вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"27" листопада 2018 р. Справа№ 910/3579/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Скрипки І.М.
Разіної Т.І.
при секретарі судового засідання: Бовсунівській Л.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 27.11.2018
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2018 (повний текст підписано 30.08.2018)
у справі № 910/3579/17 (суддя Бондаренко Г.П.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України»
до Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України
про стягнення 901 639, 10 грн.,-
У березні 2017 Публічне акціонерне товариство «Державний експортно - імпортний банк України» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі - відповідач) про стягнення з останнього 901 639,10 грн. збитків.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, на виконання укладеного між сторонами спору договору від 02.01.2002 № 1-01/К/16, надано відповідачеві для доставки цінне відправлення, адресоване філії позивача у м. Запоріжжі, з оголошеною цінністю 901 639,10 грн. Проте, вказане цінне відправлення не було доставлене відповідачем за місцем призначення, у зв'язку з його втратою відповідачем при озброєному нападі, що призвело до звернення позивача до господарського суду із вимогами про стягнення з відповідача збитків в розмірі оголошеної цінності відправлення в сумі 901 639,10 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» збитки в сумі 901 639 грн. 10 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 13 524 грн. 59 коп.
Постановою Верховного Суду від 06.03.2018 касаційну скаргу Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 у справі № 910/3579/17 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2018 у справі №910/3579/17 зупинено провадження у справі №910/3579/17 до набрання законної сили рішенням у справі №203/165/17 щодо розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016042010000292.
Обґрунтовуючи ухвалу про зупинення провадження у справі №910/3579/17 суд першої інстанції зазначив, що рішення у справі №203/165/17 вплине на ефективне вирішення справи та зможе встановити факти, які будуть мати значення для вирішення даної справи по суті заявлених позовних вимог. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що обставини, які розглядаються у справі №203/165/17 не можуть бути встановлені в межах справи №910/3579/17, враховуючи предмет даного спору.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Публічне акціонерне товариство «Державний експортно - імпортний банк України» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2018 у справі №910/3579/17 скасувати та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.
Апелянт також зазначає, що факт наявності незакінченого кримінального провадження №12016042010000292 за досліджуваними в ньому обставинами не впливає на результати розгляду позову у справі №910/3579/17, оскільки питання відшкодування збитків, понесених внаслідок скоєння злочину, регламентуються позадоговірною деліктною відповідальністю, яка не має відношення до підстав заявленого позову. Крім того, вказує, що зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.
Представник позивача у судовому засіданні 27.11.2018 підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу суду скасувати та передати справу для подальшого розляду до Господарського суду міста Києва.
В судовому засіданні 27.11.2018 представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги та вважав, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтовною. Просив залишити оскаржувану ухвалу без змін.
Частина 1 ст. 271 ГПК України визначає, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшов висновку, що оскаржена ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Положеннями пункту 4 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати:
- як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;
- чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.
Сама по собі взаємопов'язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі.
Під неможливістю розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом слід розуміти неможливість для даного господарського спору самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
При цьому, вищевказана процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Судом встановлено, що згідно договору № 1-01/К/16 від 02.01.2002 позивачем передано Головному управлінню урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України для доставки цінне відправлення, адресоване філії позивача у м. Запоріжжі, з оголошеною цінністю 901 639,10 грн. Проте, зазначене цінне відправлення не було доставлене відповідачем за місцем призначення, у зв'язку з викраденням цього відправлення при озброєному нападі на групу співробітників Головного управління державної фельд'єгерської служби при державному комітеті зв'язку та інформатизації України.
17.11.2016 відповідач у листі від № 63/07-2031 повідомив позивача про те, що 16.11.2016 невідомими особами вчинено озброєний напад на групу співробітників відповідача, які виконували доставку цінних відправлень позивача на виконання договору від 02.01.2012 маршрутом Київ-Дніпро-Запоріжжя. Внаслідок зазначеного нападу було викрадено цінності позивача, які направлялись з м. Києва до м. Дніпро та м. Запоріжжя за реєстром № 1511 від 15.11.2016.
Підрозділом Національної поліції України проводяться оперативно-розшукові заходи щодо встановлення обставин злочину та осіб, причетних до його скоєння. Відомості про подію внесено до ЄРДР №12016042010000292.
Спір у справі № 910/3579/17 виник, у зв'язку з тим, що цінне відправлення, яке не було доставлено відповідачем, тому позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 901 639,10 грн. збитків у розмірі оголошеної цінності відправлення.
Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська 11.04.2018 по справі № 203/165/17 призначено судовий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016042010000292 від 16.11.2016 у відкритому судовому засіданні на 17.05.2018. Відповідно до інформації, яка міститься на сайті судової влади, справу призначено до судового розгляду на 22.10.2018.
Статтею 234 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в ухвалі зазначаються мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції в оскарженій ухвалі не навів переконливих доводів, які б давали підстави дійти висновку щодо відсутності можливості при наявності іншого спору у справі № 203/165/17 встановити всі обставини, які необхідно з'ясувати для правильного вирішення даного спору та не зазначив, які саме обставини, що входять до предмету доказування у справі № 910/3579/17, не можуть бути встановлені ним самостійно при вирішенні даної справи та яким чином встановлені в іншій справі обставини вплинуть на оцінку доказів, що ними сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі, виходячи із презумпції правомірності правочину, закріпленої статтею 204 Цивільного кодексу України.
Отже, місцевий господарський суд, з урахуванням презумпції правомірності правочину, не позбавлений можливості досліджувати обставини та оцінювати докази у даній справі, має право та зобов'язаний надати правову оцінку наданим письмовим доказам та самостійно встановити факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги у справі № 910/3579/17, зокрема, факт виконання/невиконання відповідачами зобов'язання.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 05.06.2018 про витребування доказів, 15.08.2018 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином засвідченої копії акту службового розслідування № 21 від 15.12.2016.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд справи № 203/165/17, попри її пов'язаність зі справою №910/3579/17, не є перешкодою для встановлення, з урахуванням вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суттєвих обставин у справі №910/3579/17 під час її розгляду господарським судом.
Отже, ухвала про зупинення провадження у справі від 28.08.2018 у даній справі не містить аргументованих та переконливих мотивів доцільності зупинення провадження у справі, як щодо об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи № 203/165/17, так і стосовно того, що зібрані у справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, що суперечить вимогам пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зібрані докази у справі №910/3579/17 дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Колегія суддів, поруч із цим, також зазначає, що межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до збільшення розумного строку розгляду справи.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Колегія суддів також нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі, яке, крім того, порушує право позивача на розумні строки розгляду справи.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За змістом частини 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про зупинення провадження у справі справа передається на розгляд суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 28.08.2018 про зупинення провадження у справі у справі №910/3579/17 скасуванню, а справа №910/3579/17 направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом даної апеляційної скарги, має бути здійснено, виходячи зі змісту норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи по суті згідно із загальними правилами вказаної статті.
Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, пунктом 6 частини 1 статті 275, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2018 про зупинення провадження у справі №910/3579/17 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду міста Києва 28.08.2018 про зупинення провадження у справі №910/3579/17 скасувати.
Справу №910/3579/17 повернути до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до статті 286 Господарського процесуального кодексу України не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови складено 04.12.2018.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді І.М. Скрипка
Т.І. Разіна