вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"29" листопада 2018 р. Справа№ 910/4435/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Разіної Т.І.
секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 29.11.2018.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями «Євролакт» та Публічного акціонерного товариства «Вознесенський сиркомбінат»
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2018 (повний текст складено 23.07.2018)
у справі №910/4435/18 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями «Євролакт»
2. Публічного акціонерного товариства «Вознесенський сиркомбінат»
до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк»)
про визнання припиненими іпотеки та застави
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями «Євролакт» (далі, позивач-1) та Публічне акціонерне товариство «Вознесенський сиркомбінат» (далі, позивач-2) звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк») (далі, відповідач) про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором №151208Z127 від 08.10.2008, визнання припиненою застави за договором застави №151208Z131 від 08.10.2008, визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором №151208Z128 від 05.12.2008 та визнання припиненою застави за договором застави №151208Z132 від 08.10.2008.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що боржника за кредитними договорами з АТ «Укрексімбанк» - ТОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД ліквідовано, з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи, що, враховуючи положення статей 609, 593 Цивільного кодексу України, статті 205 Господарського кодексу України, статті 17 Закону України «Про іпотеку», статті 28 Закону України «Про заставу», а також умови пунктів 4.2.1. договорів іпотеки та пунктів 3.3. договорів застави, є підставою для припинення спірних договорів іпотеки та договорів застави, які укладені відповідачем з позивачами для забезпечення виконання кредитного договору боржником.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2018 у справі №910/4435/18 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Рішення суду мотивоване тим, що факт ліквідації боржника за основним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договорів іпотеки та застави, укладених на забезпечення виконання боржником основного зобов'язання, та звільнення іпотекодаця/заставодавця від відповідальності перед кредитором.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями «Євролакт» та Публічне акціонерне товариство «Вознесенський сиркомбінат» звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2018 скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги позивачів зводяться до наступного:
- судом першої інстанції не враховано, що у відповідності до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 609 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 205 Господарського кодексу України припинилися зобов'язання ТОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД перед АТ «Укрексімбанк» за кредитними договорами №151208К53 від 08 жовтня 2008 року та №151208К54 від 08 жовтня 2008 року, із відповідними змінами та доповненнями до них, внаслідок припинення ТОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД як юридичної особи;
- у відповідності до частини 5 статті 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зобов'язання ТОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД перед АТ «Укрексімбанк» за кредитними договорами вважаються погашеними;
- у відповідності до статей 593, 598, 609 Цивільного кодексу України, статті 205 Господарського кодексу України, статті 17 Закону України «Про іпотеку», статті 28 Закону України «Про заставу», внаслідок припинення основного зобов'язання припинилося зобов'язання позивачів перед відповідачем за забезпечувальними договорами, і таке припинення відбулося 14.03.2016 - в день припинення ТОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД як юридичної особи;
- судом не взяті до уваги роз'яснення Комітету з питань фінансової політики і банківської діяльності Верховної Ради України №04-37/10-215 від 04.07.2018, роз'яснення Комітету з питань фінансової політики і банківської діяльності Верховної ради України №04-37/10-227 від 12.07.2018, науково-правовий висновок Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого, якими підтверджується правова позиція позивачів щодо припинення іпотеки і застави;
- лише із введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03.07.2018 (реєстраційний номер 6027-д), який станом на дату подання апеляційної скарги не набрав чинності, виникне законодавча норма, за якою майновий поручитель залишається відповідальним перед кредитором у разі ліквідації боржника - юридичної особи, якщо кредитор реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подачі позову або пред'явлення вимоги;
- суд безпідставно послався в оскарженому рішенні на постанови Верховного Суду України як на джерело права.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями «Євролакт» та Публічного акціонерного товариства «Вознесенський сиркомбінат» передано на розгляд колегії суддів у складі: Сітайло Л.Г. (головуючий суддя), судді: Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №910/4435/18, встановлено строк для подання відзивів та клопотань, розгляд справи призначено на 16.10.2018.
