 18.11.1999 Науково-виробничого підприємства "Укргеопроект", ОСОБА_9
Між тим, як вказано вище, розробниками цього проекту було зазначено лише про те, що спірна ділянка розташована в межах МКП Східний на території раніше відведеної під будівництво загальногромадського центру та віднесено до земель, які використовуються в комерційних цілях. Тобто цей Проект не відносить спірну земельну ділянку до будь-якої категорії земель.
Залучене судом до участі у даній справі Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору), зі свого боку також не надало в матеріали судової справи беззаперечні докази щодо документів, які слугували підставою для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про категорію земель, до якої віднесено спірну земельну ділянку.
Однак у відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області підтвердило той факт, що земельна ділянка, яка використовувалась ТОВ "ФОРС" на умовах оренди, була надана для розміщення автостоянки поряд з житловим мікрорайоном м.Кривий Ріг - Східний-3 виключно для довгострокового зберігання автомобілів мешканців прилеглих житлових будинків і ніяким чином не може бути віднесена до такої категорії земель, як "землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення", оскільки використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм статті 39 Земельного кодексу України. Тоді як відповідно до статті 65 Земельного кодексу України землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. ТОВ "ФОРС" станом на дату здійснення державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (07.11.2007) за зареєстрованими видами економічної діяльності не є промисловим, гірничодобувним, транспортним підприємством, а тому земельна ділянка надана в оренду товариству для розміщення автостоянки поряд з житловим мікрорайоном міста не може бути віднесена до земель транспорту.
Таким чином, наразі лише означені вище ОСОБА_5 №НВ-1204924442017 від 23.06.2017 та ОСОБА_5 №НВ-1205526982017 від 27.11.2017 відповідають наявному в матеріалах справи доказу - Рішенню Криворізької міської ради від 25.11.2009 за №3586 "Про затвердження матеріалів вибору земельних ділянок та надання дозволу на складання проектів відведення земельних ділянок", в яких міститься Висновок №42 від 27.09.1996 Управління містобудування та земельних ресурсів по робочому проекту тимчасової платної автостоянки на 150-200 автомашин в мкр 2-3 "Східний" в Довгинцівському районі із зазначенням, що означена земельна ділянка розташована на території, яку раніше було відведено для будівництва загальногромадського центру, а тому приймаються судом як офіційні документи, що містить дані, які можуть бути використані під час розгляду даної справи.
Доказів фактичного виготовлення на замовлення ТОВ "ФОРС" відповідного проекту та його подальшого затвердження рішенням міської ради, в наведеному вище порядку, встановленому статтею 20 Земельного кодексу України, в матеріали справи не надано.
Отже, оскільки міською радою ані у 2009 році, ані пізніше не прийнято відповідного рішення про затвердження проекту землеустрою, яким передбачувалось серед іншого зміна категорії земельної ділянки з "земель житлової та громадської забудови" на "землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення" у зв'язку з майбутнім будівництвом в межах спірної земельної ділянки станції технічного обслуговування автомобілів, колегія суддів вважає, що слід визнати, що спірна земельна ділянка й до цього часу віднесена до категорії земель - "землі житлової та громадської забудови".
ОСОБА_6 за №НВ-1200873222013 від 04.11.2013, на який посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, то зазначені в ньому дані про категорію земель не знайшли підтвердження в матеріалах даної справи.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено належними доказами, що за умовами вказаного вище договору оренди від 02.10.2007, який був укладений між Криворізькою міською радою та ТОВ "ФОРС" з приводу користування земельною ділянкою площею 0,5978 га, кадастровий номер 1211000000:03:001:0002, для розміщення автостоянки, яка знаходиться в мікрорайоні Східний-3 у Довгинцівському районі м. Кривого Рогу, йому було передано в користування земельну ділянку, яку віднесено до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони.
Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" визначено таке право орендодавця як право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.
В силу статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" умови використання та цільове призначення земельної ділянки є істотною умовою договору оренди.
