28 листопада 2018 року справа №2а/0570/5057/2011
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Токаревої А.Г., позивача - ОСОБА_1, представника відповідачів - Кононенко В.К., діючої за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Донецької митниці ДФС, Державної фіскальної служби України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року у справі № 2а/0570/5057/2011 (головуючий суддя І інстанції - Козаченко А.В.), складену у повному обсязі 23 травня 2011 року у м. Донецьку Донецької області за позовом ОСОБА_1 до Донецької митниці ДФС, Державної фіскальної служби України про визнання дій неправомірними, скасування наказів, поновлення на роботі, зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, -
01 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України, Східної митниці про визнання дій неправомірними, скасування наказів, поновлення на роботі, зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу (а.с. 2-3 т.1).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано наказ Державної митної служби України №339-к від 04 березня 2011 року. Скасовано наказ Східної митниці №128-к від 09 березня 2011 року. Поновлено позивача на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №1 Східної митниці з 05 березня 2011 року. Стягнуто із Східної митниці на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 березня 2011 року по 18 травня 2011 року в розмірі 8664,84 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено (а.с. 86-88 т.1).
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Східна митниця та Державна митна служба України подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати оскаржувану постанову та винести нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційних скарг, відповідачі зазначили, що позивача звільнено з посади за порушення вимог ст. 5, 10, 17 Закону України «Про державну службу» та Присяги державного службовця.
При цьому, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що позивач, приймаючи присягу державного службовця, взяв на себе зобов'язання, встановлені Законом.
Однак, відповідно до вироку Ворошиловського районного суду м. Донецька від 28 лютого 2011 року позивача визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України, а саме спричинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Крім того, судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволені клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили вищевказаним вироком (а.с. 97-100, 103-106).
Позивач в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг, наполягав на залишення постанови суду першої інстанції без змін.
Представник відповідачів в судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційних скаргах, просила суд їх задовольнити.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року замінено відповідача по справі Східну митницю на її правонаступника - Донецьку митницю ДФС та відповідача по справі - Державну митну службу України на її правонаступника - Державну фіскальну службу України.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідачів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційних скаргах залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що наказом Донецької митниці №126к від 04 липня 1994 року ОСОБА_1 прийнято на посаду інспектора Донецької митниці, що підтверджується копією трудової книжки, особовою карткою позивача № 69 (а.с.26-30, 72-76).
Наказом Східної митниці №13-к від 30 квітня 2008 року позивача прийнято на роботу до Східної митниці з 01 травня 2008 року на посаду головного інспектора відділу митного оформлення №1 у порядку переведення зі Східної регіональної митниці (а.с.77).
13 червня 1995 року у відповідності до Закону України «Про державну службу» позивач прийняв присягу державного службовця (а.с.57).
Вироком Ворошиловського районного суду м. Донецька від 28 лютого 2011 року ОСОБА_1 визнано винним в скоєні злочину, передбаченого ст.122 ч.1 Кримінального кодексу України та призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 Кримінального кодексу України позивача звільнено від відбування покарання з випробуванням на два роки (а.с.37-44).
Наказом Державної митної служби України №339-к від 04 березня 2011 року на підставі вироку Ворошиловського районного суду м. Донецька від 28 лютого 2011 року за порушення Присяги державних службовців, припинено 04 березня 2011 року перебування позивача на державній службі в митних органах України відповідно до п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу», головного інспектора відділу митного оформлення №1 Східної митниці (а.с.33-34).
Наказом Східної митниці №128-к від 09 березня 2011 року на підставі наказу Державної митної служби України №339-к від 04 березня 2011 року наказано провести з позивачем розрахунок відповідно до вимог ст.116 КЗпП України; виплатити кошти за невикористані дні щорічної відпустки відповідно до вимог ст.24 Закону України «Про відпустки»; позивачу здати певні предмети митного забезпечення та службове посвідчення (а.с.35-36).
Не погодившись із звільненням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Спірним питанням у справі є обґрунтованість заявлених вимог позивача.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що вирок Ворошиловського районного суду м. Донецька не набрав законної сили, службове розслідування щодо позивача не проводилось, а спірні накази прийняті на підставі обставин, встановленим вищевказаним вироком. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач при звільненні позивача діяв передчасно та без достатніх на те підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо результату розгляду справи, з наступних підстав.
Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з публічної служби в митних органах регулюються Законом України «Про державну службу», Кодексом законів про працю України та Законом України «Про Дисциплінарний статут митної служби України».