01.10.2018 від відповідача через канцелярію апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив залишити оскаржене рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач наголосив на тому, що ліквідація юридичної особи відповідно до закону не є підставою для припинення зобов'язань, що виникли за договорами забезпечення.
Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.
Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
03.10.2018 в газеті «Голос України» №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.
Частиною 5 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
Згідно частини 7 статті 31 Господарського процесуального кодексу України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Актом прийняття-передачі судових справ від 01.10.2018 справу №910/4435/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2018 справу №910/4435/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Разіної Т.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №910/4435/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями «Євролакт» та Публічного акціонерного товариства «Вознесенський сиркомбінат» колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Разіної Т.І., призначено справу до розгляду на 30.10.2018, встановлено сторонам строк для надання можливості скористатися наданими статтею 267 Господарського процесуального кодексу України правами - 10 днів з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження у справі.
26.10.2018 позивачі подали через канцелярію Північного апеляційного господарського суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якому, зокрема, зазначили, що припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом є підставою припинення іпотеки та застави, оскільки зобов'язання за кредитним договором припиняється; для прийняття рішення у даній справі суду слід оцінити, чи було реалізовано право кредитора на звернення стягнення на передане в іпотеку/заставу майно; лише із вступом в силу Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03.07.2018 (реєстраційний номер 6027-д) буде змінено порядок регулювання відносин між кредитором і майновим поручителем щодо припинення майнової поруки внаслідок припинення основного зобов'язання у зв'язку з припиненням боржника - юридичної особи.
У судових засіданнях 30.10.2018 та 15.11.2018, після заслуховування пояснень представників сторін, судом оголошувались перерви.
20.11.2018 відповідач подав через канцелярію Північного апеляційного господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи роздруківок судових рішень із Єдиного державного реєстру судових рішень, а саме постанов Верховного Суду, посилання на які містяться у відзиві на апеляційну скаргу.
Колегія суддів ухвалила долучити вказані документи до матеріалів справи, враховуючи, що інформація із Єдиного державного реєстру судових рішень є загальнодоступною, а посилання на відповідні постанови Верховного Суду зроблені відповідачем ще під час подання відзиву на апеляційну скаргу.
20.11.2018 позивачами через канцелярію Північного апеляційного господарського суду було подане клопотання про продовження перерви, оголошеної у судовому засідання 15.11.2018 до 20.11.2018, у зв'язку з тим, що адвокат позивачів Морозова Т.В. зайнята 20.11.2018 в судовому засіданні з розгляду кримінальної справи №756/7356/17 в Оболонському районному суді м. Києва.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 розгляд справи за клопотанням позивачів було відкладено на 29.11.2018.
28.11.2018 позивачі через канцелярію Північного апеляційного господарського суду подали клопотання про продовження перерви у судовому засідання та відкладення розгляду справи на іншу дату після 10 грудня 2018 року.
Зазначене клопотання мотивоване тим, що представник позивачів Морозова Т.В. не має можливості бути присутньою у судовому засіданні 29.11.2018 через різке погіршення стану здоров'я та перебування на амбулаторному лікуванні (копія довідки додана до клопотання).
Колегія суддів ухвалила відмовити у задоволенні клопотання позивачів про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відтак, враховуючи, що позивачі належним чином повідомлялись про судові засідання з розгляду апеляційної скарги, однак їх представник повторно не з'явився у судове засідання (20.11.2018, 29.11.2018), колегія суддів, враховуючи доказове наповнення матеріалів справи, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивачів та відмовляє у задоволенні клопотання позивачів про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти доводів апеляційної скарги позивачів, просив у її задоволенні відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін.
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та відповіді на відзив, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивачів не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як підтверджується матеріалами справи, 08 жовтня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Укрексімбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад-Продакшн» ЛТД (боржник) було укладено генеральну угоду №151208N4 (далі, Генеральна угода), з лімітом заборгованості 25 000 000 дол. США та терміном дії до 07 жовтня 2013 року.
