вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"29" листопада 2018 р. Справа№ 910/18972/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Дикунської С.Я.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,
за участю представників:
від позивача - Григоренко І.В., довіреність № 10 від 22.02.2018;
від відповідача - Ковалевська Є.В., адвокат, ордер №742653 від 02.10.2018,
розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 у справі №910/18972/17 (суддя Спичак О.М., повний текст складено - 09.08.2018) за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до приватного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" про стягнення 4 060 517, 75 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
Фонд державного майна України, який в ході розгляду справи було замінено на Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернувся до Господарського суду з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" заборгованості з орендної плати в розмірі 3 365 363,28 грн. та пені в сумі 695 154,47 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 22.03.2018).
В обґрунтування позовних вимог заявник посилався на порушення відповідачем умов договору оренди №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції договору про внесення змін №91 від 17.03.2017р. в частині сплати різниці з орендної плати, що виникла з 30.06.2016р. між сплаченою та нарахованою орендною платою, яка визначена в договорі №91 про внесення змін до договору оренди.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 у справі №910/18972/17 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України заборгованість в сумі 3 365 363,28 грн. та пеню в сумі 695 154,47 грн.
При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині здійснення орендної плати.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 у справі №910/18972/17 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі апелянт заперечує проти, визначеної позивачем, суми основної заборгованості у розмірі 3 365 363, 28 грн., а також вказує на неправомірність відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва справи №826/3271/17.
Крім цього, скаржник в апеляційній скарзі заперечує проти визначеного позивачем періоду нарахування пені з огляду на його перевищення понад 6 місяців.
Представник апелянта - відповідач у справі в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині присудженої до стягнення суми пені, з наступних підстав.
Між Фондом державного майна України (орендодавець) та організацією орендарів орендного підприємства Київський завод шампанських вин (орендар) 06.11.1992р. було укладено договір оренди, відповідно до п.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду майно Київського заводу шампанських вин: основні засоби - первісна вартість 205372 тис.руб., залишкова вартість основних засобів - 74 326 тис.руб., незавершене капітальне будівництво - тис.руб., обладнання, яке вимагає монтажу, 3421 тис.руб., запаси та витрати 117189 тис.руб., в тому числі, незавершене виробництво 19400 тис.руб., грошові кошти 4193 тис.руб., загалом оборотних засобів 112996 тис.руб., фонд розвитку виробництва 13171 тис.руб., амортизаційний фонд, статутний фонд 170997 тис.руб.
Вступ орендаря у володіння майном наступає разом з підписанням договору.
За умовами п.2 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. здача майна в оренду не має наслідком передачі орендареві права власності на це майно. Власником об'єкта оренди є держава, а орендар володіє користується та розпоряджається майном протягом строку оренди.
Пунктом 3.1 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. передбачено, що орендна плата перераховується в державний бюджет України рівними долями щоквартально згідно додатку №2.
Розмір орендної плати може переглядатись достроково за вимогою сторін за умови зміни, встановлених централізовано цін та тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством (п.3.2 договору №Д-1455 від 06.11.1992р.).
Своєчасно не перерахована орендна плата чи перерахована не в повному обсязі стягується за весь період заборгованості до бюджету з урахуванням пені в розмірі 0,2% із заборгованої суми за кожен день прострочення (включаючи день оплати) (п.п.3.3 договору №Д-1455 від 06.11.1992р.).
Даний договір укладено з 06.11.1992р. по 06.11.1995р. Після спливу строку договору орендар має переважне право на його поновлення. За відсутності заяви однією зі сторін про припинення чи зміну по закінченню строку дії договору, останній є продовженим на той же строк та на тих самих умовах, які було передбачено (п.п.6.1, 6.4 договору №Д-1455 від 06.11.1992р.).
Згідно акту приймання-передачі орендодавцем було передано, а орендарем прийнято в користування об'єкт оренди за договором №Д-1455 від 06.11.1992р.
Додатковою угодою від 23.10.1995р. сторонами викладено договір №Д-1455 від 06.11.1992р. в новій редакції.
Згідно п.1.1 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди від 23.10.1995р. з метою підвищення ефективності використання державного майна й досягнення найбільших результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар приймає в оренду майно Київського заводу шампанських вин: основні фонди, вартість яких становить: первісно 183033 млн.крб.; залишкова 82764 млн.крб.; незавершене будівництво 1 млн. крб..; обладнання, що потребує монтажу, 3 млн.карб.; виробничі запаси й затрати 117,2 млн. карб.; в тому числі, незавершене виробництво 19,4 млн.карб.; обігові кошти всього 113 млн.карб.; статутний фонд 80180 млн.карб.; амортизаційний фонд 1824 млн.карб.
