03.12.2018 місто Дніпро Справа № 904/12348/16
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)
суддів: Коваль ЛА., Чередка А.Є.,
при секретарі судового засідання Дон О.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2017 (головуючий суддя (доповідач) Петренко Н.Е., судді Бандарєв Е.М., Панна С.П., повне рішення складено 30.05.2017) у справі №904/12348/16
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205", м. Дніпро
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг", м. Київ
до відповідача-2: Публічного акціонерного товариства "Український ОСОБА_1" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український ОСОБА_1" ОСОБА_2, м. Київ
до відповідача-3: Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ
про зняття арешту та визнання права власності, -
Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить:
- визнати за Товариством з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" право власності на транспортні засоби автобус-D марки РУТА 22, 2013 р.в., державний номер НОМЕР_1, номер свідоцтва про державну реєстрацію САТ338369, номер шасі Y7Х22YNVAD0000047330200D2548730; автобус-D марки РУТА 22, 2013 р.в., державний номер НОМЕР_2, номер свідоцтва про державну реєстрацію САТ338366, номер шасі Y7Х22YNVAD0000046330200D2548872; автобус-D марки РУТА 25, 2013 р.в., державний номер НОМЕР_3, номер свідоцтва про державну реєстрацію САТ270990, номер шасі Y7Х25D000D0000053330200D2547056;
- зняти арешт з транспортних засобів автобус-D марки РУТА 22, 2013 р.в., державний номер НОМЕР_1, номер свідоцтва про державну реєстрацію САТ338369, номер шасі Y7Х22YNVAD0000047330200D2548730; автобус-D марки РУТА 22, 2013 р.в., державний номер НОМЕР_2, номер свідоцтва про державну реєстрацію САТ338366, номер шасі Y7Х22YNVAD0000046330200D2548872; автобус-D марки РУТА 25, 2013 р.в., державний номер НОМЕР_3, номер свідоцтва про державну реєстрацію САТ270990, номер шасі Y7Х25D000D0000053330200D2547056, накладений в рамках виконавчого провадження, зареєстрованого у ЄДРВП за номером 52182571.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2017 у справі №904/12348/16 (головуючий суддя Петренко Н.Е., судді Бондарев Е.М., Панна С.П.) у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено; у задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів в підтвердження набуття позивачем права власності на спірні транспортні засоби. В діях Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відсутні порушення Закону України "Про виконавче провадження" стосовно прав позивача.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2017 у справі №904/12348/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд безпідставно не врахував, що позивач набув право власності на спірні транспортні засоби відповідно до умов договору фінансового лізингу та акту від 22.09.2016 про повне виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Апелянт зазначає, що місцевий господарський суд помилково фактично ототожнив момент набуття права власності на транспортні засоби з державною реєстрацією цих транспортних засобів у сервісних центрах МВС.
Апелянт вважає, що дії, вчинені державним виконавцем щодо майна, яке з 22.09.2016 є власністю Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205", а не власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг", порушують права позивача та не дають змоги вчиняти всі правомочності, як належать власнику майна.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.12.2017 у справі № 904/12348/16 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2017 у справі №904/12348/16 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 06.08.2018 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.12.2017 скасовано, справу №904/12348/16 передано на розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2018 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2017 у справі №904/12348/16 прийнято до свого провадження, розгляд скарги призначений у судове засідання на 26.09.2018.
Указом Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд та Донецький апеляційний господарський суд; утворено Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.
03.10.2018 розпочав роботу Центральний апеляційний господарський суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи №904/12348/16 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач), суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2018 прийнято до свого провадження справу №904/12348/16 за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2017 у справі №904/12348/16, розгляд скарги розпочато спочатку та призначений у судове засідання на 03.12.2018.
У судовому засіданні, яке відбулося 03.12.2018, представник апелянта апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив задовольнити її.
Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг", Публічного акціонерного товариства "Український ОСОБА_1" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український ОСОБА_1" ОСОБА_2 та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи; відзиву на апеляційну скаргу не надали.
Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 18.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" (лізингодавець) та Публічним акціонерним товариством "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" (лізингоодержувач), правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205", укладений генеральний договір фінансового лізингу №32, за умовами якого сторони погодили загальний порядок та умови одержання від відповідача-1 транспортних засобів у лізинг позивачем.
На виконання умов генерального договору фінансового лізингу №32 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" (лізингодавець) та Публічним акціонерним товариством "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" (лізингоодержувач), правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" укладений договір фінансового лізингу № ФЛ-32-10 від 29.08.2013, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" передало позивачу у користування транспортні засоби: автобус-D марки РУТА 22, 2013 р.в., державний номер НОМЕР_1, номер свідоцтва про державну реєстрацію САТ338369, номер шасі Y7Х22YNVAD0000047330200D2548730; автобус-D марки РУТА 22, 2013 р.в., державний номер НОМЕР_2, номер свідоцтва про державну реєстрацію САТ338366, номер шасі Y7Х22YNVAD0000046330200D2548872; автобус-D марки РУТА 25, 2013 р.в., державний номер НОМЕР_3, номер свідоцтва про державну реєстрацію САТ270990, номер шасі Y7Х25D000D0000053330200D2547056.
Факт передачі вищезазначених транспортних засобів підтверджується актом приймання-передачі від 25.09.2013 (Додаток № 3 до договору фінансового лізингу № ФЛ-32-10 від 29.08.2013).
Згідно з пунктом 5.6 генерального договору фінансового лізингу №32 за письмовою вимогою позивача після закінчення строку лізингу та у разі належного, повного та безумовного виконання позивачем усіх умов договору лізингу, відсутності заборгованості по сплаті лізингових та інших платежів, що виникають з договору лізингу, в тому числі неустойки (штрафу, пені), предмет лізингу переходить у власність позивача.
Фактичний перехід права власності на предмет лізингу до позивача оформляється підписанням між лізингодавцем та лізингоодержувачем акту про повне виконання сторонами своїх зобов'язань за договору лізингу.
Відповідно до пункту 6.2 договору фінансового лізингу № ФЛ-32-10 вартість предмета лізингу становить 559 478,40 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" повністю виконало свої обов'язки за договором фінансового лізингу № ФЛ-32-10 29.08.2013, про що свідчить акт про повне виконання сторонами своїх зобов'язань від 22.09.2016 (а.с. 33, том 1).
Після отримання акту про повне виконання сторонами своїх зобов'язань від 22.09.2016, у відповідності до пункту 5.6. генерального договору фінансового лізингу № 32, Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" звернувся до Територіального сервісного центру № НОМЕР_4 України в Дніпропетровській області з метою юридичногооформлення права власності на вищевказані транспортні засоби.
Згідно листа Територіального сервісного центру №1241 МВС України в Дніпропетровській області № 31/4-1241-1561 від 20.12.2016 станом на 20.12.2016 на вищевказані транспортні засоби накладено обмеження на відчуження (арешт) № 52182571 від 04.10.2016 ДДВС ВПВР м. Києва та № 596/5-20.1 від 04.11.2016 ДДВС ВПВР м. Києва (а.с. 34, том 1).
Матеріалами справи підтверджується, що виконавче провадження № 52182571 було відкрито в рамках справи № 910/23436/15, сторонами якої є Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" та Публічне акціонерне товариство "Український бізнес банк" на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 04.11.2015.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 у справі №910/23436/15 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" на користь Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" заборгованість за кредитом у розмірі 14 432 560,96 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 455 072,03 грн., пеню за несвоєчасно сплачені відсотки у розмірі 51 310,93 грн., а також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" у дохід Державного бюджету України 73 080,00 грн. судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2016, рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 у справі № 910/23436/15 залишено без змін.
22.12.2015 Господарським судом міста Києва видано наказ про примусове виконання вищезазначеного рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2015.