Згідно статті 2 Генеральної угоди сторони погодили, що термін «генеральна угода» означає цю генеральну угоду, включаючи будь-які додатки до неї, графіки, списки або інші доповнення до неї, які є невід'ємною частиною цієї генеральної угоди. Крім того, термін «кредитний договір» означає будь-який договір, угоду, правочин, що передбачає здійснення Кредитних операцій та який укладається сторонами в рамках цієї генеральної угоди та є її додатком.
У рамках Генеральної угоди між Відкритим акціонерним товариством «Укрексімбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад-Продакшн» ЛТД було укладено кредитний договір №151208К53 від 08 жовтня 2008 року, із змінами і доповненнями терміном дії до 07 жовтня 2011 року, з лімітом кредитної лінії 8708300 дол. США та Кредитний договір №151208К54 від 08 жовтня 2008 року, із змінами і доповненнями, терміном дії до 07 жовтня 2011 року, з лімітом кредитної лінії 16291700,00 дол. США. (далі разом - кредитні договори).
Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Так, з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитними договорами, що випливають із генеральної угоди, було укладено зазначені нижче договори.
08.10.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями «Євролакт» (іпотекодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Укрексімбанк» (іпотекодержатель) було укладено Іпотечний договір №151208Z127, відповідно до умов якого (пункт 1.1. договору), іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з генеральної угоди від 08.10.2008 №151208N4 з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках генеральної угоди, їй підпорядковуються та є додатками до неї, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ), укладеної між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад-Продакшн» ЛТД (боржник), відповідно до якої банк при виконанні боржником умов та положень, визначених в кредитному договорі, проводить кредитні операції виключно в межах загального ліміту заборгованості за кредитним договором, встановленим у розмірі, що не перевищує суму, еквівалентну 25 000 000,00 дол. США, терміном користування до 07.10.2013.
08.10.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями «Євролакт» (заставодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Укрексімбанк» (заставодержатель) було укладено Договір застави №151208Z131, відповідно до умов якого (пункт 1.1. договору), заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають з генеральної угоди від 08.10.2008 №151208N4 з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках генеральної угоди, їй підпорядковуються та є додатками до неї, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ, укладеної між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад-Продакшн» ЛТД (боржник), відповідно до якої банк при виконанні боржником умов та положень, визначених в кредитному договорі, проводить кредитні операції виключно в межах загального ліміту заборгованості за кредитним договором, встановленим у розмірі, що не перевищує суму, еквівалентну 25 000 000,00 дол. США, терміном користування до 07.10.2013.
Також, 08.10.2008 між Публічним акціонерним товариством «Вознесенський сиркомбінат» (заставодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Укрексімбанк» (заставодержатель) було укладено договір застави №151208Z132, відповідно до умов якого (пункт 1.1. договору), заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають з генеральної угоди від 08.10.2008 №151208N4 з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках генеральної угоди, їй підпорядковуються та є до датками до неї, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ), укладеної між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад-Продакшн» ЛТД (боржник), відповідно до якої банк при виконанні боржником умов та положень, визначених в кредитному договорі, проводить кредитні операції виключно в межах загального ліміту заборгованості за кредитним договором, встановленим у розмірі, що не перевищує суму, еквівалентну 25 000 000,00 дол. США, терміном користування до 07.10.2013.
05.12.2008 між Публічним акціонерним товариством «Вознесенський сиркомбінат» (іпотекодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Укрексімбанк» (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір №151208Z128 відповідно до умов якого (пункт 1.1. договору), іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з генеральної угоди від 08.10.2008 №151208N4 з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є Додатками до нього невід'ємними її частинами та складають єдиний документ, укладеної між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад-Продакшн» ЛТД (боржник), відповідно до якої банк при виконанні боржником умов та положень, визначених в кредитному договорі, проводить кредитні операції виключно в межах загального ліміту заборгованості за кредитним договором, встановленим у розмірі, що не перевищує суму, еквівалентну 25 000 000,00 дол. США, терміном користування до 07.10.2013.