За умовами п.3.1 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди від 23.10.1995р. розмір орендної плати на 01.10.1995р. становить 2827,497 млн.карб. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Амортизаційні відрахування залишаються в розпорядженні підприємства й використовуються на оновлення основних фондів.
Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному розмірі, стягується в бюджет за весь період заборгованості з урахуванням пені в розмірі 0,5% суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати) (п.3.4 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди від 23.10.1995р.).
Цей договір діє з 23.10.1995р. до 23.10.1998р. За відсутності заяви однієї зі сторін про припинення чи зміну по закінченню строку дії договору, останній є продовженим на той же строк та на тих самих умовах, які було передбачено (п.п.7.1, 7.4 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди від 23.10.1995р.).
Згідно акту прийому-передачі орендарем було передано, а орендодавцем прийнято у строкове, платне користування об'єкт оренди за договором №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди від 23.10.1995р.
Згодом, а саме 20.11.1998р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору №Д-1455 від 06.11.1992р., якою погоджено продовжити до 31.12.2001р. термін дії договору оренди та передбачено обов'язок орендаря протягом 6 місяців з дня набрання чинності цією угодою реорганізувати організацію.
Додатковою угодою №1114 від 08.10.1999р. до договору №Д-1455 від 06.11.1992р. сторонами погоджено внести зміни до преамбули договору та визначити, що орендодавцем є Фонд державного майна, а орендаря замінено його правонаступником - Закритим акціонерним товариством "Київський завод шампанських вин "Столичний".
Додатковою угодою №1296 від 27.08.2001р. до договору №Д-1455 від 06.11.1992р. сторонами викладено предмет договору в новій редакції, зокрема визначено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс (підприємство), склад якого визначено згідно з актом оцінки вартості майна станом на 01.06.2000р., відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №75 від 19.01.2000р., протоколу інвентаризації майна цілісного майнового комплексу Київського заводу шампанських вин та майна Закритого акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" (відповідно до Положення "Про інвентаризацію майна державного підприємства, яке передається в оренду", затвердженого Кабінетом Міністрів України від 02.03.1993р. №158), затвердженого 29.12.2000р. регіональним відділенням ФДМУ по м.Києву, а саме передається в оренду майно Київського заводу шампанських вин: балансова вартість основних засобів - 1862174,50 грн.; відновна балансова вартість основних засобів за вирахуванням зносу - 8161977,68 грн., в тому числі, орендованих основних засобів - 6587522,68 грн., витрати на капітальний ремонт - 1574455 грн., відновна вартість не встановленого устаткування - 55042,31 грн.; компенсація орендарем державні погіршення стану та загибелі орендованого майна - 22367,91 грн. Всього вартість цілісного майнового комплексу орендованого підприємства - 8239387,90 грн.
Вступ орендаря в строкове платне користування підприємством настає одночасно із підписанням сторонами додаткової угоди та акту приймання-передачі підприємства (п.2.1 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди №1296 від 27.08.2001р.).
За умови п.3.1 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди №1296 від 27.08.2001р. розмір місячної орендної плати за базовий місяць вересень 1995р., визначений на підставі Методики розрахунку орендної плати, яка зафіксована в додатковій угоді від 23.10.1995р., зі змінами та доповненнями станом на 01.10.1995р., становить 28274,97 грн., з урахуванням індексу інфляції на 01.10.2000р. становить 97 633,21 грн. Нарахування суми податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України.
Згідно п.3.2 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди №1296 від 27.08.2001р. орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній на індекс інфляції за наступний місяць.
Пунктом 3.3 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди №1296 від 27.08.2001р. передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету щоквартально до 10-го числа місяця, наступного за звітним кварталом.
Ця додаткова угода діє до 31.12.2005р. включно. Після закінчення терміну дії цієї додаткової угоди орендар має переважне право на її продовження на новий термін. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цієї додаткової угоди після закінчення строку її чинності протягом одного місяця угода підлягає продовженню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цією угодою з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цієї угоди (п.п.10.1, 10.6 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди №1296 від 27.08.2001р.).
Між сторонами 27.08.2001р. складено та підписано акт прийому-передачі до договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди №1296 від 27.08.2001р.