Отже, положеннями статей 15, 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено, що умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, є істотними умовами договору оренди, дотримання яких управі вимагати орендодавець, а орендар зобов'язаний виконувати.
Відповідно до зазначених норм та умов Договору право на забудову наданої в оренду земельної ділянки виникає в орендаря виключно за наявності, крім іншого, письмової згоди орендодавця.
ОСОБА_5 з частиною другою статті 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
Зміст наведеної вище норми свідчить про те, що зміна функціонального призначення територій не позбавляє, зокрема, орендаря права користування земельною ділянкою відповідно до попереднього, визначеного умовами договору оренди функціонального призначення землі, тобто не може бути самостійною підставою для використання ділянки за іншим цільовим призначенням ніж узгоджено сторонами в договорі, адже за приписами законодавства, що регулює такі відносини, зазначені обставини можуть бути лише підставою для внесення відповідних змін в договір.
Зміна умов договору оренди за статтею 30 Закону України "Про оренду землі" здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір також вирішується в судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 651, статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, і вчиняються в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає з звичаїв ділового обороту.
В статті 43 Господарського кодексу України визначено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів (статті 47 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
ОСОБА_5 пункту 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
В частині першій статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
ОСОБА_5 з частиною першою статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти міської ради, прийняті в межах наданих їй повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
ОСОБА_5 зі статтею 23 Господарського кодексу України органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб'єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб'єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом.
Незаконне втручання органів та посадових осіб місцевого самоврядування у господарську діяльність суб'єктів господарювання забороняється. Не допускається видання правових актів органів місцевого самоврядування, якими встановлюються не передбачені законом обмеження щодо обігу окремих видів товарів (послуг) на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
Спори про поновлення порушених прав суб'єктів господарювання та відшкодування завданої їм шкоди внаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів, посадових або службових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів місцевого самоврядування можуть бути визнані у судовому порядку незаконними з мотивів їх невідповідності законодавству України.
Відповідно до пункту "г" частини третьої статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
ОСОБА_5 з частиною першою статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
З урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, колегія суддів вважає, що оспорюване рішення міської ради прийнято компетентним органом в межах наданих повноважень та у відповідності до наведених норм законодавства та не порушує прав позивача. Тому в задоволення заявлених у даній справі позовних вимог позивача про визнання такого рішення незаконним та скасування - слід повністю відмовити.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до наданих повноважень, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (пункт 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України).
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, що у даному спорі мала місце невідповідність висновків, викладених у оскарженому рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а тому це є підставою для повного скасування цього рішення та прийняття судом апеляційної інстанції нового рішення, яким в позовних вимогах позивача слід повністю відмовити.
Розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції повністю та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача в сумі 1600,00 грн. судового збору покладаються на цю особу. ОСОБА_6 судових витрат відповідача, які понесені в загальній сумі 4160,00 грн. судового збору у зв'язку з первісним та повторним переглядом справи судом апеляційної інстанції, а також в сумі 1920,00 грн. судового збору у зв'язку з переглядом даної справи судом касаційної інстанції, то ці витрати також покладаються на позивача та підлягають відшкодуванню відповідачу за рахунок першого.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 277 ч.1 п.3, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Криворізької міської ради - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2018 у справі №904/1075/17 скасувати повністю та ухвалити нове рішення:
"В позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС" до Криворізької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Криворізької міської ради від 31.03.2014 №2626 "Про розгляд звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС" - відмовити.
Покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРС" судові витрати в сумі 1600 грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції".
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС" на користь Криворізької міської ради судові витрати в сумі 4160 грн. 00 коп. судового збору у зв'язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції та в сумі 1920 грн. 00 коп. судового збору за перегляд справи судом касаційної інстанції.
Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена 04.12.2018.
Головуючий суддя І.М. Подобєд
Суддя І.М. Кощеєєв
Суддя Е.В. Орєшкіна