03 грудня 2018 року справа №428/12591/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Шишова О.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 жовтня 2018 року (повне судове рішення складено 30 жовтня 2018 року у м. Сєвєродонецьку) у справі № 428/12591/18 (суддя в І інстанції Журавель Т.С.) за позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Городецького Микити Сергійовича, третя особа - Управління Патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до поліцейського взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Городецького Микити Сергійовича, третя особа Управління патрульної поліції в Луганській області, про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 083859 від 28.09.2018 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 28.09.2018 о 09:10 год. поблизу буд. 10 по вул. Федоренка на перехресті вул. Федоренка - пр-т Центральний позивача, який керував транспортним засобом DAEWOO Lanos F699 реєстраційний номер НОМЕР_1, зупинив відповідач та повідомив про те, що, нібито, позивач при проїзді перехрестя здійснив рух на заборонений сигнал світлофора - «жовтий», чим порушив п. 8.7.3 «ґ» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України). ОСОБА_1 стверджує, що вказаного правопорушення він не скоював, ПДР України не порушував.
Вважає зазначену постанову незаконною та не обґрунтованою, у зв'язку з чим, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд її скасувати та стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. (а.с. 1-3, 23).
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено (а.с.33-34).
Позивачем на рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу, в якій він просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, встановлення судом недоведених обставин, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів посилався на те, що позивач відповідачем не доведено порушення правил дорожнього руху та, як наслідок, вчинення адміністративного правопорушення (а.с.41-43).
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши їх за матеріалами справи, і дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
28 вересня 2018 року поліцейським взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Городецьким Микитою Сергійовичем було прийнято постанову серії ВР № 083859 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої 28.09.2018 о 09:10 год. в м. Сєвєродонецьк на перехресті вул. Федоренка та пр-ту Центральний, ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом DAEWOO Lanos F699 реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснив рух на заборонений сигнал світлофора, а саме жовтий, порушивши п. 8.7.3 «ґ» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). За вказане адміністративне правопорушення до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Спірним у справі є факт вчинення позивачем порушення п. 8.7.3 ПДР та, як наслідок, правомірність прийняття відповідачем постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ВР № 083859 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.122 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху, зокрема, передбачених ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частиною першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Аналізуючи оскаржувану постанову вбачається, що вона була розглянута безпосередньо на місці вчинення правопорушення без складення протоколу про адміністративне правопорушення, що відповідає чинній на час складення постанови редакції ч. 2, 4, 5 ст. 258 КУпАП.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КУпАП проїзд на заборонний сигнал світлофора тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Пунктом 8.7.3 «ґ» ПДР України передбачено, що жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту відеозапису, наданого відповідачем, вбачається, що позивач, керуючи транспортним засобом DAEWOO Lanos F699 реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснив проїзд перехрестя на жовтий сигнал світлофора, порушивши п. 8.7.3 «ґ» ПДР України.
У відповідності до 1.3 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил дорожнього руху України.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідачем доведено правомірність винесеної постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ВР № 083859 від 28.09.2018 року, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі встановлених обставин справи в сукупності з наведеними вище нормами матеріального закону, якими регулюються спірні відносини, суд апеляційної інстанції погоджує висновок місцевого суду про відмову у задоволенні позову.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ч.2 ст.77, ч.3 ст.272, п.3 ч.3 ст.286, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ст.ст. 321, 322, ч.1 ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30 жовтня 2018 року у справі № 428/12591/18 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 03 грудня 2018 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Сіваченко
Судді: А.А. Блохін
О.О. Шишов