Додатковою угодою №186 від 28.04.2006р. контрагентами продовжено дію договору №Д-1455 від 06.11.1992р. до 30.06.2006р.
Додатковою угодою №293 від 29.06.2006р. сторонами також було викладено договір №Д-1455 від 06.11.1992р. в новій редакції.
Зокрема, визначено, що розмір орендної плати становить без податку на додану вартість за базовий місяць розрахунку травень 2006р. - 116 603,08 грн. Нарахування суми податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за поточний місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.п.3.1, 3.2 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди №293 від 29.06.2006р.).
Сторонами досягнуто згоди, що договір діє до 30.06.2016р. включно (п.10.1 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди №293 від 29.06.2006р.).
Сторонами 29.06.2006р. підписано акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу державного підприємства "Київський завод шампанських вин "Столичний". У додатку №1 до вказаного акту контрагентами погоджено перелік основних засобів, що передаються Фондом державного майна в оренду Закритому акціонерному товариству "Київський завод шампанських вин "Столичний".
Додатковою угодою №631 від 31.10.2007р. до договору №Д-1455 від 06.11.1992р. сторонами погоджено, що орендна плата за базовий місяць розрахунку травень 2006р. становить 171830,09 грн.
У додатковій угоді №288 від 09.08.2011р. сторонами викладено преамбулу договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в новій редакції, зокрема визначено, що орендарем є Публічне акціонерне товариство "Київський завод шампанських вин "Столичний".
Згідно додаткової угоди №423 від 11.11.2011р. до договору №Д-1455 від 06.11.1992р. розмір орендної плати за вересень місяць 2011р. становить 446 763,52 грн. без податку на додану вартість.
Договором №221 від 30.06.2016р. сторонами продовжено дію договору №Д-1455 від 06.11.1992р. до 31.07.2016р. включно.
Договором №279 від 29.07.2016р. строк дії договору №Д-1455 від 06.11.1992р. продовжено до 20.09.2016р. включно.
Між сторонами 01.09.2016р. укладено договір №338, яким продовжено дію договору №Д-1455 від 06.11.1992р. до 31.12.2016р.
Договором №8 від 19.01.2017р. продовжено дію договору №Д-1455 від 06.11.1992р. до 31.03.2017р., а також сторони домовилися не пізніше ніж до 20.03.2017 на підставі Акту оцінки орендованого майна внести зміни до Договору в частині вартості об'єкта оренди, зміни розміру орендної плати.
Крім того, п. 4 вказаного договору визначено, що орендар зобов'язується на підставі письмового повідомлення орендодавця сплатити протягом трьох місяців різницю з орендної плати, що виникла з 30.06.2016, між сплаченою орендною платою та нарахованою на підставі Акту оцінки орендованого майна.
Між сторонами 17.03.2017р. укладено договір №91 про внесення змін до договору №Д-1455 від 06.11.1992р., пунктом 2 якого було встановлено вартість Підприємства за актом оцінки станом на 30.06.2016 - 90 587 860 грн.
Пунктом 4 вказаного договору передбачено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою №786 від 04.10.1995р. Кабінету Міністрів України, і становить без податку на додану вартість за базовий місяць оренди червень 2016р. - 1 887 247, 08 грн. Зазначений розмір орендної плати застосовується з 30.06.2016р.
Відповідно до п. 6 вказаного договору орендар зобов'язується на підставі письмового повідомлення орендодавця сплатити протягом трьох місяців різницю з орендної плати, що виникла з 30.06.2016р. між сплаченою та нарахованою орендною платою, на підставі акту оцінки орендованого майна.
Згідно п.3.4 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції договору №91 від 17.03.2017р. орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Якщо останній день сплати орендної плати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то сплата має відбуватись напередодні у робочий день.
Цей договір діє по 30.06.2021р. включно (п.10.1 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції договору №91 від 17.03.2017р.).
Позивач повідомляв відповідача про необхідність сплати різниці з орендної плати (листи та претензії, а.с. 95 -99, т. 1).
Відповідачем свого обов'язку виконано не було, внаслідок чого виникла заборгованість (різниця між сплаченою та нарахованою орендною платою на підставі Акта оцінки орендованого майна) у розмірі 3 365 363, 28 грн.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності та майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, врегульовано Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі (ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
За приписами ч.1, 3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно умов договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції договору №91 від 17.03.2017р. орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою №786 від 04.10.1995р. Кабінету Міністрів України, і становить без податку на додану вартість за базовий місяць оренди червень 2016р. - 1 887 247, 08 грн. Зазначений розмір орендної плати застосовується з 30.06.2016р.