Як вбачається із матеріалів справи, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 у справі №903/623/13, залишеною в силі постановою Верховного Суду України від 19.10.2016, прийнято рішення про ліквідацію боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад-Продакшн» ЛТД.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 14.03.2016 до державного реєстру внесено запис №11981170025006425 про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД.
Таким чином, ТОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД припинило свою діяльність без правонаступництва та було виключене з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наслідком чого є його припинення як юридичної особи в розумінні статті 104 Цивільного кодексу України.
Звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивачі стверджують, що їх зобов'язання за договорами іпотеки та застави є припиненими в силу положень статей 609, 593 Цивільного кодексу України, статті 205 Господарського кодексу України, статті 17 Закону України «Про іпотеку», статті 28 Закону України «Про заставу», а також умов пунктів 4.2.1. договорів іпотеки та пунктів 3.3. договорів застави, у зв'язку з ліквідацією та внесенням відповідного запису до реєстру про припинення юридичної особи боржника за кредитними договорами - ТОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі та припинення спірних договорів іпотеки та застави, враховуючи наступне.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою/заставою зобов'язання, зіставляють з підставами для припинення права іпотеки/застави. Однак, при цьому слід ураховувати, що відповідно до вимог статей 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які забезпечувальні зобов'язання, які випливають з основного зобов'язання, не повинні припиняти дію зобов'язань, які забезпечують основне зобов'язання, яке залишилось невиконаним.
Згідно частини 1 статті 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Згідно статті 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотекою може бути забезпечено виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути у майбутньому на підставі договору, що набрав чинності; іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
У відповідності до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі, зокрема, припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно статті 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про заставу» застава припиняється, зокрема, з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.
За змістом положень пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
Іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки (стаття 11 Закону України «Про іпотеку»).
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) приймає на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки)), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із Реєстру.
Оскільки покладення на особу, яка видала забезпечення, цих ризиків відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника, отже, ліквідація боржника не повинна припиняти обов'язок заставодавця (іпотекодавця) з несення цих ризиків. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто звільнення останньої від таких ризиків повинно бути предметом спеціальної домовленості між такою особою та кредитором.
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, сам факт ліквідації боржника за кредитним договором з унесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договорів іпотеки/застави, які укладено для забезпечення виконання кредитних договорів боржником.
Крім того, колегія суддів наголошує на наступному.
Частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін).
За змістом статей 1, 20 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Судом встановлено, що АТ «Укрексімбанк» реалізувало своє право заставодержателя/іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет застави/іпотеки за спірними договорами, звернувшись у квітні 2013 року до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями «Євролакт» та Публічного акціонерного товариства «Вознесенський сиркомбінат», третя особа - ТОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД, про стягнення заборгованості за кредитними договорами шляхом звернення стягнення на рухоме і нерухоме майно (справа №915/689/13), в період дії договорів застави та іпотеки, коли зобов'язання, забезпечене заставою та іпотекою позивачів у даній справі, належним чином не виконувалося, та до виключення боржника з Реєстру. Розгляд справи №915/689/13 на даний час триває.
Постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи - боржника за основним зобов'язанням і його виключення з Реєстру не припиняє забезпечувального зобов'язання, якщо кредитор до виключення боржника з цього Реєстру реалізував своє право щодо заставодавця/іпотекодавця, пред'явивши до нього відповідний позов.
Водночас, колегія суддів зазначає, що умовами спірних договорів іпотеки та застави не визначено ліквідацію боржника, як підставу для припинення іпотеки/застави та звільнення у зв'язку з цим майнових поручителів від ризиків, пов'язаних з невиконанням боржником своїх зобов'язань за кредитними договорами.
Положення пунктів 4.2.1. договорів іпотеки та пунктів 3.3. договорів застави, на які посилається скаржник, такої умови не містять.