З метою виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 державним виконавцем 09.09.2016 на підставі статей 17, 19, 21, 25, 31 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52182571.
04.10.2016 державним виконавцем на підставі статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг".
З листа Територіального сервісного центру №1241 МВС України в Дніпропетровській області № 31/4-1241-1561 від 20.12.2016 позивачу стало відомо, що станом на 20.12.2016 в межах виконавчого провадження № 52182571 на спірні транспортні засоби накладено обмеження на відчуження (арешт).
Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" вважає, що є власником спірного майна (транспортних засобів) та просить визнати право власності та зняти арешт з транспортних засобів.
Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд зазначив, що позивач не надав до суду належних та допустимих доказів в підтвердження набуття позивачем права власності на спірні транспортні засоби, оскільки акт про повне виконання сторонами своїх зобов'язань від 22.09.2016 підтверджує лише право на набуття права власності, а не саме право власності на спірні транспортні засоби.
Між тим, апеляційний господарський суд не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду з таких підстав.
Статтею 806 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.
Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу.
Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.
Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно зі статтею 697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.
Оскільки Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за генеральним договором фінансового лізингу і в повному обсязі сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" лізингові платежі за транспортні засоби, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, то до нього, відповідно до вказаних приписів Закону України "Про фінансовий лізинг", з дати підписання акта про повне виконання сторонами своїх зобов'язань за договором лізингу, перейшло право власності на об'єкт лізингу (транспортні засоби).
Відтак, з 22.09.2016 Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" набуло право власності на транспортні засоби марки автобус-D марки РУТА 22, 2013 р.в., державний номер НОМЕР_1, номер свідоцтва про державну реєстрацію САТ338369, номер шасі Y7Х22YNVAD0000047330200D2548730; автобус-D марки РУТА 22, 2013 р.в., державний номер НОМЕР_2, номер свідоцтва про державну реєстрацію САТ338366, номер шасі Y7Х22YNVAD0000046330200D2548872; автобус-D марки РУТА 25, 2013 р.в., державний номер НОМЕР_3, номер свідоцтва про державну реєстрацію САТ270990, номер шасі Y7Х25D000D0000053330200D2547056.
Згідно зі статтями 319, 321, 658 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Частиною 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Таким чином, враховуючи приписи статей 51, 59 Закону України "Про виконавче провадження", статей 319, 321, 392, 658 Цивільного кодексу України позов заявлений Товариством з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" про визнання права власності на майно (транспортні засоби) та зняття арешту з вказаного майна є обґрунтований та підлягає задоволенню.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 06.02.2018 у справі №910/7415/17, про необхідність застосування якої зазначено у постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №904/12348/16.
Апеляційний господарський суд вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що позивачем не було надано суду належних доказів в підтвердження набуття права власності на спірні транспортні засоби, оскільки акт про повне виконання сторонами своїх зобов'язань за договором лізингу від 22.09.2016 лише підтверджує право на набуття права власності (в майбутньому) на майно, виходячи з того, що пункт 4 акта від 22.09.2016 прямо передбачає, що з моменту підписання цього акта до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу. Крім того, зазначене положення щодо переходу до лізингоодержувача права власності на предмет лізингу прямо передбачено пунктом 5.6 генерального договору фінансового лізингу та приписами Закону України "Про фінансовий лізинг" і нормами Цивільного кодексу України, що регулює відносини фінансового лізингу.
За викладеного апеляційний господарський суд повністю погоджується із доводами Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205", наведеним в позові та апеляційні скарзі щодо набуття права власності на спірний транспортний засіб та відповідно на його законні вимоги щодо зняття арешту з вказаного майна.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, таким чином рішення місцевим господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права (статті 319, 321, 392, 658, 692, 697, 806 Цивільного кодексу України, статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг"), у зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, часткового задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинг", оскільки спір виник з його неправильних дій.