Відповідно до п. 6 вказаного договору орендар зобов'язується на підставі письмового повідомлення орендодавця сплатити протягом трьох місяців різницю з орендної плати, що виникла з 30.06.2016р. між сплаченою та нарахованою орендною платою на підставі акту оцінки орендованого майна.
Згідно п.3.4 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції договору №91 від 17.03.2017р. орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Якщо останній день сплати орендної плати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то сплата має відбуватись напередодні у робочий день.
Отже, виходячи з вищенаведеного, строк внесення орендних платежів, нарахованих з урахуванням змісту додаткової угоди №91 від 17.03.2017р. до договору №Д-1455 від 06.11.1992р., станом на день подання позову настав.
Стосовно заперечень апелянта проти, визначеної позивачем, суми основної заборгованості у розмірі 3 365 363, 28 грн., слід зазначити наступне.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Обов'язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Проте, всупереч наведеного вище, незважаючи на передбачений Господарським процесуальним кодексом України обов'язок з доказування, відповідачем не було спростовано належними та допустимими доказами обставин наявності заборгованості у заявленому до стягнення розмірі.
Враховуючи те, що відповідач у встановленому порядку обставини, на які посилається позивач, не спростував, належних і допустимих у розумінні ст.76,77 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання в повному обсязі своїх обов'язків за договором №Д-1455 від 06.11.1992р. щодо внесення орендних платежів у визначеному розмірі та строки не надав, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку стосовно задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 3 365 363,28 грн.
Крім цього, колегією суддів враховується наступне.
Договором №8 від 19.01.2017р. продовжено дію договору №Д-1455 від 06.11.1992р. до 31.03.2017р., а також сторони домовилися не пізніше ніж до 20.03.2017 на підставі Акту оцінки орендованого майна внести зміни до Договору в частині вартості об'єкта оренди, зміни розміру орендної плати.
Між сторонами 17.03.2017р. укладено договір №91 про внесення змін до договору №Д-1455 від 06.11.1992р., пунктом 2 якого було встановлено вартість Підприємства за актом оцінки станом на 30.06.2016 - 90 587 860 грн.
Згідно умов договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції договору №91 від 17.03.2017р. орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою №786 від 04.10.1995р. Кабінету Міністрів України, і становить без податку на додану вартість за базовий місяць оренди червень 2016р. - 1 887 247, 08 грн. Зазначений розмір орендної плати застосовується з 30.06.2016р.
Відповідно до п. 6 вказаного договору орендар зобов'язується на підставі письмового повідомлення орендодавця сплатити протягом трьох місяців різницю з орендної плати, що виникла з 30.06.2016р. між сплаченою та нарахованою орендною платою на підставі акту оцінки орендованого майна.
За змістом положень статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Укладений між сторонами договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами, а отже в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України породжує для його сторін відповідні права та обов'язки, зокрема право позивача отримати орендну плату, передбачену умовам договору, та обов'язок відповідача як орендаря її сплатити.
Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до частини третьої статті 762 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру орендної плати за користування майном.
За змістом частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати також може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. Спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства.
У пункті 3.5 договору оренди в редакції додаткової угоди №293 від 29.06.2006р. сторони передбачили, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, у разі зміни Методики її розрахунку, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.
При цьому, пунктом 10. договору визначено, що зміни і доповнення або розірвання цього Договору допускаються за взаємною згодою сторін.
Загальний порядок зміни та розірвання господарських договорів визначено статтею 188 Господарського кодексу України, відповідно до якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (частина1); сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (частина 2); сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (частина 3); у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частина 4).
Ані судом першої, ані судом апеляційної інстанцій не встановлено обставин, за якими відповідач скористався своїм правом як передбаченим умовами договору оренди, так і положеннями чинного законодавства на внесення змін до договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції договору №91 від 17.03.2017р. в частині розміру орендної плати з дотриманням наведеного вище порядку.
Враховуючи наведене, а також те, що, уклавши договір оренди в редакції договору №91 від 17.03.2017р. на таких умовах, сторони врегулювали свої відносини щодо оренди, у тому числі щодо розміру орендної плати, і до моменту внесення змін до договору оренди орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату у розмірі, передбаченому чинним договором оренди (в редакції договору №91 від 17.03.2017р).