За Конституцією України державна служба є єдиною за своїми основами (пункт 12 частини першої статті 92). Закон України "Про державну службу", визначаючи загальні засади діяльності та статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, спрямований на підвищення ефективності державної служби, добір компетентних і відданих справі кадрів, що досягається у тому числі і окремими заходами, а саме - встановленням додаткових, крім передбачених законами, процедур відбору громадян на державну службу (стаття 4), шляхів просування по службі (стаття 27), умов оплати праці державних службовців (стаття 33), затвердження порядку проведення конкурсу для вступу на державну службу (стаття 15) тощо.
Згідно ст.5 Закону України «Про державну службу», державний службовець повинен, зокрема, не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про державну службу», основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.
Згідно ст.12 Закону України «Про державну службу», не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які, зокрема, мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу», державна служба припиняється у разі, зокрема, порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.
Згідно ст.1 Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України», службова дисциплiна в митнiй службi України (далi - службова дисциплiна) полягає в безумовному виконаннi посадовими особами митної служби службових обов'язкiв, а також у реалiзацiї прав та додержаннi обмежень i заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, i ґрунтується на особистiй вiдповiдальностi за доручену справу та на засадах єдиноначальностi i централiзацiї управлiння.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України», кожна посадова особа митної служби зобов'язана, зокрема, додержуватися Конституцiї України, Митного кодексу України, цього Статуту та iнших законiв України; додержуватися порядку та умов проходження служби в митних органах, не допускати вчинкiв, не сумiсних iз статусом посадової особи митної служби; у службовiй дiяльностi бути чесним, об'єктивним та дотримуватись урочистого зобов'язання.
Згідно п.3 ст. 28 Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України», звiльнення посадової особи митної служби може мати мiсце в разi, зокрема, набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо цiєї особи.
Стосовно обґрунтованості безпосередньо звільнення позивача із зазначених в спірних наказах підстав, суд зазначає наступне.
Підставою для припинення перебування позивача на державній службі стала невідповідність позивача займаній посаді за моральними та діловими якостями державного службовця, як суб'єкта зі спеціальним статусом, і як наслідок порушення Присяги державного службовця, що становить самостійну підставу для припинення державної служби, встановлену Законом України «Про державну службу».
Вироком Ворошиловського районного суду м. Донецька від 28 лютого 2011 року (справа № 255/752/14-к) ОСОБА_1 визнано винним в скоєні злочину, передбаченого ст.122 ч.1 Кримінального кодексу України та призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі. На підставі ст.ст.75, 76 Кримінального кодексу України позивача звільнено від відбування покарання з випробуванням на два роки (а.с.37-44).
Зазначеним вироком встановлено заподіяння позивачем іншій особі умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження в результаті побутової сварки та на ґрунті раніше виниклої особистої неприязні, що як вважає відповідач є порушенням Присяги державних службовців.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 21 липня 2011 року вирок Ворошиловського районного суду м. Донецька від 28 лютого 2011 року (справа № 255/752/14-к) скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд (а.с. 132-133, 135-136).
Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 07 листопада 2013 року кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК України закрита у зв'язку з закінченням строків давності на підставі 49 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 березня 2014 року по справі № 255/752/14-к постанову Ворошиловського районного м. Донецька від 07 листопада 2013 року скасована, матеріали справи направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 198-199).
Відповідно до листів Апеляційного суду Донецької області від 09 березня 2016 року, 28 липня 2017 року, 15 березня 2014 року вищезазначену справу направлено до Ворошиловського районного суду м. Донецька (а.с. 217, 232, 238).
Іншої інформації щодо розгляду кримінальної справи матеріали справи не містять, при цьому, а ні позивач, а ні відповідач, в судовому засіданні не надали інформації щодо стану її розгляду.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Вирок Ворошиловського районного суду м. Донецька від 28 лютого 2011 року (справа № 255/752/14-к) і на даний час не набрав законної сили, оскільки фактично перебуває на стані нового розгляду.
Враховуючи те, що службове розслідування щодо порушення позивачем Присяги державного службовця відповідачем не проводилося, а спірні накази було прийнято лише на підставі обставин, встановлених вироком Ворошиловського районного суду м. Донецька від 28 лютого 2011 року, який не набрав чинності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо передчасності дій відповідача щодо звільнення позивача з посади на підставі ст. 5, 10, 17 Закону України «Про державну службу» та за порушення Присяги державного службовця.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Інших доводів апеляційній скарги не містять, відтак суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що після звільнення позивача з посади наказом (який є спірним у даній справі), позивача було поновлено на посаді з 05.03.2011 року та виплачено середній заробіток за один місяць в розмірі 2032,70 грн.,що не заперечувалось сторонами. Відтак, саме по собі рішення у даній справі вже не може нести фактичних наслідків для сторін.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Апеляційні скарги Донецької митниці ДФС, Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року у справі № 2а/0570/5057/2011- залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 28 листопада 2018 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 грудня 2018 року.
Судді Т.Г.Арабей І.В. Геращенко
Г.М.Міронова