ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про залишення апеляційної скарги без руху
"04" грудня 2018 р. Справа № 924/865/18
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Миханюк М.В.
судді Саврій В.А.
судді Коломис В.В.
перевіривши матеріали апеляційної скарги Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Перший національний виробничий кооператив» на рішення господарського суду Хмельницької області, ухваленого 18.10.18р. суддею Мухою М.Є. о 09:55, у м. Хмельницькому, повний текст складено 22.10.18р. у справі №924/865/18
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛЕАН" ЛТД
до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив"
про стягнення 56 371,25 грн. боргу та 12 588,09 грн. штрафних санкцій.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.10.2018 року у справі №924/865/18 позов задоволено частково.
Стягнуто з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛЕАН" ЛТД 56371,25 грн боргу, 8499,21 грн пені, 1355,91 грн 3% річних, 2193,66 грн інфляційних нарахувань та 1732,19 грн витрат по оплаті судового збору.
У позові про стягнення 1157,42 грн інфляційних втрат та 20,20 грн пені відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 18.10.2018 року у справі №924/865/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя дійшов висновку, що подана апелянтом апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу (ГПК) України з огляду на таке.
Загальні вимоги, яким має відповідати апеляційна скарга встановлені ст.258 ГПК України, відповідно до п.2 ч.3 якої, зокрема, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Згідно з ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок сплати судового збору, повернення і звільнення від сплати, розміри судового збору визначені Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011р..
Частина 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачає, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За нормами п.п.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно із п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено з 1 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 1762 гривень.
Отже, сума судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Хмельницької області від 11.10.2018 року про стягнення 56 371,25 грн. боргу та 12 588,09 грн. штрафних санкцій становить - 2643 грн. (1762 грн. х 150%).
Разом з тим, до апеляційної скарги відповідачем не додано доказів сплати судового збору, при цьому заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір".
До вказаного клопотання долучає витяг з Єдиного реєстру боржників, відповідно до якого, як зазначає відповідач, рахунки та майно боржника арештовано.
Суд, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, відсутність коштів, необхідних для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору.
За приписами статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції після 15.12.2017, яка діяла на момент подачі клопотання про відстрочення сплати судового збору) передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
При цьому слід зазначити, що за приписами норм вказаної статті відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, з огляду на що відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених стороною обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент подання апеляційної скарги та підтвердження цих обставин належними доказами.
При вирішенні питання про відстрочення сплати судового збору при зверненні до суду за захистом свого права потрібно з'ясувати, чи призводить вимога сплати судового збору за конкретних обставин справи до обмеження заявника на доступ до суду.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 р. у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 р. у справі "ОСОБА_1 проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Зокрема, такими обмеженнями є сплата судового збору при зверненні особи до суду.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 р. зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що звертаючись до суду апеляційної інстанції із клопотанням про відстрочення сплати судового збору, скаржником не наведено та не надано доказів на підтвердження того, що його матеріальне становище зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги та скаржник отримає кошти на сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Колегія суддів зазначає, що заявником апеляційної скарги є юридична особа - суб'єкт господарювання, який здійснює господарську (підприємницьку) діяльність на власний ризик з метою одержання прибутку. Обставина, пов'язана з відсутністю коштів підприємства не може вважатися підставою для звільнення від сплати судового збору.
Також, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що він може сплатити судовий збір готівкою, а також шляхом залучення додаткових коштів, як надання йому кредиту або отриманням позики.
З огляду на відсутність умов, визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Таким чином, в порушення вищезазначених вимог Закону, скаржником не надано доказів на підтвердження сплати і зарахування до Державного бюджету судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".
Частиною 2 статті 260 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, підлягає залишенню без руху.
З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано вимоги п.2 частини 3 статті 258 ГПК України, що відповідно до вимог статті 260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Відповідно до ч.2 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, скаржнику необхідно сплатити 2643,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.10.2018 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Перший національний виробничий кооператив» у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
2. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Перший національний виробничий кооператив» на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.10.2018 року - залишити без руху.
3. Зобов'язати скаржника - Сільськогосподарський виробничий кооператив «Перший національний виробничий кооператив» протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та подати до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 2643,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.10.2018 року.
4. Роз'яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Миханюк М.В.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Коломис В.В.
віддрук прим.:
1. ТОВ "ГАЛЕАН"ЛТД 76026 м. Івано-Франківськ, вул. Довженка, 26
2. СВК "Перший національний виробничий кооператив" 30400 Хмельницька обл. м. Шепетівка, Старокостянтинівське шосе, буд. 31
3. 29017, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 3/2, блок 5/2-1