З огляду на викладене, наданий апелянтом Висновок експерта №5-06/18 від 07.06.2018, яким, як вказує відповідач, було встановлено, що вартість переданих в оренду об'єктів нерухомості та ринкова вартість основних засобів державного підприємства "Київський завод шампанських вин" у Звіті була завищена, не може вплинути на результат розгляду даного спору.
Так, колегією суддів прийнято зазначений доказ, оскільки відповідач у відповідності до ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України обґрунтував неможливість його подання до суду першої інстанції, а саме у зв'язку з тим, що про існування вказаного Висновку йому стало відомо лише з ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2017, яка на момент прийняття судом оскаржуваного рішення у даній справі на адресу відповідача ще не надійшла.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 3 365 363,28 грн.
Стосовно посилань апелянта на неправомірність відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва справи №826/3271/17, однією із позовних вимог у якій є визнання недійсним Акту оцінки цілісного майнового комплексу державного підприємства "Київський завод шампанських вин" від 17.03.2017, то колегією суддів в ухвалі від 26.11.2018 вже надавалася оцінка відповідному клопотанню апелянта, заявленому також і в суді апеляційної інстанції, та було встановлено відсутність у даному випадку підстав для такого зупинення.
Отже, враховуючи підстави відмови апеляційного суду у задоволенні клопотання апелянта про зупинення провадження у даній справі, висновок місцевого господарського суду щодо необґрунтованості аналогічного клопотання відповідача, поданого до суду першої інстанції, визнається колегією суддів правильним.
Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 3 365 363,28 грн. підлягає залишенню без змін.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 695 154,47 грн., нарахованої з 18.06.2017 по 15.03.2018, слід зазначити наступне.
Суд першої інстанції, дійшовши висновку про обґрунтованість вказаної вимоги, задовольнив її в повному обсязі.
Скаржник в апеляційній скарзі заперечує проти визначеного позивачем періоду нарахування пені з огляду на його перевищення понад 6 місяців.
Колегія суддів вважає зазначені доводи апелянта обґрунтованими, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Згідно ч. 3 ст. 546 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За умовами п.3.6 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди №293 від 29.06.2006р. орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується на користь бюджету, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення включаючи день оплати.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Отже, враховуючи те, що умовами договору не передбачено іншого строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, а умова про сплату пені за кожний день прострочення не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції, підлягає застосуванню передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк.
Як вже було зазначено позивачем на заявлену до стягнення суму боргу у розмірі 3 365 363,28 грн. (яка була незмінною з моменту подачі позову до суду) було нараховано пеню в сумі 695 154,47 грн. за період з 18.06.2017 по 15.03.2018.
Так, даний період перевищує передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк, що в свою чергу згідно вище наведених положень є неприпустимим.
Отже, період розрахунку пені на суму боргу у розмірі 3 365 363,28 грн. підлягає обмеженню шестимісячним строком.
Таким чином, обґрунтованим періодом, за який позивач міг нарахувати пеню за несвоєчасність виконання відповідачем свого грошового зобов'язання є період з 18.06.2017 по 18.12.2017.
Відповідно розмір пені, нарахованої на суму боргу у розмірі 3 365 363,28 грн., за вказаний період складає 434 638 грн. 97 коп.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині визнання обґрунтованим розрахунку пені, здійсненим поза межами, передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячного строку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині присудженої до стягнення суми пені.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 у справі №910/18972/17 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 у справі №910/18972/17 змінити в частині присудженої до стягнення суми пені.
3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
"1. Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до приватного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" про стягнення 4 060 517, 75 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" (04073, м.Київ, вул.Сирецька, будинок 27, ЄДРПОУ 30373419) на користь Державного бюджету України заборгованість в сумі 3 365 363 грн. 28 коп. та пеню в сумі 434 638 грн. 97 коп.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" (04073, м.Київ, вул.Сирецька, будинок 27, ЄДРПОУ 30373419) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г, ЄДРПОУ 19030825) судовий збір в розмірі 56 997 грн. 48 коп.".
4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г, ЄДРПОУ 19030825) на користь приватного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" (04073, м.Київ, вул.Сирецька, будинок 27, ЄДРПОУ 30373419) 5 865 грн. 42 коп. судового збору за апеляційною скаргою.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 04.12.2018 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді С.Я. Дикунська
М.А. Руденко