04.12.2018 місто Дніпро Справа № 904/1767/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)
суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2018 (суддя Панна С.П., повний текст складено 30.07.2018 року) у справі №904/1767/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Дочірнього підприємства "Перещепинетеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, м. Перещепине, Новомосковський район, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості в розмірі 9919,09 грн.,
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Дочірнього підприємства "Перещепинетеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради пеню в розмірі 7 344,26 грн., 3% річних в сумі 516,39 грн., інфляційні втрати в сумі 2 058,43 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2018 у справі №904/1767/18 в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідачем заборгованість за спожитий природний газ, поставлений по договору №1383/15-ТЕ від 29.12.2014, погашена повністю до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат після вступу в силу Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є неправомірним, відповідно, вимоги позивача про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат є неправомірними.
Місцевий господарський суд зазначив, що право не нараховувати неустойку, інфляційні втрати, відсотки річних не ставиться у залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом, тому виконання цієї норми також не потребує включення підприємства до реєстру, оскільки за змістом Закону до реєстру включаються та процедурі врегулювання заборгованості підлягають не погашені суми боргу перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2018 у справі №904/1767/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, в тому числі статей 598, 599 Цивільного кодексу України та неправильним застосуванням частини першої статті 3, частини третьої статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Апелянт зазначає, що учасниками процедури врегулювання заборгованості, що включає у себе у тому числі й списання заборгованості є підприємства, включені до реєстру. Оскільки відповідач не включений до реєстру, списання заборгованості є неправомірним. Також апелянт посилається на висновком Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові у справі №908/3211/16, який на його думку прийнятий у подібній справі та не врахований місцевим господарським судом.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2018 у справі №904/1767/18, розгляд скарги призначений у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження.
Указом Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд та Донецький апеляційний господарський суд; утворено Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.
03.10.2018 розпочав роботу Центральний апеляційний господарський суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи №904/1767/18 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач), суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2018 справу №904/1767/18 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2018 у справі №904/1767/18 прийнято до свого провадження, розгляд скарги розпочато спочатку у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (частина 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України)
Враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апелянтом не наведено конкретних обставин справи, які перешкоджали б розгляду апеляційної скарги у письмовому провадженні, апеляційний господарський суд здійснює перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 29.12.2014 між Приватним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Дочірнім підприємством "Перещепинетеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" був укладений договір купівлі-продажу природного газу №1383/15-ТЕ-3, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах договору.
Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (пункт 1.2 договору).
Згідно з пунктом 2.1 договору продавець передає покупцю в період з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 567,2 тисяч куб.м. у тому числі по місяцях, кварталах, згідно графіку передбаченого договором.
Відповідно до пункту 3.1. договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній / відключаючій арматурі покупця.
Пунктом 3.3 договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
У пункті 5.5 договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
Розділом 11 договору передбачено, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору Приватне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передало, а Дочірнє підприємство "Перещепинетеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" прийняло природний газ на загальну суму 841 565,70грн ., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 139 615,70 грн.; від 28.02.2015 на суму 115 780,41 грн.; від 31.10.2015 на суму 59 059,57 грн., від 30.11.2015 на суму 169 103,08 грн., від 31.12.2015 на суму 217 589,79 грн.
Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Причиною виникнення спору є неналежне виконання Комунальним підприємством "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" умов договору купівлі-продажу природного газу №1383/15-ТЕ-3 від 29.12.2014 року в частині своєчасної оплати природного газу поставленого у січні-грудні 2015 року.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю 5 років (пункт 9.3 договору).
За несвоєчасну оплату природного газу позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня у сумі 7 344,26 грн. за загальний період з 15.01.2016 по 19.05.2016.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за загальний період 15.01.2016 по 19.05.2016 у сумі 516,39 грн. та інфляційні втрати за період лютий - квітень 2016 у сумі 2 058,43 грн.
Встановивши, що за поставлений природний газ Дочірнє підприємство "Перещепинетеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради повністю розрахувалося 20.05.2016 - до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії", місцевий господарський суд, дійшов висновку про безпідставність нарахування неустойки, 3%річних та інфляційних втрат, у зв'язку з чим у задоволенні позову відмовив.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду з наступних підстав.
Відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 року № 1730-VIII, який набрав чинності 30.11.2016, визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до статті 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Згідно статті 1 Закону України "Про теплопостачання" №2633-ІV від 02.06.2005 року теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію.
Відповідно до статті 23 Закону України "Про теплопостачання" господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.
Місцевий господарський суд правильно встановив, що господарська діяльність Дочірнього підприємства "Перещепинетеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради з виробництва та постачання теплової енергії підтверджується відповідними ліцензіями - серії АЕ №291919 від 20.02.2014, серії АЕ №291918 від 20.02.2014, серії АЕ №291917 від 20.02.2014 (а.с. 64, 65, 66, том 1).
У розумінні статті 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" сторони по даній справі є суб'єктами його дії.
Зазначені в позові суми нараховані позивачем безпідставно, оскільки частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 року №1730-VIII передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Посилання апелянта на те, що для застосування положень статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" відповідач повинен бути включений до реєстру відповідних підприємств, як то передбачено частиною 2 статті 3 Закону, є безпідставними з огляду на наступне:
Відповідно до змісту пункту 14 постанови Кабінету Міністрів України №93 від 21.02.2017 року умовою включення підприємства до згаданого в статті 3 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 року №1730-VIII реєстру є наявність обсягу нарахувань зі сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за природний газ, що утворилась в період до 1 липня 2016 року.
У даному випадку така заборгованість у відповідача станом на 1 липня 2016 року була відсутня.
Апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про безпідставність нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат в силу Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та про відмову у задоволенні позову.
Апеляційний господарський суд відхиляє посилання скаржника про неправомірне застосування судами до спірних правовідносин норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" оскільки, на думку скаржника, учасниками процедури врегулювання заборгованості є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру. Вказані доводи зводяться до довільного тлумачення позивачем норм закону.
Частина 3 статті 7 вказаного вище Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом. Як зазначено в пункті 1.2 договору, газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням. Судом встановлено, що Дочірнє підприємство "Перещепинетеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради здійснює діяльність з виробництва теплової енергії, що підтверджується ліцензіями серії АЕ №291919 від 20.02.2014, серії АЕ №291918 від 20.02.2014, серії АЕ №291917 від 20.02.2014. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України є постачальником природного газу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі судді Касаційного господарського суду у постанові від 30.05.2018 у справі №908/2055/17.
Апеляційний господарський суд відхиляє посилання апелянта на неврахування місцевим господарським судом висновків Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, вкладених у постанові у справі №908/3211/16, оскільки у справі №908/3211/16 встановлено, що відповідач включений до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання за спожиті енергоносії, натомість у справі №908/2055/17 та у справі, що розглядається (№904/1767/18) встановлено, що відповідач не включений до реєстру.
Таким чином, подібними є відносини у справі №904/1767/18 та у справі №908/2055/17, в якій Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду дійшов до висновку, що застосування частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій.
З урахуванням викладеного рішення місцевого господарського суду прийняте з дотримання норм матеріального та процесуального права та з урахуванням позицій Верховного Суду у подібних відносинах.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2018 у справі №904/1767/18 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2018 у справі №904/1767/18 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 04.12.2018.
Головуючий суддя Н.В. Пархоменко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя А.Є. Чередко