Справа № 823/2318/18 Суддя першої інстанції: Тимошенко В.П.
30 листопада 2018 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Горяйнова А.М.,
суддів - Кузьмишиної О.М. та Коротких А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року, яке прийняте в порядку письмового провадження, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, за участю третьої особи - Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У червні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати неправомірною відмову Міністерства внутрішніх справ України, викладену в листі № 15/2-1071 від 31 березня 2017 року, щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України підготувати висновок та прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги за заявою від 14 лютого 2017 року відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 16 грудня 2016 року, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року вказаний адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що ІІ групу інвалідності позивачу було встановлено після спливу дворічного строку з дня первинного огляду.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникає з дня встановлення інвалідності та може бути реалізоване протягом трьох років від цієї дати.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи - 15 листопада 2018 року, проте у судове засідання не з'явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року - без змін виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами даної справи не заперечується, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ з 10 лютого 1986 року по 10 січня 1995 року. Перебуваючи на посаді міліціонера відділу позавідомчої охорони Соснівського РВ УВС Черкаського обласного виконавчого комітету, брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
ОСОБА_2 29 червня 1995 року було встановлено ІІІ групу інвалідності. У зв'язку з цим позивачу була виплачена страхова сума за державним обов'язковим особистим страхуванням у розмірі 163649000 крб, що підтверджується довідкою НАСК «Оранта» від 28 лютого 2017 року № 02-05/9.
Згідно з випискою із акта огляду МСЕК до довідки серії 12ААА № 012621 від 15 грудня 2016 року позивачу з 15 грудня 2016 року встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з каліцтвом, отриманим при виконанні службових обов'язків.
Позивач 14 лютого 2017 року звернувся до голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності.
Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області підготувало висновок про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про міліцію» та передало його на розгляд до Міністерства внутрішніх справ України.
Міністерство внутрішніх справ України листом від 31 березня 2017 року № 15/2-1071 повідомило Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про те, що з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше двох років, у зв'язку з чим встановлення ОСОБА_2 ІІ групи інвалідності не дає йому права на отримання грошової допомоги у більшому розмірі.
Про прийняте рішення позивач був повідомлений листом від 28 квітня 2017 року № 37/С-15.
Не погоджуючись із вказаними діями та рішеннями Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що у випадку коли між первинним встановленням втрати працездатності без встановлення інвалідності та встановленням групи інвалідності не пройшло два роки, особі виплачується грошова допомога із урахуванням раніше проведеної виплати. У випадку ж, коли група інвалідності встановлена за спливом двох років від первинного встановлення втрати працездатності без встановлення інвалідності, особа набуває повного права на отримання грошової допомоги у відповідному більшому розмірі без будь-яких відрахувань різниць між попередніми виплатами.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначені в Порядку та умовах призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок).
У відповідності до пп. 2 п. 3 Порядку грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Згідно з п. 4 Порядку якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Підставою для відмови в призначенні ОСОБА_2 грошової допомоги стало те, що повторний огляд позивача був здійснений пізніше, ніж через два роки після первинного огляду.
Як раніше зазначалося, ІІІ групу інвалідності позивачу було встановлено 29 червня 1995 року, а ІІ групу - 13 грудня 2016 року.
Надаючи правову оцінку вказаній обставині, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідно до п. 2 Порядку днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Випадки, за яких призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, визначені у п. 14 Порядку. Підстав для відмови в призначенні грошової допомоги ОСОБА_2, передбачених вказаною нормою права, не встановлено.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що у випадку коли між первинним встановленням втрати працездатності без встановлення інвалідності та встановленням групи інвалідності не пройшло два роки, особі виплачується грошова допомога із урахуванням раніше проведеної виплати. У випадку ж, коли група інвалідності встановлена за спливом двох років від первинного встановлення втрати працездатності без встановлення інвалідності, особа набуває повного права на отримання грошової допомоги у відповідному більшому розмірі без будь-яких відрахувань різниць між попередніми виплатами.
Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 369/13187/17. У вказаному рішенні зазначено, що п. 4 Порядку не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу двохрічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.
Також зазначена постанова містить висновок Верховного Суду про те, що вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у п. 14 Порядку, і підстави, з якої виходив відповідач, вказана норма не містить.
У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Під час розгляду та вирішення даної справи колегія суддів також враховує висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 296/1969/17, згідно якого під час прийняття рішення про виплату грошової допомоги необхідно встановити причинно-наслідковий зв'язок, тобто виникнення під час виконання службових обов'язків в період проходження служби захворювання, яке спричинило інвалідність.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у п. 8 виписки з акта огляду МСЕК до довідки серії 12ААА № 012621 від 15 грудня 2016 року зазначено, що причиною втрати працездатності є каліцтво, отримане при виконанні службових обов'язків у зв'язку з аварією на ЧАЕС.
Також колегія суддів враховує, що відповідно до п. 5 Порядку за наявності в працівника міліції або членів його сім'ї права на отримання одночасно одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених статтею 23 Закону України «Про міліцію», та встановлених іншими законами компенсаційної виплати або одноразової грошової допомоги виплата проводиться з однієї підстави за вибором особи.
Судом встановлено, що п. 5 Порядку передбачає, що за наявності в працівника міліції або членів його сім'ї права на отримання одночасно одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених статтею 23 Закону України «Про міліцію», та встановлених іншими законами компенсаційної виплати або одноразової грошової допомоги виплата проводиться з однієї підстави за вибором особи.
Виплату одноразової грошової допомоги учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачено також ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, у матеріалах справи міститься довідка Управління праці та соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області від 14 лютого 2017 року № 27/01-15 про те, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в даному управлінні та виплат, передбачених ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку із встановленням ІІ та ІІІ груп інвалідності - не отримував.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що у позивача наявні всі умови, передбачені Порядком, для призначення і виплати грошової допомоги, а рішення суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову ОСОБА_2 є законним і обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 12 липня 2018 року та не можуть бути підставою для його скасування.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач А.М. Горяйнов
Судді О.М. Кузьмишина
А.Ю. Коротких
v