Отже, оскільки факт ліквідації боржника за основним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договорів застави/іпотеки, укладених на забезпечення виконання боржником основного зобов'язання, а відповідач у даній справі, шляхом подання відповідного позову, реалізував своє право на звернення стягнення на передане в заставу та іпотеку майно, відсутні законодавчо визначені підстави для визнання припиненими договорів іпотеки за №151208Z127 від 08.10.2008, №151208Z128 від 05.12.2008 та договорів застави №151208Z131 від 08.10.2008, №151208Z132 від 08.10.2008, та, відповідно, підстави для задоволення позовних вимог позивачів у даній справі.
Позивачами не доведено порушення їх прав та законних інтересів зі сторони відповідача.
При вирішенні даного спору судом апеляційної інстанції у відповідності до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховані висновки Верховного Суду України, наведені у постановах від 10 лютого 2016 року у справі №6-216цс14, від 10 лютого 2016 року у справі №6-84цс15, від 06 липня 2016 року у справі №3-578гс16, від 12 жовтня 2016 року у справі №5/25-38, та Верховного Суду, викладені у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №910/9943/17, від 20 червня 2018 року у справі №381/3209/16-ц, від 06 березня 2018 року у справі №2011/16284/12, від 13 березня 2018 року у справі №910/8698/17.
Посилання позивачів у позовній заяві на правовий висновок, висловлений Верховним Судом України у постанові від 11.09.2013 у справі №6-52цс13 не заслуговують на увагу, оскільки зазначений висновок було змінено та уточнено у вищевказаних постановах від 10.02.2016 у справі N 6-216цс14 та від 10 лютого 2016 року у справі №6-84цс15.
Доводи скаржників із приводу того, що судом першої інстанції безпідставно не були взяті до уваги надані позивачами на підтвердження їх правової позиції щодо припинення іпотеки і застав роз'яснення Комітету з питань фінансової політики і банківської діяльності Верховної Ради України №04-37/10-215 від 04.07.2018, №04-37/10-227 від 12.07.2018, а також науково-правовий висновок Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів не приймає до уваги наданий позивачами науково-правовий висновок, оскільки останній, враховуючи положення статті 108 Господарського процесуального кодексу України, не стосується питань щодо застосування аналогії закону чи аналогії права або змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.
Крім того, відповідно до статті 109 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду.
Стосовно роз'яснень Комітету з питань фінансової політики і банківської діяльності Верховної Ради України №04-37/10-215 від 04.07.2018 та №04-37/10-227 від 12.07.2018, на які посилаються позивачі, колегія суддів зазначає, що останні, враховуючи зміст частини 3 статті 21 Закону України «Про комітети Верховної Ради України», не мають статусу офіційного тлумачення, а відтак не є обов'язковими. Водночас, відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення, а делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Щодо посилань позивачів на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03.07.2018 №2478-VIII колегія суддів зазначає, що останній набрав чинності лише 04.11.2018 та згідно пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень буде введений в дію через три місяці з дня набрання чинності, тобто 04.02.2019, у той час як спірні правовідносини між сторонами у даній справі виникли фактично ще у березні 2016 року (з дня внесення до державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД).
Водночас, судом встановлено, що вказаним Законом доповнено, зокрема, статтю 593 частиною четвертою такого змісту: «Припинення основного зобов'язання внаслідок ліквідації боржника - юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов'язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу боржником та/або майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника - юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред'явлення вимоги».
Тобто фактично, вказаний Закон аналогічним чином врегульовує спірні правовідносини щодо відсутності підстав для припинення забезпечувальних зобов'язань внаслідок ліквідації боржника - юридичної особи, яка виступає боржником в основному зобов'язанні.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Заперечення скаржників, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями «Євролакт» та Публічного акціонерного товариства «Вознесенський сиркомбінат» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивачів
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями «Євролакт» та Публічного акціонерного товариства «Вознесенський сиркомбінат» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2018 у справі №910/4435/18 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2018 у справі №910/4435/18 залишити без змін.
Матеріали справи №910/4435/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 04.12.2018.
Головуючий суддя Ю.Б.Михальська
Судді А.І. Тищенко
Т.І. Разіна