вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"20" листопада 2018 р. Справа№ 910/9960/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Дідиченко М.А.
при секретарі: Ігнатюк Г.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Васів Ю.М. ( за довіреністю №ЛВ 07978 від 12.02.18),
від відповідача 1: Герасименко М.В. ( за довіреністю №389 від 12.02.2018)
від відповідача 2: не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Софт - Альянс"
на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.09.2018
у справі № 910/9960/18 (суддя Спичак О.М.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Софт - Альянс"
до 1. публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
2. товариства з обмеженою відповідальністю "Меноріта"
про визнання права, -
.
У липні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Софт - Альянс" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", товариства з обмеженою відповідальністю "Меноріта" про визнання права.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.09.2018 р. закрито провадження у справі № 910/9960/18 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Мотивуючи зазначене судове рішення, суд першої інстанції зазначив, що вимоги про визнання відсутнім права в одного відповідача ( кредитора) вимагати від другого відповідача ( боржника) сплати боргу за кредитними договорами, який погашено позивачем ( поручителем), та про визнання права поручителя вимагати від боржника сплати ним грошових коштів за кредитними договорами, сплачених поручителем, не є вимогами про встановлення юридичних фактів, однак такі доводи можуть розглядатися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Софт - Альянс" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 24.09.2018 р. та направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив на те, що вважає ухвалу про закриття провадження у справі незаконною, такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2018 року поновлено товариству з обмеженою відповідальністю «Софт-Альянс» пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 24.09.2018 року у справі № 910\9960\18, було прийнято до розгляду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Софт - Альянс" та призначено справу до розгляду на 20.11.2018 рік.
В судовому засіданні 20.11.2018 року представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Представник відповідача 1 вказав, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.
Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомленні належним чином.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи , належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача 2 за наявними у справі доказами.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача -1, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Тобто, провадження у справі підлягає закриттю, якщо при її розгляді буде встановлена непідвідомчість господарському суду (стаття 12 вказаного нормативно-правового акту).
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України «Про судоустрій України» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частини другої статті 20 Господарського кодексу України одним зі способів захисту цивільного права є визнання наявності чи відсутності прав, якими можуть бути, зокрема визнання права власності чи інших речових прав на певне майно, визнання права авторства на твір науки, літератури, мистецтва чи таке інше, тобто ухваленням рішення про визнання чи відсутність права повинен вирішуватися спір по суті.
Частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 553, 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно із частиною другою статті 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Відповідно до пункту 8 договору поруки №4М12090И/П від 08.11.2016р., укладеного між позивачем та відповідачем 1, від до поручителя, який виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять усі права кредитора за кредитним договором і договору (договорам) застави (іпотеки), укладеним з метою забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором, у частині виконаного зобов'язання.
Оскільки порука є договірним зобов'язанням, стосовно якого передбачено обов'язкове дотримання письмової форми (частина перша статті 547 Цивільного кодексу України), моментом укладення такого договору є досягнення згоди з усіх істотних умов, внаслідок якого у сторін виникають взаємні права та обов'язки.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги про визнання відсутнім права в одного відповідача (кредитора) вимагати від другого відповідача (боржника) сплати боргу за кредитними договорами, які погашено позивачем (поручителем), та про визнання права поручителя вимагати від боржника сплати ним грошових коштів за кредитними договорами, сплачених поручителем, не є вимогами про встановлення юридичних фактів, однак такі доводи можуть розглядатися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право.
Вказану правову позицію висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018р. по справі №910/14144/17. При цьому, судом прийнято до уваги, що за приписами ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, суд першої інстанції, враховуючи правову позицію Верховного Суду, покладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 року дійшов вірного висновку, щодо наявності підстав для закриття провадження по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СОФТ-АЛЬЯНС» до 1.Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» та 2. товариства з обмеженою відповідальністю «Меноріта» про визнання права товариства з обмеженою відповідальністю «СОФТ-АЛЬЯНС» вимагати від товариства з обмеженою відповідальністю «Меноріта» сплати суми боргу за кредитним договором від 20.02.2015 року № 4М15062И в розмірі 18 128 438,78 грн. та визнання відсутнім у Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» права вимагати від товариства з обмеженою відповідальністю «Меноріта» сплати суми боргу за кредитним договором № 4М15062И від 20.02.2015 року в розмірі 18 128 438,78 грн.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, постанова від 06.11.2018 року у справі №910/18702/17.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується з ухвалою господарського суду міста Києва від 24.09.2018 року у справі № 910/9960/18, отже підстав для її скасування або зміни не вбачається.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Софт - Альянс" на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.09.2018 у справі № 910/9960/18 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду міста Києва області від 24.09.2018 р. у справі № 910/9960/18 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на позивача (апелянта).
Матеріали справи № 910/9960/18 повернути до місцевого господарського суду .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України
Повний текст постанови складено 03.12.2018 року
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Дідиченко