Так, матеріалами справи підтверджується понесення Товариством з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" таких судових витрат: витрати по сплаті судового збору за подання позову у сумі 9 771,00 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 10 748,11 грн., судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 19 984,36 грн.
В матеріалах справи міститься клопотання Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" про покладення на відповідачів витрат на професійну правничу допомогу. До вказаного клопотання наданий розрахунок вартості витрат на професійну правову допомогу за договором про надання правової допомоги від 15.09.2017 №1509/17, договір про надання правової допомоги від 15.09.2017 №1509/17 між Товариством з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" та Адвокатським об'єднанням "Юридична компанія "Легалітіс", ордер на ОСОБА_3 (виданий Адвокатським об'єднанням "Юридична компанія "Легалітіс"), свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_3 та платіжні доручення про сплату юридичних послуг у сумі 25 000,00 грн. та 10 000,00 грн. (а.с. 14-22, том 3).
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, матеріалами справи підтверджується, що апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження підписано директором Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205". Під час розгляду апеляційної скарги у судових засіданнях 30.11.2017, 19.12.2017 та 21.12.2017 від Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" приймав участь ОСОБА_3 не як адвокат, а як представник на підставі довіреності (а.с. 149, том 2). Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" підписав директор. Під час розгляду справи у Верховному Суді адвокат ОСОБА_3 участі не приймав, про що зазначено у протоколі судового засідання (а.с. 237, том 2).
Договір про надання правової допомоги від 15.09.2017 №1509/17 між Товариством з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" та Адвокатським об'єднанням "Юридична компанія "Легалітіс", ордер на ОСОБА_3 (виданий Адвокатським об'єднанням "Юридична компанія "Легалітіс"), свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_3 та платіжні доручення про сплату юридичних послуг надано до матеріалів справи лише 24.09.2018 (а.с. 14-22, том 3).
Враховуючи, наявні в матеріалах справи докази щодо надання Товариству з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" допомоги саме адвокатом, з урахуванням принципу співмірності, апеляційний господарський суд вважає, що витрати на оплату послуг адвоката підлягають стягненню у сумі 10 000 грн.
Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2017 у справі №904/12348/16 задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2017 у справі №904/12348/16 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити у повному обсязі.
Визнати за Товариством з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" право власності на транспортні засоби автобус-D марки РУТА 22, 2013 р.в., державний номер НОМЕР_1, номер свідоцтва про державну реєстрацію САТ338369, номер шасі Y7Х22YNVAD0000047330200D2548730; автобус-D марки РУТА 22, 2013 р.в., державний номер НОМЕР_2, номер свідоцтва про державну реєстрацію САТ338366, номер шасі Y7Х22YNVAD0000046330200D2548872; автобус-D марки РУТА 25, 2013 р.в., державний номер НОМЕР_3, номер свідоцтва про державну реєстрацію САТ270990, номер шасі Y7Х25D000D0000053330200D2547056.
Зняти арешт з транспортних засобів автобус-D марки РУТА 22, 2013 р.в., державний номер НОМЕР_1, номер свідоцтва про державну реєстрацію САТ338369, номер шасі Y7Х22YNVAD0000047330200D2548730; автобус-D марки РУТА 22, 2013 р.в., державний номер НОМЕР_2, номер свідоцтва про державну реєстрацію САТ338366, номер шасі Y7Х22YNVAD0000046330200D2548872; автобус-D марки РУТА 25, 2013 р.в., державний номер НОМЕР_3, номер свідоцтва про державну реєстрацію САТ270990, номер шасі Y7Х25D000D0000053330200D2547056, накладений в рамках виконавчого провадження, зареєстрованого у ЄДРВП за номером 52182571.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" витрати по сплаті судового збору за подання позову у сумі 9 771,00 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 10 748,11 грн., судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 19 984,36 грн., витрати на оплату послуг адвоката у сумі 10 000 грн., про що видати наказ.
Видачу наказу відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 04.12.2018.
Головуючий суддя Н.В. Пархоменко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя А.Є. Чередко